Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №334/2587/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 09.07.2026

Справа № 334/2587/26

Провадження № 3/334/808/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Дніпровського районного суду м. Запоріжжя Телегуз С.М., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в Запорізькій області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 22.08.2025 органом 2314, ФОП, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ст.124 КУпАП, -

ВСТАНОВИЛА:

20.03.2026 року до суду надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №615839, складеного 15.03.2026 року поліцейською 3 роти 1 батальйону УПП в Запорізькій області ДПП майором поліції Бохоновською О.Л., 15.03.2026 року близько 20:00 год. в м.Запоріжжя, Дніпровський район, по вул. Ленська, 14, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Audi Q8 Е-tron д\н НОМЕР_2 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, щоб реагувати на її зміну, не обрав безпечної швидкості та здійснив наїзд на тварину (собаку). В результаті ДТП травмовані відсутні, автомобіль отримав механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.п. 2.3.б, 12.1 ПДР України.

В судовому засіданні 07.04.2026 ОСОБА_1 провину не визнав, його представник – адвокат Стадніченко С.В. подав письмове клопотання про призначення по справі автотехнічної експертизи, проведення якої прохав доручити експертам Запорізького НДЕКЦ МВС України за адресою: 69068, м. Запоріжжя, вул. Аваліані, 19-а. Зазначив також, що враховуючи пояснення учасників ДТП, наявних в матеріалах справи, у ОСОБА_1 була відсутня технічна можливість уникнути наїзду на тварину із-за необачних дій власниці.

Постановою суду від 07.04.2026 року, клопотання представника ОСОБА_2 судом було задоволено, по справі призначено судову автотехнічну експертизу, проведення якої доручено експертам Запорізького НДЕКЦ МВС України за адресою: 69068, м. Запоріжжя, вул. Аваліані, 19-а.

На вирішення експертів поставлено наступні запитання:

1. Як з технічної точки зору в даній дорожній ситуації повинні були діяти водій автомобіля Audi Q8 Е-tron д\н НОМЕР_2 ОСОБА_1 , та власниця тварини (собаки) ОСОБА_3 для забезпечення безпеки руху?

2. Чи мав водій автомобіля Audi Q8 Е-tron д\н НОМЕР_2 ОСОБА_1 технічну можливість запобігти зіткненню з моменту виникнення небезпеки для руху або з моменту виявлення перешкоди для руху?

3. Чи відповідали дії водія автомобіля Audi Q8 Е-tron д\н НОМЕР_2 ОСОБА_1 та власниці тварини (собаки) ОСОБА_3 вимогам пунктів Правил дорожнього руху України, та чи знаходилися їх дії, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з подією пригоди?

23.06.2026 до суду надійшов висновок експерта від 17.06.2026 № СЕ-19/108-26/7778-ІТ за результатами інженерно-транспортної експертизи, згідно висновку якого: у цій дорожньо-транспортній ситуації вирішити питання наявності (або відсутності) в діях водія автомобіля Audi Q8 Е-tron д\н НОМЕР_2 ОСОБА_1 невідповідностей вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху, та якщо вони є, то чи з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди, не є можливим, по причині відсутності необхідних вихідних даних.

09.07.2026 року в судовому засіданні ОСОБА_1 прохав закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю його вини у вчиненні правопорушення.

Вивчивши матеріали справи, вважаю, що провадження по справі підлягає закриттю, виходячи з наступного.

Диспозиція ст.124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - та тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Відповідно п.3 ст.284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Згідно п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю - у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.

Суд звертає увагу, що на сьогодні не існує єдиної судової позиції з приводу того, чи потрібно визнавати винною особу у вчиненні адміністративного правопорушення у разі закриття справи у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Наприклад, у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією» №223-943/0/4-17 від 22.05.2017 року визначено, що вказівка законодавця у п.7 ст.247 КУпАП «на момент розгляду справи» означає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, якщо на початок розгляду справи закінчилися строки, встановлені ст.38 КУпАП. Водночас розгляд справи про адміністративне правопорушення та його закінчення не обтяжений строками, визначеними ст.38 КУпАП, а передбачений ст.277 КУпАП, що є гарантією всебічного, об`єктивного та повного з`ясування всіх обставин, які мають значення для вирішення справи. При цьому, якщо на момент розгляду справи в суді закінчилися строки притягнення особи до адміністративної відповідальності, то суд у разі заперечення особою своєї вини чи наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, спочатку в повному обсязі досліджує всі обставини справи, встановлює, чи містить діяння ознаки та склад адміністративного корупційного правопорушення, чи належить особа до суб`єктів цього правопорушення, чи винна вона в його вчиненні, та лише після цього закриває провадження у справі.

У подальшому 07.11.2017 року Науково-консультативна рада при Вищому адміністративному суді України на відміну від Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ прийняла Висновок «Щодо встановлення вини особи під час закриття провадження про адміністративні правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності», в якому зазначено, що п.7 ч.1 ст.247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Окрім того, логічне тлумачення абз.1 ст.247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів це єдина необхідна підстава для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню у процесі розгляду справи про адміністративне правопорушення (ст.280 КУпАП), у тому числі вини особи у його вчиненні. Таким чином, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями. Прийняття двох таких взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно ст.284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини. Таким чином, зроблено висновок, що під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст.38 КУпАП, вина особи не встановлюється.

Згідно роз`яснень наданих Верховним судом у Постанові від 11.07.2018 року у справі №308/8763/15-а - провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП. При цьому, наведена норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.

Як зазначив Верховний суд, логічне тлумачення абз.1 ст.247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у тому числі й вини особи у його вчиненні.

Таким чином, Верховний суд прийшов висновку, що при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.

При цьому, ВП ВС в Постанові від 02.02.2023 року у справі №735/1121/20 розглянула питання тлумачення змісту ч.2 ст.49 КК України (звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності), та зауважила, що раніше застосований підхід не відповідає точному змісту кримінально-правової норми та дійсній волі законодавця, і відступила від правового висновку. Так зазначила, що друге речення ч.2 ст.49 КК України не містить прямої вказівки щодо строків давності, на які необхідно орієнтуватися після відновлення їх перебігу. Недостатня визначеність формулювання ч.2 ст.49 КК України зумовлює суперечливе розуміння змісту правової норми і викликає питання як саме розглядати наведені в третьому реченні загальні строки: 1) як такі, що беззастережно застосовуються замість передбачених у ч.1 ст.49 КК України диференційованих строків у всіх випадках ухилення особи від досудового розслідування або суду й наступного з`явлення її із зізнанням чи затримання; 2) як альтернативні, тобто такі, що не виключають застосування диференційованих строків і замінюють їх лише в окремих випадках.

На переконання ВП ВС реалізація принципу гуманізму під час тлумачення та застосування конкретного положення закону про кримінальну відповідальність здійснюється за правилом: якщо відповідне положення містить елемент невизначеності й вона не може бути усунута з урахуванням інших конкретних чи загальних положень, таке положення має застосовуватися за найбільш сприятливим для особи варіантом з усіх можливих.

З урахуванням вищезазначеного на даний час немає сформованої правової позиції Верховного Суду про необхідність суду визнання винуватим або без встановлення вини особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

Враховуючи наявність вищевказаної юридичної невизначеності, суддя звертає увагу на те, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якість закону»; якщо в національному законодавстві допущено неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, то національні органи мають застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід, тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

З адміністративного протоколу та матеріалів, долучених до нього, вбачається, що порушення вчинено 15.03.2026 року, протокол про адміністративне правопорушення складено в той же день.

За таких обставин, на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчився строк для накладення адміністративного стягнення, передбачений ст.38 КУпАП - не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а тому провадження по справі підлягає закриттю на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.

При цьому, суддя керується принципом застосування найбільш сприятливого закону, у зв`язку з чим провадження у справі слід закрити без підтвердження чи спростування вини ОСОБА_1 у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 7, 38, 124, 247, 268, 283-285, 277, 287, 291 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИЛА:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №615839 від 15.03.2026 року за ст.124 КУпАП – закрити, на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду.

Суддя: С.М. Телегуз