Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №363/3605/26 — Вишгородський районний суд Київської області

09.07.2026 Справа № 363/3605/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лукач О.П.,

за участю секретаря Ставиченка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Вишгороді у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

10.06.2026 позивачем подано до Вишгородського районного суду Київської області вище вказану позовну заяву, у якій просить розірвати шлюб між ним та відповідачем, який зареєстровано 20.11.2015 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис №1408.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 20.11.2015 між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб. Від сумісного життя сторони мають малолітніх дітей – сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Як зазначає позивач, починаючи з 2025 року між сторонами погіршились взаємовідносини, на даний час шлюб фактично припинив існування, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить його інтересам, поновлювати сімейні відносини позивач не бажає, спільного господарства між ними не ведеться, а відтак шлюб існує лише формально, у зв`язку з чим позивач наполягає на його розірванні. Також, позивач просить не надавати строку на примирення, оскільки не бажає в подальшому підтримувати сімейні стосунки, а заходи щодо примирення будуть порушенням принципу вільної згоди на шлюб, передбаченим нормами Конституції України та Сімейного кодексу України, та суперечить моральним засадам суспільства.

16.06.2026, до відкриття провадження у справі, позивачем подано до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити та розірвати шлюб.

Після виконання судом вимог частини восьмої статті 187 ЦПК України, ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 17.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників провадження у судове засідання, призначене на 09.07.2026 о 09:15, про що повідомлено сторін.

20.06.2026 до суду, через систему «Електронний суд», відповідачем – ОСОБА_2 подано заяву про надання строку на примирення, у якій зазначила про категоричну незгоду з позовними вимогами про розірвання шлюбу. Вважає, що розлад у їхній сім`ї є тимчасовим явищем, викликаним суто побутовими непорозуміннями, які можуть бути подолані шляхом взаємних поступок, спільного діалогу та збереження шлюбних відносин. Між позивачем та відповідачем збереглися почуття взаємоповаги. Крім того, від шлюбу вони мають двох малолітніх дітей. Інтереси дітей вимагають збереження повноцінної та стабільної сім`ї, а також виховання в атмосфері батьківського піклування, любові та спільного проживання обох батьків. На думку відповідача, розірвання шлюбу може завдати значної психологічної травми дітям. Оскільки, позивач має твердий і щирий намір зберегти родину заради майбутнього їх дітей, просить надати строк для примирення подружжя терміном 6 (шість) місяців та зупинити провадження у справі.

У свою чергу, позивач, ознайомившись із матеріалами справи, 30.06.2026 подав до суду письмові заперечення на заяву відповідача про надання строку на примирення, у яких просить відмовити у задоволенні заяви відповідача, продовжити розгляд справи по суті та ухвалити рішення про розірвання шлюбу. В обґрунтування зазначає, що позивач з відповідачем припинили шлюбні відносини, проживають окремо. Відповідач з часу окремого проживання не вчиняла жодних дій, направлених на примирення. Збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача та він категорично не погоджується на надання строку для примирення. Також, звертає увагу суду, що надання строку на примирення, про який просить відповідач, є безпідставним, та суперечить його моральним інтересам, оскільки його рішення розірвати шлюб є зваженим, остаточним та незмінним, а збереження сім`ї — неможливим. Разом з тим, позивач має бажання в подальшому створити нову родину, а надання строку на примирення лише затягування строків розгляду справи зі сторони відповідача. Зазначає, що почуття взаємоповаги в нього існують до відповідача виключно, як до матері дітей. Почуття любові до відповідача втрачені, збереження шлюбних відносин, а також проживання однією сім`єю з відповідачем – не можливе, через відсутність бажання позивача. Подальше відкладення розгляду справи призведе до невиправданого затягування процесу та порушення Конституційних прав позивача. Разом з тим, звертає увагу суду, що інтереси дітей жодним чином не постраждають внаслідок розірвання шлюбу, позивач надає та надаватиме матеріальну допомогу на утримання дітей, прийматиме участь у їх вихованні, проведенні дозвілля та відпочинку.

