Рішення від 09 липня 2026 р. у справі №705/347/26 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Суд: Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: за заповітом

Дата: 09 липня 2026 р.

Справа: №705/347/26

Суддя: Годік Л. С.

Справа №705/347/26

2/705/1723/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2026 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області, в складі:

головуючої судді Годік Л.С.

при секретарі судового засідання Запорожченко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Умані цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка подана представником позивача ОСОБА_2 до Уманської міської ради Черкаської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Уманської міської ради Черкаської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 17.10.2025 року вона, ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Коляди О.П. із заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 7/100 часток у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , що залишилася їй у спадок після смерті ОСОБА_3 .

У відповідь на заяву вона отримала Постанову про відмову у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 329 від 17 жовтня 2025 року у зв`язку з відсутністю підстав для спадкування, так як спадкодавець померла в 2000 році до вступу в законну силу Цивільного кодексу України і спадкування повинно здійснюватися за нормами Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.

З метою вирішення даної ситуації та здійснення реєстрації права власності на належне їй майно виникла необхідність звернусь до суду, адже іншим чином встановити факт, що має юридичне значення для даної справи та встановити право власності на майно успадковане за заповітом законодавством не передбачено.

20 жовтня 1999 року ОСОБА_3 склала заповіт, згідно якого на випадок її смерті розпорядилась належну їй квартиру АДРЕСА_2 заповісти ОСОБА_1 . Даний заповіт посвідчено приватним нотаріусом Кучер О.І. 20 жовтня 1999 року. В заповіті вказується, що у зв`язку з хворобою заповідача, заповіт за її бажанням в її присутності їй прочитано та підписано гр. ОСОБА_4 , що проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 19 травня 1994 року ОСОБА_3 належала квартира АДРЕСА_4 з ідеальною долею 19/100, що так само підтверджується записом в Домовій книзі на квартиру АДРЕСА_5 з відмітками про реєстрацію постійного місця проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Відповідно до Рішення Виконавчого комітету Уманської міської ради № 94 від 26.02.1998 року Про перерозподіл ідеальних долей в спільній власності на будинок по АДРЕСА_6 у зв`язку із завершенням будівництва житлової добудови перерозподілено ідеальні долі між співвласниками в спільній власності на житловий будинок та виділено ОСОБА_3 частку в розмірі 7/100 ідеальної долі в будинку.

Взамін вищевказаного свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 гр. ОСОБА_3 видане нове Свідоцтво про право власності від 10 березня 1998 року, № НОМЕР_2 , яке посвідчує, що їй на праві приватної власності належить - 7/100 житлового будинку по АДРЕСА_6 .

Під час реєстрації ОСОБА_3 в даній квартирі паспортним відділенням була допущена помилка в нумерації квартири: вказано АДРЕСА_7 замість АДРЕСА_8 , що підтверджується копією Домової книги на квартиру АДРЕСА_4 та Свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_1 від 19 травня 1994 року.

При складанні заповіту номер спадкової квартири був вказаний нотаріусом згідно з паспортними даними, де помилково вказана квартира АДРЕСА_9 , а мала бути вказана квартира АДРЕСА_5 .

Крім того, зазначає, що впродовж усього життя ОСОБА_3 та її сусіди були впевнені, що їх будинок розподілений на квартири, знали номери таких квартир, мали документи, в яких вказані номери таких квартир і відповідно отримували пошту за такими адресами.

На даний час відповідно до штампу реєстрації місця проживання в паспорті ОСОБА_1 зазначено адресу - АДРЕСА_8 .

Однак, враховуючи що відповідно до Свідоцтва про право власності від 10 березня 1998 року, № НОМЕР_2 , яке посвідчує, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить 7/100 житлового будинку по АДРЕСА_6 , а також відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухомемайно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек,Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктанерухомого майна № 436652185 від 24.07.2025 року, на сторінці 6 у відомостях проправо власності вказано, що відповідно до Свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 від 10.03.1998 року на праві приватної спільної часткової власності гр. ОСОБА_3 належить 7/100 в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , вважає, що сталась помилка і квартир на даний час в будинку АДРЕСА_6 не існує, а він розподілений на частки між співвласниками.

Враховуючи цілком очевидний намір передати ОСОБА_1 у спадок саме ту частку в житловому будинку, якою гр. ОСОБА_3 фактично володіла, з урахуванням відсутності у заповідачки іншого нерухомого майна можна дійти висновку, що заповідачка мала на увазі саме належну їй частку 7/ АДРЕСА_10 , а вказана в заповіті квартира АДРЕСА_9 була помилково зазначена.

Окрім ОСОБА_1 відсутні інші спадкоємці за заповітом, а також немає осіб, які б претендували на обов`язкову частку у спадщині, тому встановлення даного факту не пов`язується з іншим вирішенням спору про право.

Спадщину ОСОБА_1 фактично прийняла, оскільки на день смерті постійно проживала з ОСОБА_3 , була зареєстрована і постійно проживала там, відмову від спадщини не заявляла, тому вважає, що спадщину вона прийняла, проте юридично не може оформити спадкові права.

Відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом порушує право позивача на спадкування та набуття права власності на нерухоме майно за захистом якого позивач змушена звернутись до суду, адже в позасудовому порядку захистити права не можливо.

Представник позивача адвокат Степанюк С.М. та позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилися. Від представника позивача на адресу суду надійшла заява в якій вона підтримала позов, просила його задовольнити та розглянути справу без участі позивача та представника.

Від Уманської міської ради Черкаської області надійшла заява в якій вони не заперечують проти задоволення позову і просять суд розглянути справу без представника відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Так, в судовому порядку встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 28.01.2000 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Черповоди Уманського району Черкаської області (а.с.22).

Свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 видане 19 травня 1994 року Уманським відділом житлового господарства посвідчує, що квартира, яка заходиться за адресою АДРЕСА_8 - 19/100 ід.доля належить на праві власності ОСОБА_3 (а.с.21).

Свідоцтво про право власності на житловий будинок № НОМЕР_2 видане 10 березня 1998 року Уманським відділом житлового господарства посвідчує, що 7/100 житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_6 дійсно належить ОСОБА_3 взамін свідоцтва про право власності на житло, виданого 19.05.94р. за № НОМЕР_1 , на праві приватної власності. Свідоцтво видане на підставі рішення Уманського міськвиконкому від 26.02.1998р. №94 (а.с.20).

Рішенням виконавчого комітету Уманської міської ради №94 від 26.02.98 перерозподілено ідеальні долі між співвласниками в спільній власності на житловий будинок та вважати встановленим, що: а) ОСОБА_3 належить 7/100 ідеальної долі, що реально складається з приміщень в житловому будинку літ.А І-І пл.3,2кв.м., І-2 пл.12,5 кв.м., І/3 частини сараю Б, 1/3 частини вбиральні В; б) ОСОБА_4 належить 11/100 ідеальної долі, що реально складається з приміщень в житловому будинку літ.А 2-І пл.3,1 кв.м., 2-2 пл. 9,7 кв.м., 2-3 пл.16,0 кв.м., І/3 частини сараю Б, 1/3 частини вбиральні В; в) ОСОБА_5 належить 3/25 ідеальної долі, що реально складається з приміщення в житловому будинку літ. А 3-І пл.16,9 кв.м., веранди а, ганку, 3/5 частин підвалу під житловим будинком; г) Уманському міськвиконкому належить 7/10 ідеальної долі, що реально складається з приміщень в житловому будинку літ.А 4-2 пл. 17,6 кв.м., 5-І пл.4 кв. м., 5-2 пл.14,1 кв.м., 5-3 пл.20,0 кв.м., житлової добудови А-1, веранди а-1, ганку, підвалу під житловою добудовою АІ, під верандою аІ, 2/3 частин підвалу під житловим будинком АДРЕСА_11 частини сараю Б, 1/3 частини вбиральні В (а.с.19).

Технічний паспорт на житловий будинок садибного типу по АДРЕСА_6 виданий ОСОБА_3 в розмірі 7/100 (а.с.23-25).

Будинкова книга видана для реєстрації громадян, які проживають в будинку АДРЕСА_8 (а.с.8-10).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_3 самочинно переобладнано приміщення 1-3 із кімнати у кухню-житлова площа будинку змінилась із 108,7 на 95,6 кв.м.. У приміщенні 2-2 демонтовано опалювальний пристрій; побудовано літній душ «Г» не потребують дозволу архітектури. Форма власності приватна спільна часткова, частка власності 7/100, свідоцтво про право власності, 164, 10.03.1998, Уманський відділ житлового господарства (а.с.12-14).

Ще при житті ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповідала належну їй квартиру АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 (а.с.11).

17.10.2025 приватний нотаріус Уманськогорайонного нотаріального округу Черкаської області Коляда О.П. винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на: 7/100 часток у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , що залишилося після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з відсутністю підстав для спадкування вищевказаним заявником, так як спадкодавець померла до вступу в законну силу Цивільного кодексу України (2003 року) і спадкування повинно здійснюватися за нормами Цивільного кодексу Української РСР (1963 року) (а.с.16).

Відповідно до пояснень ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що проживає вбудинку по АДРЕСА_6 , підтверджується, що ОСОБА_1 проживає вданому будинку з 1999 року в квартирі ОСОБА_3 , вони проживалиразом та вели спільне господарство. ОСОБА_1 доглядала та піклувалась проДарію ОСОБА_7 та після її смерті в 2000 році ОСОБА_1 продовжувала постійнопроживати в даній квартирі і до цього часу зареєстрована та проживає в ній.

