Вирок від 08 липня 2026 р. у справі №210/4371/26 — Металургійний районний суд міста Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД

МІСТА КРИВОГО РОГУ

В И Р О К

іменем України

Справа № 210/4371/26

Провадження № 1-кп/210/650/26

09 липня 2026 року

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі:

головуючого-судді: ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого, - адвоката: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, матеріали кримінального провадження №12026041710000425 від 04 червня 2026 року, та угоду про визнання винуватості, щодо:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: с. Василівка, Кіровоградської області, громадянина України, офіційно не працюючого, маючого середню-спеціальну освіту, не одруженого, не маючого на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей, та інших непрацездатних осіб, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу положень статті 89 КК України вважається таким, що раніше не судимий,

за правовою кваліфікацією у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.185 ч.4, 361 ч.1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

30 червня 2026 року до Металургійного районного суду міста Кривого Рогу надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.185 ч.4, 361 ч.1 КК України, разом з угодою про визнання винуватості між прокурором Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисника ОСОБА_5 .

Зі змісту обвинувального акту та угоди про визнання винуватості вбачається наступне.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України №2102-IX, у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05год. 30хв. 24 лютого 2022 року, строком на 30 діб.

З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.

На підставі указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 27 квітня 2026 року №342/2026, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 28 квітня 2026 року №4857-ІХ, строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 90 діб - з 05 години 30 хвилин 04 травня 2026 року до 05 години 30 хвилин 02 серпня 2026 року.

02 червня 2026 року, в період часу з 09:00 години до 19:00 години, більш точний час досудовим розслідуванням встановити не вдалось за можливе, ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , разом з потерпілою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надавав останній допомогу у перевезенні особистих речей.

В подальшому, знаходячись в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 звернув увагу на мобільний телефон, який знаходився у шафі вітальної кімнати, де в цей час у останнього раптово виник злочинний умисел на таємне викрадення майна, що належить потерпілій ОСОБА_6 .

Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна і обернення його на свою користь, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, впевнившись, що його дії носять таємний характер та за ним ніхто не спостерігає, скориставшись відсутністю уваги з боку потерпілої ОСОБА_6 та за відсутністю інших свідків та очевидців, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, таємно викрав з шафи мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 10A», ShadowBlack, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , об`ємом пам`яті 64Gb, що належить потерпілій ОСОБА_6 , вартістю 2160,41 гривень.

Продовжуючи свій злочинний умисел ОСОБА_4 звернув увагу на сумку потерпілої ОСОБА_6 , яка знаходилася на дивані вищевказаної кімнати, усвідомлюючи, що в сумці можуть знаходитися грошові кошти, що належать потерпілій ОСОБА_6 , ОСОБА_4 взяв вищезазначену сумку, відкрив її та таємно викрав грошові кошти у сумі 5000,00 гривень.

В подальшому, ОСОБА_4 , зник з місця скоєння кримінального правопорушення з усім викраденим майном.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел спрямований на таємне викрадення майна потерпілої, ОСОБА_4 , маючи у розпорядженні засіб вчинення злочину, а саме - раніше викрадений мобільний телефон потерпілої ОСОБА_6 «Xiaomi Redmi 10A» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , з підключенням до мережі Інтернет, а також sim-картку оператора мобільного зв`язку «Lifecell», яку попередньо ОСОБА_4 таємно викрав разом із мобільним телефоном у потерпілої ОСОБА_6 , з абонентським номером НОМЕР_3 , що використовувався, як фінансовий номер телефону до відкритого на ім`я останньої банківського рахунку (IBAN) НОМЕР_4 у АТ «Райффайзен Банк» з 02 червня 2026 року, у період часу з 20:24 години по 20:48 годину, ОСОБА_4 , перебуваючи у невстановленому місці в м. Кривому Розі, знаючи дані банківської карти потерпілої ОСОБА_6 , а саме: номер картки, строк її дії та CVV-код, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, впевнившись, що його дії носять таємний характер та за ним ніхто не спостерігає, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, без відома та згоди власниці рахунку, шляхом здійснення безготівкових операцій за допомогою вебсайту за адресою: https://raiffeisen.ua/onlajn-platezhi, таємно викрав з карткового рахунку потерпілої грошові кошти, здійснивши о 20:24 годині безготівковий переказ у сумі 300,00 гривень (разом із комісією банку списано 308 гривень) та о 20:48 годині переказ у сумі 1600,00 гривень (разом із комісією банку списано 1621,00 гривню) на банківський рахунок (IBAN) НОМЕР_5 у АТ «А-Банк» відкритого на ім`я ОСОБА_6 , тим самим розпорядився ними на власний розсуд.

