Рішення від 02 липня 2026 р. у справі №175/8338/26 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/8338/26

Провадження № 2/175/2493/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року с-ще. Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

в складі: головуючого судді – Бойко О.М.

із секретарем судового засідання – Грицай К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення додаткових витрат на дитину,–

ВСТАНОВИВ:

19 травня 2026 року до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення додаткових витрат на дитину.

Справу згідно автоматизованої системи «Д-3» було розподілено до провадження судді Бойка О.М.

Ухвалою суду від 25 травня 2026 року було відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

В позовній заяві просить суд стягнути з ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обґрунтовує позовні вимоги тим, що 05 вересня 2024 року рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у справі №175/8564/24 шлюб між сторонами було розірвано.

Від цього шлюбу мають спільну дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська у справі № 204/1551/25 від 15 квітня 2025 року з відповідача стягнуто аліменти на користь позивачки на утримання неповнолітнього сина, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 11.02.2025 року.

Позивачка вказує, що спільна дитина проживає разом із нею та перебуває повністю на її утриманні, а відповідач нерегулярно сплачує аліменти, допускаючи заборгованість, що підтверджується Розрахунком заборгованості зі сплати аліментів наданим Державним виконавцем Горошенко Я.А. Заборгованість станом на 18.05.2026 року складає 44979,10 грн.

Також, позивач надала до позовної заяви копію Постанови по справі про адміністративне правопорушення №175/3332/25 за якої вбачається, що ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства по відношенню до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Позивачка стверджує, що не в змозі самостійно утримувати сина та повністю забезпечити необхідні витрати на необхідне вартісне лікування та розвиток дитини, оскільки внаслідок вимушеного переміщення з міста Краматорська, який є зоною можливого ведення бойових дій, до міста Дніпро, залишилася без роботи.

Дитина має ортопедичні та загальні стоматологічні вади та потребувала високовартісного лікування у лікаря стоматолога та ортодонта впродовж 2025-2026 року, а навчання в випускному одинадцятому класі загальноосвітньої школи потребувало відвідування додаткових занять з метою підготовки до випускних іспитів та здачі незалежного оцінювання для продовження навчання у вищому навчальному закладі.

Таким чином, крім витрат на забезпечення базових постійних потреб сина ОСОБА_3 , у позивачки виникли додаткові витрати в загальному розмірі 216 396,00 гривень на розвиток здібностей дитини з метою якнайкращої підготовки Тимофія для ефективного проходження та здачі національного мультипредметного тесту та вступних іспитів до вищого навчального закладу та на медичні потреби сина з ортопедичної стоматології.

Понесені позивачкою витрати складаються з:

- витрат на відвідування учбового центру з навчальних дисциплін алгебра, геометрія, українська мова, іноземна мова в розмірі - 106 296 гривень;

- витрат на медичні потреби з ортопедичної стоматології (ортопедичні послуги, лікування та видалення зубів, придбання брекет систем, тощо) - 110 100 гривень.

Тобто, відповідач повинен сплатити половину вартості понесених витрат на лікування дитини та підвищення рівня розвитку дитини з відвідування навчальних дисциплін, що становить 108 198 гривень.

ОСОБА_2 є працездатним, працює й отримує заробітну плату. Відповідач інших дітей не має. Аліментів нікому не сплачує.

Враховуючи вищевикладене, позивачка вимушена була звернутись до суду із позовною заяву для захисту свого права та дитини.

Відповідач ознайомившись із позовом, надав до суду відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги заперечує у повному обсязі та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовує свої вимоги тим, що розмір витрат на дитину необґрунтований. Вказує, що витрати на підготовку до НМТ не є особливими умовами для стягнення додаткових витрат на дитину у відповідності до законодавства України та судової практики. Заперечує заборгованість по сплаті аліментів. На підтвердження цього надав Розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, наданого державним виконавцем, що станом на 19.06.2026 року заборгованість зі сплати аліментів відсутня. Також, вказане підтверджується Постановою про закінчення виконавчого провадження ВП №78524279.

Вказує, що позивачка користується їх спільними квартирами, які вона здає в оренду, та має з цього прибуток, що, на думку відповідача, підтверджується наданими ним скріншотами переписок та груп в месенджерах. Також, стверджує, що не має доступу до цих квартир і вони тільки у користуванні позивачки, хоча Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2026 року вказані квартири були поділенні по 1/2 між минулим подружжям.

Просить суд врахувати, що станом на сьогодні перебуває у дуже скрутному становищі, оскільки проживає разом із батьками, які потребують постійного догляду та медичної підтримки.

