Вирок від 08 липня 2026 р. у справі №186/688/26 — Шахтарський міський суд Дніпропетровської області

Справа №186/688/26

Провадження №1-кп/0186/354/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м.Шахтарське.

Шахтарський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої - судді - ОСОБА_1 ,

секретар - ОСОБА_2 ,

з участю: прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - адвоката - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Шахтарському кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12026041380000106 від 23 лютого 2026 року по обвинуваченню:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Першотравенську, Дніпропетровської області, освіта середня, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , не обліку в лікарів нарколога та психіатра неперебуваючого, раніше судимого:

- 14 червня 2000 року Першотравенським міським судом Дніпропетровської області по ч.2 ст.140, ст.46-1 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки, відстрочено виконання вироку на 2 роки, штраф 680 гривень;

-25 грудня 2000 року постановою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області відстрочка виконання вироку відмінена, направлений у виправну колонію для відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

- 10 грудня 2003 року Першотравенським міським судом Дніпропетровської області по ч.2 ст.186, ст.71 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, 22 квітня 2008 року звільненого з Солонянської виправної колонії Дніпропетровської області №21 по відбуттю строку покарання;

28 травня 2010 року Першотравенським міським судом Дніпропетровської області по ч.1 ст.122, ч.1 ст.296, ст.395, ч.1 ст.70 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки, 12 серпня 2010 року Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області виправданого по ч.1 ст.296 КК України. 12 березня 2013 року звільненого з П`ятихатської виправної колонії Дніпропетровської області №122 по відбуттю строку покарання;

- 03 жовтня 2013 року Першотравенським міським судом по ч.2 ст.186, ч.3 ст.186, ч.2 ст.190, ст.395, ч.1 ст.70 КК України до позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців;

- 16 жовтня 2014 року Першотравенським міським судом Дніпропетровської області по ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.1 та ч.4 ст.70 КК України до позбавлення волі на строк п`ять років, 19 жовтня 2017 року звільненого з Солонянської виправної колонії Дніпропетровської області №21 по відбуттю покарання;

- 06 грудня 2018 року Петропавлівським районним судом Дніпропетровської області по ч.2 ст.185 КК України до позбавлення волі на строк один рік шість місяців;

- 28 серпня 2019 року Кіровським районним судом м.Дніпропетровська по ч.2 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до позбавлення волі на строк один рік десять місяців, 19 серпня 2020 року звільненого з Дніпровської ВК №89 по відбуттю строку покарання;

- 12 жовтня 2020 року Першотравенським міським судом Дніпропетровської області по ч.3 ст.186 КК України до позбавлення волі на строк чотири роки, 30 серпня 2024 року звільненого з Дніпровської ВК №89 по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжено Указом Президента України № 40/2026 від 12 січня 2026 року на 90 діб, тобто до 04 травня 2026 року.

ОСОБА_5 , будучи раніше судимим, на шлях виправлення не став, своєї поведінки не змінив та після звільнення з місця позбавлення волі після відбуття покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, повторно вчинив умисний злочин при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_5 22 лютого 2026 року, приблизно о 23.00 годині, знаходився на першому поверсі готелю «Гірник», розташованого по вул.Незалежності, буд.№2-б, м.Шахтарського, Синельниківського району, Дніпропетровської області, де в останнього виник злочинний умисел, спрямований на повторне, відкрите викрадення чужого майна в умовах воєнного стану.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне, відкрите викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, керуючись корисливим мотивом, 22 лютого 2026 року, приблизно о 23.00 годині, ОСОБА_5 , знаходячись на першому поверсі готелю «Гірник», розташованого по вул.Незалежності, буд.№2-б, м. Шахтарського, Синельниківського району, Дніпропетровської області, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи мету наживи, в умовах воєнного стану, під приводом здійснення телефонного дзвінка отримав доступ до мобільного телефону, марки «RedmiNote 64 GbM1901F7G», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , належного ОСОБА_6 . Після чого, ОСОБА_5 , з метою доведення злочину до кінця, в присутності власника мобільного телефону - ОСОБА_6 , почав приймати міри до залишення приміщення готелю «Гірник», ігноруючи зауваження потерпілої, яка кричала йому в слід, намагалась зупинити останнього, тримаючи в руках мобільний телефон, вибіг з приміщення готелю «Гірник» і побіг у невідомому напрямку, тим самим, повторно, відкрито викрав мобільний телефон, марки «RedmiNote 64 GbM1901F7G», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , вартістю 3316 гривень 67 копійок, з сім карткою оператора мобільного зв`язку ПРАТ «ВФ Україна», з номером НОМЕР_3 , на рахунку якої, на момент викрадення, знаходились грошові кошти в сумі 62 гривні 62 копійки.

