Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №932/3497/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1961/26 Справа № 932/3497/26 Суддя у 1-й інстанції - Рибкін О.А. Суддя у 2-й інстанції - Джерелейко О. Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Джерелейко О.Є.,

за участю:

захисника Сидоренка О.А. (приймає участь в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Сидоренка О.А. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Дніпра від 04 червня 2026 року щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

яку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И Л А:

Відповідно до встановлених обставин у постанові суду 16.03.2026 року о 02 год. 06 хв. у м. Дніпро, по вул. Запорізьке шосе, 30, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Hyundai Sonata, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовилась, чим порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та скоїла правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 04 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, та стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою, захисник Сидоренко О.А. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування посилається на такі обставини:

- не зазначено законної підстави зупинки транспортного засобу;

- ОСОБА_1 не повідомлено, які саме ознаки сп`яніння були виявленні працівниками поліції та в якому порядку буде проводитися огляд на стан сп`яніння;

- не складено та не вручено направлення на проходження огляду на стан сп`яніння;

- не доведено факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 .

Будучи увідомленим про місце та час розгляду справи, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не з`явилася, у зв`язку з чим апеляційний розгляд проведено у її відсутність.

В суді апеляційної інстанції захисник Сидоренко О.А. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи, докази і вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, приходжу до такого висновку.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Як встановлено апеляційним переглядом, вказані вимоги закону при розгляді судом першої інстанції справи про адміністративне правопорушення були дотримані та виконані в повному обсязі.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, повністю узгодженим із наявними в матеріалах справи доказами, в їх сукупності, зокрема:

-протоколом серії ЕПР 1 № 616012 від 16.03.2026 року;

-відеозаписом.

За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Зазначені вище докази є належними та допустимими в розумінні ст. 251 КУпАП, а з огляду на їх узгодженість, і достатніми для встановлення необхідних фактичних обставин справи та належного її розгляду.

Доводи щодо відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом є безпідставними. Так, із дослідженого судом відеозапису з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що після зупинки транспортного засобу поліцейський спілкувався саме з ОСОБА_1 , яка перебувала за кермом автомобіля Hyundai Sonata, державний номерний знак НОМЕР_1 . Під час спілкування, зокрема о 02 год. 13 хв., вона повідомила, що їде з м. Павлоград, а також підтвердила, що в автомобілі перебуває сама. Зазначені висловлювання є безпосереднім підтвердженням того, що саме вона керувала транспортним засобом до моменту його зупинки.

Будь-яких заперечень щодо факту керування транспортним засобом під час складання адміністративних матеріалів ОСОБА_1 не висловлювала, протокол про адміністративне правопорушення підписала без зауважень, що також узгоджується з матеріалами справи. За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність належних доказів керування транспортним засобом є необгрунтованими та спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.

При цьому відсутність на відеозаписі моменту безпосереднього керування транспортним засобом сама по собі не свідчить про відсутність такого факту, оскільки відповідно до статті 251 КУпАП факт керування може бути встановлений на підставі сукупності належних та допустимих доказів. У даному випадку зазначена обставина підтверджується поясненнями ОСОБА_1 , які зафіксовано на відеозаписі, а також матеріалами, складеними працівниками поліції.

Твердження про те, що ОСОБА_1 не було повідомлено про виявлені ознаки сп`яніння та порядок проведення огляду, спростовується матеріалами справи. Так, із відеозапису вбачається, що о 02 год. 13 хв. працівник поліції чітко повідомив ОСОБА_1 про виявлені у неї ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота та нечітку мову.

Після цього поліцейські неодноразово запропонували їй пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу «Drager», так і в найближчому закладі охорони здоров`я. Незважаючи на роз`яснення порядку проведення огляду та неодноразові пропозиції пройти його одним із передбачених законом способів, ОСОБА_1 від проходження огляду категорично відмовилася.

У зв`язку із відмовою поліцейський повідомив їй, що стосовно неї буде складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, як вбачається з відеозапису та підтверджується підписом ОСОБА_1 у протоколі, їй були роз`яснені права, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, після чого вона підписала протокол без будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку дій працівників поліції. Отже, доводи апеляційної скарги про порушення процедури повідомлення ознак сп`яніння та порядку проведення огляду не знайшли свого підтвердження.

Доводи про те, що працівниками поліції не було складено та вручено направлення на проходження медичного огляду, також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки як вбачається з матеріалів справи та відеозапису, працівниками поліції ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу «Drager», так і в найближчому закладі охорони здоров`я. Від проходження огляду в будь-який із запропонованих способів ОСОБА_1 категорично відмовилася, що зафіксовано технічними засобами відеозапису. За таких обставин невручення направлення на медичний огляд саме по собі не свідчить про порушення процедури проведення огляду, оскільки особа взагалі відмовилася від його проходження у будь-якій формі.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає в тому числі і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вказані положення повністю кореспондуються з положеннями п. 2.5. Правил дорожнього руху України, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За порушення водієм обов`язку, передбаченого п. 2.5 ПДР, пройти огляд на стан сп`яніння, настає відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто правові наслідки у виді складення протоколу, оскільки, як вже було зазначено вище, диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП охоплює відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду відповідно до встановленого порядку на стан алкогольного сп`яніння і за такі дії настає адміністративна відповідальність.

Твердження про відсутність законних підстав зупинки транспортного засобу саме по собі не спростовує факту вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідальність за цією нормою настає за керування транспортним засобом у стані сп`яніння або відмову від проходження огляду, а не за правомірність чи неправомірність первинної зупинки. Підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом у стані сп`яніння чи відмови від проходження огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння проводиться у разі наявності у працівника поліції підстав вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння, зокрема за наявності відповідних ознак такого стану.

Посилання на те, що у матеріалах справи не зазначено законної підстави зупинки транспортного засобу, не можуть бути підставою для скасування постанови суду. Як вбачається з матеріалів справи та відеозапису, транспортний засіб був зупинений 16 березня 2026 року о 02 год. 06 хв., тобто під час дії комендантської години. За таких обставин у працівників поліції були наявні правові підстави для зупинки транспортного засобу. Крім того, із відеозапису вбачається, що під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не ставила питання щодо підстав зупинки транспортного засобу, не висловлювала заперечень з цього приводу та не оскаржувала дії поліцейських.

Судом обґрунтовано накладено стягнення на загальних підставах за ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, а тому порушень вимог закону при накладенні стягнення не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки не виникає сумніву щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, так як правопорушення повністю знайшло своє підтвердження наявними в матеріалах справи доказами.

При апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції ст.ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.

Таким чином, вважаю за доцільне апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а постанову судді першої інстанції – без змін.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника Сидоренка О.А. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Дніпра від 04 червня 2026 року – залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду міста Дніпра від 04 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 , яку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду О.Є. Джерелейко