Додаткове рішення від 09 липня 2026 р. у справі №727/14321/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року

м. Чернівці

справа № 727/14321/25

провадження № 22-з/822/37/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Одинака О. О.

суддів: Височанської Н. К, Перепелюк І. Б.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідачі Чернівецька обласна прокуратура, Державна Казначейська служба України

розглянувши заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівців від 27 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 до Чернівецької обласної прокуратури, Державної Казначейської служби України задоволено частково.

Стягнуто з держави Україна за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 254 214 гривень в рахунок відшкодування сум, сплачених ним адвокатському об`єднанню «Поляк і партнери», у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги у справі № 726/830/19.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівців від 27 лютого 2026 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 12 000 гривень.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 10 червня 2026 року апеляційну скаргу Чернівецької обласної прокуратури задоволено частково.

Змінено мотивувальну та резолютивну частини рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 27 лютого 2026 року, зменшивши розмір відшкодування майнової шкоди, що підлягає стягненню з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , з 254 214 гривень до 145 612 гривень 84 копійок.

Змінено мотивувальну та резолютивну частини додаткового рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 27 лютого 2026 року, зменшивши розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, що підлягають відшкодуванню ОСОБА_1 , з 12 000 гривень до 6 873 гривень 60 копійок.

10 червня 2026 року Поляк М. В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд» звернулася до Чернівецького апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткової постанови, в якій просила стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 19 023 гривень 40 копійок.

На обґрунтування заяви зазначала, що у відзиві на апеляційну скаргу заявлено про намір подати докази понесених витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення, однак постановою Чернівецького апеляційного суду від 10 червня 2026 року питання про їх розподіл не вирішено.

На підтвердження заявлених витрат ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , посилалася на договір про надання правничої допомоги, звіт та акт про надані правничі послуги у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, а також докази оплати таких послуг.

15 червня 2026 року від Державної казначейської служби України надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги.

У клопотанні Державна казначейська служба України просила зменшити розмір заявлених до відшкодування витрат, посилаючись на те, що такі витрати є завищеними, неспівмірними зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та часом, витраченим на їх виконання.

Вказувала, що розгляд справи в суді апеляційної інстанції не був тривалим, підготовка процесуальних документів не вимагала значного часу та зусиль, оскільки фактичні обставини справи та їх нормативне обґрунтування були встановлені під час розгляду справи судом першої інстанції.

Також Державна казначейська служба України зазначала, що заявлений розмір витрат не відповідає критеріям реальності, необхідності та розумності. Зокрема, підготовка клопотання про ознайомлення з матеріалами справи в апеляційному суді тривалістю 30 хвилин має технічний характер та за своєю суттю не є видом правничої допомоги, що потребує спеціальних знань і навичок.

Крім того, Державна казначейська служба України вказувала, що представником заявника зазначено таку дію, як представництво інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції, однак підтвердження про вчинення вказаних дій у певну дату чи в конкретний проміжок часу не надано.

Окремо Державна казначейська служба України просила врахувати розмір мінімальної заробітної плати, встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», зокрема погодинний розмір мінімальної заробітної плати - 52 гривні, та вважала, що заявлена сума витрат не є співмірною з поточним рівнем заробітку в країні.

16 червня 2026 року від Чернівецької обласної прокуратури надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткової постанови, які за своїм змістом є аналогічними клопотанню Державної казначейської служби України про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Чернівецька обласна прокуратура також вважала заявлений до відшкодування розмір витрат завищеним та неспівмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг і часом, витраченим на їх виконання, у зв`язку з чим просила заяву задовольнити частково.

19 червня 2026 року Поляк М. В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала додаткові пояснення, в яких заперечила проти доводів Державної казначейської служби України та Чернівецької обласної прокуратури, вважала їх необґрунтованими та такими, що не спростовують факту понесення ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, їх реальності, необхідності та співмірності.

Зазначала, що заявлені до відшкодування витрати підтверджені договором про надання юридичної правничої допомоги, актом наданих послуг, звітом про виконані роботи та документами про оплату.

Вказувала, що розмір гонорару визначений відповідно до умов договору про надання юридичної правничої допомоги, погоджений адвокатом і клієнтом та підтверджений підписом клієнта на акті наданих послуг.

Щодо доводів про технічний характер клопотання про ознайомлення з матеріалами справи Поляк М. В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , зазначала, що подання такого клопотання було зумовлене діями апелянта, який при поданні апеляційної скарги через підсистему «Електронний суд» не надав належних доказів надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У зв`язку з цим вона була змушена звернутися до суду із клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи з метою отримання змісту апеляційної скарги та підготовки належного відзиву на неї.

Також вказувала, що доводи про нетривалий розгляд справи в суді апеляційної інстанції є помилковими, оскільки розмір витрат визначається фактичним обсягом виконаної адвокатом роботи, а не лише тривалістю судового розгляду.

Посилання Чернівецької обласної прокуратури та Державної казначейської служби України на розмір мінімальної заробітної плати не спростовує умов договору про надання правничої допомоги та фактичного обсягу наданих адвокатом послуг.

З огляду на викладене просила заяву про ухвалення додаткової постанови задовольнити та стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Поляк М. В., підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частинами першою, третьою статті 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) зазначено, що за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення – це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Таке відшкодування судових витрат повинно здійснюватися відповідно до умов, підстав та у порядку, передбаченому Главою 8 Розділу I ЦПК України.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з тим, у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до вказаної норми закону під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

За обставин цієї справи Поляк М. В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , у відзиві на апеляційну скаргу заявила про наявність у позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, та необхідність їх розподілу за результатами апеляційного перегляду справи (т. № 2, а. с. 48-49).

У подальшому, в межах строку, визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України, а саме 10 червня 2026 року, Поляк М. В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд» подала заяву про ухвалення додаткової постанови та посилалася на докази понесення ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, долучені нею до відзиву, а саме: договір про надання юридичної (правничої) допомоги № 102/25 від 16 травня 2025 року, ордер на надання правничої допомоги, звіт (акт) про надані послуги у зв`язку з розглядом справи № 727/14321/25 у суді апеляційної інстанції від 22 квітня 2026 року, квитанцію до прибуткового касового ордера № 22/26/04 від 22 квітня 2026 року про сплату 19 023 гривень 40 копійок.

Також до заяви додано докази направлення вказаних документів іншим учасникам справи через підсистему «Електронний суд».

Визначаючись із розміром судових витрат, які підлягають стягненню з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача, колегія суддів враховує, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини 3 статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Однак, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22 листопада 2023 року в справі № 712/4126/22.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Державна казначейська служба України у клопотанні про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, а Чернівецька обласна прокуратура у запереченнях на заяву про ухвалення додаткової постанови, які за своїм змістом є аналогічними, вказували на завищеність заявленої суми витрат, її неспівмірність зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг і часом, витраченим на їх виконання. Зазначали, що розгляд справи в суді апеляційної інстанції не був тривалим, а підготовка процесуальних документів не вимагала значного часу та зусиль, оскільки фактичні обставини справи і нормативне обґрунтування позицій сторін уже були предметом розгляду суду першої інстанції.

З долучених до матеріалів справи доказів понесення ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до договору про надання юридичної (правничої) допомоги № 102/25 від 16 травня 2025 року, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Поляк і партнери» та ОСОБА_1 , розмір винагороди за послуги, що надаються адвокатським об`єднанням, визначається за згодою клієнта в межах 40 відсотків розміру місячної мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року, за одну годину роботи особи, яка надавала правову допомогу, якщо інший порядок розрахунку не зазначений у дорученні до договору.

У звіті (акті) про надані послуги від 22 квітня 2026 року зазначено, що адвокатом Поляк М. В. надано ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції правничу допомогу загальною тривалістю 5 годин 30 хвилин, яка включала: підготовку клопотання про ознайомлення з матеріалами справи в апеляційному суді - 30 хвилин; підготовку відзиву на апеляційну скаргу Чернівецької обласної прокуратури - 4 години; представництво інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції, дослідження матеріалів справи, судові дебати - 1 година (т. № 2, а. с. 53).

Загальна вартість наданої правничої допомоги відповідно до звіту (акта) становить 19 023 гривень 40 копійок. Вказаний акт підписаний адвокатом та клієнтом, що підтверджує погодження сторонами договору обсягу наданої правничої допомоги та її вартості.

Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера № 22/26/04 від 22 квітня 2026 року ОСОБА_1 сплачено Адвокатському об`єднанню «Поляк і партнери» 19 023 гривень 40 копійок на підставі договору № 102/25 від 16 травня 2025 року (т. № 2, а. с. 53).

Разом з цим колегія суддів враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (пункт 135), відповідно до яких не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

У рішенні від 22 вересня 2022 року у справі «Генеральний будівельний менеджмент проти України» ЄСПЛ у зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.

У пункті 268 рішення від 23 січня 2014 року у справі «East / West Alliance Limited» проти України» за заявою №19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що згідно з практикою Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Оцінивши наведені ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , доводи щодо відшкодування витрат іншої сторони на правничу допомоги в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що такі витрати в повній мірі не відповідають критерію розумності та обґрунтованості. Крім того апеляційний суд враховує, що погоджений фіксований розмір гонорару є домовленістю клієнта і адвоката, а тому безумовно не підтверджує обсяг наданих послуг і виконаних робіт, як і не може свідчити про критерій реальності адвокатських витрат, щодо встановлення їхньої дійсності та необхідності саме в розмірі 19 023 гривень 40 копійок.

У справі, яка переглядалась апеляційним судом, правова позиція позивача вже була сформована до її апеляційного перегляду. Доказів щодо додаткового комплексного та всебічного вивчення юридичної природи спірних правовідносин на стадії апеляційного перегляду позивачкою не надано та з матеріалів справи не вбачається.

Із урахуванням конкретних обставин цієї справи, зокрема характеру спірних правовідносин, ціни позову, обсягу правових дій представника заявника в суді апеляційної інстанції, а також того, що правова позиція ОСОБА_1 була сформована ще під час розгляду справи судом першої інстанції, колегія суддів вбачає підстави для обмеження заявленої до відшкодування суми з огляду на розумну необхідність судових витрат для цієї справи.

У визначенні розумно необхідного розміру витрат на правничу допомогу суд враховує час, який міг би витратити кваліфікований фахівець на підготовку відзиву на апеляційну скаргу, підготовку процесуального клопотання, участь у судовому засіданні, тривалість апеляційного розгляду та складність справи на стадії її перегляду в суді апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного, критеріїв обґрунтованості, розумності, реальності витрат та їх співмірності зі складністю справи і виконаними адвокатом роботами, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, з 19 023 гривень 40 копійок до 10 000 гривень.

Оскільки постановою Чернівецького апеляційного суду від 10 червня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено на 57,28%, визначений судом розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 гривень підлягає відшкодуванню пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з держави Україна за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції, у розмірі 5 728 гривень (10 000 х 57,28%).

Керуючись ст. ст. 137, 141, 270, 381, 382, 384 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд

Ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з держави України за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 5 728 гривень в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На додаткову постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна додаткова постанова складена 10 липня 2026 року.

Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК

Судді: Наталія ВИСОЧАНСЬКА

Ірина ПЕРЕПЕЛЮК