Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №496/3049/26 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/3049/26

Провадження № 2/496/3125/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Пасечник М.Л.

за участю секретаря - Кабанової К.С.

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить суд зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16.01.2025 року по справі №522/21888/24, на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 1/6 частки від усіх видів заробітку (доходів) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати набрання цим рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позову зазначено, що за рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16.01.2025 року з заробітку позивача утримуються аліменти на користь відповідача ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_3 до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Починаючи з грудня 2024 року позивач регулярно сплачував аліменти на утримання сина. Працюючи у ТОВ «Епіцентр К» на посаді завідувача секції відділу «НЕКТАР» позивач отримував заробітну плату вище середньої. Проте, на даний час у позивача народилася донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , друга дитина - донька народилася від шлюбу з ОСОБА_5 , шлюб зареєстрований 29.07.2025 року. Також у зв`язку з тим, що в квартирі за місцем реєстрації позивача і мешкання також проживають інші особи: ОСОБА_6 , 1965 року народження (мати позивача), ОСОБА_7 , 1963 року народження (батько позивача) та брат позивача - ОСОБА_8 , 1986 року народження, позивач вимушений з дружиною ОСОБА_5 орендувати житло, а саме однокімнатну квартиру, розташовану в АДРЕСА_1 та сплачувати за оренду житла 6 500 грн. і це окрім слати за спожиті комунальні послуги. Зараз матеріальне становище позивача значно погіршилось. Тепер позивачу додатково потрібні кошти на забезпечення другої дитини, оренду житла, і кошти для піклування за його батьками, а саме за матір`ю - ОСОБА_6 , яка є інвалідом третьої групи, їй необхідна постійна медична реабілітація та відновна терапія, профілактичні засоби, санаторно-курортне лікування. Наразі дохід в родині отримає лише позивач, дружина ОСОБА_5 знаходиться у відпустці по догляду за дитиною по досягнення нею 3-х років. Беручи до уваги перебування на утриманні позивача непрацездатних та малолітніх осіб, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила. Клопотання про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило. Відзив на позовну заяву не надала.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Отже, суд доходить висновку про можливість розгляду справи в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16.01.2025 року по справі №522/21888/24 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, тобто з 03.12.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

17.02.2023 року старшим державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Чумаченко Ю.С. в рамках виконавчого провадження №79702922 винесено постанову про звернення стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у ТОВ «Епіцентр К». Зі змісту вказаної постанови вбачається, що на виконанні у державного виконавця перебуває виконавчий лист №522/21888/24 виданий 08.04.2025 року Приморським районним судом м. Одеси на виконання вищевказаного судового рішення.

Позивач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується роздруківкою з державного мобільного застосунку «Дія».

29.07.2025 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_9 , що підтверджується роздруківкою з державного мобільного застосунку «Дія».

ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , що підтверджується роздруківкою з державного мобільного застосунку «Дія».

15.03.2026 року між ОСОБА_10 (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Орендна плата становить 6500 грн. Додатком до договору є акт приймання-передачі квартири, опис майна та обладнання, що передається орендарю.

Відповідно до довідки №660 (виписка з домової книги про склад сім`ї та реєстрацію), за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані: ОСОБА_6 (власниця), ОСОБА_7 (чоловік), ОСОБА_1 (син), ОСОБА_11 (мати), ОСОБА_8 (син).

ОСОБА_6 є інвалідом третьої групи, безстроково, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААД №368409. ОСОБА_6 отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 . ОСОБА_6 проходить індивідуальну програму реабілітації інваліда ІІІ групи. Згідно вказаної програми, ОСОБА_6 працює продавцем.

ОСОБА_1 працює на посаді завідувача секції відділу «Нектар», за основним місцем роботи, з 08.08.2025 року, що підтверджується наказом ТОВ «Епіцентр К» №202-П від 08.08.2025 року.

За 2026 рік дохід дружини позивача - ОСОБА_5 склав 8647 грн., що підтверджується довідкою Пенсійного фонду України форми ОК-7, форми ОК-5.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 18.03.2026 року, у січні 2024 року, у лютому 2024 року, у березні 2024 року, у серпні 2025 року, у вересні 2025 року, у жовтні 2025 року, у листопаді 2025 року, у грудні 2025 року, у січня 2026 року, ОСОБА_1 отримував заробітну плату у ТОВ «Епіцентр К».

