Вирок від 09 липня 2026 р. у справі №192/1827/26 — Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/1827/26

Провадження № 1-кп/192/243/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2026 р. Солонянський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

потерпілої - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Солоне Дніпропетровської області кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12026040000001126 від 13.05.2026 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Незабудине Солонянського району Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, водія шкільного автобусу ЗЗСО «Святовасилівський ліцей», раніше не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_6 13 травня 2026 року, приблизно о 08:20, керуючи технічно справним автобусом «ATAMAN D-093S2», реєстраційний номер НОМЕР_1 , за відсутності жодних перешкод технічного і фізичного характеру для безпечного забезпечення руху та маючи об`єктивну можливість завчасно виявити перешкоду для руху у вигляді пішохода, не передбачив можливість настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій у вигляді наїзду на пішохода, хоча повинен і міг їх передбачити, не дотримався вимог п.п. 1.3, 1.5, 2.3 (б), 12.3 Правил дорожнього руху, якими передбачено:

п. 1.3 - «Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими»;

п. 1.5 - «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п. 2.3 (б) - «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 12.3 - «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди».

ОСОБА_6 рухався заднім ходом у зустрічній для нього смузі руху у світлий час доби по асфальтобетонному сухому покриттю вул. Центральна у с-щі Святовасилівка Дніпровського району Дніпропетровської області внаслідок чого здійснив наїзд задньою частиною керованого ним автобуса «ATAMAN D-093S2», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на задню поверхню тулуба пішохода ОСОБА_7 , який рухався в попутному напрямку та попутній смузі руху з автобусом спиною до нього, чим спричинив ОСОБА_7 тілесні ушкодження, що перебувають у причино-наслідковому зв`язку з настанням дорожньо- транспортної події, у вигляді сумісної тупої травми тіла з численними переломами кісток скелету та розривами внутрішніх органів, яка ускладнилася шоком, а також є прямою причиною смерті ОСОБА_7 .

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення визнав повністю, фактичних обставин справи не оспорював та пояснив, що 13 травня 2026 року приблизно о 08 год. 20 хвил. втретє привіз дітей до школи, висадив дітей у безпечному місці біля дитячого садка в якому навчаються учні 1-4 класів, здавав назад рухаючись зі швидкістю до 5 км/год. при цьому у дзеркала заднього виду не було видно жодних перешкод, але відчув наче щось шкрябнуло по автобусу, але рухався аж до повної зупинки автобуса. Коли зупинився та пішов дивитись, то під автобусом в районі заднього мосту лежав чоловік, він сказав чоловіку: «Що ж ти наробив», почав витягувати та витягнув його з-під автобуса. Тех. працівник, яка побачила подію покликала медичну сестру, яка прибігла вони намагались надати допомогу, було викликано швидку, яка приїхала та вже констатувала смерть потерпілого. Потерпілого він не знав, коли він витяг потерпілого з-під автобуса, то він нічого не говорив, тільки дивився на нього, але коли приїхала швидка то потерпілий помер. Він вибачився перед потерпілою та її родиною, дуже шкодує, широ розкаявся, відшкодував частину завданої шкоди, просив не позбавляти прав керування.

Потерпіла в судовому засіданні пояснила, що померлий ОСОБА_7 є її братом 13 травня 2026 року їй зателефонувала цивільна дружина ще одного її брата та повідомила про смерть ОСОБА_8 , коли вона приїхала на місце вже нікого не було. ОСОБА_8 вже повезли в морг, вона поїхала в морг. Зазначила, що сама навчалась у Святовасилівській школі, сама є водієм та знає, що місце в якому обвинувачений висаджував дітей не є безпечним, недалеко від дитячого садка в 10 метрах є місце для розвороту автобуса, щоб не здавати назад. Інший її брат якому повідомляли очевидці події сказав, що обвинувачений не бачив ОСОБА_8 та нічого не відчув, а ще їхав, бо йому люди кричали, щоб він зупинився. Вважала, що якщо б обвинувачений дійсно їхав зі швидкістю 5 км/год таких би наслідків не було. Вважала необхідним призначити справедливе покарання з позбавленням права керування транспортними засобами, підтвердила відшкодування ОСОБА_6 завданої матеріальної та моральної шкоди.

Вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України за вищенаведених обставин підтвердилась у судовому засіданні наступними доказами, дослідженими судом:

- витягом з ЄРДР від 13.05.2026 у провадженні №12026040000001126 дослідженому судом як процесуальний документ, з якого судом встановлено, що відомості внесені на підставі повідомлення підприємств, установ, організацій та посадових осіб за правовою кваліфікацією ч.2 ст. 286 КК України;

- висновком судово-медичної експертизи від 15.06.2026 №20260504110000112Е згідно з яким виявлені у ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді: численні садна обличчя, тулуба та кінцівок; розриви лівої легені та печінки; численні переломи ребер по різним анатомічним лініям з темно-червоними крововиливами в оточуючі м`які тканини, розривами пристінкової плеври та втисканням кісткових уламків в плевральні порожнини; кров в плевральних та черевній порожнинах; багатоуламковий перелом лівої вертлужної западини; розрив сумки лівого тазостегневого суглобу з розтрощенням головки, шийки та верхньої третини стегнової кістки з темно-червоними крововиливами в оточуючі м`які тканини. Ушкодження, зокрема з порушенням цілісності капсули, невизначеної та невірної розгалудженої щілиноподібної форми, часто з утворенням різного розміру фрагментів паренхіма, у печінці. Крововиливи в просвіті зазначених дефектів у печінці. Масивні ділянки інтраальвеолярних крововиливів, прояви набряку, більше інтерстиційного, ділянки емфіземи та дистелектазів у легенях. Нечисленні, зокрема периваскулярні, мікрогеморагії, деякі морфологічні ознаки набряку у головному мозку. Вогнищеві інфільтруючі крововиливи у жировій клітковині що оточує ниркову миску. Нерівномірне кровонаповнення судин досліджених органів, зокрема у міокарді. Усі виявлені тілесні ушкодження утворилися прижиттєво, в короткий проміжок часу, незадовго до наступу смерті, від дії тупих твердих предметів, якими могли бути виступаючі частини рухаючогося важкого автомобільного транспорту з подальшим падінням та тертям об дорожнє покриття, у своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по признаку небезпеки для життя в момент спричинення та стоять в прямому причинному зв`язку з наступом смерті. Смерть ОСОБА_7 настала від сумісної тупої травми тіла з численними переломами кісток скелету та розривами внутрішніх органів, яка ускладнилася шоком. Смерть ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 настала з 08:00 до 09:00 години.

Таким чином, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_6 порушив правила безпеки дорожнього руху, керуючи транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_9 а тому ці його дії кваліфікує відповідно за ч.2 ст. 286 КК України.

Вивченням даних про особу ОСОБА_6 встановлено, що він є пенсіонером, одружений, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше до відповідальності не притягувався, працює водієм шкільного автобусу ЗЗСО «Святовасилівський ліцей», за місцем роботи характеризується виключно позитивно.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 суд визнає повне визнання ним своєї вини та щире дійове каяття у вчиненому, повне добровільне відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілій.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 відповідно до ст . 67 КК України, відсутні.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, яке є тяжким злочином, проти безпеки руху, дані про особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, наведені пом`якшуючі та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Суд враховує те, що він має міцні соціальні зв`язки, працює водієм в ліцеї з 2014 року, має дружину.

Суд враховує поведінку ОСОБА_6 після скоєного, який одразу прийняв заходи для надання допомоги потерпілому ОСОБА_7 , без зволікання відшкодував збитки потерпілій ОСОБА_4 .

Суд враховує і думку потерпілої, яка погодилась із запропонованим прокурором покаранням зі звільненням від його відбування з іспитовим строком.

Відповідно до ст. 75 КК України, враховуючи, наведене, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_6 можливе без відбування основного покарання, тому його слід звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з максимальним іспитовим строком, поклавши на нього обов`язки, передбачені п.п 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України.

Відповідно до санкції ч.2 ст. 286 КК України суд вважає необхідним призначити ОСОБА_6 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпра від 15.05.2026 року на автобус «ATAMAN D-093S2», номерний знак НОМЕР_1 , слід скасувати, та повернути власнику.

Відповідно до ст. 124 КПК України процесуальні витрати за проведення судової експертизи технічного стану тз № СЕ-19/104-26/19120-ІТ від 15.06.2026 року у розмірі 3850 грн 88 коп., судової авто технічної експертизи № СЕ-19/104-26/17886-ІТ від 02.06.2026 року у розмірі 1925 грн 44коп, слід стягнути з ОСОБА_6 на користь держави.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_6 не обирався. Підстави для обрання запобіжного заходу відсутні.

Керуючись ст.ст. 373-374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки.

Відповідно до п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_6 періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти вказаний орган про зміну місця проживання та роботи.

Іспитовий строк відраховувати з моменту оголошення вироку.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати у розмірі 5 776 грн 32 коп. (п`ять тисяч сімсот сімдесят шість гривень 32 копійки).

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпра від 15.05.2026 року на автобус «ATAMAN D-093S2», номерний знак НОМЕР_1 - скасувати, повернути вказаний автобус власнику.

Речовий доказ велосипед «Україна» - повернути потерпілій.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Солонянський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1