Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №382/2131/25 — Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/2131/25

Провадження № 2/382/168/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(ЗАОЧНЕ)

01 червня 2026 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кисіль О.А.

за участю секретаря Голованова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Яготин справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку в спільному майні та визнання права власності на 1/24 частини будинку, господарських будівель та споруд,

ВСТАНОВИВ:

Заявниця звернулася з позовом до Яготинського районного суду Київської області до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку в спільному майні та визнання права власності на 1/24 частини будинку, господарських будівель та споруд.

Ухвалою судді Яготинського районного суду Київської області від 29.09.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку в спільному майні та визнання права власності на 1/24 частини будинку, господарських будівель та споруд, залишено без руху, надано строк для виправлення недоліків 10 днів з дня отримання цієї ухвали.

02.10.2025 року надійшла заява про усунення недоліків.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що на підставі договору дарування від 28.06.2016 ОСОБА_1 являється власником 23/24 частин житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 .

Власником решти 1/24 частин житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 являється ОСОБА_2 .

Так, згідно технічного паспорта спірний житловий будинок складається з 2 кімнат, житловою площею 36,10 кв.м., загальна площа будинку становить 67,50 кв.м., в зв`язку з чим на належну відповідачу 1/24 частку приходиться 1,50 кв.м. житлової площі, та 1,30 кв.м. допоміжної площі, що не може бути виділено у натурі, оскільки згідно з державними будівельним нормами ДБН В.2.2-15:2019 мінімальна площа однокімнатної квартири має становити не менше 28 м2. Зазначена обставина підтверджується висновком ФОП ОСОБА_3 .

Згідно п.п. 5.17 ДБН В.2.2-15:2019 Одноквартирний (односімейний) житловий будинок і квартиру у багатоквартирному житловому будинку слід проектувати, виходячи з умови їх заселення однією сім`єю. Типи квартир за кількістю житлових кімнат і їх площі у житлових будинках II категорії рекомендується приймати за таблицею Типи квартир і їх площі залежно від кількості житлових кімнат: кількість житлових кімнат та нижня і верхня межа площі квартир, м2: 1-28-40, 2-44-53, 3-56-65, 4-70-80, 5-84-98. (площі квартир дано без урахування площі літніх приміщень).

Отже, 1/24 частина в спірному житловому будинку є незначною та не може бути виділені в натурі.

З моменту набуття права власності на 1/24 частину спірного будинку ОСОБА_2 ніколи в ньому не проживав та будинком не цікавився, десь у 2004-2005 роках він виїхав на постійне місце проживання в невідомому напрямку, місцезнаходження його невідоме.

У спірному будинку він тривалий час (понад двадцять років) не проживає та не зареєстрований, не користується своєю часткою в житловому будинку та не обслуговує його, не приймає участі в його утриманні. Члени його родини спірним будинком також ніколи не цікавилися

Таким чином, позивачка вважає, що подальше спільне володіння спірним майном разом з відповідачем є неможливим, а тому, з огляду на вимоги ст. 365 ЦК України, право відповідача на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову іншого співвласника.

Слід зазначити, що припинення права власності відповідача на спірне майно з відповідною грошовою компенсацією вочевидь не завдасть істотної шкоди його інтересам, оскільки спірний будинок не є місцем проживання відповідача чи членів його родини, відповідач ніколи не цікавився цим будинком, жодних витрат на його утримання ніколи не ніс.

Даний будинок побудований в 1963 році. За часи експлуатації відбулось часткове порушення конструктів елементів внаслідок саморуйнування та значного строку експлуатації. На теперішній час будинок потребує капітального ремонту, але в зв`язку з тим, що позивач не є одноосібним власників, виконання будівельних робіт самостійно може бути підставою порушення як цивільних прав позивача так і співвласників. Таким чином виникла ситуація, коли виділ частки із спільної часткової власності є неможливим оскільки частка інших співвласників є незначною, а технічний стан конструкцій та будівельні норми не дозволяють їм цього зробити. Для можливості проведення реконструкції будинку необхідно отримання дозвільних документів за згодою всіх співвласників, що є неможливим.

Із звіту про оцінку майна ФОП ОСОБА_4 від 23.08.2025 вбачається ринкова вартість житлового будинку по АДРЕСА_1 в розмірі 135 000 грн., відповідно вартість 1/24 частин житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами становить 5625 грн.

