Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №947/16912/26 — Київський районний суд м. Одеси

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 947/16912/26

Провадження № 3/947/1820/26

10.07.2026 року м. Одеса

Суддя Київського районного суду м. Одеси Іванчук В.М., розглянувши об`єднані адміністративні матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП (протоколи про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 639309 та серії ЕПР1 № 639299 від 13.04.2026 року), –

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси надійшли адміністративні матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 639309 від 13.04.2026 року, ОСОБА_1 13.04.2026 року о 01 годині 50 хвилин у м. Одесі по вул. Краснова, 7, керував автомобілем марки «AUDI A4», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запахом алкоголю з порожнини рота та порушенням мови.

Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, а саме відмовився від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу, а також від проходження огляду в закладі охорони здоров`я, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 639299 від 13.04.2026 року, ОСОБА_1 13.04.2026 року о 01 годині 50 хвилин у м. Одесі по вул. Краснова, 7, керував автомобілем марки «AUDI A4», державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами строком на десять років постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 26.07.2024 року.

Зазначене правопорушення ОСОБА_1 вчинив повторно протягом року після притягнення його до адміністративної відповідальності постановою серії ЕНА № 6968032 від 04.04.2026 року, чим порушив вимоги п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 10.07.2026 року матеріали справи № 947/16953/26, провадження № 3/947/1840/26, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП об`єднано в одне провадження з матеріалами справи № 947/16912/26, провадження № 3/947/1820/26, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з присвоєнням об`єднаній справі єдиного номера № 947/16912/26, провадження № 3/947/1820/26.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Ломей Д.В. у поданих письмових запереченнях просив закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративних правопорушень. На обґрунтування своєї позиції захисник зазначив, що зупинка автомобіля була незаконною, оскільки працівниками поліції не зафіксовано порушення Правил дорожнього руху, яке стало її підставою. Долучені відеозаписи є фрагментарними та не підтверджують наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, належного роз`яснення йому прав, пропозиції пройти огляд у встановленому законом порядку та його відмови від огляду на місці зупинки або в закладі охорони здоров`я. На думку захисника, ОСОБА_1 розмовляв чітко та поводився адекватно, а зазначені у протоколі ознаки сп`яніння об`єктивно не підтверджені. Також захисник посилався на недотримання працівниками поліції вимог щодо безперервної відеофіксації, відсутність направлення на медичний огляд та акта огляду, у зв`язку із чим вважав зібрані докази неналежними і недопустимими. Докази за ч. 5 ст. 126 КУпАП захисник також вважав похідними від незаконної зупинки транспортного засобу, стверджуючи про штучне створення працівниками поліції підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Суд, заслухавши учасників судового провадження, дослідивши протоколи про адміністративні правопорушення, долучені до них матеріали, відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, відомості щодо попереднього притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та позбавлення його права керування транспортними засобами, перевіривши доводи письмових заперечень захисника, оцінивши кожний доказ окремо та всі докази у їх сукупності, дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.

За змістом ст. 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна конкретна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також встановити інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і відеозапису, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Згідно зі ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведені положення означають, що жоден із доказів не має для суду наперед установленої сили. Протокол про адміністративне правопорушення не може бути єдиною та безумовною підставою для висновку про винуватість особи, однак він підлягає оцінці у сукупності з іншими матеріалами, зокрема відеозаписами, документами щодо права особи на керування транспортними засобами, судовими рішеннями та постановами про попереднє притягнення до адміністративної відповідальності.

Положення ст. 62 Конституції України, які встановлюють презумпцію невинуватості та забороняють ґрунтувати обвинувачення на припущеннях і доказах, одержаних незаконним шляхом, з урахуванням карального характеру адміністративної відповідальності поширюються і на провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Тому обов`язок доведення обставин, які утворюють склад адміністративного правопорушення, покладено на орган, що склав адміністративні матеріали, а всі непереборні сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитися на її користь. Водночас презумпція невинуватості не звільняє суд від обов`язку оцінити фактичну поведінку особи, зафіксовану технічними засобами, та зіставити її з іншими належними доказами.

Суд застосовує стандарт доведення «поза розумним сумнівом», за яким сукупність установлених обставин повинна виключати розумне пояснення події, відмінне від того, що особа вчинила інкриміноване їй правопорушення. При цьому розумний сумнів повинен ґрунтуватися на конкретних обставинах і матеріалах справи, а не на абстрактній можливості іншого розвитку подій.

Щодо правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти у встановленому порядку огляд з метою визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Частиною першою ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Порядок проведення такого огляду визначено ст. 266 КУпАП, постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103 та Інструкцією, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735.

З матеріалів справи судом установлено, що 13.04.2026 року о 01 годині 50 хвилин ОСОБА_1 керував автомобілем марки «AUDI A4», державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Краснова, 7 у м. Одесі.