Вказаними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілій ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 9089,41 гривень.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, як крадіжка, за ознаками таємного викрадення чужого майна, вчиненого в умовах воєнного стану.

Крім того, 02 червня 2026 року, не пізніше 20:24 години, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений, ОСОБА_4 , перебуваючи у невстановленому місці в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, з метою розпорядитися раніше викраденими грошовими коштами, які він отримав внаслідок здійснення безготівкових операцій за допомогою вебсайту за адресою: https://raiffeisen.ua/onlajn-platezhi, діючи з корисливих мотивів, маючи прямий умисел на вчинення злочину, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, реалізуючи заздалегідь виниклий умисел, направлений на несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, з метою використання раніше викрадених коштів для особистих потреб, а саме із застосунку «abank24», призначеного для дистанційного керування банківськими рахунками, права на який належать АТ «А-Банк», а також державної системи віддаленої ідентифікації «BankID», що забезпечує передачу персональних даних користувачів від банку, в якому відкрито рахунок, до суб`єкта, який надає користувачу послугу, права на яку належать Національному банку України, діючи в порушення вимог та приписів Закону України «Про Захист персональних даних», Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», Закону України «Про інформацію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, маючи у розпорядженні засіб вчинення злочину, а саме - раніше викрадений мобільний телефон потерпілої ОСОБА_6 «Xiaomi Redmi 10A» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , з підключенням до мережі Інтернет, з раніше встановленим до його операційної системи застосунком «abank24», а також sim-картку оператора мобільного зв`язку «Lifecell», котру попередньо ОСОБА_4 таємно викрав разом із мобільним телефоном у потерпілої ОСОБА_6 , абонентським номер НОМЕР_3 , що використовувався останньою як фінансовий номер телефону у застосунку «abank24», до відкритого на ім`я останньої банківського рахунку (IBAN) НОМЕР_5 у АТ «А-Банк» діючи без відома та згоди останньої, здійснив несанкціоноване втручання в роботу вищевказаного застосунку, як інформаційної (автоматизованої) системи, що виразилось у дистанційній ідентифікації та верифікації її особи як ОСОБА_6 , шляхом обміну ідентифікаційними даними з АТ «А-Банк» у мережі Інтернет та sms-листуванням, за наслідками якого отримав безпосередній доступ до вищезгаданого банківського рахунку ОСОБА_6 та можливості здійснювати банківські операції за ними, а також можливість подальшого отримання адміністративних (державних), фінансових, комерційних та інших послуг у мережі Інтернет від її імені.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.361 КК України, за ознаками несанкціонованого втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем.

Під час досудового розслідування між сторонами кримінального провадження досягнуто угоди про визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, яку укладено 29 червня 2026 року.

09 липня 2026 року, на підставі ст.473 ч.1 КПК України, у підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про затвердження угоди про визнання винуватості від 29 червня 2026 року, укладеної між прокурором Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 , якому на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 .

Виходячи із змісту даної угоди, сторони виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ст.ст.185 ч.4, 361 ч.1 КК України, яка ніким не оспорюється, зазначили істотні обставини для даного кримінального правопорушення, обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнає свою винуватість у зазначених діяннях і зобов`язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі обвинувального акту у судовому провадженні.

