Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №420/32169/25 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 420/32169/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.,

при секретарі Сірман Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Овідіополь в порядку спрощенного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1

до

ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі четвертого відділу

про

визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2025 року позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі четвертого відділу про визнання протиправними дії , які полягають у:

- зверненні до територіального органу (підрозділу) поліції для адміністративного затримання та доставлення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_1 як особи, яка вчинила правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 КУпАП, у вигляді неприбуття за повісткою до ТЦК та СП 29.01.2025;

- внесенні інформації про розшук ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів,

та зобов`язання:

- повідомити Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки як особи, яка вчинила правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 КУпАП;

- виключити інформацію про розшук ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року відкрито провадження по справі № 420/32169/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року передано справу № 420/32169/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії за підсудністю до Овідіопольського районного суду Одеської області.

В обгрунтування позовної заяви зазначено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи з 22.10.2019 безстроково та має оформлену у встановленому чинним законодавством України порядку відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на строк до “завершення мобілізації”, що відображено у електронному військово-обліковому документі. Однак, позивач виявив у мобільному застосунку “Резерв+” сповіщення: “Розшукує ТЦК та СП: порушення військового обліку”. У електронному військово-обліковому документі зазначено: “Причина розшуку: Не прибули за повісткою до ТЦК та СП. Дата початку розшуку 29.01.2025”. Позивач зазначає, що не вчиняв адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 КУпАП, доказів направлення будь-якої повістки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 не надано, відповідно, докази отримання або повернення листа з повісткою на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 також відсутні. Оскільки факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення відсутній, відповідачем протиправно направлено до органу поліції звернення про те, що ОСОБА_1 є особою, яка вчинила правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 КУпАП, та підлягає адміністративному затриманню та доставленню до ТЦК та СП, та протиправно внесено інформацію про розшук ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відзив на позовну заяву від ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі четвертого відділу у матеріалах справи, переданої за підсудністю, відсутній.

12 січня 2026 року на адресу суду від представника позивача, адвоката Степанишиної А.С., надійшла заява про зміну предмету позову, в якій просила суд визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі четвертого відділу щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі четвертого відділу виключити відомості про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

В обґрунтування заяви про зміну предмета позову зазначено, що відповідно до інформації з мобільного застосунку Резерв + станом на 08.01.2026 відповідач виключив інформацію про розшук ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, однак дотепер відповідач не виключив інформацію з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про нібито наявність у позивача правопорушення у вигляді “неприбуття за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_4 ”.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 квітня 2026 року заяву представника позивача про зміну предмета позову прийнято до провадження, встановлено відповідачу строк п`ятнадцять днів з дня вручення йому копії цієї ухвали, протягом якого він має право подати суду відзив на позовну заяву.

Відзив на позовну заяву від ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі четвертого відділу не надходив, однак 11 червня 2026 року від відповідача на адресу суду надійшов лист, яким повідомлено, що ОСОБА_1 на даний час в розшуку не перебуває, користується правом на відстрочку до 01.08.2026, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів «ОБЕРІГ», який додано до листа.

У судове засідання, призначене на 02 липня 2026 року, учасники справи не з`явились. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника, зазначено, що позивач позовні вимоги в редакції заяви про зміну предмета позову підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 205, 286 КАС України, неявка в судове засідання будь-якого учасник справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали по справі, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи з 22.10.2019 безстроково, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісієї серії 12ААБ № 714111 та посвідченням особи з інвалідністю серія НОМЕР_1 , та має оформлену у встановленому чинним законодавством України порядку відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на строк до “завершення мобілізації”, що відображено у електронному військово-обліковому документі.

04.07.2022 ОСОБА_1 на законних підставах перетнув державний кордон України у пункті пропуску "Маяки-Удобне", що підтверджується листом Державної прикордонної служби України від 26.08.2025.

ОСОБА_1 уточнив свої персональні дані через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста із застосуванням мобільного застосунку “Резерв+” на виконання положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку” від 11.04.2024 № 3633-IX, що підтверджується електронним військово-обліковим документом позивача, в якому міститься відмітка “дані уточнено вчасно”.

23.05.2025 позивач виявив у мобільному застосунку “Резерв+” сповіщення: “Розшукує ТЦК та СП: порушення військового обліку”. У електронному військово-обліковому документі зазначено: “Причина розшуку: Не прибули за повісткою до ТЦК та СП. Дата початку розшуку 29.01.2025”.

25.05.2025 інформація у електронному військово-обліковому документі позивача змінилась на “Порушення правил військового обліку” без зазначення причин та дати розшуку.

12.08.2025 інформація у електронному військово-обліковому документі ОСОБА_1 залишилась з відміткою “Порушення правил військового обліку” без зазначення причин та дати розшуку.