Факт керування транспортним засобом підтверджується протоколами про адміністративні правопорушення, долученими відеозаписами та поведінкою ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції. Доказів того, що автомобілем керувала інша особа, матеріали справи не містять.

Під час спілкування із ОСОБА_1 працівниками поліції були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота та порушення мови, про що зазначено у протоколі серії ЕПР1 № 639309.

Виявлення таких ознак є достатньою підставою для пропозиції водієві пройти огляд, метою якого є об`єктивне підтвердження або спростування припущення про перебування особи у стані сп`яніння.

Із досліджених відеозаписів убачається, що працівники поліції безпосередньо спілкувалися із ОСОБА_1 , повідомили йому про виявлені ознаки сп`яніння та запропонували пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу, а також у закладі охорони здоров`я.

ОСОБА_1 від проходження огляду в установленому законом порядку відмовився. Зміст його відповідей і загальний характер поведінки свідчать, що така відмова була усвідомленою, а пропозиція працівників поліції була для нього зрозумілою.

Суд враховує, що предметом доказування за ч. 1 ст. 130 КУпАП у цьому випадку є не сам факт перебування водія у стані алкогольного сп`яніння, а факт його відмови від проходження огляду за наявності встановлених поліцейськими ознак такого стану.

Тому доводи захисника про те, що ОСОБА_1 розмовляв чітко та поводився адекватно, не спростовують складу правопорушення. Навіть незгода водія з висновком поліцейського щодо наявності ознак сп`яніння не звільняє його від обов`язку пройти запропонований огляд, який і є належним способом перевірки таких ознак.

Склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у формі відмови від огляду, є закінченим із моменту усвідомленої відмови водія від проходження відповідної процедури. Встановлення фактичного вмісту алкоголю в організмі особи у такому випадку не вимагається.

Посилання сторони захисту на відсутність акта огляду та окремого направлення до закладу охорони здоров`я не є достатньою підставою для закриття провадження. Акт складається за результатами фактично проведеного огляду, тоді як у цій справі огляд не був проведений унаслідок відмови водія.

Відсутність окремого направлення також не спростовує встановленого факту, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров`я, однак він від цього відмовився.

Доводи захисника щодо фрагментарності відеозаписів суд також відхиляє. Можлива відсутність запису окремих проміжків часу сама по собі не свідчить про недопустимість усіх доказів. Вирішальним є те, чи дають наявні матеріали можливість установити істотні обставини справи та чи узгоджуються вони між собою.

Досліджені судом відеозаписи не містять ознак монтажу або викривлення послідовності подій та в істотній частині узгоджуються з відомостями протоколу й іншими матеріалами справи.

Захисником не наведено конкретних обставин, які не були зафіксовані на відеозаписах та могли б спростувати факт керування автомобілем, наявність ознак сп`яніння, пропозицію пройти огляд або відмову ОСОБА_1 від його проходження.

Таким чином, сукупністю досліджених доказів підтверджено, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом та маючи виявлені працівниками поліції ознаки алкогольного сп`яніння, відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку.

Захисник стверджував, що зупинка автомобіля була незаконною, оскільки працівниками поліції не зафіксовано порушення Правил дорожнього руху, яке стало її підставою.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право зупинити транспортний засіб у передбачених законом випадках, зокрема якщо водій порушив Правила дорожнього руху, якщо є очевидні ознаки технічної несправності транспортного засобу, а також за наявності інших визначених законом підстав. Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення з детальним описом її підстави.

З матеріалів справи вбачається, що працівниками поліції як причину зупинки зазначено несправність або непрацююче освітлення державного номерного знака транспортного засобу.

Те, що технічний засіб відеофіксації не відобразив належним чином стан освітлення номерного знака до моменту зупинки, саме по собі не доводить відсутності такої несправності. Нагрудна камера передусім фіксує дії поліцейського та його взаємодію з особою, а її поле огляду, кут зйомки, освітлення та якість запису можуть не забезпечувати чіткого відображення кожної технічної деталі транспортного засобу.

Водночас навіть можливі порушення процедури зупинки транспортного засобу не створюють для водія права ігнорувати законну вимогу пройти огляд, якщо під час безпосереднього спілкування після зупинки поліцейським були виявлені ознаки сп`яніння.

Зупинка транспортного засобу та подальше виявлення ознак адміністративного правопорушення є взаємопов`язаними, але не тотожними юридичними обставинами. Оцінюючи допустимість доказів, суд повинен встановити, чи мало місце настільки істотне порушення, яке безпосередньо спричинило недостовірність доказів, позбавило особу можливості захищатися або було спрямоване на штучне створення доказів правопорушення.