Враховуючи вищевикладене просив припинити право власності ОСОБА_2 на 1/24 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/24 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 . Виплатити ОСОБА_2 суму в розмірі 5625грн. ( тринадцять тисячі сто вісімдесят) гривень з коштів, внесених позивачем на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області. Судові витрати покласти на позивача.

Ухвалою судді Яготинського районного суду Київської області від 03.10.2025 року відкрито провадження у справі, та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження з викликом сторін, визначено строк для подання відзиву на позовну заяву, відповіді та заперечень.

Ухвалою судді Яготинського районного суду Київської області від 17.11.2025 року витребувано з Яготинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області Київського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відомості про те чи складався актовий запис про смерть щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник позивача в заяві до суду підтримала заявлені вимоги та просила їх задовольнити, розгляд справи просила проводити за її відсутністю та відсутністю позивачки.

Відповідач повторно в судове засідання, будучи належним чином повідомленим не з`явився, задля забезпечення принципу диспозитивності, змагальності, відкритості інформації, щодо справи та належного повідомлення відповідача про дату, час, місце та порядок розгляду даної справи Яготинським районним судом Київської області було розміщено на сайті суду оголошення про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування) місцезнаходження чи місце роботи невідоме. Відзиву, клопотань та заперечень не надходило.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що на підставі договору дарування від 28.06.2013 ОСОБА_1 являється власником 23/24 частин житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 .

Власником решти 1/24 частин житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 являється ОСОБА_2 .

Так, згідно технічного паспорта спірний житловий будинок складається з 2 кімнат, житловою площею 36,10 кв.м., загальна площа будинку становить 67,50 кв.м., в зв`язку з чим на належну відповідачу 1/24 частку приходиться 1,50 кв.м. житлової площі, та 1,30 кв.м. допоміжної площі, що не може бути виділено у натурі, оскільки згідно з державними будівельним нормами ДБН В.2.2-15:2019 мінімальна площа однокімнатної квартири має становити не менше 28 м2. Зазначена обставина підтверджується висновком ФОП ОСОБА_3 .

Відповідно до висновку технічної неможливості виділу об`єкта нерухомого майна вбачається, що з огляду на наявну площу житлового будинку на 1/24 частину житлового будинку припадає 2,81 кв.м., загальної площі, та 1,50 кв.м. житлової площі, відтак виділ 1/24 частини є технічно неможливим, виходячи з того, що на 1/24 частину вказаного вище житлового будинку, які перебувають у власності ОСОБА_2 , припадає житлова площа 1,50 кв. м., що не відповідає нормам ДБН В.2.2-15:2019.

Отже, 1/24 частина в спірному житловому будинку є незначною та не може бути виділені в натурі.

Даний будинок побудований в 1963 році. За часи експлуатації відбулось часткове порушення конструктів елементів внаслідок саморуйнування та значного строку експлуатації. На теперішній час будинок потребує капітального ремонту, але в зв`язку з тим, що позивач не є одноосібним власників, виконання будівельних робіт самостійно може бути підставою порушення як цивільних прав позивача так і співвласників. Таким чином виникла ситуація, коли виділ частки із спільної часткової власності є неможливим оскільки частка інших співвласників є незначною, а технічний стан конструкцій та будівельні норми не дозволяють їм цього зробити. Для можливості проведення реконструкції будинку необхідно отримання дозвільних документів за згодою всіх співвласників, що є неможливим.

Згідно акту обстеження від 24.09.2025 року вбачається, що в житловому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 з 2004 року по даний час ОСОБА_2 не проживає, в домоволодінні не з`являється, земельну ділянку на якій розташований будинок не обробляє.

Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Аналіз положень ст. 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Положення ст. 365 ЦК України регулюють випадки, коли позивач - співвласник майна, домагається позбавлення права власності на частку майна інших співвласників - відповідачів по справі.

Питання чи є частка незначною, підлягає вирішенню судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, також має робитись у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном.

Позивачем наведено обставини, на підставі яких вони просять припинити право власності відповідача на частку у спільному майні, що частка відповідача у спільній сумісній власності на спірний будинок є незначною та не може бути виділена в натурі.

Враховуючи, що ОСОБА_2 належить 1/24 частина спірного будинку, суд вважає, що частка відповідача є незначною.

