Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №299/6274/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 299/6274/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

01 липня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Мацунича М.В.

суддів: Кожух О.А., Джуги С.Д.

за участі секретаря судового засідання: Тайстри І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Виробничого кооперативу «Геліос» на ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28 січня 2026 року про забезпечення позову, постановлену головуючим суддею Трагнюк В.Р., в справі за позовом ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради, Виробничого кооперативу «Геліос» про відсутність права постійного користування земельною ділянкою, скасування державної реєстрації земельної ділянки та скасування записів у державному реєстрі

встановив:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виноградівської міської ради, Виробничого кооперативу «Геліос» про відсутність права постійного права користування земельною ділянкою, скасування державної реєстрації земельної ділянки та скасування записів в державному реєстрі.

У січні 2026 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову.

Заяву мотивував тим, що містобудівні умови видані міськрадою «Геліосу», після незаконного формування промислової земельної ділянки із земель віднесених містобудівною документацією до земель громадської забудови продовжують ланцюг дефектів, які ґрунтуються на нікчемному акті Б 010090. Наразі, ситуація із земельною ділянкою, якою всупереч інтересам громади і вимогам правопорядку заволодів «Геліос» за сприяння посадових осіб органів влади та місцевого самоврядування, є критичною.

Є підстави вважати, що Виноградівська міська рада може поділити, надати в оренду та відчужити ділянки без проведення аукціонів і за ціною, що буде сформована не на конкурентних засадах, тобто всупереч ст. 19 Конституції.

Отже, до вирішення питання правомірності формування промислової ділянки 2121210100:07:006:0312 на підставі акта Б 010092 та заволодіння «Геліос» правом постійного користування, не об`єктом цивільних прав вказаним в акті Б 010092, що має форму прямокутника 1152,5 м. на 75 м, а іншим об`єктом, ділянкою 2121210100:07:006:0312, сформованою у 2025 році, із земель громадської забудови, що має іншу конфігурацію і місцезнаходження - позивач вважає за необхідне забезпечити позов, щоб усунути ризик вибуття земель з власності територіальної громади за ціною сформованою не на конкурентних засадах.

Заявник просив заборони вчиняти певні дії для того, щоб зберегти стан земель в первісному стані до моменту винесення рішення суду, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити поновлення оспорюваних прав або інтересів виноградівської територіальної громади/позивача, за захистом яких він звернувся.

Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28 січня 2026 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на земельну ділянку 2121210100:07:006:0312 по АДРЕСА_1 .

Відповідачу Виноградівській міській раді Закарпатської області (ЄДРПОУ 04053677) заборонено вирішувати питання щодо поділу, надання в оренду, відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 2121210100:07:006:031.

Відповідачу ВК «Геліос» (код ЄДРПОУ 13586881) заборонено відчужувати збудовані будівлі на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 2121210100:07:006:0312 третім особам.

Виробничий Кооператив «Геліос» подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу суду та відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов безпідставних та помилкових висновків про те, що наявні підстави для забезпечення позову.

Вказує, що судом першої інстанції не встановлено, яким саме правам та інтересам позивача може бути завдана шкода через можливе невиконання рішення суду. ОСОБА_1 не є суміжним користувачем, не має та не мав права на спірну земельну ділянку, при цьому зазначає, що є «небайдужим мешканцем міста Виноградів».

Крім того, заявником не обґрунтовано наявність правових підстав для забезпечення позову.

ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, однак подав заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку перебування адвоката Лапчак І.Я. у відпустці. Однак, апеляційний суд не вбачає підстава для відкладення розгляду справи, з тих підстав, що апелянтом повторно подано клопотання аналогічного змісту.

Враховуючи зазначене та керуючись нормою ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла до думки, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності до ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно з ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідного виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами.

