Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №366/1200/26 — Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/1200/26

Провадження № 3/366/680/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року суддя Іванківського районного суду Київської області Ткаченко Ю.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 1 Вишгородського районного управління поліції ГУ НП в Київської області про адміністративне правопорушення щодо притягнення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В с т а н о в и В:

13 травня 2026 року до Іванківського районного суду Київської області надійшли матеріали від Відділення поліції № 1 Вишгородського районного управління поліції ГУ НП в Київської області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 02.05.2026 близько 10 год. 00 хв. в АДРЕСА_2 , вчинив дрібне хуліганство, а саме, пошкодив вікно до будинку, чим порушив громадський порядок та спокій громадян.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив суду, що прийшов до ОСОБА_2 і почав стукати тихенько у вікно, однак рама вікна не витримала і розломалася. Вікно замінив. Взагалі не було умислу розбивати вікно, все вийшло з необережності.

Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку про те, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Так, згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 173 КУпАП дрібним хуліганством визнається нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок та спокій громадян.

Основним безпосереднім об`єктом хуліганства є суспільні відносини у сфері громадського порядку. Громадський порядок це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає зокрема у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є місце його скоєння, а саме громадське місце, яке дістало законодавче визначення як частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу. Також обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наслідки у вигляді порушення громадського спокою і спокою громадян.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу.

Суб`єктом адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство є фізична осудна особа, що на момент скоєння правопорушення досягла 16-річного віку.

Таким чином, об`єктивна сторона дрібного хуліганства полягає зокрема у нецензурній лайці чи інших діях, які повинні порушувати громадський порядок і спокій громадян.

Суб`єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Умисний прояв винним явної неповаги до оточуючих головний момент, що визначає зміст і сенс поведінки хулігана.

Тобто, дрібне хуліганство відноситься до правопорушень, які посягають на суспільний порядок.

Згідно матеріалів справи, вбачається, що конфлікт між сторонами відбувся не на ґрунті хуліганства, а на ґрунті особистих неприязних відносин. Тому, в даному випадку, відсутні такі суб`єктивні ознаки, як мотив і умисел, спрямовані на порушення громадського порядку, котрі є основними критеріями, які відрізняють дрібне хуліганство від суміжних правопорушень.

Із протоколу про адміністративне правопорушення не можна зробити висновку про те, в чому саме проявляється об`єктивна сторона, яким чином конфлікт вплинув на громадський порядок і спокій громадян.

Слід зазначити, що із суб`єктивної сторони дрібне хуліганство характеризується умисною виною та мотивом явною неповагою до суспільства.

З матеріалів справи не встановлено в ОСОБА_1 хуліганського мотиву.

Крім того, територія, де відбулася подія (подвір`я та будинок ОСОБА_3 ), не є громадським місцем.

Інших доказів суду не надано.

Суддя наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч. 1,2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245).

Діяння тільки тоді визнається адміністративним правопорушенням, коли воно містить всі ознаки його складу, відсутність хоча б однієї з них означає відсутність складу взагалі.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Беручи до уваги вказані обставини, суд приходить до висновку, що справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю, оскільки у його діях відсутні подія і склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173 КУпАП.

Судові витрати

Питання судових витрат суддя вирішує у відповідності до ст. 40-1 КУпАП.

Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено адміністративне стягнення.

Оскільки в цьому випадку провадження у справі підлягає закриттю, судовий збір слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 173, 247, 251, 280, 283 КУпАП, суддя,-

У Х В А Л И В :

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 173 КУпАП закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Суддя: Юрій ТКАЧЕНКО