Рішення від 09 липня 2026 р. у справі №523/25955/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/25955/25

Провадження №2/523/2648/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси, в складі:

головуючого - судді Малиновського О.М.

за участю секретаря - Ловигіна О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, в м. Одеса, в загальному позовному провадженні, цивільну справу за Органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської до ОСОБА_1 , за участю третьої особи без самостійних вимог Служби у справах дітей Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ

Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської звернувся до суду з позовною заявою в якій просить:

позбавити батьківських прав ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно її малолітнього сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

стягнути з ОСОБА_1 аліменти в розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час відвідування 30.10.2025р. родини ОСОБА_3 в буд. АДРЕСА_1 було виявлено немовля, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якого були виявлені численні подряпини та синці, ознаки недогляду та занедбаності, а саме: відчувався неприємний запах, одягнений в брудний одяг. Був встановлений рівень безпеки дитини, як дуже небезпечно. Бригадою швидкої допомоги ОСОБА_5 було доставлено до дитячої лікарні. При огляді черговим лікарем встановлений діагноз: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, закритий перелом середньої третини правої ключиці без зміщення уламків, множинні крововиливи м`яких тканин голови, правого плеча та передпліччя. Внаслідок чого, розпорядженням районної адміністрації дитину негайно було відібрано від матері ОСОБА_1 з влаштуванням до державного дитячого закладу.

Окрім цього, працівниками соціальної служби було встановлено, що помешкання в якому проживає дитина не придатне для проживання, перебуває в антисанітарному стані.

На думку представника органу опіки та піклування зазначене вище свідчить про ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків ОСОБА_1 , яке полягає в тому, що мати свідомо не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу.

Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.

Відповідач не скористалась своїми процесуальними правами, відзиву на позовні вимоги суду не надала.

Ухвалою судді 08.12.2025р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 18.02.2026р. закрито підготовче провадження у справі з призначенням розгляду справи за участю сторін.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити.

ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі та зазначила, що 30.10.2025р. вона залишила свого сина на свою матір ОСОБА_6 та свого зведеного брата та поїхала до аптеки з метою придбання їжі для дитини. Коли вона повернулася до дому то дізналась, що її мати побила її малолітнього сина завдавши йому тілесні ушкодження, у тому числі зламала ключицю. Відповідач вказує, що вона не вчиняла щодо своєї дитини будь-яких неправомірних дій. Після такої події вона поїхала від матері. На теперішній час вона проживає окремо, орендує квартиру, влаштувалася на роботу, постійно відвідує дитину в державному закладі та просить не позбавляти її батьківських прав.

Представника Служби у справах дітей Одеської міської ради в судовому засіданні вважали, що позовна заява підлягає задоволенню.

Суд, заслухавши учасників розгляду справи, дослідивши матеріли справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, дійшов наступного висновку.

З наявних у справі доказів слідує, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 та його батьками записані: ОСОБА_7 , ОСОБА_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ).

Згідно з повного витягу Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00053512461 від 09.09.2025р. запис про батька ОСОБА_2 – ОСОБА_7 проведена відповідно до частини першої статті 135 СК України, тобто за вказівкою матері.

Актом проведення оцінки рівня безпеки дитини від 30.07.2025р. складеного представниками служби у справах дітей за адресою: АДРЕСА_1 , у малолітнього ОСОБА_5 були виявлені ознаки фізичного насильства, зокрема наявні синці, гематоми, подряпини на голові, вухах, плечі. Дитина постійно плакала ймовірно від болю. Дитина мала зовнішні ознаки недогляду – низький рівень гігієни, одягнута в брудні речі. Дитина була залишена під наглядом осіб з наявними ознаками алкогольного сп`яніння. Мати дитини також перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Помешкання де проживає дитина не пристосоване для її проживання. Висновок щодо рівня безпеки дитини – дуже небезпечно.

Внаслідок виявлених ушкоджень у немовля, бригадою швидкої допомоги дитину було доставлено до КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради з метою медичного обстеження та надання медичної допомоги, де їй був поставлений діагноз: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, закритий перелом середньої третини правої ключиці без зміщення уламків. Множинні крововиливи м`яких тканин голови, правого плеча та передпліччя. Дитина була госпіталізована до відділення нейрохірургії.

Розпорядженням Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради №852р від 31.10.2025р. малолітнього ОСОБА_5 було відібрано від матері. Та влаштовано до КНП «Спеціалізований психоневрологічний будинок дитини №3 «Сонечко» Одеської міської ради.

Відповідно до наданих письмових пояснень від 30.10.2025р. ОСОБА_1 пояснювала, що вона залишила сина зі своєю матір`ю ОСОБА_6 та поїхала за сумішшю в аптеку. Після повернення до дому вона побачила, що її син мав на тілі подряпини, мав ознаки побиття, внаслідок чого вона викликала поліцію. Зі слів її зведеного брата, ОСОБА_8 , дитину побила її мати - ОСОБА_6 .

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_8 від 30.10.2025р. він підтверджував, що ОСОБА_1 30.10.2025р. залишила свого сина зі своєю матерію ОСОБА_6 та поїхала за сумішшю для дитини. Він став свідком того, що ОСОБА_6 втратила контроль над собою та побила немовля – ОСОБА_5 .

Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради своїм висновком №01-05-3/661 вх від 25.11.2025р. вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно її сина – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судом також встановлено, що після відібрання малолітньої дитини, ОСОБА_1 з`їхала від своєї матері та орендує окреме житло - квартиру АДРЕСА_2 .