Після чого, ОСОБА_5 , разом з викраденим майном покинув місце вчинення злочину, обернувши його у свою власність, розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілій - ОСОБА_6 , матеріального збитку на суму 3379 гривень 29 копійок.

ОСОБА_5 винним себе в пред`явленому йому обвинуваченні визнав частково, визнає, що, потерпіла дала йому сама телефон, щоб він подзвонив і повернув його, не визнає, що викрав його, так як він їй говорив, що поверне телефон, почав відходити, вона сказала, що ти куди, він відповів, що зараз прийду, поверну телефон, у нього не було мотивів викрадати телефон, продати, умислу красти не було.

Підтвердив у судовому засіданні, що 23 лютого 2026 року, приблизно о 22:00 годині, починалася комендантська година. Йому потрібно було подзвонити, потрібен був інтернет. Він зайшов у готель «Горняк» по АДРЕСА_2 , попрохав у жінки телефон. Коли жінка дала йому телефон, він хотів на місці вирішити свої питання, але зв`язок був поганий, через що він встав і хотів вийти на вулицю. Жінка стала на виході, щось йому говорила, він не чув. Він їй пояснив, що зараз повернеться і поверне телефон, що він і зробив. Між нами був діалог, а він її не чув. Вийшов з готелю з телефоном, пішов по своїх справах, потім, приблизно через 2-2,5 години повернувся в готель, але двері були зачинені. Він постукав, але жінка не чула. Він посмикав двері, жінка вийшла, але двері йому не відчиняла. Він поставив телефон на ручку дверей, сказав, щоб вона забрала телефон, а сам пішов. Через декілька хвилин його затримала поліція. Він визнає себе винним, але не по ст.186 КК, так як віддав телефон, пояснював це працівникам поліції. Просить розібратися по цьому питанню, він винен, але не так, в його діях немає ст.186 КК, якщо б вона була, то він не віддав би телефон. Нажитися з цього телефону в нього умислу не було. Він чув, що на телефон дзвонили, але він не відповідав, бо не хотів вислухувати, бо знав, що поверне його. Вважає, що заволодів телефоном шляхом обману, не знає, як кваліфікуються такі дії. Потерпіла до нього претензій не має, так як телефон він повернув. Просить суворо його не карати, щиро розкаюється, але не по цій кваліфікації.

Провівши судовий розгляд справи, всебічно дослідивши усі докази, надані сторонами провадження, суд приходить до переконання про наявність в діях обвинуваченого складу злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, вина в скоєнні якого підтверджується наступними доказами.

Потерпіла - ОСОБА_6 , підтвердила суду, що 22 лютого 2026 року між 23.00 та 24.00 годинами вона всю свою роботу переробила, спустилася вниз - в кімнату реєстратора, де вони чергують. Підійшов чоловік - ОСОБА_7 , попросив телефон зателефонувати, вона йому дала, він присів на диванчик, клацав, потім піднявся, почав іти до дверей, вона сказала: «Куди? Телефон поверни», він сказав, що не ловить, коли виходив, сказав, що зараз, вона не зрозуміла, що означає «зараз», вона підбігла до дверей, перегородила йому дорогу, щоб він не вискочив, зупинити його хотіла, а він її відштовхнув і сказав, що зараз, вибіг з приміщення готелю і побіг, був одягнутий. Було холодно, вона за ним не побігла на вулицю, лише відкрила двері, глянула, він побіг зі сходинок вниз і повернув на право з її робочим телефоном. Вона повернулася, одягнулася, бо було холодно, вийшла, подивилася, але нікого не побачила, повернулася і викликала поліцію зі свого особистого телефону. Той телефон, який забрав ОСОБА_7 , теж її власний, вона його принесла на роботу, щоб ним користуватися. Приїхала поліція дуже швидко, вона поліцейським все розповіла, що він зарощий, з бородою, в чому був одягнутий, він дорослий, по прикметам його описала. Вона сама цілу добу працює, набігалася цілий день до вечора, насилу ходила, спина болить, сил не було його догнати. Поліцейські прийняли в неї заяву та поїхали його шукати. Вона зайшла в свій кабінет, замкнулася, перехвилювалася, бо на телефоні робоча інформація. Приблизно о 02.00 годині 23 лютого 2026 року, стукіт в двері, у другі, там в готелі двоє дверей, перші - з вулиці, не закривають, а замикають другі, що в хол заходити. Вона підійшла до дверей, а він поклав телефон на ручку дверей, сказав, щоб вона забрала свій телефон, сам знову втік - на ліво побіг, вийшла, подивилася, вже нікого не було. Тоді ще й світла не було, його пізніше включили. Через 3-4 хвилини після того, як він приніс телефон, приїхала поліція, запитали, чи приніс він телефон, вона сказала, що так, вони запитали, чому вона не подзвонила, вона відповіла, що не встигла, бо людей потрібно було поселити в готель. Поліцейські запитали, де він, вона відповіла, що не знає, втік. Побігли його шукати, через хвилин п`ять прийшли вже з ним, запитали її, чи це він, вона відповіла, що він. Поліцейські з ним побули, запитали, чи буде вона заяву складати, вона відповіла, що так., вони ОСОБА_7 забрали, а їй сказали прийти завтра в поліцію, написати розгорнуту заяву. Проводився слідчий експеримент з її участю, вона все розповіла та показала, як все було. Дівчина на камеру знімала. Вона ОСОБА_7 пробачає, але це телефон робочий, вона тиждень на ліках сиділа. Він телефон поклав, а їй сказав, щоб вона його забрала. Поліцейських було три, одна з них - дівчина. Поліцейський запитав, чи приніс ОСОБА_7 телефон, вона сказала, що так. Коли він викрав телефон, то вона підняла всіх, вона, дівчата дзвонили на той номер, він не відповідав, поліція телефонувала, не знає, чи їм відповів. Коли ОСОБА_7 віддав телефон, вона пішла в поліцію писати пояснення, спочатку вночі одразу ж писала заяву поліції, а на другий день - подробно пояснення. Питали, чи буду писати заяву, вона сказала, що буде, їй керівництво сказало писати.

Телефон повернуто в робочому стані, він - її подарунок, вона його принесла на роботу, щоб ним користуватися, цілий місяць хвилювалася, зараз о 21.00 годині замикає двері, вже комендантська година.

Покарання повинна понести кожна людина, ОСОБА_7 призначити не сильно велике покарання, щоб він знав, помірне.

Свідок - ОСОБА_8 , підтвердив у судовому засіданні, що його та ОСОБА_9 запросили працівники поліції побути понятими при слідчому експерименті, де потерпіла давала показання, які вони слухали та підписували документи. Вона розповіла, що зайшов хлопець, попросив подзвонити, вона дала телефон, він вийшов за двері та втік в невідомому напрямку, чи говорила вона, що зупиняла його, він не пам`ятає, пам`ятає лише, що дала йому телефон і він утік.

Свідок - ОСОБА_9 , підтвердив суду, що він та ОСОБА_10 були понятими на слідчому експерименті, де потерпіла розповідала, що хлопець попросив телефон, начебто, подзвонити, вона дала, він сів на диван, потім піднявся, сказав, що немає зв`язку, пішов на вулицю, вона його не випускала, він її відштовхнув і пішов.

Свідок - ОСОБА_11 , підтвердив у судовому засіданні, що він був понятим на слідчому експерименті, де ОСОБА_7 показував і розповідав, де він стояв, де взяв телефон, взяв телефон і пішов, жінка вибігла за ним, кричала, він пішов. Через якийсь час, приблизно через три години, повернувся та віддав їй телефон. ОСОБА_7 говорив, що взяв телефон подзвонити й пішов, вона вибігла за ним, він сказав, що зараз принесе, приніс, повернув.

Свідок - ОСОБА_12 , підтвердив суду, що він був понятим на слідчому експерименті, була відео фіксація, ОСОБА_7 давав свідчення, як він взяв телефон, начебто, подзвонити, кудись з ним пішов, потім, коли повернувся віддати, то вже викликали поліцію та зафіксували факт злочину. Він сказав, що хотів подзвонити комусь, потім щось в голову йому стукнуло, він точно не пам`ятає, кудись чи пішов, чи побіг з телефоном, хотів його повернути, а його вже шукала поліція. Красти він його не збирався. Це було взимку, бо був сніг. ОСОБА_5 повернув телефон, а яким способом, не пам`ятає.

В судовому засіданні були досліджені письмові докази, які підтверджують факт вчинення обвинуваченим злочину, а саме:

протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 22 лютого 2026 року, згідно якого ОСОБА_6 просить прийняти міри до невстановленої особи, яка 22 лютого 2026 року, приблизно о 22.00 годині в готелі «Гірняк» заволодів її мобільним телефоном, відштовхнувши її, та побіг у невідомому напрямку;

заява ОСОБА_6 про надання нею мобільного телефону «Redmi» працівникам поліції для подальшого огляду;

протокол огляду з фото таблицями до нього від 23 лютого 2026 року, на підставі якого слідчим оглянуто мобільний телефон чорного кольору, у чохлі синього кольору, марки «RedmiNote 64 GbM1901F7G», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , з сім карткою оператора мобільного зв`язку ПРАТ «ВФ Україна», з номером НОМЕР_3 , на рахунку якої, на момент викрадення, знаходились грошові кошти в сумі 62 гривні 62 копійки, який для огляду надала ОСОБА_6 , повідомивши, що вказаний телефон у неї було викрадено 22 лютого 2026 року;