Крім цього, беручи до уваги Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як на підставу задоволення заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 посилався на те, що з метою усунення ризиків вибуття земельної ділянки 2121210100:07:006:0312, якою користується ВК «Геліос» з власності територіальної громади, існують ризики, що Виноградівська міська рада може поділити, надати в оренду та вказану земельну ділянку без проведення аукціонів і за ціною, що буде сформована не на конкурентних засадах, тобто всупереч ст. 19 Конституції.

Заявник просив заборони вчиняти певні дії для того, щоб зберегти стан земель в первісному стані до моменту винесення рішення суду, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити поновлення оспорюваних прав або інтересів Виноградівської територіальної громади/позивача, за захистом яких він звернувся.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно із ст. 41 Конституції України ч. 1 ст. 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Як слідує з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна власником земельної ділянки за кадастровим номером 2121210100:07:006:0312 є ТОВ «Севлюш Маркет», яке на час вирішення заяви про забезпечення позову не залучено до участі в справі.

До заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 не долучив документів на підтвердження тієї обставини, що являється суміжним землекористувачем спірної земельної ділянки чи, що виявив бажання претендувати на таку та у зв`язку із цим звернувся із відповідними документами до Виноградівської міської ради. Більше того на спірній земельній ділянці розміщено нерухоме майно, а саме, будівля складу площею 57 кв.м. та будівля площею 26,7 кв.м., власниками яких є ТзОВ «Севлюш Марке» на підставі договорів купівлі-продажу від 12.11.2025 року і від 05.01.2026 року, що стверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 30.06.2026 року.

Отже, заходи забезпечення, які вжиті судом фактично направлені на обмеження (позбавлення) права користування своєю власністю ТОВ «Севлюш Маркет», яке не являлось стороною у справі на момент винесення оспорюваного судового рішення.

Водночас, колегія суддів наголошує на тім, що позивачем не наведено вагомих підстав на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову, про які заявлено ним, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, чи унеможливить ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду у цій справі.

Також при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд насамперед має дослідити, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є така небезпека реальною, та чи співмірні запропоновані заходи забезпечення позову позовним вимогам. При цьому єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання або неможливості виконання рішення суду у справі.

Таких ризиків ускладнення виконання або неможливості виконання рішення суду у справі позивач не навів, і такі колегією суддів не встановлено.

За таких обставин, враховуючи предмет і підстави позову, характер спірних правовідносин, обраний вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку, заборона її поділу, надання в оренду, відчуження не є співмірним із заявленими позовними вимогами та не доведено необхідність застосування заходів забезпечення та наявність підстав уважати, що незастосування заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що, в силу положень статей 149-153 ЦПК України, свідчить про необґрунтованість поданої заяви про забезпечення позову.

Зазначене свідчить про те, що суд першої інстанції не здійснив належний аналіз заявлених заходів забезпечення позову, не дослідив чи будуть такі співмірними, не врахував чи не будуть такі порушувати законні інтереси інших сторін справи, а також осіб, які не відносяться безпосередньо до спору, та чи не призведе це до заподіяння збитків. Заявник ніяким чином не довів, що у медичного центру наявний намір відчужити своє рухоме та нерухоме майно, а також не навів ніяких переконливих доказів, а тільки висловив необґрунтовані припущення щодо можливого припинення господарської діяльності товариства та продажу всього майна.

А звідси, апеляційний суд приходить до обґрунтованих висновків, що суд першої інстанції застосовуючи заходи забезпечення позову, не врахував, що такі не відповідають співмірності, законності, розумності та обґрунтованості заявлених вимог, а також не з`ясував чи дійсно це убезпечить виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог та чи не буде це суперечити законним правам та інтересам інших осіб.

Відтак, ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову підлягає скасуванню з ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, що є підставою для задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи наведене та керуючись нормами статей 12, 18, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу Виробничого кооперативу «Геліос», задовольнити.

Ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28 січня 2026 року про забезпечення позову, скасувати та у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09 липня 2026 року.

Головуючий:

Судді: