Вирок від 08 липня 2026 р. у справі №936/1776/25 — Воловецький районний суд Закарпатської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 936/1776/25

Провадження № 1-кп/936/59/2026

09.07.2026 селище Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

та потерпілого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селі Воловець обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071090000195 від 27.10.2025 про обвинувачення:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, учасника бойових дій, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286-1 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 27.10.2025, близько 15:30 години, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним транспортним засобом легковим автомобілем марки «BMW 5281» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись відрізком 12 км + 600 метрів автодороги Т-07-18 сполученням «Н.Ворота-Воловець-Міжгір`я» неподалік будинку №93 по вул. Карпатській в населеному пункті селища Воловець, Мукачівського району, Закарпатської області, зі сторони центра селища Воловець в напрямку с. Гукливий, Мукачівського району, Закарпатської області, де діючи в супереч вимогам п.п. 12.1, 12.4 та 13.1 Правил дорожнього руху України, будучи самовпевненим та самонадіяним, нехтуючи особистою безпекою, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та її зміни, не забезпечив безпеку дорожнього руху, при виборі безпечної швидкості руху не урахував дорожню обстановку та дорожні умови, під час здійснення маневру обгону, не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення із задньою частиною легкового автомобіля марки «ВАЗ 21150» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6 , який рухався у попутному напрямку також в напрямку с.Гукливий, Мукачівського району. Закарпатської області, внаслідок чого водій автомобіля марки «ВАЗ 21150» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_6 після зіткнення з`їхав за межі правого узбіччя в кювет. У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки «ВАЗ 21150» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_6 , згідно висновку експерта №38/В від 05.10.2025 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою розлад здоров`я більше 21 дня у вигляді синця чолової ділянки справа, садна в ділянці лівої мочки вуха, синця лівого плечового суглобу з переходом на лопаточну ділянку, синця підлопаточної ділянки зліва, саден лівого колінного суглобу та закритого перелому 9-10 ребер по задньо-аксілярній лінії зліва з несуттєвим зміщенням.

Своїми діями ОСОБА_5 грубо порушив вимоги пунктів п.п.12.1, 12.4 та 13.1 Правил дорожнього руху України. Невиконання водієм ОСОБА_5 вимог пунктів 12.1, 12.4 та 13.1 Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв`язку з послідуючими наслідками, а саме: отриманням ОСОБА_6 тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Ці дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 286-1 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

07.07.2026 було укладено угоди про примирення між потерпілим ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_5 з участю його захисника ОСОБА_4 які ними підписано, і в яких вони дійшли згоди щодо всіх істотних для даного кримінального провадження обставин, правової кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 286-1 КК України, а також в яких ОСОБА_5 повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов`язується у повному обсязі сформульованого обвинувачення, беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення у судовому провадженні, а також щиро покаявся та активно сприяв у розкритті кримінального правопорушення, примирився з потерпілими та відшкодував йому завдану шкоду.

Сторони угоди узгодили покарання ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 286-1 КК України, із застосуванням положень ст.69 КК України, перейшовши до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 1 ст. 286-1 КК України, у виді у виді штрафу в розмірі 2 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 гривень 00 копійок з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні просили затвердити угоду.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні також просив затвердити угоди. Потерпілий підтвердив, що угода про примирення була укладена за його ініціативою, також зазначив про те, що у нього відсутні претензії до обвинуваченого, оскільки під час судового провадження він відшкодував йому у повному обсязі матеріальну шкоду.

Прокурор щодо затвердження угоди про примирення заперечував, посилаючись на те, що узгоджене сторонами угоди покарання у виді штрафу є несправедливо м`яким, враховує лише приватний інтерес потерпілої на відшкодування заподіяної їй шкоди, не відповідає інтересам суспільства та порушує баланс між інтересом приватним та суспільним.

При цьому, прокурор не навів обставин, передбачених статтею 469 КПК України, які унеможливлюють укладення угоди про примирення у цьому кримінальному провадженні.

Заслухавши думку сторін судового провадження щодо затвердження угоди про примирення, вивчивши матеріалами кримінального провадження, суд дійшов висновку про можливість затвердження вказаної угоди про примирення та призначення узгодженої сторонами міри покарання з таких підстав.

Відповідно до ст. 468 та ч. 3 ст. 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо нетяжких злочинів може бути укладена угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим.

Згідно ч.8 ст. 474 КПК України, до моменту видалення суду до нарадчої кімнати сторони угоди мають право ініціювати зміни до укладеної угоди та у разі досягнення згоди укласти нову угоду. Повторне звернення з угодою з тим самим підозрюваним, обвинуваченим в одному кримінальному провадженні допускається одноразово у разі усунення підстав, на основі яких суд відмовив у затвердженні такої угоди. У разі повторної відмови судом у затвердженні угоди наступне звернення з угодою з тим самим підозрюваним, обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні не допускається.

ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, яке згідно ст. 12 цього Кодексу є нетяжким злочином.

Згідно з ст. 66 КК України, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне повне відшкодування завданого збитку.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України, обставини, що обтяжують покарання, відсутні.

Також в угоді про примирення враховано особу обвинуваченого, зокрема позитивна характеристика з місця проживання, приймав участь у бойових завдання та в подальшому перебував у російському полоні з 09.121.2022 по 13.05.2025 року.

Обвинувачений ОСОБА_5 цілком розуміє характер обвинувачення, наслідки укладення та затвердження даних угод, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, вид покарання та дав згоду на його призначення, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угод судом, та що він відмовився від здійснення прав, передбачених п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України.

Потерпілий ОСОБА_6 цілком розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України, та згідний на призначення узгодженої міри покарання.

Укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угодах.

Так, умови угоди не суперечать вимогам КПК України та Кримінального кодексу України, оскільки ст. 469 КПК України допускає можливість укладення угоди про примирення у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину, яким є злочин, передбачений ч. 1 ст. 286-1 КК України, кримінальне правопорушення кваліфіковано правильно за ч. 1 ст. 286-1 КК України, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи та інтереси сторін або інших осіб, оскільки шкода була заподіяна лише потерпілому, є очевидна можливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань. Суд також бере до уваги той факт, що узгоджені сторонами вид і міра покарання відповідають загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про доцільність затвердження угод про примирення та призначення ОСОБА_5 узгодженого покарання, із застосуванням ст.69 КК України, у виді штрафу розмірі 2 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 гривень 00 копійок з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

При цьому суд враховує думку потерпілого, який став ініціатором укладення угоди про примирення, про те, що узгоджена міра покарання, не є занадто м`якою чи такою, що суперечить інтересам суспільства.

З огляду на зазначене, суд вважає, що умови угоди не порушують жодних прав, свобод чи інтересів сторін, інших осіб та суспільства, узгоджене сторонами покарання відповідає не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованим і буде відповідати цілям покарання, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Оцінюючи доводи прокурора, якими він обґрунтовував заперечення щодо затвердження угоди про примирення між обвинуваченим та потерпілими, суд враховує таке.

КПК України передбачає два види угод: угода про примирення та угода про визнання винуватості. Перша з них може бути укладена між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим, друга між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим. В обох випадках зміст угоди має містити узгоджене покарання та згоду сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням.

Правила призначення покарання встановлені Кримінальним кодексом України, зокрема, Розділом XI його Загальної частини.

Відповідно до частини 5 статті 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди. Отже, закон дозволяє зазначеним вище суб`єктам кримінального провадження самостійно визначити вид покарання, яке понесе винна особа. Також КК України не містить жодних заборон чи обмежень щодо застосування статті 69 КК України при призначенні покарання за вчинення кримінального провадження, передбаченого частиною 1 статті 286-1 КК України.

Крім цього, суд вважає, що та обставина, що безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого частиною 1 статті 286-1 КК України, є суспільні відносини, які забезпечують безпеку дорожнього руху та експлуатацію транспорту, сама по собі не є підставою для висновку про те, що в будь-якому випадку угода про примирення між потерпілими та обвинуваченим не відповідає інтересам суспільства, а призначення обвинуваченому покарання із застосуванням статті 69 КК України порушує баланс між приватним інтересом потерпілого та публічним інтересом суспільства в цілому.

Так, кримінальне провадження, передбачене ч. 1 ст. 286-1 КК з огляду на положення ст. 12 КК відноситься до категорії нетяжких злочинів. Основним об`єктом зазначеного кримінального правопорушення є суспільні відносини, які забезпечують безпеку дорожнього руху та експлуатацію транспорту, додатковим - життя та здоров`я осіб.

Поряд з цим, відповідно до висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 06 грудня 2018 року (справа № 756/11661/17, провадження № 51-4582 км 18), при визначенні того, чи можна укладати угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим щодо двооб`єктних (багатооб`єктних) злочинів, суд має не тільки керуватись вимогами статей 468, 469, 474 КПК, а й встановити, чи не суперечить зміст такої угоди інтересам суспільства та чи забезпечено баланс інтересів сторін угоди про примирення.

Відтак, угодою про примирення, укладену 07.07.2026 року між потерпілим ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_5 , котрий визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК, узгоджено покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді штрафу в розмірі 2 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки

Між тим, існують законодавчі заборони на примирення потерпілого з обвинуваченим, однак стосуються саме випадків звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК, та у підсумку закриття кримінального провадження.