Крім того, судом встановлено та не заперечується сторонами, що виділення відповідачу в натурі належного йому 1/24 частини спірного будинку є неможливим, оскільки будинок є неподільним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Частиною 3 цієї статті встановлено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Надання у володіння зазначеної частки в натурі можливе лише за умови, що майно є подільним (таким, яке можна поділити без втрати цільового призначення майна). Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Сторона позивачки також вказує на те, що припинення права власності відповідача на спірне майно з відповідною грошовою компенсацією вочевидь не завдасть істотної шкоди його інтересам, оскільки спірний будинок не є місцем проживання відповідача чи членів його родини, відповідач ніколи не цікавився цим будинком, жодних витрат на його утримання ніколи не ніс.

З огляду на наведене, суд дійшов до висновку, що частка відповідача у спірному будинку є незначною, сторони не можуть проживати в одному будинку, оскільки відповідач не проживає та не зареєстрований , не користується своєю часткою в житловому будинку та не обслуговує його, не приймає участі в його утриманні, тому право відповідача на належну йому частку слід припинити, стягнувши на його користь компенсацію вартості частки, що внесена позивачем на депозитний рахунок, та визнати за позивакою право власності на належну відповідачу частку у спільній власності житлового будинку, оскільки є доведеним, що спільне володіння та користування сторін спірним будинком є неможливим, можливість реального поділу будинку між сторонами та виділ належної відповідачу частки у виді повноцінного самостійного житла відсутня.

Відповідач у спірному будинку не проживає та незареєстрований, та будинком не цікавиться.

Таким чином, позивачкою наведені достатні підстави для застосування вимог ст. 365 ЦК України щодо припинення права власності відповідача на її частку у спірному будинку.

Так, згідно технічного паспорта спірний житловий будинок складається з 2 кімнат, житловою площею 36,10 кв.м., загальна площа будинку становить 67,50 кв.м., в зв`язку з чим на належну відповідачу 1/24 частку приходиться 1,50 кв.м. житлової площі, та 1,30 кв.м. допоміжної площі, що не може бути виділено у натурі, оскільки згідно з державними будівельним нормами ДБН В.2.2-15:2019 мінімальна площа однокімнатної квартири має становити не менше 28 м2. Зазначена обставина підтверджується висновком ФОП ОСОБА_3 ..

Відповідно до висновку технічної неможливості виділу об`єкта нерухомого майна вбачається, що з огляду на наявну площу житлового будинку на 1/24 частину житлового будинку припадає 2,81 кв.м., загальної площі, та 1,50 кв.м. житлової площі, відтак виділ 1/24 частини є технічно неможливим, виходячи з того, що на 1/24 частину вказаного вище житлового будинку, які перебувають у власності ОСОБА_2 , припадає житлова площа 1,50 кв. м., що не відповідає нормам ДБН В.2.2-15:2019.

Згідно п.п. 5.17 ДБН В.2.2-15:2019 Одноквартирний (односімейний) житловий будинок і квартиру у багатоквартирному житловому будинку слід проектувати, виходячи з умови їх заселення однією сім`єю. Типи квартир за кількістю житлових кімнат і їх площі у житлових будинках II категорії рекомендується приймати за таблицею Типи квартир і їх площі залежно від кількості житлових кімнат: кількість житлових кімнат та нижня і верхня межа площі квартир, м2: 1-28-40, 2-44-53, 3-56-65, 4-70-80, 5-84-98. (площі квартир дано без урахування площі літніх приміщень).

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Невиконання позивачем цієї умови є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Процедура внесення суми для відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання однією стороною у справі своїх зобов`язань перед іншою стороною.

З матеріалів справи вбачається, що позивачкою було внесено на депозитний рахунок Яготинського районного суду Київської області вартість частки відповідача у спільному майні у загальному розмірі 135000,00 гривень, становить 5625,00 грн. Зазначене підтверджується наданою стороною позивачки квитанцією від 02.10 2025 року в сумі 5625,00 грн. (а.с.56)

З огляду на наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 15, 358, 362, 365 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 102, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку в спільному майні та визнання права власності на 1/24 частини будинку, господарських будівель та споруд, задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_2 на 1/24 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 .

Виплатити ОСОБА_2 суму в розмірі 5625 грн. (п`ять тисяч шістсот двадцять п`ять) гривень з коштів, внесених позивачем на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/24 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, котра може бути подана протягом 30 днів з дня отримання його копії. Учасник справи якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення 08 липня 2026 року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 08.07.2026 року.

Суддя Кисіль О. А.