Вирок від 08 липня 2026 р. у справі №564/2192/26 — Костопільський районний суд Рівненської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/2192/26

09 липня 2026 року м. Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області в складі

головуючого судді - ОСОБА_1

при секретарі судового засідання – ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Костопіль, в режимі відеоконференції, обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 22026101110000232 від 19.02.2026 про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Голосків, Коломийського району, Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, водій-заправник автомобліного взводу підвозу пального та мастильних матеріалів роти матеріального забезпечення, ВОС-790027А, з середньою-спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 409, ч. 1 ст. 190 КК України;

за участю сторін кримінального провадженння:

прокурора – ОСОБА_4

обвинуваченого – ОСОБА_3

захисника — ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.05.2024 №61 солдата ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу військової частини та на всі виді види забезпечення.

У подальшому, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.07.2024 солдата ОСОБА_3 призначено на посаду водія-заправника автомобільного взводу підвозу пального та мастильних матеріалів роти матеріального забезпечення, ВОС-790027А.

Згідно зі ст. ст. 41, 68, 92 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Правовий режим власності визначається виключно законами України.

Вимогами ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, встановлено, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України; захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України; кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 та який діє до цього часу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Збройних Сил України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Згідно зі ст. ст. 1,2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять).

Відповідно до ст. ст. 4, 6 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут) повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами. Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.

Згідно зі ст. 11, 16 Статуту кожен військовослужбовець повинен бути дисциплінованим, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, які визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Під час проходження військової служби солдат ОСОБА_3 , як військовослужбовець Збройних Сил України, повинен керуватися вимогами ст.ст. 1, 2 та 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 4, 6, 11, 16, 41 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які зобов`язують її знати вимоги статутів, наказів, порадників та інструкцій щодо організації керівництва службою, додержуватися їх у службовій діяльності, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим та не допускати негідних вчинків, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою.

Однак, не пізніше 07 червня 2024 року у солдата ОСОБА_3 виник злочинний умисел направлений на ухилення від військової служби шляхом підроблення документів, вчиненого в умовах воєнного стану, про який він повідомив своїй дружині ОСОБА_6 .

В подальшому, з метою реалізації злочинного умислу ОСОБА_3 , у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 07.06.2024, звернувся до ОСОБА_7 , відомості щодо якого виділені в окреме провадження, який розробив алгоритм звільнення військовослужбовця ОСОБА_3 з військової служби на підставі завідомо підроблених медичних документів про встановлення його дружині, ОСОБА_6 , інвалідності II групи та необхідності здійснення догляду за нею з боку ОСОБА_3 .

При цьому, 11.06.2024, ОСОБА_7 довів інформацію про згаданого клієнта до інших співучасників в загальному груповому чаті в месенджері «Telegram» під назвою «АО «А-Адвокат», встановив завдання його учасникам здійснити підготовку необхідних документів для звільнення ОСОБА_3 з військової служби та наказав ОСОБА_8 визначити відповідального за супровід вирішення питання по суті, яка закріпила його за ОСОБА_9 , відомості щодо яких виділені в окреме провадження.

11.06.2024, продовжуючи реалізацію злочинного умислу ОСОБА_3 , ОСОБА_7 замовив у невстановленого досудовим розслідуванням користувача месенджера «Telegram» під назвою «Оформлення документів інвалідності SpravkyUkr», довідку МСЕК про встановлення ОСОБА_6 інвалідності II групи та довідку Лікарської кваліфікаційної комісії (ЛКК) про необхідність догляду за нею ОСОБА_3 .

Отримавши відповідний підроблений документ, а саме: довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №774590, за невстановлених обставин, ОСОБА_7 передав їх ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які підготували зразок рапорту для ОСОБА_3 із підробленими медичними документами та іншими додатками та за невстановлених обставин передали останньому.

25 липня 2024 року, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, старший солдат ОСОБА_3 , діючи умисно, з метою ухилення від несення обов`язків військової служби, перебуваючи в пункті тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , подав командуванню військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення його з військової служби у зв`язку з сімейними обставинами, а саме у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за його дружиною, ОСОБА_6 , з числа осіб з інвалідністю II групи, долучивши додатком до рапорту завідомо підроблений документ, а саме: довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №774590.