За змістом угоди ОСОБА_4 беззастережно визнав свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.185 ч.4, 361 ч.1 КК України, та обставини вчинення цих кримінальних правопорушень, погодився понести покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст.185 ч.4, 361 ч.1 КК України, у виді: за ст.185 ч.4 КК України, у виді 05 років позбавлення волі; за ст.361 ч.1 КК України, у виді 01 року обмеження волі. На підставі ст.70 ч.1 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у виді 05 років позбавлення волі, та на підставі ст.75 КК України, звільнити від відбування покарання з іспитовим строком, з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вказав, що цілком розуміє свої права та наслідки укладення угоди, що передбачені ст.473, ст.474 ч.4 КПК України, які йому були роз`яснені судом в ході судового засідання.

Також, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно визнав свою вину за ст.ст.185 ч.4, 361 ч.1 КК України, та надав суду згоду на призначення узгодженого сторонами угоди покарання.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що угода підписувалася у його присутності, згода обвинуваченого на укладення угоди про визнання винуватості була добровільною, а тому просив затвердити угоду про визнання винуватості.

Від потерпілої ОСОБА_6 надійшли письмова згода та заява, в котрих вона просить проводити розгляд справи за її відсутності, не заперечує проти затвердження угоди про визнання винуватості, призначення обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи. Претензій до обвинуваченого не має, цивільний позов наміру заявляти також не має.

Розглядаючи питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, дослідивши її зміст та надані суду матеріали, врахувавши думку учасників процесу, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно п.2 ч.1 ст.468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з положеннями ч.4 ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Суд переконався в тому, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді про визнання винуватості. Умови угоди повністю відповідають вимогам ст.472 КПК України, інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Суд не перевіряє фактичні обставини вчинених обвинуваченим правопорушень, так як не здійснює оцінку доказів у кримінальному провадженні під час проведення судового засідання, виходячи з того, що межі розгляду встановлюються лише змістом угоди про визнання вини.

При призначенні покарання, суд враховує, що узгоджені сторонами в угоді про визнання винуватості вид і міра покарання відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань та розміру призначеного покарання, які встановлені КК України.

При вирішенні питання про відповідність угоди вимогам ст.474 КПК України, суд враховує, що умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам цього кодексу, правова кваліфікація дій кримінальних правопорушень вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб. Не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, не є очевидною неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань за угодою, фактичні підстави для невизнання винуватості відсутні.

При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені пунктом 1 частини четвертої статті 474 КПК України, а також наслідки укладення й затвердження даної угоди, передбачені частиною другою статті 473 КПК України, наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК України, вид покарання, та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Судом не встановлено визначених ч.7 ст.474 КПК України підстав для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості між обвинуваченим та прокурором.

Відповідно до ч.1 ст.475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену міру покарання.

Обставинами, що згідно зі ст.66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

Суд також враховує особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який в силу положень ст.89 КК України вважається таким, що не судимий, офіційно не працює, не одружений, не має на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей, та інших непрацездатних осіб, характеризується задовільно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебував та не перебуває, має місце постійного проживання та реєстрації, майнова шкода відносно потерпілої повністю відшкодована, цивільний позов потерпілою не заявлявся, претензій потерпіла до обвинуваченого не має.

Суспільний інтерес виражається в забезпеченні швидкого досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження.

Таким чином, оскільки укладення угоди є добровільним, умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, не суперечать вимогам цього закону та інтересам суспільства, правова кваліфікація кримінальних правопорушень за ст.ст.185 ч.4, 361 ч.1 КК України є вірною, зобов`язання взяті за угодою обвинуваченим виконуються, узгоджена міра покарання відповідає характеру і тяжкості обвинувачення, особі обвинуваченого, суд вважає за можливе затвердити угоду про визнання винуватості від 29 червня 2026 року, та призначити узгоджене покарання.

Кримінальним правопорушенням потерпілій ОСОБА_6 завдано майнового збитку на загальну суму 9089,41грн, котрий повністю відшкодовано, цивільний позов потерпілою не заявлявся, право на його пред`явлення потерпілій роз`яснено.

