Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №692/991/26 — Драбівський районний суд Черкаської області

Справа № 692/991/26

Провадження № 3/692/381/26

10.07.2026

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року с-ще Драбів

Суддя Драбівського районного суду Черкаської області Левченко Л.О., розглянувши матеріали, які надійшли від ВПД № 1 Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , директора ФОП « ОСОБА_1 », проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД № 985407 від 23.05.2026, ОСОБА_1 23.05.2026 близько 07:55год. в АДРЕСА_1 , вчинила психологічне насильство відносно своєї свекрухи ОСОБА_2 , висловлювала в її адресу образливі слова, чим завдала шкоди її психічному здоров`ю, чим вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

Судове засідання 30.06.2026 було відкладено за заявою ОСОБА_1 з метою формування правової позиції та доручення доказів.

У судовому засіданні 09.07.2026 ОСОБА_1 клопотала про долучення доказів: відеозапису на оптичному диску та довідки від сімейного лікаря, а також про допит свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , явку яких забезпечила. По суті порушення пояснила, що 23.05.2026 її син поїхав на роботу, після чого зателефонував і повідомив, що ОСОБА_2 йде до їх домоволодіння. ОСОБА_1 зачинила вхід до домоволодіння і ОСОБА_2 пішла до задньої хвіртки, однак зайти не змогла і почала гучно кричати, щоб їй повернули гроші, ображати ОСОБА_1 та її дітей. ОСОБА_1 викликала поліцію та почала знімати спілкування з ОСОБА_2 на смартфон. ОСОБА_2 перебувала на вказаному місці до приїзду працівників поліції, які намагались її заспокоїти, склали протокол та винесли заборонний припис ОСОБА_2 . Вказала, що ОСОБА_2 ходить до неї вже п`ятий рік. Факт вчинення насильства заперечила. Вказала, що саме ОСОБА_2 прийшла до ОСОБА_1 додому. Під час описаних подій ОСОБА_1 перебувала у себе в домоволодінні, а ОСОБА_2 – на вулиці за огорожею. Заперечила обставини вказані у протоколі та вину у вчиненні протиправних дій, зазначила, що образливих слів до ОСОБА_2 не висловлювала. Також вказала, що під час подій перебувала у шоковому стані та підписала протокол не читаючи, після описаних подій зверталась за медичною допомогою. Також зазначила, що разом з дітьми є власником домоволодіння за вищевказаною адресою, а ОСОБА_2 у цьому домоволодінні не зареєстрована.

У судовому засіданні ОСОБА_2 пояснила, що має триваючий конфлікт з ОСОБА_2 з приводу фермерського господарства та майна. Зазначила, що раніше ОСОБА_1 позичала у неї грошові кошти, які обіцяла повернути. 23.05.2026 ОСОБА_2 , у день народження сина, пішла до ОСОБА_1 щоб поговорити з приводу повернення грошей зазначила, що має ключ від домоволодіння, однак замок було змінено і ОСОБА_2 пішла до задньої хвіртки, однак потрапити у домоволодіння ОСОБА_1 не змогла, хвіртка була зачинена. ОСОБА_1 вийшла до неї і вони спілкувалась, при цьому ОСОБА_2 не лаялась та просила повернути позичені кошти, розповіла обставини життя за 20 років, однак ОСОБА_1 сказала, що гроші не віддасть, просила ОСОБА_2 не приходити до домоволодіння та показала жест - дулю, який ОСОБА_2 розгледіла через щілину у огорожі. В подальшому прибули працівники поліції, які склали протокол. Також вказала, що під час спілкування ОСОБА_1 перебувала у домоволодінні за огорожею і з двору вийшла тільки коли прибули поліцейські. Вважала дії ОСОБА_1 образливими. Зазначила, що проходила лікування, про що надала довідку (епікриз).

У судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що безпосереднім свідком подій 23.05.2026 близько 07:55год. не була. В цей день вони збирались на кладовище, тому вона прибула до домоволодіння ОСОБА_1 близько 9 год., де на той час перебували учасники описаних подій та працівник поліції. По її прибуттю, присутня ОСОБА_2 почала образливо висловлюватись в адресу свідка, також ображала присутніх, поліцейські її вгамовували. Під час описаних подій ОСОБА_1 до ОСОБА_2 образливо не висловлювалась.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що є сином ОСОБА_1 та внуком ОСОБА_2 23.05.2026 між 07:30год. та 08:00 год. їхав на роботу та побачив ОСОБА_2 , що йшла до їх домоволодіння і зателефонував матері, щоб та зачинила хвіртку. Свідком подій о 07:55 год. не був. Йому зателефонувала ОСОБА_1 та повідомила про прихід баби. Коли ОСОБА_3 повернувся додому, там вже були працівники поліції. Вказав, що по його прибуттю ОСОБА_1 до ОСОБА_2 образливо не висловлювалась, образливих жестів не показувала. Раніше були подібні конфлікти. Поліцейські пропонували відвезти ОСОБА_2 додому або залишити місце події, однак та їх не слухала. Вказувала, що хоче спілкуватись з внуком, проте він не має бажання спілкуватись з нею. Зазначив, що протиправні дії були з боку його баби відносно матері, проте поліцейські вирішили скласти протоколи відносно обох учасників події.

Вивчивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до висновку, що вона підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Нормами ч. 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом, що передбачено ст. 7 КУпАП.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення наявності складу адміністративного правопорушення, який повинен встановлюватись на підставі відповідних доказів, що стверджують не тільки наявність правопорушення, а й вини особи у його вчиненні.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Тобто, протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й актом обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення, що узгоджується як із нормами чинного законодавства так і з практикою та позицією ЄСПЛ.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Однак, матеріали справи встановленому критерію щодо належного доведення вини особи не відповідають та не містять належних та допустимих доказів на підтвердження порушення вимог чинного законодавства.

Згідно фабули правопорушення, сформованої у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 985407 від 23.05.2026, ОСОБА_1 23.05.2026 близько 07:55год. в АДРЕСА_1 , вчинила психологічне насильство відносно своєї свекрухи ОСОБА_2 , висловлювала в її адресу образливі слова, чим завдала шкоди її психічному здоров`ю.

На підтвердження вини ОСОБА_1 до вказаного протоколу про адміністративне правопорушення додано: копію письмового пояснення ОСОБА_2 (без зазначення дати та підпису), письмове пояснення ОСОБА_1 від 23.05.2026, довідку ВПД № 1 Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області № 106158-2026 від 16.06.2026 та супровідний лист.

Згідно копії письмового пояснення ОСОБА_2 , та 23.05.2026 близько 07:55год. прийшла до колишньої невістки ОСОБА_1 у зв`язку з роковинами смерті сина ОСОБА_2 та хотіла поговорити з невісткою та онуками. Невістка викликала поліцію. Вказала, що сварки між нею та невісткою не було і ОСОБА_2 . ОСОБА_1 не ображала. Вказала, що є зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно письмового пояснення ОСОБА_1 , та проживає за адресою АДРЕСА_1 разом з синами ОСОБА_3 та ОСОБА_5 23.05.2026 близько 07:55 год. вона побачила біля домоволодіння свою свекруху ОСОБА_2 , яка мала намір потрапити на територію домоволодіння, однак у зв`язку з наявністю неприязних відносин, через постійні конфлікти та сварки ОСОБА_1 не дала ОСОБА_2 зайти до домоволодіння. Біля хвіртки домоволодіння між ними виникла сварка, під час якої ОСОБА_2 вимагала повернення коштів (посмертних), висловлювала прокльони в адресу кума ОСОБА_6 , нецензурно не висловлювалась. Своїми діями ОСОБА_2 спричинила на ОСОБА_1 психологічний тиск, завдала шкоди її психічному здоров`ю. Пояснення містить клопотання про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності.

Згідно довідки № 106158-2026 від 16.06.2026 ОСОБА_1 протягом року до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП не притягувалась.

Згідно наданої ОСОБА_1 довідки КНП «Драбівський центр первинної медико-санітарної підготовки» Драбівської селищної ради ПМСД» ОСОБА_1 була обстежена 23.05.2025, їй встановлено діагноз, надано послуги та призначено лікування.

Згідно наданого ОСОБА_2 епікризу, вона перебувала на лікуванні стаціонарно на дому з 22.06.2026 по 03.07.2026 та у вказаний період до неї застосовано лікування.

Також у судовому засідання було досліджено оптичний DVD-R диск, наданий ОСОБА_1 , на якому наявний 1 відеофайл тривалістю 05:52хв. На записі, що не містить пояснювальних написів та посилань на дату і час відображених на ньому подій, зображено ОСОБА_2 , яка перебуває біля огорожі домоволодіння за його межами та веде розмову з особою, що перебуває по інший бік огорожі у межах домоволодіння. Розмова відбувається у спокійному тоні, без образливих та/або нецензурних висловлювань з боку співрозмовників, в ході розмови співрозмовник ОСОБА_2 пропонує ОСОБА_2 продовжувати висловлюватись так, як та робила раніше, в подальшому просить її більше сюди не приходити.

Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.173-2 КУпАП настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Отже, основним безпосереднім об`єктом домашнього насильства є суспільні відносини щодо захисту здоров`я, як фізичного так і психологічного.