За результатом розгляду рапорту солдата ОСОБА_3 , наказом командира ВЧ НОМЕР_1 №134 від 07.08.2024 останнього звільнено з військової служби у запас за п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за сімейними обставинами - у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи) та відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 № 134 від 07.08.2024, солдата ОСОБА_3 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.4 ст. 409 КК України, тобто ухилення військовослужбовця від несення обов`язків військової служби шляхом підроблення документів, вчинене в умовах воєнного стану.

Також, ОСОБА_3 25 липня 2024 року, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, перебуваючи в пункті тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , подав командуванню військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення його з військової служби у зв`язку з сімейними обставинами, а саме у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за його дружиною, ОСОБА_6 , з числа осіб з інвалідністю II групи, долучивши додатком до рапорту завідомо підроблений документ, а саме: довідку до акта огляду медико- соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №774590, яка надає підстави для звільнення з військової служби та отримання відповідного грошового забезпечення.

За результатом розгляду рапорту солдата ОСОБА_3 , наказом командира ВЧ НОМЕР_1 №134 від 07.08.2024 останнього звільнено з військової служби у запас за п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за сімейними обставинами - у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи) та відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 № 134 від 07.08.2024, солдата ОСОБА_3 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, у зв`язку з чим, командування військової частини НОМЕР_1 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не раніше 25.07.2024, за адресою: Рівненська обл., с. Мала Любаша, будучи введеним в оману наданим ОСОБА_3 підробленим документом, а саме: довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №774590, виплатило ОСОБА_3 вихідну допомогу у розмірі 15483,87 грн.

У зв`язку з чим, ОСОБА_3 безпідставно заволодів грошовими коштами ВЧ НОМЕР_1 у розмірі 15483,87 грн., що заподіяло військовій частині майнової шкоди на зазначену суму.

Ці дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 190 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

Під час досудового розслідування між процесуальним прокурором у кримінальному провадженні — прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 , у присутності захисника підозрюваного — адвоката ОСОБА_5 , 21 травня 2026 року у кримінальному провадженні № 22026101110000232 від 21.05.2026 укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно з угодою ОСОБА_3 повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 409 та ч. 1 ст. 190 КК України.

Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди про визнання винуватості ОСОБА_3 , буде призначене покарання у виді 5 років позбавлення волі і на підставі ст. 75 КК України, сторони погоджуються звільнити підозрюваного від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Також, відповідно до ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 409 КК України відноситься до тяжких злочинів, кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 190 КК України відноситься до кримінальних проступків.

Відповідно до заяви представника потерпілої військової частини НОМЕР_1 – ОСОБА_10 , останній не заперечує стосовно укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, зареєстрованому у ЄРДР за № 22026101110000232 від 19.02.2026 між прокурором та підозрюваним ОСОБА_3 .

Таким чином, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним від 21 травня 2026 року у кримінальному провадженні № 22026101110000232 від 21.05.2026 року відповідає вимогам закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 цілком розуміє положення ч. 4 ст. 474 та ст. 473 КПК України.

Судом також встановлено, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Для з`ясування добровільності укладення угоди, судом з`ясовувалось питання щодо можливої подачі обвинуваченим скарг.

Судом встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам КПК України та КК України, інтересам держави та суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

Обвинувачений ОСОБА_3 погоджується на призначення узгодженого покарання.

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості укладеної між прокурором ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 , у присутності захисника підозрюваного — адвоката ОСОБА_5 , 21 травня 2026 року у кримінальному провадженні № 22026101110000232 від 21.05.2026.

Питання про долю речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.

Цивільний позов — відсутній.

Запобіжний захід – відсутній.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись статтями 373, 374, 475, 615 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Угоду від 21 травня 2026 року по кримінальному провадженню № 22026101110000232 від 21.05.2026 про визнання винуватості укладену між прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 , у присутності захисника підозрюваного — адвоката ОСОБА_5 – затвердити.

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 409 КК України та ч. 1 ст. 190 КК України на підставі яких призначити йому узгоджене покарання:

- за ч. 4 ст. 409 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років;

- за ч. 1 ст. 190 КК України у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн. 00 коп.

У відповідності до ч.1 ст.70 КК України, остаточне покарання ОСОБА_3 визначити за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, і застосувавши статті 75, 76 КК України звільнити останнього від відбування основного покарання з випробуванням – встановивши йому іспитовий строк терміном 1 (один) рік, з покладенням на нього обов`язку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На вирок суду може бути подана апеляцiя до Рiвненської апеляцiйного суду через Костопільський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч.3 ст.394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

СуддяОСОБА_1