Станом на 24.03.2026 року ОСОБА_1 мав заборгованість перед АТ «Універсал Банк» у загальному сумі 55848,96 грн., що підтверджується довідками про заборгованість, випискою про рух коштів по картці від 23.03.2026 року.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Положеннями ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року (далі - Конвенція) передбачено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У відповідності до ст. 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 18 Конвенції передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами 8,9 ст. 7 СК України передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття (ч.2 ст. 51 Конституції України).

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.ст. 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Статтею 180 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Положеннями ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є зміна матеріального, сімейного стану, а також погіршення або поліпшення здоров`я.

У постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03.06.2020 року у справі № 760/9783/18-ц, від 16.09.2020 року у справі № 565/2071/19 та від 28.05.2021 року у справі № 715/2073/20.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України від15.05.2006року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Верховний Суд України в постанові від 05.02.2014 року в справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннямист.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

У постанові Верховного Суду від 13.05.2020 року у справі № 219/1704/17 вказано, що за загальним правилом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову, покладається на позивача.

Позивач звертаючись з даним позовом до суду, як на підставу для зменшення розміру аліментів, посилався на ту обставину, що у нього народилася друга донька у іншому шлюбі, він орендує квартиру та утримує матір, яка має ІІІ групу інвалідності.

Крім того, позивач стверджує, що у нього значно погіршилося матеріальне становище.

Суд зауважує, що жодним доказом не підтверджені доводи про те, що ОСОБА_1 матеріально утримує мати - ОСОБА_6 .

Та обставина, що остання входить до складу сім`ї позивача не свідчить про те, що ОСОБА_6 потребує матеріальної допомоги за станом здоров`я чи низьким рівнем доходу, та не підтверджує те, що позивач надає матеріальну допомогу.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_6 отримує дохід, оскільки працює продавцем, про що зазначено в Індивідуальній програмі реабілітації інваліда №1917.

Водночас, ОСОБА_1 не надано доказів тому, що він є єдиною особою, хто має змогу надавати матеріальну допомогу своїй матері.

Верховний Суд у постанові від 09.09.2021 року у справі № 554/3355/20 зазначив, що зменшення розміру аліментів на утримання дитини у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні інших осіб, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам.

Позивачем не доведено, що з часу постановлення рішення про стягнення аліментів (16.01.2025 року) значно погіршилося його матеріальне становище.

Водночас, перебування на утриманні у позивача дружини та другої дитини від іншого шлюбу, без доведення погіршення його майнового становища, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, адже наявність інших осіб на утриманні, не звільняє ОСОБА_1 від обов`язку матеріально забезпечувати сина - ОСОБА_3 .

Та обставина, що ОСОБА_1 орендує житло, що потребує додаткових витрат, не є підставою для зменшення розміру аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 .

Суд враховує, що виховування дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини та певним чином з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини, таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного, в даному випадку матір.

Також, суд зауважує, що визначений судовим рішенням розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а зменшення розміру стягнутих аліментів негативно вплине на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок їх у сукупності, суд приходить до висновку про те, що належних та допустимих доказів того, що змінились обставини, що існували на момент постановлення рішення про стягнення аліментів, визначеніст.192 СК України, що дають підстави для зменшення розміру аліментів, позивачем суду не надано. Також, не надано і доказів зміни матеріального стану, стану здоров`я ОСОБА_1 , внаслідок чого виникла необхідність у зменшенні розміру аліментів через неможливість їх сплачувати у визначеному розмірі.

ОСОБА_1 є працездатною, працевлаштованою особою, отримує дохід, доказів, що за станом здоров`я останній не може працювати, не надано, а тому в силу Закону зобов`язаний матеріально утримувати дитину до повноліття.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи встановлені у справі обставини, досліджені судом докази, а також те, що при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів слід відмовити за необґрунтованістю.

Керуючись ст.ст. 150, 180-183, 192 СК України, ст.ст. 12-13, 76-81, 89, 258-259, 263-265, 272, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - залишити без задоволення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст заочного рішення суду виготовлено 09.07.2026 року.

Суддя М.Л. Пасечник