Відповідно до пункту 3 частини 1статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Отже основною ознакою домашнього насильства, як діяння, за яке передбачене покарання, є відносини, що склалися між особою, яка вчинила насильство, та особою, постраждалою від такого насильства, в результаті спільного побуту або спільного проживання і залежності постраждалої особи від особи, яка чинить щодо неї насильство.

У Законі також визначено, що запобігання домашньому насильству це система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються.

На підставі системного аналізу наведених в Законі визначень, суд переконаний, що для настання адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП, раптової, що виникла за емоційним сплеском, сварки чи бійки між подружжям чи іншими особами, що разом проживають в рамках побутових відносин не достатньо.

Тобто, вирішуючи питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності за домашнє насильство, суд має встановити наявність ознак т.зв. «аб`юзивних» стосунків, тобто взаємин, в яких одна людина (насильник, кривдник) шляхом насильства (фізичного, сексуального, психологічного чи економічного) порушує особисті кордони іншої (постраждалої або жертви) з метою придушення волі та підкорення. І за наявності ознак таких стосунків суд може вирішити питання про наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення на підставі поданих доказів.

Крім того, диспозиція ст. 173-2 КУпАП визначає, що обов`язковою ознакою складу адміністративного правопорушення є настання наслідків у вигляді завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відтак, обставина отримання шкоди здоров`ю потерпілого підлягає доказуванню належними і допустимими доказами.

Суд звертає увагу, що у фабулі правопорушення вказано про завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілої, проте доказів завдання такої шкоди не надано. При цьому з наданого у судовому засіданні ОСОБА_2 епікризу вбачається, що та проходила курс лікування через місяць після подій, що мали місце 23.05.2026 о 07:55 год. в АДРЕСА_1 .

Вказана у протоколі потерпілою ОСОБА_2 не підтвердила отримання будь-якої шкоди під час конфлікту з ОСОБА_1 , а у своїх письмових поясненнях вказала, що сварка взагалі не відбувалась. У матеріалах справи відсутні жодні відомості, щодо причин проведення перевірки, наслідком якої став протокол серія ВАД № 9854078 від 23.05.2026, ОСОБА_2 з відповідними заявами чи клопотаннями до органу поліції не зверталась і не є зрозумілим, на підставі чого поліцейські зробили висновок про вчинення ОСОБА_1 щодо ОСОБА_2 психічного насильства у виді образливих слів та завдання останній шкоди психічному здоров`ю.

Суд звертає увагу, що саме ОСОБА_2 прийшла до ОСОБА_1 , при цьому у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 не проживає. Її твердження, що ОСОБА_1 вчинила відносно неї образливий жест жодним чином не підтверджено, а враховуючи той факт, що під час описаних подій його учасники були розділені огорожею, для виявлення такого жесту ОСОБА_2 мала вчинити активні дії по спостереженню за територією домоволодіння, де у той час перебувала ОСОБА_1 , через щілини в огорожі, що суперечить концепції вчинення відносно неї аб`юзивних дій.

При цьому сама ОСОБА_1 заперечила як вину у вчиненні інкримінованого правопорушення, так і скоєння протиправних дій, вказаних у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 9854078 від 23.05.2026.

Таким чином, факт вчинення ОСОБА_1 домашнього психологічного насильства відносно ОСОБА_2 , вказаний в протоколі про адміністративне правопорушення, яким визначено межі судового розгляду, не знайшов свого підтвердження під час дослідження у судовому засіданні, оскільки не підкріплений належними доказами, через що викладені обставини не можна розцінюватись як домашнє насильство. Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що діями ОСОБА_1 була завдана шкода фізичному чи психічному здоров`ю вказаної потерпілою ОСОБА_2 .

Згідно ст.ст. 251, 252, 280 КУпАП наявність адміністративного правопорушення і винність у його вчинені особи та інші обставини, що мають істотне значення для правильності вирішення справи про адміністративні правопорушення, підлягають доказуванню передбаченими законом способами, оцінка відповідних доказів має ґрунтуватись на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності та законі. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, поряд з іншим, підлягає з`ясуванню, чи було вчинено адміністративне правопорушення і чи винна дана особа у його вчинені та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З урахуванням рішення ЄСПЛ у справах «Malofeyeva v. Russia» та «Karelin v. Russia» суд зазначає, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП – провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Таким чином, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення події та наявності складу адміністративного правопорушення.

Оскільки матеріали справи про адміністративне правопорушення, не дають достатніх підстав та доказів для висновку про винність ОСОБА_1 у інкримінованому їй діянні та наявності у її діях події та складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у зв`язку з чим відсутні підстави для притягнення її до адміністративної відповідальності за цією нормою закону, тому провадження у справі підлягає закриттю.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 173-2, ст. 247, ст.ст. 283, 284, 285 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Драбівський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Л.О. Левченко

Повний текст постанови складено 10 липня 2026 року.