Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №946/5722/21 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/5722/21

Провадження № 2/946/507/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді - Присакар О.Я.,

за участю: секретаря судового засідання – Воронової В.Є.,

представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 – ОСОБА_2 ,

представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 – ОСОБА_4 ,

відповідача за первісним позовом – ОСОБА_5 ,

представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_5 – ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла в загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_7 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Омарова Віолета Султаналіївна, про визнання правочинів недійсними та усунення перешкод в користуванні майном та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання договору дарування удаваним, визнання, що замість договору дарування квартири фактично було укладено договір купівлі-продажу квартири, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_8 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про визнання договорів недійсними, виключення записів з державного реєстру, визнання права власності та усунення перешкод у здійсненні права власності. 10.03.2023 року до суду надійшла заява представника позивача за первісним позовом про зміну предмету позову (т.1., а.с. 236), якою він просив: витребувати з незаконного володіння ОСОБА_5 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_8 квартиру, загальною площею 36,5 кв.м, житловою площею 26,6 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкту нерухомого майна 2286113251106); усунути ОСОБА_8 перешкоди у здійсненні права власності (права володіння, користування і розпорядження) об?єктом нерухомого майна - квартирою, загальною площею 36,5 кв.м, житловою площею 26,6 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення зі вказаного об?єкту нерухомого майна ОСОБА_5 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) та будь-яких інших осіб, які діють у її інтересах або за її дорученнями або за будь-якими цивільно-правовими договорами володіють чи користуються квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , та зобов`язання зазначених осіб надати безперешкодний доступ ОСОБА_8 та її уповноваженим представникам до зазначеного об?єкту нерухомого майна; стягнути з відповідачів судові витрати; встановити порядок виконання рішення, а саме визначити, що рішення по цій справі є підставою для проведення державної реєстрації права власності ОСОБА_8 на квартиру загальною площею 36,5 кв.м, житловою площею 26.6 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкту нерухомого майна 2286113251106) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.2., а.с.36).

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10.02.2025 року була проведена заміна позивача за первісним позовом ОСОБА_8 на її правонаступника - ОСОБА_9 .

