Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №308/18813/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/18813/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30 червня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Джуги С.Д., Кожух О.А.

за участю секретаря судового засідання: Тайстри І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Майор Іван Васильович, на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 лютого 2026 року про зміну заходів забезпечення позову, постановлену головуючим суддею Івановим А.П., в справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-Будівельний кооператив «Вільний» про стягнення грошових коштів

встановив:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-Будівельний кооператив «Вільний» про стягнення коштів.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 січня 2026 року вжито заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать Обслуговуючому кооперативу «Житлово-Будівельний кооператив «Вільний» або підлягають передачі або сплаті Обслуговуючого кооперативу «Житлово-Будівельний кооператив «Вільний» і знаходяться у нього чи в інших осіб в межах заявленої суми позовних вимог у розмірі 4 540 560,95 грн.

12 лютого 2026 року представник відповідача Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Вільний» адвокат Студеняк О.С. подала заяву про зміну заходів забезпечення позову, так як вжиті заходи забезпечення позову є непропорційними ціні позову, а тому просила накласти арешт на визначені об`єкти нерухомості.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 лютого 2026 року змінено заходи забезпечення позову вжиті за ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.01.2026 у справі №308/18813/25 у вигляді арешту на майно та грошові кошти, що належать Обслуговуючому кооперативу «Житлово-Будівельний кооператив «Вільний» або підлягають передачі або сплаті Обслуговуючому кооперативу «Житлово-Будівельний кооператив «Вільний» і знаходяться у нього чи в інших осіб в межах заявленої суми позовних вимог у 4 540 560,95 гривень, на заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта: 3053685721100, квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта: 3053681921100, квартиру АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта: 3053680521100, належні Обслуговуючому кооперативу «Житлово-Будівельний кооператив «Вільний».

Допущено негайне виконання ухвали.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Майор І.В., просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та залишити в силі заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 15.01.2026.

Вказує, що суд першої інстанції: фактично звільнив відповідача від реального обтяження, замінивши його на неліквідні майбутні об`єкти нерухомості, статус яких (щодо гарантійної частки) навіть не було перевірено.

Не врахував, що забезпечення грошового позову шляхом накладення арешту на майбутні об`єкти нерухомості (права), фізичне створення яких заплановане лише на 2028 рік, не відповідає критерію ліквідності та не здатне забезпечити реальне виконання рішення суду про стягнення коштів у разі задоволення позову.

Прийняв до уваги твердження відповідача про «блокування діяльності», проте жодних фінансових звітів чи банківських виписок, які б підтверджували неможливість виплати заробітної плати чи податків саме через арешт суми 4,5 млн. грн., відповідачем надано не було надано суду.

Отже, оскаржувана ухвал створює пряму загрозу невиконання рішення суду про стягнення понад 4,5 млн. грн. у разі задоволення позову.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі постановив «допустити негайне виконання ухвали». Хоча ст. 157 ЦПК України передбачає негайне виконання ухвал про вжиття заходів, але не передбачає негайного виконання ухвали про заміну заходів забезпечення позову, яка також відсутня в переліку наведеному в ст.430 ЦПК України.

Натомість відповідно до ч.12 ст.158 ЦПК України оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну одного виду забезпечення іншим зупиняє виконання цієї ухвали.

Отже, згідно норм ЦПК України ухвала про зміну заходу забезпечення позову не підлягає негайному виконанню, а її оскарження зупиняє її виконання. Заміна заходів забезпечення позову, яка призводить до фактичного зняття арешту з основних активів боржника, потребує особливої обережності. Вважає що швидке зняття арешту з рахунків дозволить відповідачу вивести кошти до моменту апеляційного перегляду.

У відзиві на апеляційну скаргу Обслуговуючий кооператив «Житлово-Будівельний кооператив «Вільний» просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції.

Суд першої інстанції, з урахуванням розумності, розміру позовних вимог, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Суд першої інстанції усунув саме надмірність первісного заходу, замінивши його на реальний та пропорційний.

Зазначає, що фактичне виконання заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 15.01.26 року, призвело до повного блокування діяльності відповідача як юридичної особи — житлово-будівельного кооперативу (забудовника), накладено арешт на понад 500 об`єктів нерухомого майна відповідача (42 тис.кв.м площі ). Арешт унеможливив реалізацію всіх об`єктів будівництва, виконання зобов`язань перед іншими інвесторами, перешкодив здійсненню господарської діяльності та створив ризик істотних збитків і порушення прав третіх осіб.

Так, позивачу достеменно відомо, що на момент розгляду справи у власності відповідача відсутнє будь-яке інше нерухоме майно, окрім майбутніх об`єктів нерухомості (МОН), зареєстрованих у межах подільного об`єкта незавершеного будівництва. При цьому саме на ці всі майнові права позивачем і було ініційовано застосування заходів забезпечення позову, що свідчить про визнання ним їх придатності як об`єкта забезпечення та такого, що здатен гарантувати виконання можливого рішення суду.

Поведінка позивача свідчить про те, що він фактично зацікавлений не у забезпеченні позову як такому, а у збереженні максимально обтяжливого для відповідача заходу, який порушує баланс інтересів сторін.