Угода ж про примирення являє собою ключовий інструмент узгодження інтересів кримінально-правового конфлікту та забезпечення їх балансу, оскільки сторони шляхом компромісних і взаємовигідних рішень між собою адаптують правовий інститут примирення саме до конкретного випадку, чим фактично задовольняється як власні (приватні) інтереси, так і за результатом укладення угоди суспільний (публічний) інтерес.

При цьому публічний інтерес в такому випадку задовольняється шляхом притягнення винної особи до кримінальної відповідальності, призначення їй узгодженого, але ж покарання, та настання відповідних наслідків кримінально правового характеру (до прикладу настання судимості, призначення більш суворого покарання у разі вчинення нового кримінального правопорушення, або ж призначення покарання із застосуванням положень статей 70, 71 КК, тощо), які є відмінними від тих, які настають у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК.

Отже, виходячи із аналізу норм матеріального і процесуального права, реалізація інституту примирення між потерпілим та обвинуваченим має два шляхи його правової реалізації.

Перша - звільнення від кримінальної відповідальності та, як наслідок, закриття кримінального провадження, що обумовлює припинення кримінального переслідування особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, що очевидно є більш сприятливою умовою, ніж ухвалення вироку на підставі угоди про примирення з визначенням узгодженого покарання. Саме тому положення ст. 46 КК визначають більш широкий перелік вимог, аніж воля осіб та тяжкість кримінального правопорушення, наявність яких є необхідними для можливості звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 46 КК.

Друга - затвердження вироком суду угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим і призначення узгодженого сторонами покарання. У такому випадку окрім покарання, правовим важелем для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень законодавець передбачив також наслідки за невиконання узгодженого покарання, які закріплені у ст. 476 КПК.

Верховний Суд України підкреслював, що під час примирення сторін у кримінальному судочинстві кожна зі сторін кримінально-правового конфлікту переслідує свої інтереси. Для потерпілого це відновлення порушених прав шляхом відшкодування заподіяної злочином шкоди, для захисту якої він у кримінальному процесі наділений відповідними правами. Для обвинуваченого (підозрюваного) - це уникнення кримінальної відповідальності або призначення мінімального покарання. Держава, у свою чергу, будучи носієм публічного інтересу, регулює суспільні відносини, які є предметом кримінального процесуального права (постанова Верховного Суду України від 31 березня 2016 року у справі № 5-27 кс 16).

З огляду на зазначене, суд вважає доводи прокурора про неможливість затвердження угоди про примирення у цьому кримінальному провадженні є непереконливими та такими, що суперечать точному змісту вимог ч. 3 ст. 469 КПК, оскільки дана угода про примирення не суперечить суспільним інтересам, яким забезпечено баланс інтересів сторін угоди, а також дотримано принципів публічності й диспозитивності.

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

А тому, суд вважає, що слід скасувати арешт майна: автомобіль марки «BMW 528І» реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіль марки «ВАЗ 21150» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який накладений на підставі ухвали слідчого судді Воловецького районного суду Закарпатської області від 04.11.2025.

Згідно з ст.100 КПК України речові докази: автомобіль марки «BMW 528І» реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіль марки «ВАЗ 21150» реєстраційний номер НОМЕР_2 слід повернути власникам .

Згідно з ч.2 ст.124 КПК України судові витрати, що складаються із вартості за проведення експертиз в сумі 14261 грн 10 коп слід стягнути із ОСОБА_5 на користь держави.

Керуючись ст.ст. 373, 374, 469, 473-475 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

затвердити угоду про визнання винуватості від 07.07.2026, укладену між потерпілим ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_5 з участю його захисника ОСОБА_4 .

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України та призначити йому покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі 2 000 (дві тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Воловецького районного суду Закарпатської області від 04.11.2025 на речовий доказ автомобіль марки «BMW 5281» реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіль марки «ВАЗ 21150» реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Речові докази, а саме: автомобіль марки «BMW 5281» реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіль марки «ВАЗ 21150» реєстраційний номер НОМЕР_2 – повернути власникам.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати за проведення судових експертиз в розмірі 14261 ( чотирнадцять тисяч двісті шістдесят одну) грн 10 коп.

Запобіжний захід до ОСОБА_5 залишити не обраним.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через Воловецький районний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок може бути оскаржений: обвинуваченим виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначене покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами 5-7 статті 474 КПК України, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

потерпілою, її представником виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; не роз`яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу;

прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 Кримінального процесуального Кодексу України угода не може бути укладена.

Повний текст вироку виготовлено 10.07.2026

Суддя ОСОБА_1