Рішення від 09 липня 2026 р. у справі №206/932/26 — Самарський районний суд міста Дніпра

Справа 206/932/26

Провадження 2/206/1289/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року Самарський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Кушнірчука Р.О.,

при секретареві Задорожній К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, зобов`язання подати звіт та передати документацію,

за участю:

представника позивачів – адвоката Король О.В.,

представника відповідача – адвоката Тимошенко Д.В.,

ВСТАНОВИВ :

3 березня 2026 року позивачі звернулися до суду з вказаним позовом, який обґрунтовують тим, що 03 січня 2022 року між ними та відповідачем було укладено договір доручення на організацію та забезпечення проведення будівництва житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Укладення зазначеного договору створило між сторонами правовідносини довірчого характеру, в межах яких відповідач отримав повноваження здійснювати організацію будівництва, визначати підрядників, управляти фінансовими ресурсами позивачів та приймати управлінські рішення щодо реалізації проекту. Відповідно до умов цього Договору, Довірителі доручають, а Повірений зобов`язується від імені та в інтересах Довірителів організувати та забезпечити виконання комплексу юридичних та фактичних дій, пов`язаних із проведенням будівництва житлового будинку. Договором також передбачено, що передані кошти є цільовими та не переходять у власність Повіреного, який зобов`язаний надати Довірителям узагальнений письмовий звіт після завершення будівництва. Таким чином відповідач отримав фінансові ресурси не як власне майно, а як майно довірителів, передане для управління з конкретною метою. На виконання договору позивачі передали відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 50000000,00 гривень, що підтверджується письмовими розписками, в яких зазначено, що кошти надані для виконання доручення згідно договору доручення на організацію та забезпечення проведення будівництва житлового будинку, що виключає будь-яке інше тлумачення правової природи передачі коштів. Позивачі діяли добросовісно, не втручались у процес організації будівництва та покладались на належне виконання відповідачем його обов`язків. Будівництво було завершено 01.10.2023 р., об`єкт введено в експлуатацію, що свідчить про фактичне завершення реалізації доручення. Сторонами було підписано акт приймання-передачі завершеного будівництвом об`єкта. Актом від 12.10.2023р. до договору доручення на організацію та забезпечення проведення будівництва житлового будинку сторони підтвердили, що будівництво об`єкта завершено та з моменту підписання цього Акта результат виконання доручення вважається переданим Довірителям, що підтверджує завершення фактичної частини доручення. Таким чином, підписання акту підтверджує передачу об`єкта, але не підтверджує належного виконання фінансових зобов`язань повіреним в частині звітування відповідача, який в порушення пункту 3.2, 3.3 Договору не подав письмовий звіт, не передав первинну документацію та не підтвердив використання коштів. Така поведінка відповідача позбавляє позивачів можливості встановити реальний стан взаєморозрахунків, здійснити податковий облік витрат та перевірити належність використання коштів. Відсутність звіту створює ситуацію правової невизначеності щодо майнового стану сторін, що є підставою для судового втручання з метою встановлення фактичних обставин використання коштів та відновлення майнового балансу. Передача завершеного будівництвом об`єкта підтверджує лише виконання фактичної частини доручення, але не підтверджує належного виконання фінансових обов`язків повіреного, оскільки договір доручення має комплексний характер і включає: організацію будівництва; управління коштами; звітування. Виконання лише першої складової не означає повного виконання договору. Таким чином підписання акту не припиняє обов`язку відповідача подати звіт та підтвердити використання коштів. Фактичні обставини свідчать про те, що кошти передані; об`єкт побудований; звіт відсутній; документи не передані; використання коштів не підтверджене.

