Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №487/5345/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/5345/26

Провадження №2-о/487/153/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2026 Суддя Заводського районного суду міста Миколаєва Кузьменко В.В. за участю секретаря судового засідання Спицької Н.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Миколаєві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , третя особа Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану і місті Миколаєві Одеського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України,

ВСТАНОВИВ:

03.07.2026 року до Заводського районного суду міста Миколаєва через систему "Електронний суд" суду надійшла заява ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України.

Заява мотивована тим, що між заявником та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 виданий Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (актовий запис №646).

Заявник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є матір`ю: дитини жіночої статі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , видане "99100023 Сімферопольським районним відділом записів актів цивільного стану Департаменту записів актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим"; дитина чоловічої статі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 серії НОМЕР_3 , видане "99100023 Сімферопольським районним відділом записів актів цивільного стану Департаменту записів актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим"

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєві від 03.07.2026 року відкрито провадження у справі.

Заявник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась.

Представник третьої особи Заводського відділу державної реєстрації актів цивільного стану і місті Миколаєві Одеського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України в засідання не з`явився.

В судове засідання заявник та представник заявника не з`явились. Від представника заявника надійшла заява, в якій просить розглядати справу без їх участі.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви з огляду на наступне

З матеріалів справи вбачається, що 03.07.2026 року до Заводського районного суду міста Миколаєва через систему "Електронний суд" суду надійшла заява ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України, хоча згідно додатку до заяви, а саме копія паспорту громадянина України НОМЕР_4 , зазначено ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виданий Драгобицьким МРВ УМВС України у Львівській області від 08 червня 2007 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно свідоцтву про шлюб серії НОМЕР_1 від 18 травня 2024 року, згідно якого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрували шлюб в Дарницькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Київ), а в подальшому було отримано "Свидетельство о рождении НОМЕР_2 ", в якому зазначено, що "родилась ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ", "место рождения росийская федерация, Республика Крым, г. Симферополь", "составлена запись акта о рождении № НОМЕР_5 ", "отец - ОСОБА_8 , мать - ОСОБА_9 ", "дата выдачи ІНФОРМАЦІЯ_6 " та "Свидетельство о рождении НОМЕР_3 ", в якому зазначено, що "родился ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ", "место рождения росийская федерация, Республика Крым, г. Симферополь", "составлена запись акта о рождении №3 (дві наступні цифри нерозбірливі)", "отец - ОСОБА_8 , мать - ОСОБА_9 ", "дата выдачи ІНФОРМАЦІЯ_6 ", внаслідок чого вбачається, що на українській мові ПІБ батька ОСОБА_6 , а в переклад на російську мову повинно бути " ОСОБА_11 ". Також зазначається, що в копії документа "Свидетельство о рождении НОМЕР_3 ", в якому зазначено, що "родился ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ", "место рождения росийская федерация, Республика Крым, г. Симферополь", "составлена запись акта о рождении №3.." дві останні цифри нерозбірливі.

Відповідно до додатку, копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 18 травня 2024 року, згідно якого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрували шлюб в Дарницькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Київ), але діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 були народжені раніше, на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим.

Згідно п.5 ч.2 ст.293 та п.7 ст.315 ЦПУ України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення; суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім`ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Згідно ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII від 15 квітня 2014 року Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.

Таким чином, м. Сімферополь розташоване на тимчасово окупованій території України, що є загальновідомою обставиною.

Відповідно до Розділу III Глави 1 Наказу Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000 «Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні. Державна реєстрація окремих актів цивільного стану», державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України. Підставами для проведення державної реєстрації народження є один із документів: а) медичний висновок про народження, сформований в Реєстрі медичних висновків електронної системи охорони здоров`я відповідно до Порядку формування та видачі медичних висновків про народження в Реєстрі-медичних висновків електронної системи охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 18 вересня 2020 року № 2136, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 вересня 2020 року за № 953/35236; б) медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024; в) медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма № 103-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024; г) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть (форма № 106-2/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024; ґ) медичний документ, виданий компетентним суб`єктом іншої держави, що підтверджує факт народження, належним чином легалізований, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В той же час, ч.3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (у редакції, чинній на час звернення заявника до суду) визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

07 травня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України», яким, зокрема, частину третю статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» доповнено словами «крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану».

Крім того, відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суд враховує, що відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» документи, що підтверджують факт народження особи на тимчасово окупованій території України, не можуть бути відхилені виключно з підстав їх видачі органами чи особами, створеними на такій території у порядку, не передбаченому законодавством України. Водночас такі документи підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами відповідно до статей 76, 77, 78, 80, 81, 89 ЦПК України та не звільняють заявника від обов`язку довести обставини, які мають значення для справи, зокрема сам факт народження дітей, дату і місце їх народження, а також дані про їхніх батьків.