Згідно акту обстеження умов проживання від 30.06.2026р., проведеного на вимогу суду працівниками Служби у справах дітей Одеської міської ради, встановлено, що в квартирі чисто, прибрано, дотримані всі санітарно-гігієнічні норми. Продукти харчування в наявності. Для дитини створені умови для проживання (ліжко, речі по сезону, іграшки).

З наданих суду довідок судом встановлено, що ОСОБА_1 працевлаштована до ТОВ «Гранділенд» на посаду працівника з 16.02.2026р. та отримує заробітну плату в розмірі 10000грн. на місяць.

Також відповідно до листа відвідування дитини ОСОБА_5 , його мати ОСОБА_1 відвідувала дитину в період з 22.12.2025р. по 19.06.2026р. 11 разів.

Звертаючись до суду з позивними вимогами орган опіки та піклування вважає, що ОСОБА_1 слід позбавити батьківських прав відносно її сина на підставі п.2 ч.1 ст.164 СК України, а саме внаслідок її ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, забезпечення безпечних умов життя дитини.

Надаючи оцінку поясненням сторін та зібраним по справі доказам в їх сукупності суд зазначає наступне.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята-десята статті 7 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20.

Нездатність виконувати батьківські обов`язки, нехтування ними, призводить до того, що дитина залишається без батьківського піклування, контролю чи допомоги, необхідних для її фізичного чи психічного благополуччя, а умови та причини нездатності виконувати батьківські обов`язки чи їх нехтування неможливо усунути. На підтвердження цього заявником мають бути надані належні, достовірні та достатні докази.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідно зробити все можливе, щоб зберегти особисті стосунки та, якщо це доречно, відновити сімейні стосунки.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Відповідно до статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та поведінки учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22).

З огляду на встановлені обставини та оцінені судом докази, як кожен окремо, так і у їх сукупності, дають підстави дійти висновку, що позивач у даній конкретній справі – Орган опіки та піклування Персипської районної адміністрації Одеської міської ради не довів належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами винну поведінку ОСОБА_1 , яка б могла стати підставою для позбавлення її батьківських прав.

Зокрема позивач не довів, що ОСОБА_1 своїми діями свідомо та умисно ухилялася від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до свого сина, ОСОБА_2 .

В основу пред`явленого позву про позбавлення батьківських прав фактично покладені події, які мали місце 30.10.2025р., зокрема побиття дитини ОСОБА_5 .

Водночас, під час розгляду справи, як представник позивача, так і відповідач зазначили, що за фактом побиття дитини ОСОБА_2 до ЄРДР були внесені відомості та розпочато кримінальне провадження. Матері ОСОБА_1 – ОСОБА_6 пред`явлена підозра у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України. Матеріли кримінального провадження на теперішній час перебувають на розгляді в суді.

Отже, орган опіки та піклування, як під час підготовки позовної заяви, так і під час надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав не надав належної оцінки зазначеним вище обставинам, не врахував їх під час підготовки позовної заяви до суду, та взагалі не надав суду з цього приводу жодної інформації та належного доказу, що є його процесуальним обов`язком.

При цьому матеріли справи не містять жодного доказу, який би вказував, що ОСОБА_1 допустила жорстоке поводження зі своїм сином, ОСОБА_5 .

Надані суду висновки експертів №66 від 13.02.2026р. та №1541 від 05.12.2025р., які були проведені в межах кримінального провадження по виявленим ушкодженням у дитини, самі по собі не доводять винної поведінки ОСОБА_1 та її жорстокого поводження по відношенню до її сина та підлягають оцінці з іншими зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Є безпідставними та недоведеними посилання представника позивача на те, що ОСОБА_1 30.10.2025р. залишила свого сина з ОСОБА_6 , яка перебувала у стані алкогольного сп`яніння, з огляду на те, що такі твердження також є припущеннями позивача та не підтверджені належними доками.

Поряд з цим, суд враховує поведінку відповідачки після подій, які мали місце 30.10.2025р., а саме, вона з`їхала від своєї матері, орендувала квартиру, влаштувалась на роботу, обладнала квартиру для свого проживання та проживання дитини, забезпечила умови для проживання сина. На протязі всього часу перебування дитини у державному закладі постійно відвідує сина, тобто ОСОБА_1 не втратила інтересу до дитини та вчиняє всі дії задля його поверненню.

За таких обставин суд не вбачає можливим застосування до ОСОБА_1 такого виняткового заходу, як позбавлення її батьківських прав, який в свою чергу тягне за собою істотні правові наслідки як для матері, так і для дитини.

Зважаючи на викладене суд дійшов висновку, що пред`явлені позовні вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 є недоведеними, а відтак не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення аліментів, які є похідними від позовних вимог про позбавлення батьківських прав, в задоволенні яких відмолено даним рішенням.

Керуючись ст.ст. 12,13,76,200, 206,259, 263-265,268 ЦПК України,

ВИРІШИВ

В задоволенні позовних вимог Органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської до ОСОБА_1 , за участю третьої особи без самостійних вимог Служби у справах дітей Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів – відмовити у повному обсязі.

Учасники справи:

Позивач: Органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської , ЄДРПОУ: 26303235, м. Одеса, проспект Князя Володимира Великого, буд.106.

Відповідач: ОСОБА_1 , рнокпп: НОМЕР_2 , проживає: АДРЕСА_3 .

Третя особа без самостійних вимог: Служба у справах дітей Одеської міської ради, м. Одеса, вул. Косовського, 2Д.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення суду складено 10.07.2026р.

Суддя