Вирок від 05 липня 2026 р. у справі №182/4595/26 — Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/4595/26

Провадження № 1-кп/0182/950/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2026 року м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному провадженні, в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення (кримінальний проступок) за яким внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.06.2026 за №12026046340000118 по обвинуваченню

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Матвіївка, Вільнянського району, Запорізької області, громадянина України, українця, із базовою середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштований, не є особою з інвалідністю, на утриманні нікого має, без зареєстрованого місця проживання та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ст.89 КК України раніше не судимий,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальний проступок за таких обставин.

09.06.2026 приблизно о 17 годині 50 хвилин ОСОБА_2 , разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_3 перебували на території домоволодіння АДРЕСА_1 , де між ними на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник словесний конфлікт, під час якого у ОСОБА_2 виник протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 . Так, 09.06.2026 приблизно о 18 годині 00 хвилин ОСОБА_2 , перебуваючи на території зазначеного будинку, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , застосувавши до останньої фізичне насильство, як форму домашнього насильства відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а також в порушення вимог ст. 28 «Конституції України», згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, діючи з прямим умислом спрямованим на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи навпроти потерпілої, схопив лівою рукою ОСОБА_3 в області лівого плеча використовуючи фізичну силу здійснював стискання за допомогою пальців руки, після чого наніс один удар кулаком правої руки в ділянку лівого плеча, чим спричинив потерпілій ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді двох саден лівого плеча, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи №448 від 16.06.2026 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (п. 2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень).

Дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 1 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження.

Ухвалою суду від 25.06.2026 обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення (кримінальний проступок) за яким внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.06.2026 за №12026046340000118 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч.1 ст. 125 КК України призначений до розгляду у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

В направленому обвинувальному акті прокурором Нікопольської окружної прокуратори ОСОБА_4 викладено клопотання, в якому зазначено, що, враховуючи те, що підозрюваний беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, у відповідності до положень ч. 1 ст. 302 КПК України просить суд розглянути кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Також, до обвинувального акту додано письмову заяву обвинуваченого ОСОБА_2 , яку він підписав в присутності захисника – адвоката ОСОБА_5 , відповідно до якого він беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінальному проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, згоден зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженнями права апеляційного оскарження вироку суду, передбаченими ч.2 ст.302 КПК України, згоден з розглядом обвинувального акта судом у спрощеному провадженні (а.с.14-15). У вказаній заяві захисником підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваного, його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності.

Потерпілою ОСОБА_3 , надано також письмову заяву, в якій остання погодилася зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, зазначила, що вона ознайомлена з обмеженнями права апеляційного оскарження вироку, передбаченими ч.2 ст.302 КПК України, та погодилась з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні (а.с.13).

До обвинувального акту додані матеріали досудового розслідування.

Згідно матеріалів кримінального провадження ОСОБА_2 , не оспорює, пред`явлене йому обвинувачення у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України.

Обставини вчинення ОСОБА_2 , кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, також не оспорюються потерпілим під час судового провадження, про що свідчать додані до обвинувального акта письмові заяви учасників провадження.

Як встановлено судом, зазначені в обвинувальному акті обставини встановлені органом досудового розслідування на підставі:

- протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 12.06.2026 р., яка надійшла від 12.06.2026 р. від ОСОБА_3 , яка повідомила про те, що 09.06.2026 року о 18:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_2 1974 р.н., наніс співмешканці ОСОБА_3 тілесні ушкодження шляхом хапання за руки та ударами кулаками по руці (а.п.6);

- акту СМО №433 від 10.06.2026 року, згідно якого у гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявлені тілесні ушкодження у вигляді двох саден лівого плеча – відносяться до категорії Легких тілесних ушкоджень (Згідно п.2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень). Виявлені тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів з відносно обмеженою контактуючою поверхнею, або від удару об такий предмет. Давність спричинення тілесного ушкодження може відповідати строку, вказаного обстежуваною (а.п.11);

- висновку експерта №447 від 16.06.2026 року, згідно якого у гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявлені тілесні ушкодження у вигляді двох саден лівого плеча – відносяться до категорії Легких тілесних ушкоджень (Згідно п.2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень). Виявлені тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів з відносно обмеженою контактуючою поверхнею, або від удару об такий предмет. Давність спричинення тілесного ушкодження може відповідати строку, вказаному у постанові слідчого (а.п.14);

- протоколом слідчого експерименту від 16.06.2026 проведеного за участю потерпілої ОСОБА_3 , в ході якого остання показала, що 09.06.2026 р. приблизно о 18:00 год. вона перебувала у дворі за місцем мешкання разом з ОСОБА_2 , який є її співмешканцем, вони у дворі займались кожний своєю справою та розмовляли, в ході розмови в них виник конфлікт на грунті того, що вона запитала останнього «чого він досі не воює?», в ході якого ОСОБА_6 підійшов до неї та схопив її в області лівого плеча та почав стискати, вона просила відпустити про те, він не слухав її, тоді вона сказала,якщо він не відпустить її то вона «здасть його ТЦК» на що, він ще більше розлютився та наніс декілька ударів правою рукою в область лівого плеча. Після чого вони розійшлись та більше не розмовляли (а.п.30-34 з фототаблицею і диском);

- згідно додаткового висновку експерта №455 від 17.06.2026 року, на підставі даних медичної експертизи гр. ОСОБА_3 , механізм виявлених у неї тілесних ушкоджень не суперечать механізму, вказаному у протоколі слідчого експерименту за участю самої ОСОБА_3 від 16.06.2026 р. (а.п.37-38).

Суд, перевіривши матеріали кримінального провадження, встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, вважає, що при проведенні досудового розслідування порушень вимог КПК України вчинено не було, право на захист підозрюваному було роз`яснено та дотримано.

Розглянувши обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку, додані до нього матеріали кримінального провадження та докази на підтвердження встановлених органом досудового розслідування обставин, оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає винуватість ОСОБА_2 доведеною в межах пред`явленого обвинувачення.

Дії ОСОБА_2 , мають правильну правову кваліфікацію за ч.1 ст.125 КК України – умисне легке тілесне ушкодження.

При обранні міри покарання суд враховує вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а також вимоги ст. 65 КК України, відповідно до яких суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК, відповідно до положень Загальної частини Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком.

Також, суд ураховує встановлені органом досудового розслідування обставини та докази на підтвердження встановлених органом досудового розслідування обставин та особу обвинуваченого.

Так, обвинувачений ОСОБА_2 , неодружений, проживає у цивільному шлюбі, на утриманні нікого не має, офіційно не працевлаштований, має місце постійного проживання, за яким він характеризується негативно, без реєстрації місця мешкання (а.п.75), на обліку у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра не перебуває (а.п.81), відповідно до ст. 89 КК України є раніше не судимою особою (а.п.78-79).

Обставини, що пом`якшують відсутні. Обставин, що обтяжують покарання є вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою він перебуває у сімейних або близьких відносинах.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії, у виді громадських робіт, оскільки таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нею нових злочинів.

Приходячи до такого висновку, суд враховує свої дискреційні повноваження (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, які охоплюють повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не застосовувався. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Витрати на проведення експертиз відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст. 370, 371, 374, 381-382 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч.1 ст. 125 КК України і призначити покарання у виді громадських робіт на строк 120 (сто двадцять) годин.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_2 не застосовувався. Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Речові докази відсутні.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з подачею апеляції через Нікопольський міськрайонний суд.

У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Головуючий суддя: ОСОБА_1