Відповідно до пояснень ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який являється власником частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується, що ОСОБА_1 дійсно проживає в будинку АДРЕСА_12 з 1999 року, в квартирі, яка належала раніше ОСОБА_3 . Вони разом проживали, оскільки ОСОБА_1 піклувалась про ОСОБА_9 , доглядала її, купувала ліки, продукти, та вони вели спільне господарство. Повідомляє, що ОСОБА_3 за життя склала заповіт і заповіла свою частину будинку ОСОБА_1 .. ОСОБА_3 померла в 2000 році і з того часу ОСОБА_1 продовжує постійно проживати в даній квартирі та зареєстрована в ній. Вона доглядає за двором та зробила ремонт в своїй частині будинку.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свогоцивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особамає право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадамцивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися досуду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, щопідлягають захисту судом.

Відповідно до статей 1216 -1218 ЦК України, перехід прав та обов`язків(спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб(спадкоємців) визнається спадкуванням. Спадкування здійснюється за заповітом абоза законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належалиспадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок йогосмерті.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи,визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до приписів частини 1 статті 1268 ЦК України спадкоємець зазаповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною 3 ст. 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійнопроживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, щоприйняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цьогоКодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ст.1299 ЦК України, якщо у складі спадщини, яку прийнявспадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов`язаний зареєструвати право наспадщину в органи, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна. Правовласності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстраціїцього майна.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових правна нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно з частиною 2 статті 315 Цивільного процесуального кодексуУкраїни, заінтересована особа має право звернутися до суду із заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо ці факти впливають на виникнення, зміну або припинення її особистих чи майнових прав.

Так, відповідно до приписів пункту 6 частини 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, щозазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

За змістом норми частини 2 статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

В п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.95 року "Просудову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення" роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У пункті 16 постанови звернуто увагу на те, що заява про встановлення факту прийняття спадщини та місця її відкриття може бути розглянута судом у порядкуокремого провадження, якщо орган, який вчиняє нотаріальні дії, не вправі видатизаявникові свідоцтво про право на спадщину через відсутність або недостатністьдокументів, що необхідні для підтвердження в нотаріальному порядку факту вступу вуправління або володіння спадковим майном.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певнихфактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка вразі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.(постанова Верховного Суду від 20 грудня 2023 року в справі № 283/1742/21(провадження № 61-11547св22).

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику в справах про спадкування» спадкові правовідносини регулюються нормами ЦК України після 1 січня 2004 року, якщо спадщина відкрилась до 1 січня 2004 року, то такі правовідносини регулюються нормами ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, наякі вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків,встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникамисправи.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

На час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_5 (день смерті ОСОБА_3 ) спадкодавцю відповідно до Свідоцтва про право власності від 10березня 1998 року, № 164, належало 7/100 житлового будинку АДРЕСА_6 і оскільки спадщина відкрилась до 01 січня2004 року, тому до даних відносин спадкування необхідно застосовувати норми ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до статті 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається деньсмерті спадкодавця.

Відповідно до ст. 534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити зазаповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, щовходять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Відповідно до вимог ст.548 ЦК УРСР для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв; прийнята спадщина визнавалася належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно з вимогами ст.549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володінняспадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно з п. 4.12 п. 4 гл. 10 Наказу № 296/5 Міністерства юстиції України про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від22.02.2012 року видача Свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини.

Відповідно до заповіту ОСОБА_1 являється єдиним спадкоємцем та прийняла спадщину, оскільки на час її відкриття була зареєстрована та постійно проживала разом із спадкодавицею та не заявляла про відмову від спадщини після її відкриття. Фактичних даних про наявність інших спадкоємців, які б могли претендувати на спадщину неіснує, права, свободи та інтереси третіх осіб не порушені.

Нормою статті 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється абоне визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" - у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

ОСОБА_1 бажає оформити право власності на нерухомість, яку набула упорядку спадкування за заповітом, однак позбавлена можливості його оформити у визначений законом позасудовий спосіб через відмову нотаріуса у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Відповідно до листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № v-753740-13 «Просудову практику розгляду цивільних справ про спадкування» визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковимспособом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й увипадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідно до п.9 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речовихправ на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення суду що набрало законної сили – єпідставою, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності нанерухоме майно.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17.07.97 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учинятищодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно відволі інших осіб.

Нормами статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно з ч. 6 ст. 263 ЦПК України якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Керуючись керуючись ст. ст. 525-527,531, 549 ч. 1 п. 1 ЦК УРСР, ст. ст. 1, 3, 60, 174, 175 ЦПК України, ст. ст. 16, 328, 329,392, 1216, 1218, 1223, 1233, 1235, 1236, 1268 ЦК України,суд,-

У х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , яка подана представником позивача ОСОБА_2 до Уманської міської ради Черкаської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що: у заповіті ОСОБА_3 , посвідченому 20 жовтня 1999 року, за № 136339, зазначено квартиру АДРЕСА_2 , -помилково, а під нею малася на увазі - частка 7/100 житлового будинку за цією ж адресою, що належала заповідачці на праві власності відповідно до Свідоцтва про право власності від 10 березня 1998 року № 164.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 на частку в розмірі 7/100 ідеальної долі в будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Леся Сергіївна Годік

Оригінал: reyestr.court.gov.ua