Питання про речові докази вирішити у відповідності до положень ст.100 КПК України.

Статтею 118 ч.3 КПК України визначено, що витрати на залучення експертів є процесуальними витратами.

Відповідно до ст.122 ч.2 КПК України, залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

Згідно з вимогами ст.124 ч.2, ст.374 ч.4 п.2 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Таким чином, з обвинуваченого ОСОБА_4 в порядку ст.124 ч.2 КПК України, на користь держави підлягають стягненню витрати на залучення експертів для проведення судово-товарознавчої експертизи №СЕ-19/104-26/21276-ТВ від 17 червня 2026 року у розмірі 1925,44 гривень.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження не обирався, а тому питання про його дію суд не вирішує.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження також не застосовувались.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.314, 370, 371, 373, 374, 475, 476 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.185 ч.4, 361 ч.1 КК України від 29 червня 2026 року, укладену сторонами кримінального провадження, прокурором Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 , та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисника ОСОБА_5 .

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.185 ч.4, 361 ч.1 КК України, та призначити йому покарання:

- за ст.185 ч.4 КК України, у виді 05 (п`яти) років позбавлення волі;

- за ст.361 ч.1 КК України, у виді 01 (одного) року обмеження волі.

На підставі ст.70 ч.1 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді 05 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням строком на 01 (один) рік, зобов`язавши його на підставі ст.76 ч.1 п.п.1, 2 КК України, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, та згідно зі ст.76 ч.3 п.2 КК України, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази, перераховані на арк.крим.пров.№23, а саме пакет з речами, котрі згідно розписки від 03 червня 2026 рок повернуто потерпілій ОСОБА_6 , залишити у останньої за належністю.

Речовий доказ, перерахований на арк.крим.пров.№72, а саме мобільний телефон марки «POCO C61» у рожевому силіконовому чохлі, з сім-карткою мобільного оператора «Vodofone», номер телефону НОМЕР_6 , імей1: НОМЕР_7 , імей2: НОМЕР_8 , котрий згідно розписки від 05 червня 2026 рок повернуто потерпілій ОСОБА_6 , залишити у останньої за належністю.

Речовий доказ, перерахований на арк.крим.пров.№96, а саме мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 10A», ShadowBlack, у рожевому силіконовому чохлі, з сім-карткою мобільного оператора «Vodofone», номер телефону НОМЕР_9 , IMEI1: НОМЕР_10 , IMEI2: НОМЕР_11 , котрий згідно розписки від 06 червня 2026 рок повернуто потерпілій ОСОБА_6 , залишити у останньої за належністю.

Речовий доказ, перерахований на арк.крим.пров.№124, а саме мобільний телефон марки «Apple iPhone 11», зеленого кольору, з сім-карткою мобільного оператора «Київстар», номер телефону НОМЕР_12 , IMEI1: НОМЕР_13 , IMEI2: НОМЕР_14 , котрий згідно розписки від 06 червня 2026 рок повернуто свідку ОСОБА_7 , залишити у останнього за належністю.

Судові витрати у кримінальному провадженні за проведення судово-товарознавчої експертизи №СЕ-19/104-26/21276-ТВ від 17 червня 2026 року у розмірі 1925,44 гривень, на підставі ст.124 ч.2 КПК України, стягнути із засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави.

Матеріали кримінального провадження за №12026041710000425 від 04 червня 2026 року, залишити при обвинувальному акті, справа №210/4371/26, провадження №1-кп/210/650/26.

З підстав, передбачених ст.394 ч.3 КПК України, вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Металургійний районний суд міста Кривого Рогу.

Обмеження права оскарження даного вироку визначені ст.473 КПК України.

Копія вироку суду вручається негайно засудженому, його захиснику та прокурору.

Крім того засудженому роз`яснюються вимоги ст.376 ч.3 КПК України.

Повний текст вироку складено 09 липня 2026 року.

Суддя: ОСОБА_1