Заява представника позивача про зміну предмету позову (т.1., а.с. 236) мотивована тим, що на підставі договору купівлі – продажу № 3129 від 16.04.1998 року ОСОБА_8 стала власником квартири, загальною площею 36,5 кв.м, житловою площею 26,6 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому, дана квартира була зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі – продажу від 08.02.2021 року. Крім того, 13.04.2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 був укладений договір дарування на підставі якого спірна квартира була зареєстрована за ОСОБА_5 . В той же час, ОСОБА_8 ніколи не виявляла бажання будь-яким чином відчужувати спірну квартиру, усі вищенаведені правочини були здійснені без її відома та поза її волею, без надання належним чином оформлених повноважень, а вищенаведені правочини укладені незаконно. Будь – яких коштів від продажу спірної квартири позивач ніколи не отримувала. З 26.11.2020 року позивач перебуває під цілодобовим наглядом волонтерів ГО «Клініка – Віта – Сана» за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому, з 26.11.2020 року по 23.06.2021 року будь – які особи (в тому числі родичі) її не відвідували, а сама ОСОБА_8 приміщення громадської організації не залишала. При цьому, оригінали договору купівлі-продажу № 3129 від 16.04.1998 року та технічної документації на спірну квартиру, як і сама квартира перебували в розпорядженні сина позивача - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким на цей час відсутній будь-який зв`язок. Позивач не надавала довіреностей на право розпорядження спірною квартирою та не підписувала будь-яких договорів купівлі-продажу, не знає хто така відповідач ОСОБА_3 . За відповідними обставинами також було подано заяву до поліції щодо вчинення злочину.На підставі ухвали слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 20.07.2021 року по справі № 521/9616/21 за скаргою адвоката Глазова О.О. в інтересах ОСОБА_8 до ЄРДР було внесені відомості щодо скоєння кримінального правопорушення за попередньою кваліфікацією за ч. 1 ст. 365-2 КК України та присвоєно № 12021162470000959 від 21.07.2021 р.В межах зазначеного кримінального провадження було проведено низьку слідчих (розшукових) дій, в результаті яких були отримані письмові докази, які також мають значення для розгляду цієї цивільної справи.Зокрема в результаті тимчасового доступу до нотаріальних справ приватних нотаріусів Омарової В.С. та Гіренко М.М. стосовно вчинення правочинів, визнання незаконність вчинення яких є предметом доказування у цієї цивільної справі. В результаті слідчим, окрім іншого, було вилучено оригінали: договору купівлі-продажу № 3129 від 16.04.1998 року, витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 35650622 від 27.09.2012 р., договору купівлі-продажу реєстровий номер № 1433 від 08.02.2021 р. (екземпляр нотаріуса), довіреності р. № 12369 від 28.12.2020 р. на ім`я ОСОБА_7 та інших документів. Копії зазначених документів були отримані представником потерпілої ОСОБА_8 при ознайомлені з матеріалами кримінального провадження № 12021162470000959.З вищезгаданих документів стало відомо, що продаж спірної квартири від імені позивача було здійснено ОСОБА_7 (сином позивача) на підставі довіреності № 12369 від 28.12.2020 р., посвідченої приватним нотаріусом Омаровою В.С.В тім, як вже зазначалось раніше, ОСОБА_8 не надавала довіреностей на право розпорядження спірною квартирою та не підписувала будь-яких договорів купівлі - продажу, не знає хто така відповідач ОСОБА_3 та не могла відвідувати нотаріальну контору приватного нотаріусу Омарової В.С. 28.12.2020 р., оскільки не покидала місце свого лікування з 26.11.2020 року по 23.06.2021 р. Зазначені твердження додатково підтверджуються протоколом допиту ОСОБА_8 в якості потерпілої у кримінальному провадженні від 23.07.2021 р., в якому вона заперечує факт надання будь-яких довіреностей та виявлення волі на відчуження своєї квартири.Крім того, необхідно звернуту увагу на очевидну не відповідність підпису та написів від імені ОСОБА_8 в довіреності на ім`я ОСОБА_7 , підписам та написам ОСОБА_8 в інших документах. Висновком експерта НДКЦ МВС України № СЕ-19/116-21/14579-ПЧ від 30.11.2021 року за результатами проведення судово – почеркознавчої експертизи було встановлено, що підпис ОСОБА_8 та рукописний запис ОСОБА_8 у довіреності від 28.12.2020 виконані не ОСОБА_8 , а іншою особою. Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29.09.2020 року по справі № 946/5275/20 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_10 було припинено обтяження встановленого щодо майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , тип обтяження: арешт, власником якого вказаний ОСОБА_7 . Зі змісту рішення суду вбачається, що позовну заяву було подано ОСОБА_8 в особі представника – адвоката Гришко Т.В. Проте, ОСОБА_8 ніколи не укладала договір про надання правничої допомоги з адвокатом Гришко Т.В., більш того ОСОБА_8 ніколи не виявляла бажання та ініціативи щодо подання безпосередньо позовної заяви та будь – яких заяв в межах справи № 946/5275/20. Вважає, що зазначені дії були підготовкою до незаконного відчуження спірної квартири, оскільки були здійснені незадовго до укладення договору купівлі – продажу. Статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Таким чином, позивач отримала право на судовий захист свого права шляхом витребування майна з незаконного володіння відповідача.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з мотивів викладених у заяві про зміну предмету позову, проти зустрічного позову заперечував, оскільки спірна квартира вибула незаконно з власності ОСОБА_8 .