Окрім внутрішніх договірних наслідків, відсутність документів має значення для взаємовідносин із третіми особами, включаючи контролюючі органи, оскільки саме ця документація підтверджує економічну природу витрат та походження активів. Позивачі вважають, що ними доведено укладення договору доручення, передачу відповідачу грошових коштів у визначеному договором обсязі, цільовий характер цих коштів, завершення будівництва, відсутність письмового звіту, відсутність первинних документів. При цьому відповідач не підтвердив використання коштів, не виконав обов`язок звітування, не передав документацію, не усунув інформаційну невизначеність щодо фінансових операцій. Сукупність зазначених обставин свідчить про порушення відповідачем умов договору та норм цивільного законодавства. За таких обставин, позивачі просять суд встановити факт передачі відповідачу ОСОБА_3 грошових коштів у загальному розмірі 50000000,00 гривень у межах виконання договору доручення, зобов`язати відповідача подати письмовий звіт про виконання договору доручення на організацію та забезпечення проведення будівництва житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язати відповідача передати позивачам копії первинних документів, що підтверджують використання коштів, стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 50000000,00 гривень, як такі, використання яких не підтверджено належними доказами, а також стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 19 984,80 грн.

Не погодившись з вказаним позовом, від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона вказує про те, що між сторонами дійсно було укладено Договір доручення на організацію та забезпечення будівництва житлового будинку від 03.01.2022 року. Зобов`язання відповідача за зазначеним договором виконані належним чином, що підтверджується: фактом завершення будівництва об`єкта; введенням об`єкта в експлуатацію; підписанням сторонами Акта приймання-передачі від 12.10.2023 року. Зазначений Акт є первинним доказом належного виконання Договору та має юридичну силу правочину, який підтверджує припинення зобов`язань сторін та відсутність будь яких претензій за Договором. Доводи позивачів про обов`язковість подання письмового звіту не відповідають фактичним обставинам справи та дійсним домовленостям сторін. Після завершення будівництва між сторонами була досягнута усна домовленість, відповідно до якої подання окремого письмового звіту не вимагалося, оскільки мета Договору була повністю досягнута та сторони фактично підтвердили виконання всіх зобов`язань. Ключовим підтвердженням досягнення такої домовленості є саме підписаний сторонами Акт, яким підтверджено завершення будівництва, зафіксовано передачу результату доручення та прямо зазначено про відсутність взаємних претензій сторін. Зазначене свідчить про те, що сторони погодилися з належністю виконання договору, вважали свої зобов`язання припиненими і тим самим фактично відмовились від вимоги щодо подання окремого звіту, як такого, що втратив значення після прийняття результату. Фактична поведінка сторін після виконання договору (підписання Акту без зауважень, прийняття об`єкта, отримання документації та коштів) підтверджує існування такої домовленості та її реалізацію. Отже, вимога позивачів про обов`язкове подання звіту є такою, що суперечить фактичним домовленостям сторін та не відповідає принципам добросовісності та розумності. Твердження позивачів про те, що неподання відповідачем саме письмового звіту є підставою для стягнення всієї суми переданих коштів, є юридично помилковим та таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства. Відсутність письмового звіту сама по собі не є підставою для повернення усіх коштів, переданих у межах договору доручення, за умови фактичного виконання основного зобов`язання. У даному випадку встановлено та не заперечується сторонами, що об`єкт будівництва фактично збудований, введений в експлуатацію. Отже, мета Договору доручення досягнута в повному обсязі. Відповідно до правової природи договору доручення, звіт є способом підтвердження виконання зобов`язання, однак він не є самостійним майновим обов`язком, невиконання якого автоматично тягне повернення всіх отриманих коштів. Крім того його відсутність не свідчить про невиконання договору, якщо результат фактично досягнуто. Також позивачами не доведено та не надано жодного доказу про нецільове використання коштів та/або факту завдання збитків. Фактично позовні вимоги спрямовані на повторне отримання вартості вже збудованого та переданого об`єкта, що суперечить принципам справедливості, добросовісності та свідчить про бажання безпідставного збагачення з боку позивачів. Таким чином, відсутність письмового звіту не створює правових підстав для стягнення з відповідача всієї суми грошових коштів та не може бути самостійною підставою для задоволення позову. Відповідач не заперечує, що ним були отримані кошти, які зазначені у позовній заяві, однак ці кошти були використані відповідачем для виконання Договору, а саме на будівництво житлового будинку. У позовній заяві позивачі не зазначають, що 12 жовтня 2023 року відповідачем було повернуто позивачу ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 148 000 грн., що підтверджується відповідною розпискою. Зазначені кошти і були залишком невикористаних коштів за Договором. Таким чином всі інші кошти були використані за цільовим призначенням — для будівництва об`єкта, залишок коштів повернуто позивачу, що свідчить про повне фінансове завершення правовідносин. Позивачі безпідставно стверджують про ненадання документації, оскільки насправді їм було передано повний пакет технічної документації на об`єкт будівництва, зокрема: Витяг з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва № 301026-020884-321-75-2023 від 01.11.2023, виданий Центром надання адміністративних послуг м. Дніпра; Технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер ТІО:7581-6928-3952-8375 від 11.10.2023 року, за адресою: АДРЕСА_1 . Сам по собі факт неподання звіту (навіть якщо він мав місце) не є безумовною підставою для стягнення всієї суми коштів. Позивачі не довели факт нецільового використання коштів, не довели наявність фінансових збитків та не спростували факт завершення будівництва та передачі об`єкта, не вказують на порушення у будівництві або відхилення від будівельних норм. Натомість матеріали справи підтверджують досягнення мети договору, передачу результату за Договором та повернення залишку сплачених коштів. Таким чином, відповідач не заперечує, що кошти в розмірі 50000000 гривень ним були отримані від позивачів, за рахунок яких був побудований житловий будинок, який був введений в експлуатацію та на який був виготовлений технічний паспорт, залишок невикористаних грошових коштів у розмірі 148 000,00 гривень був повернутий позивачу ОСОБА_1 , а тому позовні вимоги в частині повернення усіх коштів є необґрунтованими такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону. З врахуванням наведеного, представник відповідача просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