З урахуванням відсутності у відповідача іншого нерухомого майна, накладення арешту саме на майнові права (МОН) є не лише допустимим, але й єдино можливим способом забезпечення позову. Суд не може застосувати захід забезпечення щодо майна, яке фактично відсутнє. Відтак доводи апелянта про неефективність обраного заходу є абстрактними та не враховують реального майнового стану відповідача.

Доводи апелянта про неможливість виконання рішення суду є безпідставними. Майнові права на майбутні об`єкти нерухомості є самостійним об`єктом цивільних прав, мають економічну вартість та можуть бути предметом обтяження.

Факт незавершеного будівництва не впливає на можливість їх арешту. Відповідно до законодавства, звернення стягнення на подільний об`єкт незавершеного будівництва можливе у разі наявності зареєстрованого спеціального майнового права за боржником та відсутності обтяжень третіх осіб.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву Обслуговуючого кооперативу «Житлово-Будівельний кооператив «Вільний» вважав, що наявні підстави для заміни заходів забезпечення позову у цій справі.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.156 ЦПК України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим.

Право заміни одного заходу забезпечення позову іншим може бути реалізоване у будь-який час, поки діють заходи забезпечення позову.

У постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 01 квітня 2019 року у справі № 922/1631/18 зазначено, що у вирішенні питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, як і щодо вжиття заходів забезпечення позову, обов`язковим є надання оцінки обґрунтованості необхідності здійснення такої заміни, здатності саме того заходу, на який заявник просить замінити вжитий судом, забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі задоволення позову, наявності зв`язку цього заходу забезпечення позову з предметом позову у справі, співмірності заходу із заявленими позовними вимогами, враховуючи також необхідність забезпечення збалансованості інтересів учасників справи. Тобто саме на заявника відповідного клопотання покладається тягар доведення необхідності здійснення заміни вжитого судом заходу забезпечення позову іншим, отже здатності саме такого заходу реально забезпечити задоволення вимог позивача у разі задоволення позову.

До подібних висновків також дійшов Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 27 серпня 2020 року у справі № 638/18499/18, провадження № 61-19248св19.

Під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 року в справі № 914/1570/20).

Отже застосування заходів забезпечення позову, як і заміна одного заходу на інший, в першу чергу має гарантувати можливість виконання рішення суду про задоволення позову.

Надаючи оцінку доводам, викладеним у заяві про заміну заходів забезпечення позову, слід звернути увагу, що цивільне судочинство ґрунтується на засадах змагальності та диспозитивності, що передбачає обов`язок самостійного обстоювання сторонами своїх позицій та доведення обставин, на які сторони посилаються як підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом не враховано, що Обслуговуючим кооперативом «Житлово-Будівельний кооператив «Вільний» не надано належних доказів того, що накладенням арешту на майно та грошові кошти здійснюється блокування діяльності відповідача.

Як вбачається з Інформацій з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.02.2026 року відповідач просив суд здійснити заміну заходів забезпечення позову на майбутні об`єкти нерухомості (МОН), якими будуть виступати квартири: АДРЕСА_4 площею 26,8 кв.м.; № 99 площею 40,05 кв.м., і АДРЕСА_5 як об`єкти майбутніх речових прав. А довідками про оціночну вартість даних об`єктів нерухомості визначено, що такі майбутні об`єкти нерухомості будуть введені в експлуатацію у 2028 році.

Під час судового розгляду було зазначено представником відповідача, що на даний момент будівництво перебуває на стадії виритого котловану та залитої плети (подушки) під будинок. Тобто, об`єкт нерухомості фізично не існує, а наявні тільки на папері (будівельна документація) спеціальні майнові права.

Тож, заміна арешту реальних коштів на арешт прав у майбутньому об`єкті нерухомості (квартири), які фізично б мали бути у 2028 році не може вважатися адекватним та ефективним забезпеченням позову про стягнення грошових коштів бо у разі задоволення позову, позивач не зможе оперативно здійснити стягнення таких коштів за рахунок майбутніх об`єктів нерухомості.

Окрім цього, слід зауважити, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 січня 2026 року вжито заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту лише на майно та грошові кошти, що належать Обслуговуючому кооперативу «Житлово-Будівельний кооператив «Вільний» або підлягають передачі або сплаті Обслуговуючого кооперативу «Житлово-Будівельний кооператив «Вільний» і знаходяться у нього чи в інших осіб в межах заявленої суми позовних вимог у розмірі 4 540 560,95 грн.

Відтак, підстав вважати, що існують обставини перешкоджання здійсненню господарської діяльності відповідачем на думку колегії суддів, немає.

За таких обставин, доводи Обслуговуючого кооперативу «Житлово-Будівельний кооператив «Вільний» про необхідність заміни одного заходу забезпечення позову іншим є не обґрунтованими та не підтверджені належними і допустимими доказами, у зв`язку із чим, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та відмови у задоволенні поданої заяви щодо заміни заходів забезпечення позову.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 149, 150, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Майор Іван Васильович, задовольнити.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 лютого 2026 року про зміну заходів забезпечення позову скасувати та у задоволенні заяви Обслуговуючого кооперативу «Житлово-Будівельний кооператив «Вільний» щодо зміни заходів забезпечення позову, відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09 липня 2026 року.

Головуючий:

Судді: