Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №297/2980/25 — Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/2980/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді ГАЛ Л. Л., за участю секретаря Ковтонюка Я.В., представника позивача за ордером – адвоката Круць В.М., який брав участь в режимі відеоконференції, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном,

встановив:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Круць В.М., звернулася із позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні майном, а саме просить усунути їй, ОСОБА_1 , перешкоди в користуванні квартирою, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 63.69 кв.м., житлова площа 36.7 кв.м., Опис: жилий будинок А, двоповерховий, цегляний та зобов?язати ОСОБА_2 та ОСОБА_4 передати ключі від даної квартири, а також надати доступ та вселити ОСОБА_1 у цю квартиру.

Згідно з відповіддю з ЦНАП Берегівської міської ради Закарпатської області № 1337 від 11.09.2025 року та відповідей № 180873 і № 1808080 від 23.09.2025 року щодо реєстрації особи в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, правильними ПІБ відповідачів є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить 1/2 частка квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа – 63,69 кв. м, житлова площа – 36,7 кв. м; опис: жилий будинок «А», двоповерховий, цегляний).

Водночас квартира перебуває у користуванні ОСОБА_2 (сестри померлого чоловіка ОСОБА_1 ) та ОСОБА_3 (за відомостями, які має позивач).

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не допускають позивача до квартири, не надають ключі та заперечують її право користування майном. Позивач неодноразово усно пропонувала відповідачам вирішити питання щодо квартири, зокрема придбати її частку у праві власності за 15 000 доларів США.

21 липня 2025 року представник позивача направив від її імені повідомлення з пропозицією продати частку у квартирі за 15 000 доларів США, а також вимогу припинити чинити перешкоди у користуванні спірною квартирою. Зазначене повідомлення залишилося без реагування: відповідачі не допустили позивача до користування майном і не виявили бажання придбати її частку та стати повноцінними власниками.

Таким чином, дії відповідачів порушують право власності позивача, яка фактично позбавлена можливості потрапити до квартири та користуватися належним їй майном. Відтак, якщо відповідачі не бажають придбати частку у квартирі, вони зобов`язані усунути перешкоди у користуванні майном, передати ключі та допустити позивача до користування спірною квартирою.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 25.09.2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження (а.с. 20).

19 жовтня 2025 року представник відповідачів – адвокат Мензак Ю.Ю. подав відзив на позовну заяву, мотивуючи його тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ніколи не створювали жодних перешкод ОСОБА_1 у користуванні належною їй часткою квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Він зазначив, що твердження про недопуск позивача до квартири, ненадання ключів та заперечення її права користування майном не відповідають дійсності, оскільки позивач жодного разу не приходила до квартири та не просила ключів, а її право на частку у квартирі ніколи не заперечувалося. Лист, на який посилається представник позивача, відповідачі не отримували, ймовірно, через те, що він не був їм адресований.

Водночас позивач дійсно зверталася до відповідачів із пропозицією придбати її частку у спільному майні, однак відповідачі повідомили про відсутність необхідних коштів і пропонували розстрочку виплати, умови якої позивачку не влаштували.

Відповідачі наголосили, що завжди готові надати позивачці ключі та забезпечити доступ до квартири для проживання.

З огляду на викладене, представник відповідачів вважає відсутніми підстави для задоволення позовних вимог, а відтак і для стягнення витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 28-31).

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 19.01.2026 року клопотання представника позивача – адвоката Круць В.М. про долучення доказів задоволено, до матеріалів справи долучено два відеофайли, підготовче засідання закрито, а справу призначено до розгляду по суті (а.с. 56-58).

У вступному слові представник позивача – адвокат Круць В.М. підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, та просив стягнути судові витрати і витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України він зазначив, що протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду будуть подані докази понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та їх представник – адвокат Мензак Ю.Ю. належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання повторно не з`явилися. Від представника відповідачів надійшла заява про відкладення судового засідання.

Заслухавши вступне слово представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. У ст. 12 ЦПК України йдеться про те, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади від 01.07.2025 року (а.с. 6).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 є власником 1/2 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7, 8).

Таким чином, позивач ОСОБА_1 є співвласником спірного нерухомого майна та має рівні з іншими співвласниками права щодо володіння і користування ним.

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до частин першої та третьої статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти

своїм майном.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Судом встановлено, що 21 липня 2025 року представник позивача – адвокат Круць В.М. звернувся до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із письмовою вимогою припинити чинити перешкоди у користуванні квартирою, передати ключі та забезпечити доступ до житла (а.с. 9).

Крім того, судом досліджено два відеофайли, надані представником позивача, з яких убачається, що у грудні 2025 року позивач прибула до спірної квартири та звернулася з проханням звільнити для себе кімнату з метою вселення та передачі їй ключів. Відповідач ОСОБА_3 відмовила у виконанні зазначених вимог, а щодо придбання частки позивача сторони також не досягли згоди.

Вказані обставини підтверджують доводи позивача про чинення перешкод у користуванні належним їй майном.

Із відзиву та інших матеріалів справи встановлено, що відповідачі є власниками та користувачами іншої частини зазначеної квартири. При цьому самі відповідачі у відзиві не заперечували факту користування спірною квартирою, однак зазначали про готовність передати позивачу ключі. Разом із тим матеріали справи не містять жодних доказів фактичної передачі ключів чи забезпечення позивачу безперешкодного доступу до квартири.

Права власника житлового будинку, квартири визначені статтями 317, 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у права власника можливе лише з підстав, передбачених законом. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно з ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Предметом даного позову є саме усунення перешкод у користуванні майном (негаторний позов), а тому для його задоволення достатньо встановити наявність у позивача права власності та факт створення перешкод у здійсненні цього права.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивач є співвласником спірної квартири, однак фактично позбавлена можливості реалізовувати своє право користування нею через відсутність доступу та ключів від житла, тоді як відповідачами не доведено відсутність таких перешкод.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі шляхом зобов`язання відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передати позивачу ключі від квартири, забезпечити безперешкодний доступ до неї та вселити позивача до належного їй житла.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 319, 321, 391 ЦК України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , до ОСОБА_2 , мешканки АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , та ОСОБА_3 , мешканки АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , про усунення перешкод у користуванні майном – задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом її вселення та зобов`язання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передати ОСОБА_1 ключі від зазначеної квартири та забезпечити доступ до неї.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок з кожної.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 10 липня 2026 року.

Суддя: Лайош ГАЛ