Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №210/2240/25 — Металургійний районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 210/2240/25

Провадження № 2/210/88/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 червня 2026 року Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі:

головуючого судді Літвіненко Н.А.,

при секретарі: Нечай М.А.,

з участю предст. позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради про встановлення фактів, що мають юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради про встановлення фактів, що мають юридичне значення, посилаючись на те, що в період часу з 07 липня 2017 року по 10 квітня 2024 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 .

10 квітня 2024 року шлюб між ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було розірвано .

За час перебування у шлюбі та після його розірвання, пара проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер .

Після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишилось майно, на яке відкрилась спадщина, що складається з кімнати у гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим позивач звернулась до приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Лосінця С.М. із заявою про прийняття спадщини, так як проживала зі спадкодавцем однією сім`єю більше 5 років до часу відкриття спадщини, однак отримала роз`яснення щодо необхідності встановленого факту спільного проживання з ОСОБА_3 у судовому порядку, так як на момент смерті шлюб між ними було розірвано та вони були зареєстровані за різними адресами.

Просить встановити факт спільного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , за адресою місця проживання: АДРЕСА_2 , в період часу з 07 липня 2017 року по день смерті ОСОБА_3 , тобто по ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, проти позову заперечує. Просить в задоволенні позову відмовити.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що знає ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , знайома з ними близько 13 років, раніше мешкала з ними в одному гуртожитку але на разі вже близько 2х років проживає за іншою адресою, підтвердила що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були одружені, коли вони розірвали шлюб свідку невідомо. ОСОБА_3 був похований за державні кошти державою, коли крім ОСОБА_3 зібралося ще декілька померлих для поховання, а ОСОБА_2 . ОСОБА_3 не хоронила, гроші на поховання не отримувала та присутня на похоронах не була, бо поїхала до Польщі.

Суд, вислухавши позивача, представника позивача, свідка, взявши до уваги заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в шлюбі з 07.07.2017 року по 10.04.2024 року, що підтверджуються копією Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , видане у Металургійному районному у місті Кривому Розі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 288.

10 квітня 2024 року шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було розірвано, що підтверджується Свідоцтвом про розірвання шлюбу, Серія НОМЕР_4 , видане Криворізьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис №32.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть № 275, виданого КП «Криворізька міська лікарня №1».

Відповідно до актового запису про смерть № 2658 від 16.09.2024 року лікарське свідоцтво про смерть ( остаточне) № 275 від 13.09.2024 року було видано ОСОБА_5 – співробітнику КП «Криворізька міська лікарня № 1. довідка про смерть для отримання допомоги на поховання не видана. Внесено до Державного реєстру актів цивільного стану громадян 25.09.2024 року за номером 00145911349.

Отже, виходячи з показань самої позивачки, свідка та вказаного актового запису про смерть, похований ОСОБА_3 був за державний кошт, його похованням ОСОБА_2 не займаася, допомогу на поховання не отримувала.

Після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , залишилось майно, на яке відкрилась спадщина, власником якого він був відповідно до договору купівлі продажу від 23.12.2016 року, що складається з кімнати у гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим позивач ОСОБА_2 12.02. 2025 року звернулась до приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Лосінця С.М. із заявою про прийняття спадщини після смерті свого колишнього чоловіка, як спадкоємець четвертої черги, відповідно до ст. 1264 ЦПК України, так як проживала зі спадкодавцем однією сім`єю більше 5 років до часу відкриття спадщини, однак отримала роз`яснення щодо необхідності встановленого факту спільного проживання з ОСОБА_3 у судовому порядку, так як на момент смерті шлюб між ними було розірвано та вони були зареєстровані за різними адресами.

Місце реєстрації ОСОБА_2 АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання громадян від 19.02.2020 року №560, видана Виконавчим комітетом Металургійної районної у місті ради.

Місце реєстрації ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 АДРЕСА_4 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання громадян від 19.02.2020 року №561, видана Виконавчим комітетом Металургійної районної у місті ради.

З копії закордонного паспорта ОСОБА_2 , вбачається що з 17.09.2024 по 07.10.2024 року та з 02.11.2024 по 01.02.2025 року вона перебувала закордоном.

Окрім того, згідно відзиву на позовну заяву, встановлено що в померлого ОСОБА_3 присутній спадкоємець другої черги, а саме рідний брат померлого – ОСОБА_6 , який з пояснень ОСОБА_2 перебуває в лавах ЗСУ.

Позивачкою ОСОБА_2 надані суду копії квитанцій про сплату нею комунальних послуг з січень-квітень 2025 року за кімнату, яка належала ОСОБА_3 .

Суд вважає, що вказані квитанції не доводять факт спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 в період часу з 07.07.2017 року по день смерті ОСОБА_3 , тобто по ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно з нормами статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Права члена сім`ї має одинока особа. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України №5-рп/99 від 03.06.99 року встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт.

Пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом №552/196/20 від 27.05.2021 року.

За змістом норми статті 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 статті 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

В пункті 4.13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 20.02.2012 (який зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 282/20595 від 22.02.2012), для спадкоємця, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, заява про видачу свідоцтва про право на спадщину є первинним документом, на підставі якого заводиться спадкова справа. При цьому нотаріус має виконати всі дії, які передбачені цим Порядком.

Правовий аналіз законодавства свідчить, що право на спадкування у особи виникає саме за фактом постійного проживання із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, а не за самим лише фактом його реєстрації разом із спадкодавцем.

При цьому враховується, що місцем проживання фізичної особи за змістом ч. 1 ст. 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання спадкодавця за місцем проживання позивача і навпаки не може бути доказом того, що позивач не проживав зі спадкодавцем, оскільки, сама по собі відсутність такої реєстрації згідно з ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є достеменним підтвердженням обставин того, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідні правові позиції щодо застосування норм права сформульовано у постановах Верховного Суду від 10.01.2019 року у справі № 484/747/17 та від 04.07.2018 у справі N 404/2163/16-ц, які приймаються судом до уваги як такі, що є обов`язковими до застосування в силу приписів ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Згідно з роз`ясненнями викладеними у п. п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах спадкування» №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13, - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Згідно вимог ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Положеннями абзацу 1 ч. 2 ст. 3 СК України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до положень статей 1222, 1223 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

З роз`яснень, які викладені у пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів:

а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем;

б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядо к користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 21 березня 2019 року в справі № 461/4689/15-ц, від 30 вересня 2019 року в справі № 554/14633/15-ц, від 25 листопада 2019 року в справі № 711/348/17, від 03 лютого 2021 року в справі № 127/25053/17.

Виходячи з наведеного, аналізуючи показання позивача, свідка, дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позивачем не доведено та в судовому засіданні не встановлено, що позивач ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з моменту розірвання шлюбу з 10.04.2024 року. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в КП «Криворізька міська лікарня №1», документи на поховання отримувалися працівником вказаної лікарні, поховання проводилося за державний кошт комунальною установою «Ритуал», ОСОБА_2 похованням не займалася, допомогу на поховання не отримувала, на похоронах присутня не була, з 10.04.2024 року, вже в той час, коли ОСОБА_3 був хворий та знаходився на лікуванні, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був розірваний, а отже, суд вважає необхідним в задоволенні позову відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3 СК України, ст. ст. 12, 13, 76, 77, 79, 80, 263 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_2 до виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_2 , в період часу з 07.07.2017 року по день смерті ОСОБА_3 , тобто по ІНФОРМАЦІЯ_4 – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: Н. А. Літвіненко