Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №357/5974/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/5974/26

3/357/2216/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.07.2026 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Олександр Шовкопляс розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції у Київській області полк патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого АТБ маркет заступником керуючого, РНОКПП: НОМЕР_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката- Хараїм О.В.,

У С Т А Н О В И В:

15.03.2026 о 06 год. 17 хв. рухаючись за адресою Київська область, м. Біла церква по вул. Осипенко 247А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Chevrolet Аveo, державний номерний знак НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку у найближчому медичному закладі у лікаря нарколога. Згідно висновку лікаря нарколога номер 7, перебуває у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п. 2.9 а Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав, суду пояснив, що 15.03.2026 року він був безпідставно зупинений працівниками поліції, оскільки правил дорожнього руху не порушував. Крім того з результатом проведеного огляду на місці та в закладі охорони здоров`я був незгоден, але медичні працівники не відібрали біологічний матеріал. Просив провадження відносно нього закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

У судовому засіданні представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокат Хараїм О.В. заявила клопотання про закриття провадження у справі про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. У своїх запереченнях адвокат Хараїм О.В., зазначила, що ОСОБА_1 , вину не визнає, оскільки працівниками поліції було безпідставно зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 правил дорожнього руху останній не порушував. Зауважила, що ОСОБА_1 , на місці зупинки транспортного засобу пройшов огляд на визначення стану сп`яніння результат якого показав 0,4 проміле, з яким останній був не згоден та виявив бажання їхати до медичного закладу. Після чого був доставлений до медичного закладу КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1». Зауважила, що лікар не розпочав процедуру огляду ОСОБА_1 , (не провів маніпуляцій, окрім як обстеження за газоаналізатора допомогою, не зробив та вимірювання тиску, пульсу, не перевірив ходу, хиткість в позі Ромберга, не перевірив пальце-носова пробу, та інші дії), а відразу запропонував «освідування газоаналізатором», після чого одразу ж було складено висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15.03.2026. Звернула увагу суду на те, що, результати огляду на місці зупинки та у медичному закладі кардинально відрізнялись. Захисник зазначила, що будь-які зразки біологічного середовища для проведення лабораторних досліджень у ОСОБА_1 не відбирались. Звернула увагу суду на те, що висновок про результати медичного огляду складається на підставі акта медичного огляду, обов`язковою умовою чинності якого є проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння два рази з інтервалом 20 хвилин, дана процедура є обов`язковою, оскільки лише на підставі акта медичного огляду складається висновок щодо результатів огляду, однак з матеріалів справи вбачається, що повторне вимірювання рівня концентрації алкоголю в видихуваному повітрі у ОСОБА_1 взагалі не проводилося. Захисник зауважила, що матеріали справи, не містять жодних доказів, які б підтверджували відсторонення особи від керування транспортним засобом ОСОБА_1 . Наголосила, що рапорт, який міститься у справі не є безперечним доказом по справі.

Крім того захисник звернула увагу суду, що надіслала через канцелярію Білоцерківського міськрайонного суду Київської області клопотання про долучення доказів із додатками по справі, а саме: відповідь КНП БМР «Білоцерківської міської лікарні №1» та акт медичного огляду № 7 від 15.03.2026 та висновок спеціаліста № 01/10/855 від 08.05.2026. Захсник просила звернути увагу суду на висновок спеціаліста із якого вбачається, що у акті медичного огляду було допущено ряд порушень, а саме: що позитивний тест на алкоголь не було підтверджено лабораторним дослідженням, клінічної картини алкогольного сп`яніння під час обстеження не описано, діагностика наркотичного сп`яніння проведена не була, остаточний висновок про стан сп`яніння зроблено не було, це суперечить вимогам пунктів 6, 7, 8, 9, 14, 15, 17, розділу ІІІ Наказу та пункту 10 Постанови КМУ від 17.12.2008 року № 1103, тому вважає, що відповідно до п. 21 розділу ІІІ Наказу висновок про наявність стану алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 винесений з порушенням вимог є недійсним.