У цій справі суд відмовляє у задоволенні заяви не з підстав формального невизнання документів, виданих на тимчасово окупованій території України, а з огляду на те, що надані заявником докази у своїй сукупності не дають можливості достовірно встановити обставини, які підлягають встановленню судом у порядку статті 317 ЦПК України. Суд критично відноситься до наданих представником заявників доказів на підтвердження факту, який вони просили встановити у заяві та відхиляє їх, з огляду на наступне.

Представником заявника на підтвердження факту народження дітей на тимчасово окупованій території України були надані ксерокопія паспорту громадянина України НОМЕР_4 , зазначено ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ксерокопія паспорту громадянина України № НОМЕР_6 виданий 12.08.2021 року органом 8034 на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , а також видане "Свидетельство о рождении НОМЕР_2 ", в якому зазначено, що "родилась ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ", "место рождения росийская федерация, Республика Крым, г. Симферополь", "составлена запись акта о рождении №373", "отец - ОСОБА_8 , мать - ОСОБА_9 ", "дата выдачи ІНФОРМАЦІЯ_6 " та "Свидетельство о рождении НОМЕР_3 ", в якому зазначено, що "родился ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ", "место рождения росийская федерация, Республика Крым, г. Симферополь", "составлена запись акта о рождении №3.. (дві наступні цифри нерозбірливі)", "отец - ОСОБА_8 , мать - ОСОБА_9 ", "дата выдачи ІНФОРМАЦІЯ_6 "

Разом з тим, жодних належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_5 є матір`ю народжених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , суду не надано, з огляду на те, що жодних медичних документів, про народження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , громадянкою України, дитини жіночої та чоловічої статі, заявниками не надано, а «выписной эпикриз» стосується « ОСОБА_3 , дівчинки» та " ОСОБА_4 , хлопчика", в якому жодних даних про наявність батьків дитини, та їх даних, не вказано.

Крім того, суд відзначає, що ні в заяві про встановлення факту не зазначається про наявність у представника оригіналів поданих ним перелічених вище документів, ні такі документи не подавалися суду для дослідження, а тому суд критично ставиться до допустимості таких доказів лише на підставі надання представником ксерокопій паперів, в яких не зазначено шляхом проставлення напису «згідно з оригінілом» та підпису за відсутності у останнього оригіналів цих документів.

Відповідно до положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до обґрунтованого висновку про неможливість прийняття долучених до заяви доказів до уваги.

Крім того, для встановлення судом факту народження особи необхідно надати такі докази, що є підставами для реєстрації дитини: медичну довідку про перебування дитини під наглядом лікувального закладу форми № 103-1/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, та письмову заяву двох свідків, присутніх при пологах, у разі народження дитини поза закладом охорони здоров`я; акт, складений відповідними посадовими особами (капітаном судна, командиром, начальником потягу тощо) за участю двох свідків і лікаря або фельдшера (якщо лікар або фельдшер були на транспортному засобі), у разі народження дитини на морському, річковому, повітряному судні, у потязі або в іншому транспортному засобі. За відсутності лікаря або фельдшера реєстрація народження провадиться на підставі вказаного акта та медичної довідки про перебування дитини під наглядом лікувального закладу форми № 103-1/о; лікарське свідоцтво про перинатальну смерть форми № 106-2/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, у разі мертвонародження.

Доказом народження особи можуть бути й інші документи, які підтверджують факт її народження, а саме: індивідуальна картка вагітної і породіллі (обмінна карта), акт свідків про народження дитини (батьків, друзів, сусідів) тощо.

Доказами, що підтверджують факт народження особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути: пояснення заявників, свідків; письмові докази; речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи, висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про народження; тощо.

В той же час, будь-яких інших доказів, крім тих, що були відхилені судом та які б могли свідчити про факт народження дитини на тимчасово окупованій території України матеріали даної справи не містять. Крім того, відповідно до змісту заяви діти народились ІНФОРМАЦІЯ_8 , тобто на на момент подачі заяви дітям має бути більш ніж 3,5 роки. Однак, жодних доказів, таких як фототаблиці, відомості з лікарень, показів свідків, тощо матеріали справи не місять взагалі, а тому суд має обґрунтовані сумніви щодо того, що діти, які можливо народились у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є, та щодо добросовісності заявника.

З урахуванням вищезазначеного, у суду виникають обґрунтовані сумніви щодо відповідності наданих суду ксерокопій документів їх оригіналам та відповідно, їх дійсності.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ст.5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, рішення ЄСПЛ в справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, рішення ЄСПЛ у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010).

Враховуючи встановлені судом обставини справи, вищевикладені норми матеріального та процесуального права, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, суд приходить до обґрунтованого висновку, що заява про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.5, 10, 11, 13, 76-82, 89, 258, 259, 263-265, 293, 294, 315, 317, 319 ЦПК України, суд -

вирішив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , третя особа Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану і місті Миколаєві Одеського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.В.Кузьменко