Надав клопотання через свого представника – адвоката Гур`єву Л.М. про перехід зі спрощеного позовного провадження у загальне позовне. Обґрунтували клопотання тим, що справа містить складніший характер та потребує додаткових досліджень та витребувань доказів по справі.

У судовому засіданні позивач не з`явилась. Про час там місце була належним чином повідомлена. Клопотань не надавала.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Про час та місце був належним чином повідомлений.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо клопотання про перехід зі спрощеного позовного провадження у загальне, то суд залишає його без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до п.3 ч.6 ст.19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Відповідно до п.1 ч.4 ст.274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Отже, враховуючи вищевказані норми, вбачаючи, що сторонами було подано достатню кількість доказів, а перехід до загального позовного провадження лише ускладнить та зробить більш тривалим розгляд цивільної справи, суд вбачає за доцільне залишити без задоволення вказане клопотання.

Дослідивши наданні докази, суд встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбних відносинах та у шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у справі №175/8564/24 шлюб між сторонами було розірвано.

Рішенням Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська у справі № 204/1551/25 від 15 квітня 2025 року з відповідача стягнуто аліменти на користь позивачки на утримання неповнолітнього сина, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 11.02.2025 року.

Позивачка вказує, що спільна дитина проживає разом із нею та перебуває повністю на її утриманні.

Судом встановлено, що стягнення аліментів відбувалось у виконавчому провадженні ВП №78524279 та на час закінчення виконавчого провадження заборгованості у відповідача зі сплати аліментів немає, про що вказано у постанові про закінчення виконавчого провадження від 19.06.2026 року, а саме, що рішення виконано у повному обсязі.

З Постанови по справі про адміністративне правопорушення №175/3332/25 вбачається, що ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства по відношенню до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Позивачка стверджує, що не в змозі самостійно утримувати сина та повністю забезпечити необхідні витрати на необхідне вартісне лікування та розвиток дитини, оскільки внаслідок вимушеного переміщення з міста Краматорська, який є зоною можливого ведення бойових дій, до міста Дніпро, залишилася без роботи.

Дитина має ортопедичні та загальні стоматологічні вади та потребувала високовартісного лікування у лікаря стоматолога та ортодонта впродовж 2025-2026 року, а навчання в випускному одинадцятому класі загальноосвітньої школи потребувало відвідування додаткових занять з метою підготовки до випускних іспитів та здачі незалежного оцінювання для продовження навчання у вищому навчальному закладі.

Таким чином, крім витрат на забезпечення базових постійних потреб сина ОСОБА_3 , у позивачки виникли додаткові витрати в загальному розмірі 216 396,00 гривень на розвиток здібностей дитини з метою якнайкращої підготовки Тимофія для ефективного проходження та здачі національного мультипредметного тесту та вступних іспитів до вищого навчального закладу та на медичні потреби сина з ортопедичної стоматології.

Понесені позивачкою витрати складаються з:

- витрат на відвідування учбового центру з навчальних дисциплін алгебра, геометрія, українська мова, іноземна мова в розмірі - 106 296 гривень;

- витрат на медичні потреби з ортопедичної стоматології (ортопедичні послуги, лікування та видалення зубів, придбання брекет систем, тощо) - 110 100 гривень.

Тобто, на думку позивачки, відповідач повинен сплатити половину вартості понесених витрат на лікування дитини та підвищення рівня розвитку дитини з відвідування навчальних дисциплін, що становить 108 198 гривень.

Відповідач ОСОБА_2 через збройну агресію російської федерації проти України був змушений покинути місце свого постійного проживання в м. Краматорську та переїхати до м. Харкова, де він його було зареєстровано як ВПО з 01.05.2026 року відповідно до довідки № 6343-5004035784.

Разом з відповідачем за однією адресою в АДРЕСА_1 мешкають та зареєстровані як ВПО його батьки: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які є людьми похилого віку.

Батько відповідача, ОСОБА_4 – є інвалідом І-Б групи безстроково. За станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду. Відповідач відповідно до акту № 13 здійснює постійний догляд за батьком, починаючи з 18.07.2024 року.

Мати відповідача, ОСОБА_5 – є інвалідом ІІІ групи безтроково. Вона страждає на хронічний вертеброгенний крижовий радикуліт з больовим м`язово – тонічним та корінцевим синдромом. Наслідки перенесеного поліомеліта (1942 р.) в вигляді вальгусної деформації лівої стопи. ОСОБА_5 самостійно погано пересувається, в зв`язку з чим також потребує постійної побутової допомоги та догляду без терміну.