16 червня 2026 року від представника позивачів надійшла відповідь на відзив, в якій вона стверджує про те, що у поданому відзиві відповідач прямо визнав факт отримання від позивачів грошових коштів у загальному розмірі 50 000 000 грн. Таким чином, зазначена обставина відповідно до ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню та є встановленою. Отже, між сторонами відсутній спір щодо факту передачі коштів. Спір стосується виключно належного підтвердження їх використання. Завершення будівництва не припиняє обов`язок звітування, а посилання відповідача на завершення будівництва та передачу об`єкта не свідчить про повне виконання договору доручення. Згідно з пунктом 3.2 Договору та статтею 1006 ЦК України, повірений зобов`язаний після виконання доручення надати довірителю звіт та виправдні документи. Саме після завершення будівництва виник остаточний обов`язок відповідача подати письмовий звіт, надати підтверджуючі документи, визначити фактичний залишок коштів. Жодного з цих обов`язків відповідач не виконав. Сам по собі факт повернення частини коштів не доводить законність та обґрунтованість використання всієї іншої суми. Відповідач володіє всією документацією щодо використання коштів, однак позивачі об`єктивно позбавлені можливості самостійно отримати ці документи. За таких обставин ненадання доказів використання коштів не може тлумачитися проти позивачів, а навпаки підтверджує обґрунтованість заявлених вимог. Відзив відповідача не містить жодного належного доказу виконання обов`язку щодо звітування та підтвердження використання грошових коштів. Факт будівництва об`єкта не спростовує обов`язку надати звіт та підтверджуючі документи. За таких обставин, представник позивачів просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

19 травня 2026 року ухвалою суду було відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у загальному позовному провадженні.

25 червня 2026 року ухвалою суду було закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивачів в судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити з наведених в ньому підстав, а також наголошувала на тому, що пред`явленням цього позову права та інтереси третіх осіб жодним чином не порушуються.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що підстав для задоволення позову не існує, з боку відповідача всі зобов`язання за договором доручення від 03.01.2022 року на організацію та забезпечення проведення будівництва житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 – виконані і це свідчить про цільове використання коштів у загальному розмірі 50000000 гривень, які ОСОБА_3 отримав у межах виконання договору доручення від 03.01.2022 року на організацію та забезпечення проведення будівництва житлового будинку та з яких 148 000,00 гривень повернув позивачу ОСОБА_1 ..

Вислухавши пояснення представників позивачів та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

В судовому засіданні було встановлено, що 03 січня 2022 року між позивачами та відповідачем було укладено договір доручення на організацію та забезпечення проведення будівництва житлового будинку що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12-13 далі - Договір).

