Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №279/2819/26 — Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/2819/26

Провадження № 2/279/2162/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року м. Коростень

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Івашкевич О.Г., з секретарем судового засідання Маковською Д.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу №279/2819/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу між подружжям,

ВСТАНОВИВ:

30.04.2026 року в провадження Коростенського міськрайонного суду Житомирської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу між подружжям.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 11 серпня 2012 року уклала шлюб з ОСОБА_2 , який був зареєстрований Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Коростенського міськрайонного управління юстиції Житомирської області, про що в Книзі реєстрації актів про реєстрацію шлюбів вчинено відповідний актовий запис №228.

Від шлюбу мають спільних неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Спільне життя з відповідачем не склалось, вони втратили взаєморозуміння та взаємоповагу, спільного господарства не ведуть, шлюбних відносин не підтримують.

Просить суд постановити рішення про розірвання шлюбу між нею та відповідачем. Спільних дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 залишити проживати з матір`ю ОСОБА_1 . Стягнути з відповідача понесені судові витрати, а саме сплачений позивачем судовий збір в сумі 1331,20 грн. Після розірвання шлюбу залишити прізвище позивачу ОСОБА_5 .

Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04.05.2026 року відкрито провадження у цивільній справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Позивач подала заяву, розгляд справи просила проводити без її участі, заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задоволити.

Відповідач належним чином повідомлявся про судовий розгляд справи шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження у справі за місцем проживання та місцем реєстрації (копію ухвали про відкриття провадження за місцем проживання отримав 09.05.2026 року), правом на подачу відзиву не скористався, заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін не надав.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5, 8 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 11.08.2012 року між позивачем - ОСОБА_1 та відповідачем - ОСОБА_2 був укладений шлюб, який зареєстровано Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Коростенського міськрайонного управління юстиції Житомирської області, про що складено відповідний актовий запис №228 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

За час перебування в шлюбі сторони мають неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 04.12.2012 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Коростенського міськрайонного управління юстиції Житомирської області складено відповідний актовий запис №709 та доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 28.08.2018 року Коростенським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області складено відповідний актовий запис №369.

Спільне життя подружжя не склалося. Сторони втратили взаєморозуміння та взаємоповагу, в останні роки між ними постійно виникали сварки. Спільне господарство не ведуть, шлюбних відносин не підтримують, подальше перебування у шлюбі та сумісне життя вважають неможливим, що є підставою для розірвання шлюбу між ними. Примирення не бажають.

Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно зі частиною 2 статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Частинами 3, 4 статті 56 Сімейного Кодексу України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Частиною 2 статті 104 Сімейного кодексу України встановлено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до частини 1 статті 110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

З урахуванням того, що жоден з подружжя не бажає примиритися, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їх інтересам.

Згідно зі частиною 2 статті 112 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Враховуючи те, що укладення та розірвання шлюбу є добровільним, примушування до шлюбу не допускається, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд вважає, що збереження сім`ї є неможливим, подальше спільне життя подружжя буде суперечити інтересам сторін, а тому позов слід задовольнити, а шлюб розірвати.

Вирішуючи вимогу щодо залишення проживання дітей після розірвання шлюбу з позивачем, суд виходить з того, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.

Відповідно до частини 4 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі частиною 1 статті 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів про наявність спору між сторонами щодо визначення місця проживання малолітніх дітей, втім позивачем заявлено вимогу про залишення їх проживання разом із нею після розірвання шлюбу, то у розрізі заявлених вимог в межах розгляду даної цивільної справи судом не вирішується питання про визначення місця проживання спільних дітей, судом вирішується лише питання про залишення проживання дітей з тим із батьків після розірвання шлюбу, з ким наразі вони проживають, відтак суд дійшов висновку про залишення дітей проживати разом із матір`ю.

Положеннями статті 113 СК України передбачено, що особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Позовна вимога про залишення позивачу прізвища ОСОБА_5 задоволенню не підлягає, оскільки згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 11.08.2012 р. зміна прізвища дружини після державної реєстрації шлюбу відділом державної реєстрації не проводилась, та прізвище дружини зазначено ОСОБА_6 .

При вирішенні питання розподілу між сторонами судових витрат, суд враховує, що відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.4, 5, 12, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 11 серпня 2012 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Коростенського міськрайонного управління юстиції Житомирської області, актовий запис за №228, розірвати.

Залишити проживати малолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір`ю ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1331,20 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його винесення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони та учасники:

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 від 03.12.2003 року, РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_4 від 04.09.2003 року, РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя: Оксана ІВАШКЕВИЧ