Суддя, заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 його захисника - адвоката Хараїм О.В. дослідивши матеріали справи, клопотання захисника та додатки до нього, висновок спеціаліста, відеозапис з нагрудної камери працівників поліції, приходить до наступного висновку.

Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляд визначається Інструкцією про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (затв. Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735) (далі по тексту Інструкція), Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (затв. Постановою КМУ №1103 від 17.12.2008) (далі по тексту Порядок).

Так, згідно з п. 2 Порядку - огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Відповідно до п. 3 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Таким чином, за наявності ознак алкогольного сп`яніння поліцейський проводить огляд за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Згідно з п. 7 Інструкції, установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

У диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП закріплено, що відповідальність за вказане правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про повну доведеність вини ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 615276 від 15.03.2026;

- актом огляду на стан сп`яніння;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15.03.2026;

- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцій від 15.03.2026 №7;

- рапортом;

- переглянутим у судовому засіданні диском з відеозаписом з якого вбачається, що ОСОБА_1 під час зупинки транспортного засобу працівниками поліції вийшов з транспортного засобу з місця водія, (Clip. 2 о 06 год. 17 хв.). Працівниками поліції було встановлено ознаки алкогольного сп`яніння та водієві було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки на що ОСОБА_1 поголився. Під час проведення огляду ОСОБА_1 результат показав 0,40 проміле. З результатом тесту водій не погодився. Останньому було запропоновано пройти медичний огляд у лікаря-нарколога, на що ОСОБА_1 дав згоду. Працівниками патрульної поліції відсторонено ОСОБА_1 від керування транспортним засобом. Разом з працівниками поліції водій проїхав до лікаря-нарколога КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №1», де було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння з результатом ОСОБА_1 погодився (Clip. 0 о 06 год. 30 хв.). На запитання лікаря та працівника поліції чи бажає пройти повторний огляд ОСОБА_1 відмовився. Лікар установив, що діагноз, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння. На підставі наданого лікарем висновку, працівники поліції склали стосовно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, ознайомили ОСОБА_1 із його змістом, роз`яснили йому права та обов`язки. Більш того, ОСОБА_1 не заперечував щодо перебування в стані алкогольного сп`яніння. Водій ОСОБА_1 двічі пройшов текст на визначення стану алкогольног сп`янніння; перший раз на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Alcotest Drager о 06 годині 22 хвилин результат тесту 0,40 проміле та другий раз у медичному закладі прилад Alcotest Drager 6000, о 06 годині 31 хвилині, який показав результат 0,26 проміле.

Щодо доводів сторони захисту, які викладені у клопотанні про закриття провадження у справі та підтримані захисником в судовому засіданні щодо відсутності належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 , суддя зазначає наступне.

З приводу доводів сторони захисту щодо незаконності зупинки поліцейськими транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , суддя зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, … а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Порушене стороною захисту питання з приводу незаконності дій суб`єкта владних повноважень - посадової особи патрульної поліції, а саме відповідність/невідповідність їх дій положенням ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до вимог ст. 280 КУпАП не підлягає вирішенню при розгляді справи про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП та не впливає на правильність вирішення справи.

Одночасно, суддя зазначає, що у випадку незгоди особи з причинами зупинки працівниками поліції вона має можливість, відповідно до п.п. д) п.2.14 ПДР України оскаржити дії поліцейського у встановленому законом порядку. Так відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень. Таким чином, захищати свої права та законні інтереси від порушень з боку поліцейських, ОСОБА_1 , може в порядку адміністративного судочинства. З моменту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та по теперішній час, останній та сторона захисту не зверталися зі скаргами щодо незаконності дій поліцейських. Тобто незаконність дій інспекторів не встановлена будь-яким судовим рішенням або висновком компетентного органу.

Більше того, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст.130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а вимога поліцейського про проходження водієм в установленому порядку медичного огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння пов`язується лише з наявністю ознак такого сп`яніння у водія, а не з встановленням підстав для зупинки транспортного засобу.