11.09.2025 у електронному військово-обліковому документі позивача знову з`явилась інформація “Причина розшуку: Не прибули за повісткою до ТЦК та СП. Дата початку розшуку 29.01.2025”.

02.09.2025 представником позивача направлено адвокатський запит вих. № 257 до ІНФОРМАЦІЯ_2 з проханням надати копії документів щодо належного підтвердження оповіщення ОСОБА_1 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 , зокрема:

- документів, які підтверджують направлення засобами поштового зв`язку повістки на адресу ОСОБА_1 ;

- документів, які підтверджують вручення ОСОБА_1 листа, яким направлено повістку, або доказу повернення поштового відправлення з повісткою з відміткою установи поштового зв`язку про причини невручення.

Листом від 06.09.2025 № 4/1/1760 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив наступне: “ ОСОБА_2 , за весь час перебування на військовому обліку уточнив деякі данні через застосунок «Резерв+», взагалі не проходив військово-лікарську комісію, не прибув за повісткою на 29.01.2025, яка була сформована автоматично та відправлена Укрпоштою за адресою проживання. При відсутності особи вдома, повістка вважається врученою напротязі трьох днів. Копії документів Укрпошти в ТЦК відсутні. Рекомендуємо ОСОБА_3 клієнту особисто прибути до ТЦК за місцем реєстрації для уточнення всіх своїх облікових даних та зокрема і проходження військово-лікарської комісії або оформити направлення на ВЛК через застосунок «Резерв+» та пройти ії самостійно в Доброславський БЛІЛ”.

З наведеного вбачається відсутність запитуваних адвокатом документів, які підтверджують порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та/або законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Як зазначив позивач у заяві про зміну предмета позову, станом на 08.01.2026 відповідач виключив інформацію про розшук ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, водночас дотепер відповідач не виключив інформацію з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про нібито наявність у позивача правопорушення у вигляді “неприбуття за повісткою до ТЦК та СП”.

Вказане підтверджується наданим відповідачем витягом з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів «ОБЕРІГ» щодо ОСОБА_1 , графа 35 якого містить інформацію “Номер справи: F1975380 з 14 серпня 2025 по Стаття: Ст. 210-1 КУпАП”.

Судом встановлено, що відповідачем не надано доказів на спростування доводів позивача про відсутність наявності факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб. Прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Згідно із ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Стаття 8 КУпАП визначає, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд справи і рішення по справі здійснюються на засадах змагальності сторін, свободи в наданні доказів ними суду своїх доказів та в доказовості перед судом їх переконливості.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Крім цього, частиною 1 статті 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 268 КУпАП особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, наділено правом має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно зі ст. 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим кодексом та іншими законами України.

Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст. ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

За приписами ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, є лише одним із можливих видів доказів наряду зокрема і з протоколом про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 1 розділу 1 Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 року № 3, ця Інструкція визначає процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Згідно з п. 3 розділу 2 Інструкції у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

П. 6 цього ж розділу Інструкції визначено, що до протоколу долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов`язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень, правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постанові від 17 липня 2019 року у справі № 295/3099/17.

Враховуючи вищевикладені обставини, відповідачем не доведено наявність факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення за статтею 210-1 КУпАП, не надано ані протоколу про адміністративне правопорушення, ані постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Верховний Суд дійшов висновку, що обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти особу, щодо якої застосовується адміністративне стягнення не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи.

Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Такий обов`язок вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12.06.2019 року у справі № 813/3415/18, від 30 січня 2020 року у справі № 482/9/17.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно ч. 6 т. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідачем не надано відзиву на позовну заяву та не надано доказів на спростування позиції позивача. Не надано також матеріалів, які стали підставою для внесення відповідачем запису про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП.

З огляду на викладене, суд доходить переконання, що матеріалами справи не підтверджено факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та не спростовано належними та допустимими доказами позиції позивача.

Положеннями ст.280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

При поданні цієї позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 968,96 гривень, що підтверджується квитанцією про сплату судового збору, доданою до позовної заяви.

23 червня 2026 року на адресу суду також надійшла заява представника позивача про розподіл судових витрат, до якої додано докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11000 гривень: копії договору надання правничої допомоги від 02.09.2025 № 2025/29, додаткової угоди № 1 від 09.01.2026, деталізований опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, від 23.06.2026 та платіжні інструкції про сплату послуг у вказаному розмірі.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до абз. 1 ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Враховуючи викладене, понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відповідно до вимог ч. 1 статті 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 5, 7-9, 14, 22, 90, 139, 211, 241-245, 250, 271, 286 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі четвертого відділу (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі четвертого відділу (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) виключити відомості про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову у сумі 968,96 гривень (дев`ятсот шістдесят вісім гривень девяносто шість копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11000 гривень (одинадцять тисяч гривень).

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги у строк, встановлений КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: А.І. Бочаров