Рішення від 02 липня 2026 р. у справі №700/521/26 — Лисянський районний суд Черкаської області

Справа № 700/521/26

Провадження № 2/700/522/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року Лисянський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого – судді: Пічкура С.Д.,

за участю секретаря судового засідання: Нетребенко В.О.,

представника відповідача: Чуприни С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Лисянка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача – адвокат Новікова Ольга Володимирівна до ОСОБА_2 – представник відповідача ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на дитину,

установив:

Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини, вказуючи, що з 16.12.2014 року позивач та відповідач перебували у шлюбі. Від шлюбу мають дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заочним рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 16.12.2024 року шлюб між ними був розірваний. Позивач з відповідачем починаючи з 2021 року припинили спільне проживання, дочка проживає з нею та знаходяться на її повному утриманні, відповідач жодним чином не приймає участі у вихованні та належному утриманні дочки, не цікавиться її розвитком, не спілкується з нею, тому просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дочки в розмірі 1/3 частки із всіх видів заробітку, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно з 23.04.2026 року до повноліття дитини.

Ухвалою судді Лисянського районного суду Черкаської області від 11.05.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в цивільній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

До суду 18.06.2026 року від відповідача надійшов відзив в якому вказує, що згідно зі статтею 180 Сімейного кодексу України (далі — СК України), батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. У судовій практиці України під час визначення розміру аліментів у частці від доходу застосовується принцип пропорційності залежно від кількості дітей, які перебувають на утриманні. Традиційно та обґрунтовано на утримання однієї дитини стягується 1/4 (25%) частина доходу платника аліментів. Стягнення 1/3 частини доходу призначається судами у випадках, коли утримувати необхідно двох дітей. Стягнення 1/3 частки доходу на утримання однієї дитини призведе до явного дисбалансу та порушення майнових прав ОСОБА_2 , оскільки такий розмір є надмірним для забезпечення повсякденних потреб одинадцятирічної дитини за звичайних обставин. Позивач у своїй позовній заяві не надала жодних доказів та належних обґрунтувань того, що ОСОБА_4 потребує підвищеного розміру матеріального утримання (наприклад, наявності хронічних захворювань, що потребують дороговартісного лікування, чи особливих потреб, тощо). Крім того, відповідно до ст.ст.141,180 СК України, обов`язок утримувати дитину покладається на обох батьків рівною мірою. Позивач також зобов`язана брати фінансову участь в утриманні спільної з Відповідачем доньки. Стягнення з ОСОБА_2 1/3 частини доходу фактично перекладає весь тягар фінансового забезпечення дитини виключно на Відповідача, що суперечить закону.

Відповідач позовні вимоги визнає частково, а саме вважає, що з нього на користь Позивача підлягають стягненню аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття. Відповідно ОСОБА_2 не заперечує щодо допуску до негайного виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Від представника позивача 22.06.2026 року до Лисянського районного суду Черкаської області надійшла заява про відмову від частини позову (всіх або частини позовних вимог), просить виключити з прохальної частини позовної заяви ОСОБА_1 у справі № 700/521/26 помилковий пункт про стягнення з ОСОБА_2 коштів «на сина — ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 61 874,04 грн» та закрити провадження у справі в цій частині.

Такожи, просить розглядати справу № 700/521/26 за такими позовними вимогами: стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання малолітньої дочки — ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття; допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць; стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Від представника позивача 22.06.2026 року до Лисянського районного суду Черкаської області надійшла відповідь на відзив де позивач зазначив, що доводи відповідача про обмеження розміру аліментів «однією четвертою» частиною доходу не ґрунтуються на чинному законодавстві. Відповідач стверджує, що на утримання однієї дитини «традиційно» стягується 1/4 (25 %) частина доходу, а 1/3 частина застосовується нібито лише за наявності двох дітей. Ця теза не відповідає чинному правовому регулюванню. Фіксовані частки заробітку (1/4 — на одну дитину, 1/3 — на двох, 1/2 — на трьох і більше дітей) були закріплені у статті 82 Кодексу про шлюб та сім`ю України 1969 року, який втратив чинність. Чинний Сімейний кодекс України таких фіксованих часток не встановлює. Відповідно до частини першої статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Розмір цієї частки закон не обмежує «чвертю» і не ставить у залежність від кількості дітей, — він визначається судом з урахуванням обставин, що мають істотне значення (стаття 182 СК України). При визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків; наявність у платника майна та майнових прав тощо (стаття 182 СК України).

Відтак, єдиний передбачений законом чинник, який міг би обґрунтувати зменшення частки, — наявність у платника інших дітей чи утриманців — у відповідача відсутній. Навпаки, відсутність конкуруючих аліментних зобов`язань свідчить про спроможність відповідача утримувати свою єдину дитину у розмірі 1/3 частки доходу. Дочка сторін — ОСОБА_4 — досягла 11 років, навчається та потребує дедалі більшого фінансового забезпечення, зокрема витрат на навчання та додаткові заняття для всебічного розвитку. З 2021 року відповідач участі в утриманні та вихованні дитини не бере; усі потреби дитини позивач забезпечує самостійно. А тому просять позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітньої дочки — ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, з допуском до негайного виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Позивач та представник позивача у судове засідання не з`явилися, направили до суду заяву у якій просили справу слухати за їх відсутності, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача – адвокат Чуприна С.П. позовні вимоги визнає частково, просить суд стягнути аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття

З урахуванням принципу диспозитивності, відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд приймає заяву представника позивачки про зміну позовних вимог, оскільки це право позивача.

Суд, заслухавчи представника відповідача та дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 24.02.2015 року, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 і її батьками є сторони у справі.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

У статті 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Статтею 181 СК України встановлено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено в судовому засіданні та не спростовано матеріалами справи, дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом із позивачкою ( матір`ю).

Однак, суд не може погодитися в повному обсязі з вимогами позивача щодо стягнення аліментів на утримання дочки у розмірі 1/3 частина з усіх видів заробітку ( доходу ), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття. Оцінюючи докази в їх сукупності та виходячи при цьому із принципу розумності, майнового стану відповідача, суд дійшов висновку щодо стягнення з відповідача аліментів на утримання дочки в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку ( доходу ), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, яка є справедливою і не буде накладати непропорційний фінансовий тягар на відповідача.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин суд вважає можливим задовольнити позов частково, стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

Згідно поштового коверта, позов подано до суду 05 травня 2026 року, тому саме з цієї дати слід стягувати аліменти.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 5, 12, 13, 71, 74, 81, 142, 211, 258, 259, 263, 265, 273, ЦПК України, суд ,

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 , аліменти на утримання дочки – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , в розмірі частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05 травня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 08 липня 2026 року.

Суддя С. Д. Пічкур