постанова про визнання речовим доказом та приєднання його до матеріалів кримінального провадження від 23 лютого 2026 року, якою мобільний телефон, марки «RedmiNote 64 GbM1901F7G», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 визнаний речовим доказом, приєднаний до матеріалів кримінального провадження та повернутий під розписку власнику;

розписка ОСОБА_6 про отримання мобільного телефону, марки «Redmi 07» для подальшого зберігання;

висновок експерта з фото таблицею від 23 лютого 2026 року, згідно якого ринкова вартість мобільного телефону, марки «RedmiNote 7» 64 Gb, моделі M1901F7G», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , бувшого у використанні, в технічно-справному стані, з урахуванням зносу, станом на 23 лютого 2026 року становила 3316 гривень 67 копійок;

протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23 лютого 2026 року з участю потерпілої - ОСОБА_6 , згідно якого остання впізнала на фото №2 ОСОБА_5 , який відкрито заволодів належним їй мобільним телефоном, по рисах обличчя, формі бороди;

протокол проведення слідчого експерименту з відеозаписом до нього від 18 березня 2026 року, якими підтверджується, що потерпіла - ОСОБА_6 , в присутності понятих розповіла та показала, як в приміщенні готелю «Гірник», розташованого по вул.Незалежності, буд.№2-б, м.Шахтарського, Синельниківського району, Дніпропетровської області, ОСОБА_5 відкрито викрав мобільний телефон, марки «RedmiNote 64 GbM1901F7G», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 ;

протокол проведення слідчого експерименту з відеозаписом від 25 лютого 2026 року, згідно якого ОСОБА_5 пояснив, що він зайшов в приміщення готелю «Гірник» через центральний вхід, підійшов до віконця рецепшину, постукав, запитав, чи може він зателефонувати, вийшла жінка, дала йому в руки мобільний телефон, він з телефоном в руках сів на диван, йому був необхідний інтернет, розуміючи, що йому його не дадуть надовго, почав іти з телефоном на вихід, жінка почала кричати йому вслід про повернення телефону.

Вина обвинуваченого в скоєнні ним злочину в судовому засіданні доказана повністю.

Часткове визнання вини обвинуваченим в ході судового розгляду у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, суд розцінює, як лінію захисту обвинуваченого, викликану бажанням останнього уникнути відповідальності або її пом`якшення за скоєний тяжкий злочин, оскільки скоєння інкримінованого йому злочину знайшло повне підтвердження вище викладеними, дослідженими в ході судового розгляду доказами.

Кваліфікація скоєного ОСОБА_5 по ч. 4 ст. 186 КК України правильна, за ознакою - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Обставини, які пом`якшують покарання, передбачені ст.66 КК України - відсутні.

Обставини, які обтяжують покарання, передбачені ст.67 КК України - рецидив злочинів.

Призначаючи покарання ОСОБА_5 суд враховує, що він скоїв тяжкий злочин, особу, яка раніше притягувалася до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, викрадене повернуте потерпілій, остання наполягає на помірному покаранні, і вважає можливим його виправлення в місцях позбавлення волі.

Строк відбування покарання слід рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 15 години 30 хвилин 23 лютого 2026 року, згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідність ст.100 КПК України: мобільний телефон, марки «RedmiNote 64 GbM1901F7G», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , вартістю 3316 гривень 67 копійок, з сім карткою оператора мобільного зв`язку ПРАТ «ВФ Україна», з номером НОМЕР_3 , переданий під розписку потерпілій - ОСОБА_6 , слід залишити останній за належністю.

Процесуальні витрати, понесені державою, відсутні.

Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2026 року, продовжений ухвалами Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2026 року та 18 червня 2026 року, у вигляді тримання під вартою, слід залишити до набрання вироком законної сили.

Керуючись ст.ст.368, 370, 373, 374 КПК України, - суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк сім років.

Строк відбування покарання рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 15 години 30 хвилин 23 лютого 2026 року.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Речовий доказ: мобільний телефон, марки «RedmiNote 64 GbM1901F7G», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , вартістю 3316 гривень 67 копійок, з сім карткою оператора мобільного зв`язку ПРАТ «ВФ Україна», з номером НОМЕР_3 , переданий під розписку потерпілій - ОСОБА_6 , - залишити останній за належністю.

Процесуальні витрати, понесені державою, відсутні.

Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, - залишити до набрання вироком законної сили.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції - після його проголошення.

На вирок може бути подана скарга до Дніпровського апеляційного суду через Шахтарський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1