Крім того суддею досліджено висновок спеціаліста № 01/10/855 від 08.05.2026 та доданий акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №7 від 15.03.2026 зазначає наступне.

Судею не встановлено порушень обставин, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.

До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 , не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час огляду та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять.

Твердження захисника про те, що огляд ОСОБА_1 , на стан алкогольного сп`яніння є недійсним, є неспроможними, з огляду на таке.

Покликання сторони захисту на не взяття у ОСОБА_1 , зразків біологічного середовища та не проведення лікарем обов`язкових лабораторних досліджень, суд вважає безпідставними, оскільки згідно п. 7-8 Інструкції №1452/735 від 09.11.2015 - проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове; метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння.

Визначена п.12 Розділу ІІІ Інструкції альтернатива предметів дослідження біологічного середовища встановлена для тих випадків, коли відсутня реальна об`єктивна можливість здати якийсь із зазначених видів біологічного середовища у разі огляду на стан саме наркотичного сп`яніння та лише лікар, який проводить огляд водія на стан наркотичного сп`яніння може визначити підставність відбору того чи іншого біологічного середовища.

Вказана Інструкція не містить вимоги обов`язкового проведення лабораторних досліджень під час проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Окрім цього, у медичному закладі ОСОБА_1 , не був обурений повторним результатом проведеного огляду, не заперечував щодо стану алкогольного спяніння та не висловлював незгоди з результатом огляду на стан сп`яніння, навпаки двічі на запитання медичного працівника та працівника поліції погодився з оголошеним результатом огляду. Жодного заперечення не висловлював та не виявив бажання щодо відбору біологічного середовища.

З дослідженої медичної документації стосовно ОСОБА_1 , лікарем було встановлено наявність ознак алкогольного сп`яніння, які визначені в Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп`яніння та за результатами проведеного огляду, зокрема за допомогою спеціальних технічних засобів, ОСОБА_1 , лікарем установлений діагноз алкогольне сп`яніння. Сумнівів у неупередженості та у компетентності лікаря, у суду не виникає. При цьому сам ОСОБА_1 , як це зафіксовано на відеозаписі, не заперечував щодо результатів медичного огляду.

При цьому, суддею не встановлено порушень щодо процедури огляду, проведеного лікарем закладу охорони здоров`я. З огляду на результат продування водієм алкотестера (0,26 проміле), непроведення повторного продування технічного приладу у лікарні, є несуттєвим відступом від вимог, і ніяким чином не могли вплинути на стан особи чи результати огляду на стільки, щоб повністю виключити стан алкогольного сп`яніння.

Крім того, суддя звертає увагу на те, що огляд на стан сп`яніння в медичному закладі відбувається не тільки за допомогою технічних заходів, а й на підставі встановлення зовнішнього вигляду, поведінки, стану свідомості, мовної здатності обстежуваної особи тощо. Тобто, висновок про перебування особи у стані алкогольного сп`яніння здійснюється лікарем на підставі комплексу об`єктивних показників і використання технічних засобів є тільки часткою такого дослідження. Тому, оспорювання такого висновку є необґрунтованим.

Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, видається на підставі акта медичного огляду. Акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров`я.

Як слідує з копії акту медичного огляд уз метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 7 від 15.03.2026, лікар встановив зовнішній вигляд водія ОСОБА_1 , при цьому безпосередні результати такого огляду викладені лікарем у відповідному висновку.

Суддя не може перебирати на себе функцію обвинувача та займатись збиранням доказів у справі, а відповідно до положень КУпАП та надає оцінку наявним у справі доказам з урахуванням їх взаємозв`язку та обґрунтованості.

Крім того, суддя зауважує, що на час проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , не ставив під сумнів законність походження алкотестера та не пред`являв жодної вимоги щодо відібрання біологічних зразків, а також не висував вимоги щодо незгоди з результатами тестування.

Слушним є твердження захисника щодо недоліків заповнення медичних документів, а саме акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 7 від 15.03.2026, водночас, вказані недоліки в оформленні зазначених документів суттєво не впливають на факт вчинення ОСОБА_1 , інкримінованого йому правопорушення та не спростовують факту перебування останнього в стані алкогольного сп`яніння під час керуванням транспортним засобом.