12.10.2022 року ОСОБА_5 звернулась до суду із зустрічним позовом (т.1., а.с. 195) про визнання удаваним договору дарування квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 36,5кв.м., в тому числі житловою площею 26,6 кв.м., посвідченого 13.04.2021 року приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Гіренко М.М., зареєстрований в реєстрі під № 861; визнання, що відносини сторін: ОСОБА_5 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) - з однієї сторони і ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) - з іншої сторони, регулюються правилами щодо правочину, який ці сторони насправді вчинили, а саме, за договором купівлі-продажу, за яким ОСОБА_3 - одна сторона (продавець) передала нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3 , - другій стороні (покупцю) ОСОБА_5 , а покупець прийняв зазначене нерухоме майно і сплатив за нього продавцю 23000,00 (двадцять три тисячі) доларів США та визнання, що між сторонами: ОСОБА_3 РНОКПП - НОМЕР_3 ) - з однієї сторони (продавець) і ОСОБА_5 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) - з іншої сторони (покупець), замість договору дарування квартири за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченого 13.04.2021 року приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Гіренко М.М., зареєстрований в реєстрі під № 861, фактично було укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 мотивовані тим, що у березні 2021р. ОСОБА_5 вирішила придбати у власність квартиру у м. Ізмаїлі. В місцевій газеті вона побачила оголошеннях про продаж квартири, яка розташована по АДРЕСА_4 , за ціною 25000,00 доларів США та домовилася з ОСОБА_3 , яка є власником цієї квартири про придбання цієї квартири за ціною 23000,00 доларів США.Задля ухилення від сплати податків та інших обов`язкових платежів, та з метою приховання договору купівлі-продажу, ОСОБА_3 запропонувала укласти договір дарування квартири, ОСОБА_5 погодилася на цю пропозицію.На підтвердження отримання грошових коштів за квартиру, ОСОБА_3 склала розписку, згідно якої вона отримала від ОСОБА_5 гроші у сумі 23000,00 (двадцять три тисячі) доларів США.13.04.2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 був укладений договір дарування квартири за адресою: АДРЕСА_1 . У ліпні 2021р. на адресу ОСОБА_5 надійшла ухвала Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області про відкриття провадження №946/5722/21, за позовною заявою ОСОБА_8 про визнання правочинів недійсними та усунення перешкод в користуванні майном. У цієї позовної заяві, якась ОСОБА_8 вважає себе власницею квартири АДРЕСА_3 , та просити суд визнати договір дарування недійсним. В разі визнання договору дарування недійсним, ОСОБА_5 буде позбавлений своєї власності. Вважає що договір дарування квартири від 13.04.2021 р., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 36,5 кв.м., в тому числі житловою площею 26,6кв.м., посвідченого 08.02.2021р приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою В.С. за реєстровим № 1433 та зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №40454589 в дійсності є удаваним правочином, якій був здійснений з метою приховати договір купівлі-продажу, а саме: сторони цього правочину ні є родичами або близькими людьми; позивач дізнався про цю нерухомість із засобів масовий інформації; позивач повністю сплатив кошти за придбання вказаної квартири.

В судовому засіданні ОСОБА_5 та її представник підтримали зустрічні позовні вимоги та просили їх задовольнити з мотивів викладених узустрічній позовній заяві, проти первісного позову заперечували мотивуючи тим, що представником позивача за первісним позовом надані неналежні докази, а саме: копія висновку почеркознавчої експертизи, копії протоколів слідчих дій, які не засвідчені належним чином, не зрозуміло як вони здобуті.

В судовому засіданні представник відповідача - ОСОБА_3 , заперечував проти задоволенні первісного та зустрічного позову, просив відмовити в їх задоволенні мотивуючи тим, що за первісним позовом надані неналежні докази, а саме: копія висновку почеркознавчої експертизи, копії протоколів слідчих дій, які не засвідчені належним чином, відсутній дозвіл слідчого на розкриття матеріалів досудового розслідування, що є порушенням ст. 222 КПК України. ОСОБА_3 не отримувала від ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 23000,00 (двадцять три тисячі) доларів США за відчуження квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_7 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Омарова Віолета Султаналіївна, в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про причину неявки суд не повідомили.

Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Жигуліна С.М. від 21.07.2021 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Жигуліна С.М. від 21.07.2021 року було накладено арешт на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2022 року справу передано судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Присакар О.Я.

Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Присакар О.Я. від 29.06.2022 року прийнято до свого провадження цивільну справу.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12.10.2022 року було відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_5 про скасування арешту на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 30.03.2023 року були залучені до участі у справі, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_7 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Омарова Віолета Султаналіївна.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26.09.2023 року був прийняти зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_8 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування удаваним, визнання, що замість договору дарування квартири фактично було укладено договір купівлі-продажу квартири.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19.03.2024 року було відмовлено в задоволенні клопотання представника ОСОБА_3 про призначення почеркознавчої експертизи, в зв`язку з можливою смертю ОСОБА_8 .

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09.05.2024 року провадження по справі було зупинено до залучення правонаступника ОСОБА_8 .

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17.09.2024 року провадження по справі було поновлено.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17.09.2024 року була витребувана спадкова справа після померлої ОСОБА_8 .

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17.10.2024 року була витребувана спадкова справа після померлої ОСОБА_8 , з Київської державної нотаріальної контори у м. Одеса.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10.02.2025 року була проведена заміна позивача за первісним позовом ОСОБА_8 на її правонаступника - ОСОБА_9 .

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19.05.2025 року було задоволено клопотання представника ОСОБА_3 про призначення судово-почеркознавчої експертизи. Витребувано у відділі поліції оригінал довіреності, оригінали інших документів. Провадження у справі зупинено.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01.10.2025 року провадження по справі було поновлено.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23.02.2026 року була прийнята до розгляду заява адвоката Глазова О.О. від 08.03.2023 року про зміну предмету позову та закрито підготовче провадження і справа була призначена до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

Вислухавши представника позивача за первісним позовом, відповідача за первісним позовом та його представника, представника відповідача - ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України – кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України – здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України – кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 215 цього ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний) правочин.

За змістом частин першої, третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно ст. 244 ЦК України представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Судом встановлено, що на підставі договору № 3129 купівлі – продажу нерухомого майна від 16.04.1998 року ОСОБА_8 стала власником квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (т.1., а.с. 54).

Згідно договору купівлі – продажу від 08.02.2021 року ОСОБА_7 , що діє від імені ОСОБА_8 на підставі довіреності, посвідченої Омаровою В.С. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 28.12.2020 року , за реєстром № 12369 передав (продав), а ОСОБА_3 прийняла (купила) у власність квартиру АДРЕСА_3 . Продаж вчинено за 157094 грн. (т.1., а.с. 128).

Відповідно до розписки від 08.02.2021 року ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 16000 дол. США, за продану квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (т.1., а.с. 126).

На підставі довіреності від 28.12.2020 року, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою В.С., за реєстром № 12369, ОСОБА_8 уповноважила ОСОБА_7 , зокрема, розпоряджатися (продати) квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1., а.с. 127).

Згідно договору дарування квартири від 13.04.2021 року ОСОБА_3 передала безоплатно у власність ОСОБА_5 квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т.1., а.с. 187).

Відповідно до оригіналу розписки від 13.04.2021 року ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 23000 дол. США за продаж нею квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Претензій до ОСОБА_5 не має (т.2., а.с. 149).

На підтвердження факту не підписання ОСОБА_8 довіреності від 28.12.2020 року, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою В.С., за реєстром № 12369, представник позивача надав, з матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР № 12021162470000959,копію висновку експерта від 30.11.2021 року № СЕ-19/116-21/14579-ПЧ, у якому зазначено, що підпис від імені ОСОБА_8 у графі «Підпис» у Довіреності від 28.12.2020 року зареєстрований в реєстрі за № 12369, виконаний не ОСОБА_8 , а іншою особою. Рукописний запис « ОСОБА_8 » від імені ОСОБА_8 у графі «Підпис» у Довіреності від 28.12.2020 року зареєстрований в реєстрі за № 12369, виконаний не ОСОБА_8 , а іншою особою (т1., а.с. 141).