Відповідно до умов вказаного договору, між сторонами виникли правовідносини довірчого характеру, в межах яких відповідач отримав повноваження здійснювати організацію будівництва, визначати підрядників, управляти фінансовими ресурсами позивачів та приймати управлінські рішення щодо реалізації проекту.

Відповідно до п.1.1 Договору, Довірителі доручають, а Повірений зобов`язується від імені та в інтересах Довірителів організувати та забезпечити виконання комплексу юридичних та фактичних дій, пов`язаних із проведенням будівництва житлового будинку.

За змістом п. 2.2 Договору, передані кошти є цільовими та не переходять у власність Повіреного, а за змістом п. 3.2 Повірений зобов`язаний надати Довірителям узагальнений письмовий звіт після завершення будівництва.

Таким чином відповідач отримав фінансові ресурси не як власне майно, а як майно Довірителів, передане для управління з конкретною метою.

На виконання п. 2.1 Договору, позивачі передали відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 50 000 000, 00 (п`ятдесят мільйонів) грн., що підтверджується письмовими розписками, а саме :

03.01.2022 ОСОБА_2 передала Відповідачу - 3 000 000, 00 (три мільйона) грн. (а.с.20);

03.01.2022 ОСОБА_1 передав Відповідачу - 11 000 000,00 (одинадцять мільйонів) грн. (а.с.21);

07.04.2022 ОСОБА_1 передав Відповідачу - 11 000 000,00 (одинадцять мільйонів) грн. (а.с.19);

07.07.2022 ОСОБА_1 передав Відповідачу - 10 000 000,00 (десять мільйонів) грн. (а.с.18);

15.12.2022 ОСОБА_1 передав Відповідачу - 10 000 000,00 (десять мільйонів) грн. (а.с.17);

18.07.2023 ОСОБА_1 передав Відповідачу — 5 000 000,00 (п`ять мільйонів) грн. (а.с.23).

За змістом вказаних розписок, кошти були надані для виконання доручення згідно договору доручення на організацію та забезпечення проведення будівництва житлового будинку від 3 січня 2022 року.

Відповідно до Витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електроної системи у сфері будівництва, затвердженої 31 жовтня 2023 року Управлінням державного архітектурно – будівельного контролю Дніпровської міської ради - датою завершення будівництва є 10.10.2023 рік (а.с.38-45).

30 жовтня 2023 року на побудований житловий будинок було виготовлено технічний паспорт ФОП « ОСОБА_4 » (а.с.30-37).

12 жовтня 2023 року між позивачами та відповідачем був підписаний акт приймання-передачі завершеного будівництвом об`єкта, яким встановлено, що Повірений передає, а Довірителі приймають результат виконання доручення — об`єкт будівництва, а саме : житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 (а.с.14-16).

Відповідно до п. 2.4 цього Акта, з моменту його підписання результат виконання доручення вважається переданим Довірителям, що підтверджує завершення фактичної частини доручення.

Вказані обставини свідчать про фактичне завершення реалізації доручення.

Виниклі між сторонами спірні правовідносини регулюються положеннями Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу та має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

З укладенням договору доручення між сторонами виникли зобов`язальні правовідношення, в рамках якого відповідач прийняв на себе обов`язок діяти в інтересах позивачів та звітувати про виконання доручення.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Відповідно до статті 1006 ЦК України, Повірений зобов`язаний:

-повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення;

-після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення;

-негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення:

За змістом п. 3.2, 3.3 Договору, Повірений зобов`язаний надати Довірителям узагальнений письмовий звіт після завершення будівництва, в якому повинна міститись інформація про виконані роботи, загальну суму здійснених витрат та залишок коштів, які підлягають поверненню Довірителям.

З аналізу вказаних норм права вбачається, що обов`язок відповідача (як Повіреного) подати звіт є не лише договірним (як у п. 3.2, 3.3 Договору), але й прямо встановленим законом.

Договір доручення належить до договорів представницького характеру та базується на передачі однією стороною іншій повноважень діяти в її інтересах. Його конструкція передбачає не лише виконання певних дій, але й дотримання стандартів добросовісності, розумності та лояльності.