Щодо витрат пов`язаних із підготовкою до НМТ, слід вказати наступне.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (частина друга статті 185 СК України).

Аналіз відповідних норм Закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, необхідно враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доводи позивачки, що підготовка спільної дитини до Національного мультипредметного тесту, що мають враховуватись, як особлива обставина, що потребує додаткових матеріальних витрат, є необґрунтованими, оскільки підготовка до НМТ, заняття з репетитором для підготовки до вступу до вищого навчального закладу, придбання посібників, не може вважатися розвитком особливих здібностей дитини та відповідно бути особливими обставинами в розумінні статті 185 СК України. Понесення таких витрат є добровільним волевиявленням одного із батьків, позивачем не доведено погодження з відповідачем необхідності відвідування дитиною таких додаткових занять.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові № 761/27222/20 від 29 квітня 2022 року.

А тому суд залишає без задоволення вказану позовну вимогу у частині стягнення додаткових витрат на дитину для підготовки до Національного мультипредметного тесту.

Щодо витрат пов`язаних із стоматологічними вадами дитини, то слід вказати наступне.

Як вже зазначалось вище Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (частина друга статті 185 СК України).

Аналіз відповідних норм Закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Згідно довідки №1 від 08.07.2025 року, яка видана ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , після відвідування стоматологічного кабінету ФОП ОСОБА_6 , то у пацієнта виявлено: порушення естетики обличчя та зубних рядів, глибоке перекриття нижніх різців верхніми, ускладнене відкушування їжі, підвищене стирання зубів, функціональний дискомфорт у ділянці СНЩС.

Вказані недоліки зубів, на думку суду, є суттєвими та особливими обставинами, оскільки фактично у неповнолітньому віці ці вади є критичними та можуть сильно вплинути на здоров`я та життя дитини, а тому матір була вимушена звернутись до лікаря стоматолога за медичною допомогою, зокрема ортопедичними послугами та встановлення брекет системи.

Позивачка вказує, що витратила на це лікування 110100,00 грн., а тому вважає, що з відповідача слід стягнути 1/2 від цієї суми у вигляді 55050,00 грн. Проте, суд не може погодитись із вказаною сумою, з огляду на наступне.

У суму 110100,00 грн. входять наступні витрати:

-Ортопедичні послуги з встановлення брекет системи на суму 25000,00 грн. від 14 квітня 2025 року;

-Комп`ютерна томографія двох щелеп – 800,00 грн.;

-Лікування карієсу на суму 5000,00 грн. від 09.07.2025 року та 11.07.2025 року;

-Видалення зубів на суму 5500,00 грн. від 17.07.2025 року;

-Видалення зубів на суму 6500,00 грн. від 06.08.2025 року;

-Лікування поверхневого карієсу, зняття відбитків та діагностика елайнерів на суму 7300,00 грн.;

-Ортопедичні послуги з встановлення брекет системи на суму 25000,00 грн. від 27 квітня 2025 року;

-Ортодонтичні послуги на суму 35000,00 грн.

Суд вбачає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача додаткові витрати у вигляді 1/2 від наступних сум:

-Ортопедичні послуги з встановлення брекет системи на суму 25000,00 грн. від 14 квітня 2025 року;

-Видалення зубів на суму 5500,00 грн. від 17.07.2025 року;

-Видалення зубів на суму 6500,00 грн. від 06.08.2025 року;

-Ортопедичні послуги з встановлення брекет системи на суму 25000,00 грн. від 27 квітня 2025 року;

-Ортодонтичні послуги на суму 35000,00 грн.

Що загалом складає 85000,00 грн. / 2 = 42500,00 грн., оскільки вказані витрати суд вбачає як особливі витрати, що можуть вплинути на життя та здоров`я дитини, враховуючи його стоматологічні вади.

Інші витрати можливо вважати такими, які можуть бути покриті за рахунок сплачених батьком аліментів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов?язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці. зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року, заява №38722/02). Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК України, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст.43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані до неї докази та посилання на докази, прослухавши ствердження сторін по справі, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити у частково.

Отже, на підставі вищезазначеного, та керуючись ст.ст. 2, 4, 76, 80, 81, 82, 89, 263, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення додаткових витрат на дитину – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ) суму додаткових витрат на дитину у розмірі 42500,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ) на користь Держави судові витрати у розмірі 1331,20 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду з дня складання повного судового рішення.

Суддя Бойко О.М.