Крім цього, представником позивача за первісним позовом були надані, з матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР № 12021162470000959 наступні документи: копія протоколу допиту потерпілого ОСОБА_8 від 23.07.2021 року, копія постанови про відібрання експериментальних зразків підпису та почерку для проведення судово - почеркознавчої експертизи від 23.07.2021 року, копія протоколу отримання зразків для експертизи від 23.07.2021 року, копія протоколу допиту свідка ОСОБА_3 від 28.09.2021 року, копія протоколу допиту свідка ОСОБА_7 від 28.09.2021 року, копія протоколу допиту свідка ОСОБА_11 від 28.09.2021 року, копія проколу тимчасового доступу до речей і документів від 16.08.2021 року, копія опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду від 16.08.2021 року, копія проколу тимчасового доступу до речей і документів від 23.08.2021 року, копія опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду від 23.08.2021 року (т.1., а.с. 86 – 115).

З клопотання представника позивача за первісним позовом від 17.11.2021 року (т.1., а.с. 80) та клопотання представника позивача за первісним позовом від 29.12.2021 року (т.1., а.с. 138), вбачається, що копії документів з матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР № 12021162470000959 були отримані представником ОСОБА_8 при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження.

Згідно ч.2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

При цьому суд зазначає, що копія висновку експерта від 30.11.2021 року № СЕ-19/116-21/14579-ПЧ та копії інших документів з матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР № 12021162470000959 не засвідчені належним чином слідчим, який здійснює досудове розслідування.

Згідно відповіді заступника начальника ВП – начальника СВ відділу поліції № 1 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області Ярослава Клинч від 21.03.2025 року № 60.1/вх. 1941, в провадженні слідчого відділення відділу поліції № 1 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області дійсно перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021162470000959 від 21.07.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 365-2 КК України (т.2., а.с. 146).

Порядок ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення передбачений ст.221 КПК; таке ознайомлення може бути забезпечене лише слідчим, дізнавачем, прокурором за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування особа, що його здійснює, має право робити необхідні виписки та копії (ч.2 ст.221 КПК).

Разом з тим відповідно до частин 1, 2 ст.222 КПК відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв`язку з участю в ньому, про їх обов`язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.

Отже, ст.222 КПК встановлює недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування без отримання дозволу.

В матеріалах справи, відсутній дозвіл слідчого або прокурора на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021162470000959 від 21.07.2021 року (зокрема, на використання копій матеріалів кримінального провадження під час звернення до суду) або інші відомості, що свідчили б про однозначне надання такої згоди та обсяг відомостей, що можуть бути розголошені.

Аналогічну позицію Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виклав у постанові від 06.07.2022 року , cправа № 914/1979/18.

Згідно ст.. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, суд вважає недопустимими доказами копію висновку експерта від 30.11.2021 року № СЕ-19/116-21/14579-ПЧ, копію протоколу допиту потерпілого ОСОБА_8 від 23.07.2021 року, копію постанови про відібрання експериментальних зразків підпису та почерку для проведення судово - почеркознавчої експертизи від 23.07.2021 року, копію протоколу отримання зразків для експертизи від 23.07.2021 року, копію протоколу допиту свідка ОСОБА_3 від 28.09.2021 року, копію протоколу допиту свідка ОСОБА_7 від 28.09.2021 року, копію протоколу допиту свідка ОСОБА_11 від 28.09.2021 року, копію проколу тимчасового доступу до речей і документів від 16.08.2021 року, копію опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду від 16.08.2021 року, копію проколу тимчасового доступу до речей і документів від 23.08.2021 року, копію опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду від 23.08.2021 року.

При цьому, під час розгляду справи позивач за первісним позовом та його представник не були позбавлені можливості заявити клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи, але таке клопотання не заявляли.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не було доведено факт не підписання ОСОБА_8 довіреності від 28.12.2020 року, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою В.С., за реєстром № 12369 та відповідно не доведено факт укладання ОСОБА_7 договору купівлі – продажу від 08.02.2021 року без відповідних повноважень від імені ОСОБА_8 .