07.07.2026 позивачем подано до суду заяву, у якій просить врахувати подані ним раніше заперечення на заяву відповідача про примирення, зазначивши, що категорично заперечує щодо надання строку на примирення, оскільки це суперечить його інтересам, його рішення розірвати шлюб є зваженим, остаточним та незмінним. При цьому, просить розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

У судове засідання, призначене на 09.07.2026, сторони, будучи належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, не з`явилися. Відповідач поважності причин неявки суду не повідомила.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи у відсутності учасників провадження, суд враховує наявність у матеріалах справи заяви позивача про розгляд справи без його участі, а також, відсутність поважних причин неявки відповідача та підстав, встановлених статтею 223 ЦПК України, для відкладення розгляду справи.

Оскільки учасники провадження у судове засідання не з`явилися, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Статтею 174 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин у їх сукупності, судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 з 20.11.2015 перебувають у шлюбі, зареєстрованому відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис №1408, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

Позивач та відповідач є батьками дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як зазначає позивач, взаємовідносини з відповідачем погіршилися, на даний час шлюб фактично припинив існування, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, поновлювати сімейні відносини він не бажає, спільного господарства з відповідачем не ведеться, подружні відносини між ними припинено. Разом з тим, позивач просить не надавати строку на примирення, оскільки не бажає в подальшому підтримувати сімейні стосунки, а заходи щодо примирення будуть порушенням принципу вільної згоди на шлюб, та суперечитимуть його інтересам.

Так, як зазначила відповідач у своїх запереченнях, розлад у сім`ї є тимчасовим явищем, викликаним суто побутовими непорозуміннями, які можуть бути подолані шляхом взаємних поступок, спільного діалогу та збереження шлюбних відносин, та між ними збереглися почуття взаємоповаги.

У свою чергу, позивач не бажає примирення з відповідачем, зазначивши, що з часу окремого проживання відповідач не вчиняла жодних дій, направлених на примирення, збереження шлюбу суперечитиме його інтересам та він категорично не погоджується на надання строку для примирення, про який просить відповідач, вважає його безпідставним, так як, рішення позивача розірвати шлюб є зваженим, остаточним та незмінним, а збереження

сім`ї – неможливим.

Вирішуючи заяву відповідача про надання строку для примирення, суд ураховує, що відповідно до статті 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства, а частина сьома статті 240 ЦПК України надає суду право, а не покладає на нього обов`язок призначити подружжю строк для примирення тривалістю не більше шести місяців. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 200/952/18.

Суд враховує, що після ознайомлення із заявою відповідача, позивач двічі – 30.06.2026 та 07.07.2026, письмово підтвердив, що його рішення про розірвання шлюбу є остаточним, поновлювати подружні відносини він не бажає та категорично заперечує проти надання строку для примирення.

Відповідач, посилаючись на тимчасовий характер сімейного конфлікту, наявність у сторін малолітніх дітей та можливість відновлення сімейних відносин, не навела конкретних обставин, які свідчили б про фактичне поновлення спільного проживання, ведення спільного господарства або про наявність взаємної волі подружжя на примирення. А наявність у позивача та відповідача малолітніх дітей, не є безумовною підставою для збереження шлюбу всупереч волі одного з подружжя. Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками та їх окреме проживання не впливають на обсяг їхніх батьківських прав і не звільняють їх від обов`язків щодо дітей.

Отже, з огляду на послідовну та категоричну позицію позивача, відсутність взаємної волі подружжя на відновлення сімейних відносин і недопустимість примушування особи до збереження шлюбу, суд не вбачає реальних передумов для примирення сторін, а тому дійшов висновку про відсутність підстав для надання строку для примирення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше, як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У статті 12 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно із статтею 21 Сімейного кодексу України (далі - СК України), шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до частини третьої статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Згідно з частиною першої статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, проте, як встановлено судом, позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем, а відповідачем не вживаються заходи для примирення.

Позивач скористався наданим правом та звернувся до суду з позовом у даній справі, наполягає на розірванні шлюбу.

Згідно із статтею 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу(групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає розірванню, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу неможливе та суперечитиме інтересам позивача.

Керуючись статтями 24, 56, 105, 110–112, 114, 141 СК України, статтями 12, 13, 76–81, 89, 141, 223, 247, 258–265, 268, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано 20.11.2015 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис №1408.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації:

АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса місця проживання ВПО:

АДРЕСА_3 .

Суддя О.П. Лукач