Таким чином, неподання звіту з боку відповідача (як Повіреного) після завершення будівництва, в якому повинна міститись інформація про виконані роботи, загальну суму здійснених витрат та залишок коштів, які підлягають поверненню Довірителям, свідчить про неналежне виконання зобов`язання в розумінні ст. ст. 610, 1006 ЦК України.

Суд не погоджується з доводами представника відповідача в частині того, що після завершення будівництва між сторонами була досягнута усна домовленість, відповідно до якої подання окремого письмового звіту не вимагалося, а ключовим підтвердженням досягнення такої домовленості є саме підписаний сторонами Акт, яким підтверджено завершення будівництва, зафіксовано передачу результату доручення та прямо зазначено про відсутність взаємних претензій сторін, оскільки сама по собі відсутність таких претензій не може тлумачитися як відмова від права вимагати звіт, який не був наданий відповідачем на момент підписання акту за умов того, що фактичний обсяг витрат не був відомий позивачам та майнові наслідки використання коштів не були встановлені.

Суд наголошує на тому, що виниклі між сторонами правовідносини за своєю правовою природою передбачають підвищений стандарт добросовісності поведінки Повіреного, обов`язок діяти виключно в інтересах Довірителів, забезпечувати прозорість фінансових операцій та здійснювати звітування про виконання доручення.

Разом з цим, суд погоджується з доводами представника відповідача в частині того, що сама по собі відсутність письмового звіту не створює правових підстав для стягнення з відповідача всієї суми грошових коштів, оскільки вони були використані відповідачем для виконання Договору, а саме на будівництво житлового будинку.

Крім того, сам представник відповідача не заперечувала того факту, що останній дійсно отримав від позивачів на виконання умов Договору доручення на організацію та забезпечення проведення будівництва житлового будинку від 03.01.2022 року кошти у розмірі 50 000 000,00 гривень, частину з яких він повернув 12 жовтня 2023 року позивачу ОСОБА_1 у розмірі 148 000 грн., що підтверджується відповідною розпискою (а.с.22), які були залишком невикористаних коштів за цим Договором.

За таких обставин та за умов того, що сам відповідач не заперечує факту отримання коштів від позивачів на виконання умов Договору доручення на організацію та забезпечення проведення будівництва житлового будинку від 03.01.2022 року у розмірі 50 000 000,00 гривень, тобто такий факт ним не оспорюється та визнається, суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог в частині встановлення факту передачі відповідачу ОСОБА_3 грошових коштів у загальному розмірі 50 000 000,00 (п`ятдесят мільйонів) гривень у межах виконання договору доручення, оскільки цей факт підтверджено належними та дослідженими в судовому засіданні доказами і він ніким не оспорюється.

Така позиція суду узгоджується і правовим висновком, викладеним у постанові Верхоного Суду по справі № 722/1520/23 від 22.10.2025, де КЦС ВС досліджував питання можливості звернення до суду з позовом про встановлення фактів передачі грошових коштів, де звернув увагу на те, що відсутність у позивача юридичної можливості пред`явити позов про встановлення факту передачі грошових коштів у позику та користування ними без оформлення письмового договору позики чи розписки на його підтвердження є легітимним обмеженням, покликаним забезпечити юридичну визначеність у застосуванні норм процесуального права. Таке обмеження не шкодить суті права на доступ до суду та є пропорційним означеній меті. Остання досягається гарантуванням того, що аргументи позивача факту про передачу грошових коштів у позику та користування ними без оформлення письмового договору позики чи розписки на його підтвердження має перевірити суд при розгляді позову про стягнення коштів.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 50 000 000, 00 (п`ятдесят мільйонів) грн., як таких, використання яких не підтверджено належними доказами, суд також не знаходить підстав для їх задоволення, виходячи з того, що основна частина цих коштів в сумі 49852000 гривень була за цільовим призначенням використана відповідачем на виконання умов Договору доручення на організацію та забезпечення проведення будівництва житлового будинку від 03.01.2022 року, а інша частина в розмірі 148 000 грн., була повернута відповідачем 12 жовтня 2023 року позивачу ОСОБА_1 , що підтверджується відповідною розпискою (а.с.22), як залишок невикористаних коштів за цим Договором.

