Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №567/1687/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року

м. Рівне

Справа № 567/1687/25

Провадження № 22-ц/4815/472/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Боймиструка С.В., суддів: Ковальчук Н.М., Хилевич С.В.,

секретар судового засідання: Хлуд І.П.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 06 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом ТОВ "Західна агровиробнича компанія" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, визнання відсутнім права оренди земельної ділянки та припинення права оренди земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

ТОВ "Західна агровиробнича компанія" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, визнання відсутнім права оренди земельної ділянки та припинення права оренди земельної ділянки.

Позов мотивовано тим, що між орендодавцем та ТОВ «Захід Агро» у 2014 році було укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,4691 га, кадастровий номер 5624288800:04:001:0202, строк дії якого після внесення змін додатковою угодою від 04 вересня 2018 року був визначений до 04 вересня 2025 року, при цьому орендарем стало ТОВ «Західна агровиробнича компанія».

Позивач зазначав, що належним чином виконував умови договору оренди та до закінчення строку його дії у встановленому законом порядку повідомив орендодавця про намір скористатися переважним правом на поновлення договору, направивши лист-повідомлення разом із проєктом додаткової угоди. Водночас відповідачка у визначений законом строк не повідомила про заперечення щодо поновлення договору та не надала відповіді на отриманий проєкт додаткової угоди, у зв`язку з чим, на думку позивача, виникли підстави для поновлення договору оренди відповідно до статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання додаткової угоди укладеною.

Також позивач посилався на те, що після закінчення строку дії договору йому стало відомо про державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки за ОСОБА_2 на підставі договору, укладеного з відповідачкою ОСОБА_1 , що, на його думку, порушує його переважне право на поновлення договору оренди.

З огляду на викладене просив визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі, визнати відсутнім та припинити право оренди ОСОБА_2 щодо спірної земельної ділянки, а також стягнути з відповідачів судові витрати.

Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 06 листопада 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.

Апелянт стверджує, що він належним чином виконав процедуру, передбачену ст. 33 Закону України «Про оренду землі»: вчасно (20.05.2025) надіслав орендодавцю лист-повідомлення про намір поновити договір разом із проєктом додаткової угоди. Орендодавець отримала лист 10.06.2025, але не надала обґрунтованої відповіді у встановлений місячний термін.

Апелянт зазначає, що власниця земельної ділянки (Відповідач 1) уклала новий договір оренди з іншою особою (Відповідач 2) на менш вигідних умовах. Якщо раніше орендна плата становила 7814,07 грн, то за новим договором вона зменшилася до 3154,01 грн. На думку скаржника, це свідчить не про економічний інтерес, а про створення штучних перешкод для реалізації переважного права попереднього орендаря.

Не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що він отримав відмову від орендодавця 07.07.2025. Апелянт стверджує, що підпис у поштовому повідомленні (ф. 119) не належить уповноваженій особі товариства, і просить суд порівняти цей підпис із реальним підписом співробітниці ОСОБА_3 на наказі про прийняття на роботу.

Оскільки орендар продовжував користуватися ділянкою після закінчення строку договору, а орендодавець, на думку скаржника, не надіслала письмових заперечень у місячний термін, договір має вважатися поновленим на той самий строк і на тих самих умовах згідно з ч. 6 ст. 33 Закону «Про оренду землі» та ст. 764 ЦК України

Апелянт вважає, що суд протиправно задовольнив вимоги відповідачів про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн на користь кожного, вважаючи таку суму необґрунтованою та невідповідною критеріям розумності.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшов.

Сторони в судове засідання не з`явились та подали заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 2,4691 га, кадастровий номер 5624288800:04:001:0202, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Хорівської сільської ради Острозького району Рівненської області), що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 06.12.2007 року та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 17.09.2025 року.

Судом також встановлено, що між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ "Захід Агро" (орендар) було укладено договір оренди землі від 02.04.2014 року щодо належної позивачці вищевказаної земельної ділянки, та в подальшому згідно додаткової угоди № б/н від 04.09.2018 року до договору оренди землі від 02.04.2014 року відбулася заміна сторони орендаря - на ТОВ "Західна агровиробнича компанія", а також змінено строк дії оренди - до 04.09.2025 року, та відповідні зміни було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17.09.2025 року (а.с.14-15).

Відповідно до умов вищезазначеного договору оренди землі (в редакції додаткової угоди від 04.09.2018), договір укладено строком до 04.09.2025 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк.

Маючи намір продовжити договірні відносини із ОСОБА_1 , ТОВ "Західна агровиробнича компанія" листом-повідомленням за вих.№ 3634 від 20.05.2025 року звернулося до відповідачки з пропозицією поновити договір оренди земельної ділянки. До вказаного листа було долучено додаткову угоду від 20.05.2025 року, в якій запропоновано: 1.1 доповнити розділ "Строк дії Договору" наступним пунктом: Даний Договір поновлюється на той самий строк і на тих самих умовах. Жодних заяв, заперечень щодо не поновлення цього договору сторони не мають та ними не направлялись; 1.2. доповнити розділ "Умови використання земельної ділянки" наступним пунктом: Поновлення Договору оренди. Договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах в разі відсутності заяви однієї зі Сторін цього Договору про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення Договору. Вчинення інших дій Сторонами Договору для його поновлення не вимагається (а.с.17-18).

Лист-повідомлення та додаткову угоду було направлено ОСОБА_1 поштовим відправленням, що підтверджується описом вкладення в пріоритетний лист, адресованим орендодавцю та був отриманий нею 10.06.2025 року (а.с.19-23).

У відповідь на запропоновані умови на адресу товариства був направлений лист-повідомлення від орендодавця ОСОБА_1 від 03.07.2025 р., в якому вона висловила відсутність наміру надалі продовжувати строк дії орендних відносин з ТОВ "Західна агровиробнича компанія", зокрема, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624288800:04:001:0202 (а.с.51).

