Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №338/684/26 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/684/26

Провадження №2/338/826/26

09 липня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Куценка О. О., секретаря судового засідання Смеречук Х.В., за участі позивачки ОСОБА_1 , її представника - адвоката Гоголь М.М., представника відповідача - адвоката Пленюк М.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

в с т а н о в и в :

06 травня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони є батьками дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають разом із позивачкою, перебувають на її утриманні, потребують постійного матеріального забезпечення, витрат на харчування, одяг, побутові потреби, навчання, лікування та розвиток. Відповідач у добровільному порядку належної та регулярної матеріальної допомоги на утримання дітей не надає. Вказувала, що відповідач перебуває за кордоном, є особою працездатного віку, має можливість працювати та отримувати дохід, а тому спроможний брати участь в утриманні дітей у заявленому розмірі.

В зв`язку з викладеним, ОСОБА_1 просила суд, стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 та малолітньої дочки ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі по 10 000 грн щомісячно на кожну дитину, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дітьми повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Гоголь М.М. позов підтримали та просили його задовольнити у повному обсязі. Позивачка пояснила, що відповідач на цей час проживає в Німеччині. Хоча доказів його офіційного працевлаштування немає, однак він є особою працездатного віку, перебуває за кордоном, має можливість працювати та сплачувати аліменти в заявленому розмірі. Діти проживають разом із нею, навчаються, часто хворіють, потребують постійної матеріальної підтримки. Старша дочка навчається у юридичному коледжі, вартість навчання становить 31 800 грн на рік. Позивачка працює вчителем, отримує заробітну плату орієнтовно 18 000-19 000 грн на місяць, проживає разом із дітьми у будинку, який належить дочці. Вказаний будинок був придбаний сторонами за спільні сумісні кошти у період шлюбу та в подальшому подарований відповідачем дочці.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, його інтереси представляла адвокат Пленюк М. Д., яка позов не визнала в заявленому розмірі, просила врахувати доводи відзиву та визначити розмір аліментів у меншій сумі. Представник відповідача зазначила, що відповідач на цей час не працевлаштований, з 30 квітня 2026 року з ним припинено трудові відносини, постійного доходу він не має. Крім того, просила врахувати, що відповідач фактично забезпечив житлові потреби дитини, оскільки подарував дочці житловий будинок, у якому проживає позивачка разом із дітьми.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, оцінивши їх у сукупності, приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що позивач та відповідач ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Порогівською сільською радою Богородчанського району Івано-Франківської області.

Також позивач та відповідач ОСОБА_2 є батьками малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Порогівською сільською радою Богородчанського району Івано-Франківської області.

Таким чином дослідженими доказами встановлено походження дітей від сторін у справі та наявність у відповідача передбаченого законом обов`язку брати участь у їх утриманні до досягнення ними повноліття.

Судом досліджено, витяги з реєстру територіальної громади щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивачки ОСОБА_1 з яких вбачається, що діти та позивачка зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, встановлено, що позивачка та діти зареєстровані за одним місцем проживання. Фактичне проживання дітей разом із матір`ю також підтверджується поясненнями позивачки, не заперечується представником відповідача та узгоджується з доводами відзиву, у якому сторона відповідача зазначає, що у вказаному житловому будинку постійно проживає позивачка разом із малолітньою та неповнолітньою дочками.

За таких обставин суд приходить до висновку, що діти фактично проживають разом із матір`ю та перебувають на її повсякденному утриманні. Саме позивачка забезпечує їх щоденні побутові, освітні, медичні та інші необхідні потреби, тоді як питання щодо добровільного та регулярного утримання дітей між сторонами не врегульовано.

Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, з ким проживає дитина.

За змістом ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дітей; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені витрати платника аліментів; інші обставини, що мають істотне значення. При цьому розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною першою ст. 184 СК України передбачено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Аліменти, визначені судом у твердій грошовій сумі, підлягають індексації відповідно до закону.

Згідно зі ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Суд виходить із того, що обов`язок утримувати дітей є рівним обов`язком обох батьків і не залежить від того, чи перебувають вони у шлюбі, проживають разом або окремо. Той факт, що діти проживають разом із матір`ю, не звільняє батька від обов`язку брати належну участь у їх матеріальному забезпеченні.

Судом також досліджено доводи сторін щодо житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у якому проживає позивачка разом із дітьми.

Як пояснила позивачка у судовому засіданні, вказаний житловий будинок був придбаний сторонами за спільні кошти у період їх сімейного життя, а в подальшому оформлений на старшу дочку ОСОБА_3 . Сторона відповідача у відзиві також посилалася на те, що у 2024 році відповідач надав позивачці довіреність та заяву-згоду на укладення договору дарування будинку, після чого, за твердженням відповідача, вказаний будинок був подарований неповнолітній дочці.

Отже, обставини щодо набуття сторонами житлового будинку за час сімейного життя, надання відповідачем згоди на його дарування дитині, а також проживання позивачки разом із дітьми у цьому будинку фактично сторонами не заперечувалися. Крім того, такі обставини частково підтверджуються дослідженими судом письмовими доказами, зокрема копіями заяв та згод відповідача на вчинення відповідного правочину, а також витягами з реєстру територіальної громади щодо місця реєстрації позивачки та дітей за вказаною адресою.