У матеріалах справи відсутні об`єктивні дані про те, що працівники поліції заздалегідь спланували зупинку саме ОСОБА_1 з метою штучного створення доказів, примушували його відмовлятися від огляду, повідомляли неправдиву інформацію про наслідки огляду або іншим чином провокували вчинення правопорушення.

Саме ОСОБА_1 самостійно визначав власну поведінку після пропозиції пройти огляд. Працівники поліції не створили обставин, які позбавляли його можливості погодитися на огляд та об`єктивно підтвердити відсутність стану сп`яніння.

Посилання захисника на доктрину «плодів отруєного дерева» суд також не приймає.

Зазначена доктрина не означає автоматичного визнання недопустимими всіх подальших доказів унаслідок будь-якого, навіть формального, порушення, допущеного посадовою особою. Необхідно встановити істотність первинного порушення, безпосередній причинний зв`язок між ним та одержанням конкретного доказу, а також те, чи був би відповідний доказ одержаний за звичайного розвитку подій незалежно від такого порушення.

У цій справі факт відмови ОСОБА_1 від огляду виник унаслідок його власного волевиявлення після виявлення поліцейськими ознак сп`яніння та висловлення пропозиції пройти огляд. Відмова не була результатом примусу, обману чи провокації.

Під провокацією слід розуміти ситуацію, коли представники держави не обмежуються пасивним документуванням уже наявної поведінки особи, а здійснюють такий вплив, який спонукає її вчинити правопорушення, що без такого втручання вчинене не було б.

Зупинка транспортного засобу, перевірка документів, виявлення ознак сп`яніння та пропозиція пройти передбачений законом огляд є звичайними превентивними і процесуальними діями поліції та самі по собі не становлять провокації. Жодної дії, якою працівники поліції схиляли ОСОБА_1 саме до відмови від огляду, судом не встановлено.

Отже, твердження захисту про штучне створення складу адміністративного правопорушення має характер припущення і не підтверджене належними доказами.

Щодо правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП

Пунктом 2.1 «а» Правил дорожнього руху України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія відповідної категорії.

Частиною четвертою ст. 126 КУпАП установлено відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування, а частиною п`ятою цієї статті за повторне протягом року вчинення такого порушення.

Матеріалами справи підтверджено, що 13.04.2026 року о 01 годині 50 хвилин ОСОБА_1 керував автомобілем марки «AUDI A4», державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Краснова, 7 у м. Одесі.

Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 26.07.2024 року ОСОБА_1 було позбавлено права керування транспортними засобами строком на десять років. На момент події зазначене судове рішення було чинним, а строк позбавлення права керування не закінчився.

Крім того, постановою серії ЕНА № 6968032 від 04.04.2026 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення, передбачене ст. 126 КУпАП. Нове правопорушення він учинив 13.04.2026 року, тобто повторно протягом року.

Факт керування транспортним засобом, чинність рішення про позбавлення права керування та повторність правопорушення підтверджуються протоколом серії ЕПР1 № 639299, відеозаписами, судовим рішенням і постановою про попереднє притягнення до адміністративної відповідальності.

Доводи захисника про похідний характер цих доказів від нібито незаконної зупинки транспортного засобу суд відхиляє, оскільки відомості про позбавлення ОСОБА_1 права керування та його попереднє притягнення до адміністративної відповідальності підтверджуються самостійними офіційними документами та не залежать від підстав зупинки автомобіля.

Стороною захисту не надано доказів того, що автомобілем керувала інша особа, відповідне судове рішення було скасоване або строк позбавлення права керування закінчився.

Таким чином, судом установлено, що ОСОБА_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, повторно протягом року керував автомобілем, у зв`язку із чим його дії правильно кваліфіковано за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Загальна оцінка доказів і доводів захисту

Протоколи про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 639309 та серії ЕПР1 № 639299 від 13.04.2026 року складені уповноваженими посадовими особами, містять відомості про час, місце та обставини правопорушень і узгоджуються з долученими відеозаписами та іншими матеріалами справи.

Документи щодо позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами та його попереднього притягнення до адміністративної відповідальності підтверджують кваліфікуючу ознаку повторності за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Істотних суперечностей між доказами, а також порушень процедури їх одержання чи оформлення, які б ставили під сумнів достовірність установлених обставин або істотно обмежували право ОСОБА_1 на захист, судом не встановлено.

Оцінені в сукупності матеріали справи підтверджують, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та повторно протягом року керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень доведена поза розумним сумнівом сукупністю належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 33, ч. 2 ст. 36, ст.ст. 40-1, 130, ч. 5 ст. 126, 245, 251, 252, 266, 280, 283, 284 КУпАП, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення:

-за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік;

-за ч. 5 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

На підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП, за сукупністю адміністративних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого адміністративного стягнення більш суворим, остаточно накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Київського районного

суду м. Одеси Іванчук В. М.