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29.09.2020 року за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_10 , справа № 946/5275/20 було припинено обтяження встановленого щодо майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , тип обтяження: арешт (архівний запис) та внесено до Державного реєстру речових прав, данні про припинення обтяження, встановленого щодо майна ОСОБА_8 на квартиру АДРЕСА_3 . (т.1., а.с. 47).

В описовій частині рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29.09.2020 року зазначено, що на сьогоднішній час позивачка вирішила продати дану квартиру, але завернувшись до приватного нотаріуса Гнесько В.Г., їй було відмовлено та видано відомості з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Нотаріус пояснила, що арешт до сьогоднішнього часу не знято.

Крім цього, з рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29.09.2020 року вбачається, що в судовому засіданні брав участь представник позивача – ОСОБА_12 .

Суд критично відноситься до тверджень представника позивача за первісним позовом, що ОСОБА_8 ніколи не укладала договір про надання правничої допомоги з адвокатом Гришко Т.В. та ОСОБА_8 ніколи не виявляла бажання та ініціативи щодо подання безпосередньо позовної заяви та будь – яких заяв в межах справи № 946/5275/20, оскільки в подальшому ОСОБА_8 не оскаржувала рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29.09.2020 року та не оскаржувала дії представника – ОСОБА_12 .

Суд вважає, що ОСОБА_8 звернувшись до суду з позовом про припинення обтяження встановленого щодо майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , мала намір в подальшому зробити відчуження квартири АДРЕСА_3 .

З листа клініки «Віта Сана» № 60 від 12.06.2023 року (т.2., а.с. 6) вбачається, що інформація з приводу відвідування ОСОБА_8 за час перебування у клініці з початку листопада по теперішній час, відсутня. В Одеській клініці психосоціальної реабілітації – ВІТА САНА журнал відвідування осіб не ведеться. Інформація, з приводу вибування ОСОБА_8 з закладу за будь – яких обставин, в період з початку листопада 2020 року по теперішній час, відсутня.

Таким чином, не знайшов свого підтвердження висновок представника позивача за первісним позовом, що з 26.11.2020 року по 23.06.2021 року будь – які особи (в тому числі родичі) ОСОБА_8 не відвідували, а сама ОСОБА_8 приміщення громадської організації не залишала та ОСОБА_8 не могла відвідувати нотаріальну контору приватного нотаріусу Омарової В.С. 28.12.2020 р.

Оскільки позивачем за первісним позовом не було доведено факт не підписання ОСОБА_8 довіреності від 28.12.2020 року, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою В.С., за реєстром № 12369 та факт відсутності у ОСОБА_7 повноважень на укладання від імені ОСОБА_8 договору купівлі – продажу від 08.02.2021 року, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про витребування з незаконного володіння ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 квартири, загальною площею 36,5 кв.м, житловою площею 26,6 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкту нерухомого майна 2286113251106); усунення ОСОБА_13 перешкоди у здійсненні права власності (права володіння, користування і розпорядження) об?єктом нерухомого майна - квартирою, загальною площею 36,5 кв.м, житловою площею 26,6 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення зі вказаного об?єкту нерухомого майна ОСОБА_5 та будь-яких інших осіб, які діють у її інтересах або за її дорученнями або за будь-якими цивільно-правовими договорами володіють чи користуються квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , та зобов`язання зазначених осіб надати безперешкодний доступ ОСОБА_13 та її уповноваженим представникам до зазначеного об?єкту нерухомого майна; стягнення судових витрат та встановлення порядку виконання рішення.

Стосовно зустрічного позову ОСОБА_5 суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, зокрема, відповідно до частини 5 даної статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Згідно із частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями статті 235 ЦК України визначається, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: 1) факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; 2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; 3) настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Отже, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2023 року у справі № 918/86/22, від 28 вересня 2022 року у справі № 906/494/20.