З огляду на положення ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо у суду не виникає обґрунтованого сумніву щодо добровільності такого визнання або достовірності цих обставин. У цій частині суд враховує, що між сторонами фактично відсутній спір щодо того, що позивачка та діти проживають у зазначеному будинку, а також щодо того, що відповідач надавав згоду на оформлення цього майна на користь дитини.

Разом із тим суд зазначає, що предметом розгляду у цій справі є стягнення аліментів на утримання дітей.

Водночас матеріали справи не містять договору дарування житлового будинку, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або іншого правовстановлюючого документа, який би безпосередньо підтверджував державну реєстрацію права власності на вказаний будинок за ОСОБА_3 . Тому суд враховує наведені обставини саме в межах пояснень сторін та наданих письмових доказів, а не як самостійну підставу для висновку про припинення (зменшення) аліментного обов`язку відповідача.

При цьому навіть за умови оформлення житлового будинку на дитину така обставина сама по собі не припиняє обов`язку відповідача брати участь у поточному утриманні дітей. Матеріали справи не містять доказів укладення між батьками нотаріально посвідченого договору про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно у порядку ст. 190 СК України.

Отже, обставини щодо житлового будинку суд враховує як такі, що характеризують майнові відносини сторін та певною мірою забезпечення житлових потреб дітей. Проте вони не спростовують необхідності щомісячного поточного утримання дітей, зокрема витрат на харчування, одяг, навчання, лікування, побутові потреби та розвиток, і не звільняють відповідача від обов`язку сплачувати аліменти.

Судом також досліджено надані позивачкою банківські виписки з АТ КБ «ПриватБанк» щодо руху коштів по її банківських картках та рахунках.

Із вказаних виписок вбачається, що позивачка ОСОБА_1 є власником відповідних банківських рахунків, на які у період, охоплений виписками, надходили грошові кошти, зокрема заробітна плата від Дзвиняцької сільської ради з призначенням платежу “Zarobitna plata”.

З аналізу банківської виписки по картці ОСОБА_1 вбачається, що позивачка має регулярний трудовий дохід. Зокрема, у 2026 році на її рахунок систематично надходили кошти від роботодавця, які у різні місяці становили орієнтовно від 22 000 грн до 26 000 грн. Таким чином, суд враховує, що позивачка є працевлаштованою особою та отримує заробітну плату.

Разом із тим сам факт отримання позивачкою заробітної плати не звільняє відповідача від обов`язку брати участь в утриманні дітей, оскільки відповідно до вимог сімейного законодавства такий обов`язок покладається на обох батьків незалежно від того, з ким саме проживають діти.

Суд також звертає увагу, що загальна сума надходжень по банківській картці позивачки не може автоматично ототожнюватися із її реальним щомісячним доходом. У виписках, окрім заробітної плати, відображені також операції із зарахування коштів зі своєї картки, перекази через термінали, зарахування без чіткого призначення платежу та інші операції, джерело і правова природа яких із самих виписок достеменно не встановлюються.

Окремо суд зазначає, що подані банківські виписки не дають можливості повно та достовірно встановити фактичний обсяг витрат позивачки на утримання дітей, оскільки переважно відображають надходження коштів, а не систематизовані витрати на харчування, лікування, навчання, одяг, побутові потреби, розвиток дітей та інші необхідні витрати.

Водночас наявність у позивачки власного трудового доходу підтверджує, що вона бере участь у матеріальному забезпеченні дітей, однак не спростовує обов`язку відповідача як батька надавати дітям регулярне та достатнє утримання. Зазначені банківські виписки також не містять доказів того, що відповідач добровільно та систематично забезпечує дітей у розмірі, необхідному для їх належного утримання.

Суд бере до уваги доводи позивачки та надані письмові докази щодо навчання старшої дочки ОСОБА_3 , зокрема те, що вона навчається у юридичному коледжі на платній формі навчання, а вартість такого навчання становить 31 800 грн на рік.

Разом із тим суд зазначає, що витрати, пов`язані з навчанням дитини, а також витрати на лікування, за наявності відповідних підстав і належних доказів можуть бути предметом окремої вимоги про участь одного з батьків у додаткових витратах на дитину відповідно до ст. 185 СК України. За змістом цієї норми такі витрати мають бути зумовлені особливими обставинами, зокрема розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо.

У цій справі позивачкою заявлено вимогу про стягнення аліментів на утримання дітей у твердій грошовій сумі. Окрема вимога про стягнення з відповідача додаткових витрат на дітей у порядку ст. 185 СК України не заявлялася.

Водночас надані позивачкою докази щодо навчання старшої дочки, а також медичні документи щодо стану здоров`я дітей, суд оцінює у сукупності з іншими доказами як такі, що характеризують реальний обсяг потреб дітей, щомісячне матеріальне навантаження на позивачку та обставини, які мають істотне значення при визначенні розміру аліментів відповідно до ст. 182 СК України.