ТОВ "Західна агровиробнича компанія" вищевказаний лист отримало 07.07.2025 року (а.с.52).

Судом встановлено, що 05.09.2025 року між відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі від 05.09.2025 року щодо земельної ділянки кадастровий номер 5624288800:04:001:0202, що підтверджується договором оренди землі від 05.09.2025 року, витягом з Державного реєстру речових прав №442472714 від 08.09.2025 року (а.с.53-56).

Таким чином, оскільки між ТОВ "Західна агровиробнича компанія" та ОСОБА_1 не було досягнуто домовленості щодо поновлення договору оренди землі №б/н від 02.04.2014 року, строк якого закінчився 04.09.2025 року, то відповідачка після спливу строку його дії 05.09.2025 року уклала договір оренди землі з іншим орендарем ОСОБА_2 , який був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав 06.09.2025 року.

Звертаючись з позовом до суду, ТОВ "Західна агровиробнича компанія" посилається на те, що дії ОСОБА_1 не відповідають умовам договору оренди землі, положенням земельного законодавства та порушують переважне право позивача на поновлення оренди землі.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11 ЦК України).

Згідно зі статтею 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки та орендарем.

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі", після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

У постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18) Великою Палатою Верховного Суду сформульовано висновок про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Таким чином, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами другою-п`ятою цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень на поновлення договору оренди землі.

Норми про переважне право орендаря на поновлення договору спрямовані лише на забезпечення пріоритету його інтересів перед інтересами інших осіб. Будь-якого іншого змісту переважне право не має. Воно не може трансформуватися у право на спонукання орендодавця до укладення договору на новий строк за відсутності його згоди зі зміненими умовами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року а справі № 143/591/20).

Оцінюючи доводи апеляційної скарги та встановлені судом першої інстанції обставини, колегія суддів виходить із того, що вирішальним для правильного вирішення цього спору є встановлення факту наявності чи відсутності волевиявлення орендодавця на поновлення договору оренди землі.

У справі, що переглядається в апеляційному порядку, встановлено, що ОСОБА_1 не мала наміру продовжувати дію договору оренди належної їй земельної ділянки та 04 липня 2025 року направила на адресу ТОВ «Західна агровиробнича компанія» лист, у якому повідомила про відсутність наміру продовжувати орендні правовідносини щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624288800:04:001:0202 (а.с. 68).

Надані відповідачкою лист, опис вкладення, поштова квитанція, рекомендоване повідомлення про вручення та інші наявні у справі докази у своїй сукупності підтверджують факт направлення та вручення позивачу повідомлення про заперечення проти поновлення договору оренди. Належних та допустимих доказів, які б спростовували ці обставини або свідчили про наявність волевиявлення орендодавця на продовження орендних правовідносин, позивачем не надано.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що підпис у рекомендованому повідомленні не належить працівнику товариства, оскільки самі по собі такі твердження не спростовують факту належного направлення орендодавцем повідомлення про відмову від поновлення договору. Жодних доказів підроблення поштових документів, порушення оператором поштового зв`язку порядку вручення кореспонденції чи проведення відповідної перевірки апелянтом не надано.

Відповідно до пунктів 71, 72 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, реєстровані поштові відправлення вручаються адресатам або уповноваженим ними особам за умови пред`явлення документів, що посвідчують особу, а уповноваження іншої особи на одержання поштового відправлення здійснюється у встановленому законодавством порядку.

Отже, до спростування належними та допустимими доказами презюмується, що працівники оператора поштового зв`язку діяли відповідно до вимог законодавства, а вручення поштового відправлення здійснено належній уповноваженій особі. Самі лише твердження апелянта щодо належності підпису у повідомленні про вручення не є достатніми для висновку про недоведеність факту отримання відповідного листа.

Наведені обставини свідчать про однозначне волевиявлення орендодавця щодо небажання поновлювати договір оренди із позивачем, яке було висловлене ще до спливу строку його дії та підтверджене протягом місяця з моменту отримання листа-повідомлення позивача від 20 травня 2025 року.

Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, та необхідності їх переоцінки, однак підстав для іншої оцінки цих доказів колегія суддів не вбачає.

Посилання апелянта на застосування механізму «мовчазної згоди» є безпідставними, оскільки такий механізм застосовується лише за відсутності заперечень орендодавця щодо поновлення договору. Натомість у цій справі встановлено, що орендодавець повідомляла позивача про небажання продовжувати договір оренди, а тому підстави для застосування положень частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» відсутні.

Обов`язок орендодавця узгоджувати умови пролонгації договору виникає лише тоді, коли він має намір продовжити орендні відносини. У справі встановлено протилежне.

Посилання апелянта на те, що укладення орендодавцем нового договору оренди із ОСОБА_2 після повідомлення про намір самостійно використовувати земельну ділянку свідчить про недобросовісність її поведінки та порушення переважного права позивача, колегія суддів також відхиляє.

Сам по собі факт подальшого укладення договору оренди з іншою особою, у тому числі на інших умовах, не свідчить про порушення прав попереднього орендаря, якщо орендодавець у встановлений законом строк належним чином повідомив його про відмову від поновлення договору. Закон не пов`язує дійсність такого повідомлення із подальшим способом розпорядження власником належною йому земельною ділянкою.

Відтак посилання апелянта на недобросовісність дій орендодавця, зловживання правом, принципи справедливості, розумності, добросовісності, а також на правові висновки Верховного Суду, зроблені за інших фактичних обставин, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» залишити без задоволення.

Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 06 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 09 липня 2026 року.

Судді: Боймиструк С.В.

Ковальчук Н.М.

Хилевич С.В.