Таким чином, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2023 року у справі № 916/508/22, від 21 березня 2023 року у справі № 917/1550/21, від 31 травня 2023 року у справі № 916/1272/22.

Специфіка удаваного правочину полягає в тому, що він, існуючи в парі з іншим правочином, який ним прикривається, є завжди таким, що не відповідає положенням Цивільного кодексу України, тобто є удаваним. Другий же правочин (прихований) може бути як дійсним, так і недійсним, залежно від того, наскільки він відповідає вимогам чинності правочинів, що містяться у статті 203 Цивільного кодексу України (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 925/1199/18).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

За змістом статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не вважається договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

Тобто, суттєвою відмінністю між договором дарування та договором купівлі-продажу є їх безоплатність та оплатність відповідно.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. (частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 202, частиною третьою статті 203 ЦК України головною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, отже основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судами, є дійсна спрямованість волі сторін на укладення договору купівлі-продажу.

Як зазначав суд вище, згідно договору дарування квартири від 13.04.2021 року ОСОБА_3 передала безоплатно у власність ОСОБА_5 квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т.1., а.с. 187).

На підтвердження удаваності зазначеного договору дарування ОСОБА_5 надала оригінал розписки від 13.04.2021 року, відповідно до якої ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 23000 дол. США за продаж нею квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Претензій до ОСОБА_5 не має (т.2., а.с. 149).

Таким чином, з розписки від 13.04.2021 року вбачається, що ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 23000 дол. США саме за продаж нею квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому матеріали справи не містять доказів, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 існували дружні, родинні чи інші особисті відносини, які могли би обґрунтувати мотиви укладання саме договору дарування.

Суд критично відноситься до тверджень представника ОСОБА_3 , що вона, за розпискою, не отримувала від ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 23000,00 (двадцять три тисячі) доларів США за відчуження квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки ОСОБА_3 не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження цього факту.

Згідно ч. 1 ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Так, ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19.05.2025 року було задоволено клопотання представника ОСОБА_3 про призначення судово-почеркознавчої експертизи. Витребувано у відділі поліції оригінал довіреності, оригінали інших документів.

14.07.2025 року до суду надійшло клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів, зразків почерку ОСОБА_8 , зразків почерку ОСОБА_3 та рахунок про сплату вартості експертизи в сумі 38167, 20 грн., яке було направлено сторонам (т.2., а.с. 173).

22 вересня 2025 року до суду надійшов лист директора судового експерта Одеського науково-дослідницького інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Кішко Д. №2860-34-25, яким повідомлено, що у зв`язку з відсутністю оплати рахунку №2860-34-25 (07) від 01 липня 2025 року та відповіді щодо подальшого проведення експертизи, ухвала від 19 травня 2025 року за матеріалами цивільної справи №946/5722/21 про проведення судово-почеркознавчої експертизи залишена без виконання (т.2, а.с. 177).

Не сплативши рахунок про сплату вартості експертизи в сумі 38167, 20 грн. та не надавши зразки почерку, суд вважає, що ОСОБА_3 ухилилась від участі в експертизі.

За таких обставин, суд визнає факт отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_5 , за розпискою від 13.04.2021 року, грошових коштів у сумі 23000 дол. США за продаж квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 522/14890/16-ц вказувала, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним.

Згідно з правовим висновком, який міститься у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 357/3132/15-ц, для визнання угоди удаваною позивачу необхідно надати відповідні докази, а суду встановити, що обидві сторони договору діяли свідомо для досягнення якоїсь особистої користі, їх дії були направлені на досягнення інших правових наслідків і приховують іншу волю учасників.

Верховний Суд у постанові від 28 червня 2022 року у справі № 757/59416/19-ц виклав правовий висновок, відповідно до якого заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, заявник має довести: факт укладання правочину, що на його думку є удаваним; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин; настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.

У постанові від 25 липня 2018 року у справі № 454/2190/15-ц Верховний Суд зазначав, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Тобто, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. В такому випадку застосовуються правила, які регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.