Суддя також не погоджується з доводами захисника з приводу того, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом в порядку ч. 1 ст. 266 КУпАП.

З аналізу ч. 1 ст. 266 КУпАП вбачається, що з метою усунення небезпеки, що виникає при знаходженні за кермом водія (судноводія) щодо якого є підстави вважати, що він перебуває у стані сп`яніння, законодавством передбачена можливість відсторонення зазначених осіб від керування транспортними засобами або суднами. Відсторонення водіїв від керування транспортним засобом полягає у примусовому припиненні руху, звільнення транспортного засобу від особи, що їм керує, затримання посвідчення водія і здачі у разі необхідності транспортного засобу на платну стоянку або до відповідного органу, передача управління транспортного засобу іншій особі, яка має посвідчення водія.

Посилання захисника на невідсторонення ОСОБА_1 від керування спростовується самим фактом вилучення посвідчення водія та видачею тимчасового дозволу, що є процесуальним оформленням обмеження особи у праві керування в момент виявлення правопорушення. Крім того з відеозапису вбачається, як ОСОБА_1 особисто не заперечує, щодо залишення транспортного засобу на місці зупинки (Clip. 0 о 06 год. 55 хв.). Відтак, ознак порушення процедури огляду судом не встановлено.

Доводи сторони захисту про те, що рапорт інспектора взводу №2 роти №2 батальйону №1 ППП в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП в Київській області лейтенанта поліції Німерич М.В. не є доказом по справі, не приймаються до уваги.

Відповідно до постанови Верховного Суду колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 травня 2024 року рапорт, складений уповноваженою особою за встановленою формою, містить у собі необхідні реквізити та інформацію, яка посвідчує певні події та факти, долучається до протоколу про адміністративне правопорушення як основний доказ вчинення особою адміністративного правопорушення.

Крім того, рапорт інспектора взводу №2 роти №2 батальйону №1 ППП в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП в Київській області лейтенанта поліції Німерич М.В. не є єдиним доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, його винуватість підтверджується саме сукупністю доказів наявних в матеріалах справи, а не лише взятим окремо доказом.

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Інші аргументи захисту не потребують детального аналізу та не мають будь-якого вирішального значення в цій справі. При цьому суддя виходить з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09.12.1994, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти Українивід 10.02.2010, заява № 4909/04, § 58).

Із врахуванням вищенаведених норм та встановлених обставин справи, порушення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарськихпрепаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 №1452/735, та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103 (із змінами), не встановлено.

З урахуванням наведених доказів, вина ОСОБА_1 у порушенніп.2.9 «а» ПДР України та вчиненні правопорушення доведена повністю, його дії за ч.1 ст.130КУпАП кваліфіковані вірно.

Невизнання ОСОБА_1 своєї вини та пояснення його захисника жодним чином не підтверджені, спростовуються вищенаведеним і розцінюються, як спосіб уникнення від адміністративної відповідальності за вчинене, а відтак надано достатньо доказів в підтвердження вчинення порушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та вини у цьому ОСОБА_1 , підстав сумніватися в їх достатності та достовірності немає.

Вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за статтею 130 КУпАП, є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху, а тому тяжкість відповідного стягнення обумовлена саме високим ступенем суспільної шкоди, яка завдається такими діяннями, і тому є пропорційним таким, що забезпечує баланс між публічними інтересами та приватними правами особи.

У рішенні по справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи користується автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізує своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі…

Отже, враховуючи доведеність матеріалами справи вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суддя вважає за необхідне ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.

Крім цього, згідно з ст. 40-1 КУпАП, судовий збір в провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі викладеного, статтями ст.40, 130 ч. 1, 221, 284 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 грн. в дохід держави.

Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

Термін пред`явленняпостанови довиконання 3(три)місяці згідноЗакону України «Про виконавче провадження».

СуддяОлександр ШОВКОПЛЯС