Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №751/1589/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 751/1589/26 Головуючий у 1 інстанції Яременко І. В.

Провадження № 33/4823/630/26

Категорія - ч.1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2026 року місто Чернігів

Суддя Чернігівського апеляційного суду Авраменко О.В., з участю захисника ОСОБА_1 – адвоката Дворніченка М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Дворніченка Михайла Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 червня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП

В С Т А Н О В И В:

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Згідно з оскаржуваною постановою, 14.02.2026 року о 15 годині 43 хвилини в м. Чернігові по вул. Козацька, 58, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Audi A4», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку зі згоди водія проводився на місці зупинки із застосуванням приладу Драгер ARCE-0238, результат позитивний 1,04 проміле. Водій з результатом огляду не погодився, то огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку також проводився у медичному закладі у лікаря-нарколога, що підтверджується висновком №188 від 14.02.2026 року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. «а» п. 2.9 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись із рішенням суду, захисник Дворніченко М.М., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи фактичних обставин справи, просить постанову суду змінити, притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає про те, що обставиною, яка пом`якшує відповідальність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення є щире розкаяння та визнання вини, а обставин, що обтяжують відповідальність в ході судового розгляду не встановлено. Вказує, що у КУпАП відсутня стаття, яка б передбачала можливість призначення більш м`якого стягнення, ніж передбачено законом, проте діючий КК України має відповідну статтю про призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом. Отже, вважає, що при розгляді даних матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 слід застосувати аналогію права. Звертає увагу суду, що ОСОБА_1 працює водієм автомобільного відділення взводу забезпечення батальйону матеріального забезпечення в/ч НОМЕР_1 та за місцем служби має позитивну характеристику. Зазначає, що дії вчинені ОСОБА_1 , не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам.

Заслухавши доводи захисника ОСОБА_1 – адвоката Дворніченка М.М., який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та з`ясувавши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.

Як встановлено ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, правильність кваліфікації його дій, за фактичних обставин, наведених в оскаржуваній постанові, підтверджується зібраними й перевіреними в судовому засіданні доказами та в апеляційній скарзі не оспорюється, а тому відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП викладені в постанові висновки суду в цій частині апеляційним судом не перевіряються.

Згідно з ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України (абз. 1 ст. 33 КУпАП).

Санкцією частини 1 статті 130 КУпАП передбачено накладення адміністративного стягнення у виді штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відтак встановивши, що ОСОБА_1 , будучи водієм, керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що є порушенням вимог п.п. «а» п. 2.9 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції правильно наклав адміністративне стягнення у межах, установлених санкцією зазначеної статті, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

При цьому, санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП не передбачає альтернативність адміністративного стягнення у цьому випадку, а в імперативному порядку встановлює адміністративне стягнення виключно у виді штрафу одночасно з позбавленням права керування транспортними засобами.

Апеляційний суд акцентує увагу, що за змістом абз. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, яким також є і правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, не враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відтак, у цьому випадку, загальні засади призначення адміністративного стягнення не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Тобто, у цій справі така функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Зазначене спростовує доводи апеляційної скарги щодо необхідності врахування при накладенні адміністративного стягнення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, позитивних характеристик ОСОБА_1 з місця проходження військової служби, такої пом`якшуючої обставини, як щире каяття та відсутність обставин, що обтяжують відповідальність.

Також апеляційний суд не погоджується з твердженням захисника про можливість пом`якшення адміністративного стягнення у зв`язку з тим, що дії вчинені ОСОБА_1 не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам, оскільки керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння є грубим порушенням ПДР України та об`єктивно створює високий ризик настання тяжких наслідків, в тому числі для життя і здоров`я інших учасників дорожнього руху.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже безальтернативність адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає як засадам національного законодавства, так і Конвенціі про захист прав людини і основоположних свобод, а також практиці Європейського суду з прав людини.

При цьому, законодавство про адміністративні правопорушення взагалі не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м`якого, ніж передбачено законом.

Доводи захисника про можливість застосування положень діючого Кримінального кодексу України щодо призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, є необґрунтованими з огляду на таке.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини дійсно неодноразово посилався на те, що провадження у справах про адміністративне правопорушення за гарантіями може прирівнюватися з кримінальним для цілей застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 39 рішення «Лучанінова проти України» від 09.09.2011 року (заява №16347/02), п. 1 резолютивної частини рішення «Швидка проти України від 30.10.2014 року (заява №17888/12)), обґрунтовуючи їх, зокрема, як характером законодавчого положення, яке порушувалося (КУпАП), так і профілактичною та каральною метою стягнень, передбачених цим положенням.

У зв`язку з чим, у разі відсутності відповідних норм у КУпАП, які регламентують певну процедуру (провадження) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має право застосовувати аналогію з кримінальним процесом, тобто Кримінальним процесуальним кодексом України, а не з нормами Кримінального кодексу України, який є законом про кримінальну відповідальність.

При цьому, ч. 4 ст. 3 КК України встановлено пряму заборону застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією. Тобто норму Кримінального кодексу України про можливість призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, як і будь-яку іншу норму Кримінального кодексу України, не можна застосовувати за аналогією.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою.

Оскільки при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, то підстав для скасування або зміни постанови суду не вбачається.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову – без змін.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу захисника Дворніченка М.М. слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову – без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника Дворніченка Михайла Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяО. В. Авраменко