Підтвердженням цьому є підписаний між сторонами 12 жовтня 2023 року акт приймання-передачі завершеного будівництвом об`єкта, яким встановлено, що Повірений передає, а Довірителі приймають результат виконання доручення — об`єкт будівництва, а саме : житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 (а.с.14-16).

Відповідно до Витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, затвердженої 31 жовтня 2023 року Управлінням державного архітектурно – будівельного контролю Дніпровської міської ради датою завершення будівництва є 10.10.2023 рік (а.с.38-45), а 30 жовтня 2023 року на побудований житловий будинок було виготовлено технічний паспорт ФОП « ОСОБА_4 » (а.с.30-37).

Отже, за таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 50 000 000, 00 (п`ятдесят мільйонів) грн., як таких, використання яких не підтверджено належними доказами – є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки це не відповідає визначеним у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України засадам цивільного законодавства, як то справедливість, добросовісність та розумність.

Вирішуючи питання щодо решти позовних вимог, суд враховує положення статті 1006 ЦК України, в частині того, що Повірений зобов`язаний надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення, а також умови п. 3.2, 3.3 Договору, згідно яких Повірений зобов`язаний надати Довірителям узагальнений письмовий звіт після завершення будівництва, в якому повинна міститись інформація про виконані роботи, загальну суму здійснених витрат та залишок коштів, які підлягають поверненню Довірителям.

З огляду на те, що обов`язок відповідача (як Повіреного) подати звіт є не лише договірним (як у п. 3.2, 3.3 Договору), але й прямо встановленим законом, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання відповідача ОСОБА_3 надати позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 письмового звіту про виконання договору доручення від 03.01.2022 року на організацію та забезпечення проведення будівництва житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджує цільове використання коштів у загальному розмірі 49852000 гривень, які ОСОБА_3 отримав у межах виконання договору доручення від 03.01.2022 року на організацію та забезпечення проведення будівництва житлового будинку, що відповідатиме визначеним у ст. 2 ЦПК України завданням та основним засадам цивільного судочинства та способу захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ст. 16 ЦК України.

При цьому суд не може погодитись з твердженнями представника відповідача про те, що сторони погодилися з належністю виконання договору, вважали свої зобов`язання припиненими і тим самим фактично відмовились від вимоги щодо подання окремого звіту, як такого, що втратив значення після прийняття результату, а тому вимога позивачів про обов`язкове подання звіту є такою, що суперечить фактичним домовленостям сторін та не відповідає принципам добросовісності та розумності, оскільки сам по собі підписаний Акт приймання-передачі не підтверджує належне використання коштів, а відповідач помилково ототожнює передачу об`єкта з повним виконанням своїх обов`язків та завершенням виниклих між ними договірних правовідносин

На переконання суду, досліджений в судовому засіданні акт підтверджує лише факт завершення будівництва та передачу результату доручення, однак він очевидно не містить переліку фактичних витрат, інформацію про підрядників, підтвердження здійснених платежів та кошторисів, як це передбачено п. 3.3 Договору у формі подання звіту.

Враховуючи фактично встановлені в судовому засіданні обставини справи та розглядаючи справу на засадах змагальності сторін, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, дотримуючись засад змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, враховуючи правові висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, як того вимагають приписи ст..ст. 12, 13 ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Питання судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України та у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, вважає за необхідне покласти їх на відповідача пропорційно задоволеній їх частині.

Керуючись ст.ст. 3-13, 141, 235, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, зобов`язання подати звіт та передати документацію – задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНКПО НОМЕР_1 ) надати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНКПО НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 РНКПО НОМЕР_3 ) письмовий звіт про виконання договору доручення від 03.01.2022 року на організацію та забезпечення проведення будівництва житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджує цільове використання коштів у загальному розмірі 49852000 (сорок дев`ять мільйонів вісімсот п`ятьдесят дві тисячі) гривень, які ОСОБА_3 отримав у межах виконання договору доручення від 03.01.2022 року на організацію та забезпечення проведення будівництва житлового будинку.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1331,20 гривень.

Повний текст рішення складено 10 липня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.

Головуючий суддя: Кушнірчук Р.О.