Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №361/8996/25 — Броварський міськрайонний суд Київської області

УКРАЇНА

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/8996/25

провадження № 2/361/3233/25

30.06.2026

РІШЕННЯ

(Заочне)

Іменем України

30 червня 2026 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого суддіПетришин Н.М.,

за участю секретаряГриценко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу, -

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції позивача

У липні 2025 року до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшла вищевказана позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 19 травня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, за умовами якого вона отримала у борг 40 000 доларів США, строком повернення до 24 травня 2023 року. На підтвердження зобов`язань ОСОБА_2 надала позивачу розписку. Поручителем добросовісного виконання умови договору позики виступила мати позичальника – ОСОБА_3 , яка зазначила, що поручається у тому, що кошти будуть повернуті завчасно. Однак, свої зобов`язання відповідач ОСОБА_2 не виконала. З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідачів солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 40 000 доларів США, а також покласти на відповідачів судові витрати.

Заяви, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Петришин Н.М. від 04 серпня 2025 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, у заяві вказував на те, що заявлені вимоги підтримує, просить їх задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення суду не заперечує.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, про місце, час та дату розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду невідомі.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи згідно із положеннями статті 280 ЦПК України.

Обставини справи, що встановлені судом

Згідно розписки від 19 травня 2023 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взяла у борг кошти у ОСОБА_1 у розмірі 40 000 доларів. Вкотре зобов`язалася повернути кошти з 20 по 24 число в повному обсязі. Зазначила, що за неї також поручається її мати, ОСОБА_3 , що кошти будуть повернуті завчасно, так як в даній ситуації була непередбачена обставина і кошти не було повернуто вчасно.

Розписка підписана як позичальником, так і поручителем.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини

У відповідності до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

Згідно з ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

За правилами ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У Постанові Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16-ц зроблено наступний правовий висновок щодо розписки як договору позики: договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 у справі № 6-1967цс15 та постанові Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі провадження № 61-20376св18.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надала позивачу ОСОБА_1 розписку від 19 травня 2023 рокупро те, що вона отримала грошові кошти у розмірі 40000 доларів США, зобов`язалася повернути кошти у повному обсязі до 24 травня 2023 року у повному обсязі.

Таким чином, суд, встановивши справжню правову природу розписки, приходить до висновку, що укладення між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору позики, відбулося.

Крім того, за змістом розписки ОСОБА_2 , за належне виконання ОСОБА_2 зобов`язань за вищевказаним договором позики від 19.05.2023, поручилася її матір – ОСОБА_3 , паспортні дані: НОМЕР_1 , виданий Харківським РУ ГУ МВС України 17.07.1997, адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною першою статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

Згідно з частиною четвертою статті 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлено договором чи законом строк її дії, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким розділ доповнено згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з позовом як до позичальника, так і до поручителя.

Доказів на підтвердження повернення ОСОБА_2 чи ОСОБА_3 всієї суми боргу за вищевказаною розпискою від 19 травня 2023 року, чи заперечень щодо факту укладення такої розписки, суду відповідачами не надано і судом не встановлено.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення суми боргу за договором розписки від 19 травня 2023 року у солідарному порядку з відповідачів та користь позивача у розмірі 40 000 доларів США ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і підтверджуються належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до платіжної інструкції від 26.07.2025, позивачем при подачі позову сплачено судовий збір у розмірі 15 140 гривень.

За змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, стягненню з відповідачів на користь позивача підлягають судові витрати по сплаті судового збору у розмірі по 7 570 гривень з кожного.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 527, 530, 533, 610, 611, 1046, 1048, 1049 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за розпискою від 19 травня 2023 року у розмірі 40 000 (сорок тисяч) доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 7 570 (сім тисяч п`ятсот сімдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 7 570 (сім тисяч п`ятсот сімдесят) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідачі:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП – НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя Наталія ПЕТРИШИН