Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №308/15331/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/15331/25

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.07.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 січня 2026 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 січня 2026 р., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн. судового збору.

Відповідно до постанови суду, ОСОБА_1 який 14.10.2025 о 15:05 год. в с-ще Середнє, автомобільна дорога М06 792 км, керував транспортним засобом марки «Volkswagen Polo», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: порушення мови та координації рухів, зіниці очей, що не реагують на світло, відмовився від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння о 15:15 год 14.10.2025

Дії гр. ОСОБА_1 за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою, гр. ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження по справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Вважає, що постанова є передчасною, винесеною без з`ясування всіх обставин, та відповідно незаконною з таких підстав. Зазначає, що не заперечує факт керування транспортним засобом у місці та часі, вказаними у постанові. Стверджує, що його дійсно зупинили працівники поліції, які запропонували пройти медичне освідчення на предмет стану наркотичного сп`яніння, при цьому заперечував стан наркотичного сп`яніння та не відмовлявся від проходження медичного огляду. Звертає увагу суду на те, що працівниками патрульної поліції були порушені вимоги «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» затвердженого постановою КМУ 17.12.2008 №1103, що призвело до прийняття судом незаконного рішення.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , неявка якого із урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, враховується те, що останній належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, а розгляд справи у зв`язку з його неявкою в судове засідання вже відкладався. Заяви про відкладення розгляду справи не надходила.

Приймаючи рішення про розгляд справи без участі ОСОБА_1 , враховуються і вимоги чинного законодавства щодо розгляду справи в розумні строки.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє беручи до уваги такі обставини.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №483165 від 14.10.2025 вбачається, що ОСОБА_1 який 14.10.2025 о 15:05 год. в с-ще Середнє, автомобільна дорога М06 792 км, керував транспортним засобом марки «Volkswagen Polo», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: порушення мови та координації рухів, зіниці очей, що не реагують на світло, відмовився від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння о 15:15 год 14.10.2025. Дії гр. ОСОБА_1 за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Всупереч доводів апеляційної скарги, вказаний протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оформлений компетентною особою в межах повноважень, наданих їй, в якому чітко викладено як суть правопорушення, так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи. Якихось істотних недоліків протоколу, які б тягли визнання його недопустимим доказом, не вбачається.

Незважаючи на заперечення стороною захисту вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина стверджується: вказаним протоколом про адміністративне правопорушення, у якому викладені обставини вчиненого правопорушення; копією постанови серії ЕПР 1 №483165 від 14.10.2025, поясненнями гр. ОСОБА_2 , розпискою про залишення транспортного засобу; доданими до справи відеоматеріалами та іншими матеріалами справи.

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності, а тому є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху України, та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є необґрунтованими.

Наведені докази жодним чином не спростовуються іншими доказами чи матеріалами справи, в тому числі і доводами сторони захисту, який заперечив вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і у постанові суду. Такі пояснення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу, оскільки вони суперечать фактичним обставинам та повністю спростовуються дослідженими доказами по справі.

Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено будь-яких даних, які би давали підстави вважати, що поліцейські були упереджені при направленні водія ОСОБА_1 на огляд з метою визначення стану наркотичного сп`яніння, та складанні щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та оформленні інших матеріалів справи.

Тому, апеляційний суд доходить висновку, що поліцейські при виконанні своїх функціональних обов`язків діяли у межах наданих їм повноважень.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Таким чином рішення суду першої інстанції про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 прийнято відповідно до вимог ст. 268 КУпАП.

На переконання апеляційного суду є безпідставним також і посилання захисника на те, що в матеріалах справи відсутня копія направлення водія для проходження огляду на стан сп`яніння, яка є обов`язковою при мотивації відмови водія від проходження огляду, оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду.

Згідно до положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015, на підставі оформленого співробітниками поліції направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість, проводять огляд водія у закладі охорони здоров`я.

Оскільки ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан наркотичного сп`яніння, відсутність такого направлення в матеріалах справи, не свідчить про недотримання співробітниками поліції вимог вказаної Інструкції.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 є суб`єктом відповідальності за інкриміноване йому правопорушення, оскільки, таким є виключно водій, тобто особа, яка керувала транспортним засобом, так як матеріали справи містять достатні відомості на підтвердження даного факту, а тому, на нього поширюються вимоги п. 2.5 ПДР України, що покладають на водія обов`язок, на вимогу працівника поліції, пройти в установленому порядку медичний огляд для встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження у справі, в апеляційній скарзі не наведено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об`єктивності, з дотриманням вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, на чому наполягає захисник, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановлені рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладення на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст. 23 та ст. ст. 33-35 КУпАП, а також враховано підвищений рівень суспільної небезпеки скоєного винною особою адміністративного правопорушення.

Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 січня 2026 року є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Бисага Т.Ю.