Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №131/696/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 131/696/26

Провадження № 22-ц/801/1895/2026

Категорія: 71

Головуючий у суді 1-ї інстанції Марчук В. І.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 рокуСправа № 131/696/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Рибчинського В.П., Стадника І.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Іллінецького районного суду Вінницької області від 01 червня 2026 року про передачу справи на розгляд іншого суду, постановлену суддею Марчук В.І., в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства, заінтересовані особи: Іллінецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

встановив:

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, заінтересовані особи: Іллінецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту батьківства.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 01 червня 2026 року вказану цивільну справу передано на розгляд за підсудністю Жмеринському міськрайонному суду Вінницької області.

Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та передати справу за підсудністю.

У скарзі зазначає, що в житловому будинку по АДРЕСА_1 21 вересня 2013 року її зареєструвала рідна тітка, проте за сімейними обставинами вона змушена була переїхати разом з матір`ю в с. Якубівка Іллінецького району Вінницької області, де постійно проживає зі своїми дітьми по АДРЕСА_2 . За вказаною адресою вона проживає без реєстрації. Територіальна юрисдикція Іллінецького районного суду Вінницької області не поширюється за підсудністю Жмеринському міськрайонному суду Вінницької області. Оскільки вона проживає на території Іллінецького району Вінницької області, тому справу слід передати до Немирівського районного суду Вінницької області.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Згідно з частиною 2 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвалу суду про передачу справи на розгляд іншого суду (п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 статті 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вказані норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що у травні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Іллінецького районного суду Вінницької області суду із заявою в порядку окремого провадження, у якій просила встановити факт батьківства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 на війні, зареєстрований АДРЕСА_3 – батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , для реалізації особистих немайнових прав дитини, а саме підтвердження того, що її батьком є ОСОБА_4 (а.с.26-36).

За змістом ч. 2 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

У заяві про встановлення юридичного факту ОСОБА_1 вказала, що вона мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

З відповіді №2811616 від 29 травня 2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру, сформованої засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» за запитом судді Марчук В.І. слідує, що місце реєстрації ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.53-54).

Пунктом 1 частини 1 статті 31 ЦПК України визначено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 01 червня 2026 року вказану цивільну справу передано на розгляд за підсудністю Жмеринському міськрайонному суду Вінницької області.

Передаючи справу за підсудністю на розгляд іншого суду, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до повідомленої у заяві ОСОБА_1 інформації, вона проживає по АДРЕСА_2 . Фактичне місце проживання заявника підсудність справи про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку окремого провадження не визначає. Доказів проживання заявниці за вказаною адресою на час подання до Іллінецького районного суду Вінницької області заяви про встановлення юридичного факту нею суду не надано.

Разом з тим, згідно відповіді №2811616 з Єдиного державного демографічного реєстру від 29 травня 2026 року, сформованої засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» за запитом судді Марчук В.І., зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування) заявниці ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 .

Враховуючи те, що ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту батьківства в порядку окремого провадження, зареєстрованим місцем проживання заявниці є АДРЕСА_1 , тому підсудність справи в даному випадку визначається за зареєстрованим місцем проживання заявниці.

Суд вказав, що у даному випадку до даних правовідносин застосовуються виключно положення статті 316 ЦПК України, тобто заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місцем перебування є житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги. Місцем проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції (пункт 7 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207, які втратили чинність 14 березня 2022 року)).

В абзаці 1 пункту 9 зазначених Правил встановлено, що відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.

Аналогічні положення визначені і Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265, який набрав чинності 14 березня 2022 року.

У пункті 4 вказаного Порядку (в чинній редакції) передбачено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на осіб, адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) яких знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих російською федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. Така особа може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», декларування місця проживання особи - повідомлення особою органу реєстрації адреси свого місця проживання шляхом надання декларації про місце проживання в електронній формі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг з подальшим внесенням такої інформації до реєстру територіальної громади.

Місцем проживання (перебування) заявника в цьому випадку є зареєстроване у встановленому законом порядку місце його проживання, яке відносно фізичної особи визначається відповідно до положень статті 29 ЦК України і статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

З аналізу вищенаведених норм у їх сукупності слідує, що положення статі 316 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання заявника, а тому заяви не можуть пред`являтися за фактичним місцем його проживання чи перебування.

Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.

Використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватися неодноразово. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 24 червня 2024 року у справі №554/7669/21, від 13 листопада 2024 року у справі №175/4316/19.

Отже, для визначення підсудності справ береться до уваги зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи чи зареєстроване у встановленому законом порядку місце перебування фізичної особи.

Відтак довідка виконавчого комітету Іллінецької міської ради Вінницького району Вінницької області №72 від 15 червня 2026 року про проживання ОСОБА_1 без реєстрації місяця проживання в с. Якубівка не береться до уваги апеляційним судом.

Не зрозуміли є доводи скаржника в тій частині, що справу необхідно відправити на розгляд до Немирівського районного суду Вінницької області, оскільки позиція в цій частині не обґрунтована.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, а сама ОСОБА_1 не зазначає, в чому полягає незаконність оскаржуваної ухвали.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Іллінецького районного суду Вінницької області від 01 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді В.П. Рибчинський

І.М. Стадник