Оскільки після передачі коштів за розпискою, між сторонами було укладено договір дарування квартири від 13.04.2021 року, що підтверджує оплатність договору, суд вважає, що воля ОСОБА_3 та ОСОБА_5 була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, а саме на укладання договору купівлі – продажу квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та між ними настали права на обов`язки, які передбачені договором купівлі – продажу квартири, тому договір дарування квартири від 13.04.2021 року є удаваним.

Такий правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 05.03.2025 року, у справі № 441/2039/21.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити зустрічний позов ОСОБА_5 та визнати удаваним договір дарування квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 36,5кв.м., в тому числі житловою площею 26,6 кв.м., посвідченого 13.04.2021 року приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Гіренко М.М., зареєстрований в реєстрі під № 861.; визнати, що відносини сторін: ОСОБА_5 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) - з однієї сторони і ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) - з іншої сторони, регулюються правилами щодо правочину, який ці сторони насправді вчинили, а саме, за договором купівлі-продажу, за яким ОСОБА_3 - одна сторона (продавець) передала нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3 , - другій стороні (покупцю) ОСОБА_5 , а покупець прийняв зазначене нерухоме майно і сплатив за нього продавцю 23000,00 (двадцять три тисячі) доларів США.; визнати, що між сторонами: ОСОБА_3 РНОКПП - НОМЕР_3 ) - з однієї сторони (продавець) і ОСОБА_5 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) - з іншої сторони (покупець), замість договору дарування квартири за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченого 13.04.2021 року приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Гіренко М.М., зареєстрований в реєстрі під № 861, фактично було укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 82, 223, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 316, 328, 346, 356, 364, 365 ЦК України, суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) до ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ), ОСОБА_5 (адреса: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_7 (адреса: АДРЕСА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ), приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Омарова Віолета Султаналіївна (адреса: 65078, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 33, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 ) про витребування з незаконного володіння ОСОБА_5 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ), квартири, загальною площею 36,5 кв.м, житловою площею 26.6 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкту нерухомого майна 2286113251106); усунення ОСОБА_13 (адреса: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) перешкоди у здійсненні права власності (права володіння, користування і розпорядження) об?єктом нерухомого майна - квартирою, загальною площею 36,5 кв.м, житловою площею 26.6 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення зі вказаного об?єкту нерухомого майна ОСОБА_5 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) та будь-яких інших осіб, які діють у її інтересах або за її дорученнями або за будь-якими цивільно-правовими договорами володіють чи користуються квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , та зобов`язання зазначених осіб надати безперешкодний доступ ОСОБА_13 (адреса: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) та її уповноваженим представникам до зазначеного об?єкту нерухомого майна; стягнення судових витрат та встановлення порядку виконання рішення – відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_5 (адреса: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ), ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ), про визнання договору дарування удаваним, визнання, що замість договору дарування квартири фактично було укладено договір купівлі-продажу квартири – задовольнити.

Визнати удаваним договір дарування квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 36,5кв.м., в тому числі житловою площею 26,6 кв.м., посвідченого 13.04.2021 року приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Гіренко М.М., зареєстрований в реєстрі під № 861.

Визнати, що відносини сторін: ОСОБА_5 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) - з однієї сторони і ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) - з іншої сторони, регулюються правилами щодо правочину, який ці сторони насправді вчинили, а саме, за договором купівлі-продажу, за яким ОСОБА_3 - одна сторона (продавець) передала нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3 , - другій стороні (покупцю) ОСОБА_5 , а покупець прийняв зазначене нерухоме майно і сплатив за нього продавцю 23000,00 (двадцять три тисячі) доларів США.

Визнати, що між сторонами: ОСОБА_3 РНОКПП - НОМЕР_3 ) - з однієї сторони (продавець) і ОСОБА_5 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) - з іншої сторони (покупець), замість договору дарування квартири за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченого 13.04.2021 року приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Гіренко М.М., зареєстрований в реєстрі під № 861, фактично було укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 09.07.2026 року.

Суддя: О.Я.Присакар