Сам по собі факт наявності витрат, пов`язаних із навчанням чи лікуванням дітей, не є підставою для автоматичного визначення аліментів у заявленому позивачкою розмірі - по 10 000 грн на кожну дитину. Разом із тим ці обставини підтверджують, що потреби дітей не обмежуються мінімальним гарантованим законом розміром аліментів та включають не лише витрати на харчування й одяг, але й витрати на навчання, розвиток, медичне забезпечення, побутові та інші щоденні потреби.

Щодо медичних документів суд зазначає, що вони підтверджують звернення за медичною допомогою та наявність відповідних потреб дітей, пов`язаних зі станом здоров`я. Однак такі документи не містять окремого розрахунку додаткових витрат на лікування, заявленого до стягнення саме в порядку ст. 185 СК України. Тому суд враховує їх, як докази, що мають значення для оцінки потреб дітей при визначенні справедливого, розумного та достатнього розміру аліментів.

Визначаючи розмір аліментів, суд враховує вік дітей, їх проживання разом із матір`ю, необхідність забезпечення щоденних витрат на харчування, одяг, навчання, лікування, побутові потреби, розвиток, а також обсяг фактичного матеріального навантаження, яке несе позивачка як той із батьків, з ким постійно проживають діти.

Щодо старшої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд бере до уваги, що вона є неповнолітньою, навчається у юридичному коледжі на платній формі навчання, а вартість такого навчання становить 31 800 грн на рік, що орієнтовно складає 2 650 грн на місяць. При цьому суд не вирішує питання про окреме стягнення витрат на навчання, водночас зазначені витрати характеризують реальний обсяг потреб старшої дитини та враховуються судом при визначенні розміру аліментів відповідно до ст. 182 СК України.

Щодо молодшої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд враховує її шкільний вік, потребу у належному харчуванні, одязі, навчанні, лікуванні, розвитку, забезпеченні побутових та інших щоденних потреб. Надані медичні документи щодо дітей суд оцінює як докази, що підтверджують наявність медичних потреб дітей та мають значення для оцінки достатнього розміру їх поточного утримання.

Суд також враховує матеріальне становище позивачки, яка працює вчителем та отримує регулярний трудовий дохід, який підтверджує її участь у матеріальному забезпеченні дітей, але не звільняє відповідача від рівного батьківського обов`язку брати участь у їх утриманні.

Суд бере до уваги й доводи сторін щодо житлового будинку, у якому проживає позивачка разом із дітьми, які підтверджують забезпечення житлових потреб дітей і самі по собі не припиняють обов`язку відповідача брати участь у їх поточному утриманні.

Надані документи щодо окремих грошових переказів відповідача суд оцінює як такі, що мають обмежене доказове значення. Вони не доводять, що на час розгляду справи відповідач регулярно та добровільно надає дітям утримання у розмірі, достатньому для забезпечення їх належного розвитку. Такі документи також не підтверджують сталого поточного доходу відповідача або об`єктивної неможливості сплачувати аліменти у розмірі, більшому за мінімальний гарантований законом.

Водночас суд враховує, що позивачкою не подано належних і достатніх доказів актуального офіційного працевлаштування відповідача за кордоном та розміру його стабільного щомісячного доходу на час розгляду справи. Тому заявлений позивачкою розмір аліментів по 10 000 грн на кожну дитину, щомісячно не може бути визначений судом лише на підставі припущень про можливий рівень доходу відповідача за кордоном.

Разом із тим доводи сторони відповідача про відсутність у нього працевлаштування на час розгляду справи не є достатньою підставою для визначення аліментів лише у мінімальному гарантованому законом розмірі. Відповідач є особою працездатного віку, доказів його непрацездатності, інвалідності, тяжкого стану здоров`я, наявності інших утриманців або об`єктивної неможливості працювати та отримувати дохід суду не надано. Сам факт припинення окремих трудових відносин не свідчить про неможливість відповідача виконувати батьківський обов`язок щодо утримання дітей.

З урахуванням принципів розумності, справедливості, пропорційності, найкращих інтересів дітей, а також необхідності забезпечення балансу між реальними потребами дітей, матеріальним становищем матері та можливостями відповідача як працездатної особи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

На переконання суду, необхідним та достатнім розміром аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є 8 000 грн щомісячно. Такий розмір враховує її вік, навчання на платній формі, витрати на повсякденне утримання, розвиток, лікування та інші необхідні потреби.

На утримання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд вважає необхідним та достатнім визначити аліменти у розмірі 6 000 грн щомісячно, враховуючи її шкільний вік, щоденні побутові, освітні, медичні та інші потреби.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 331 грн 20 коп.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст. 51 Конституції України, ст. 180, 181, 182, 184, 191 Сімейного кодексу України, ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 273, 430 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гоголь Мар`яна Михайлівна, до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду - 06 травня 2026 року, і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду - 06 травня 2026 року, і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 у дохід держави судовий збір у розмірі 1 331 грн 20 коп.

Повний текст судового рішення складено 09 липня 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або розгляд справи здійснено без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя: