Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №522/7036/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/7036/26

Провадження № 2-о/522/365/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої судді - Косіциної В.В.,

розглянувши на підставі наявних матеріалів заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи – ОСОБА_2 та Одеська міська рада про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

27 квітня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа – ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, у якій заявник просить суд встановити факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини ОСОБА_1 з ОСОБА_3 .

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Разом із позовною заявою від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів у якому він просить витребувати у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Петровської Н.В. належним чином засвідчену копію спадкової справи № 7/2026 стосовно майна спадкодавця ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 29 квітня 2026 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку окремого провадження. Залучено в якості заінтересованої особи Одеську міську раду. Задоволено клопотання про витребування доказів. Також, витребувано у Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради відомості про зареєстроване місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 18.02.2021 року, а також відомості про осіб, які були зареєстровані з ним на момент смерті, тобто, станом на 18 лютого 2021 року та у Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України належним чином засвідчені копії витягів з Державного реєстру актів цивільного стану про народження де матір`ю дитини зазначено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; належним чином засвідчені копії витягів з Державного реєстру актів цивільного стану про шлюб щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Засідання по справі призначено на 03 червня 2026 року.

15 травня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу – Петровської Наталі Володимирівни надійшла заява на виконання ухвали суду від 29 квітня 2026 року.

У судове засідання, призначене на 03 червня 2026 року учасники справи – не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Засідання по справі відкладено на 08 липня 2026 року у зв`язку із ненадходженням до суду витребуваних доказів.

09 червня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеса надійшла відповідь з ДНАП ОМР на виконання ухвали суду від 29.04.2026.

12 червня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від ВДРАЦС у м. Одесі ОМУМЮ надійшла відповідь на виконання ухвали суду від 29.04.2026.

У судове засідання, призначене на 08 липня 2026 року учасники справи – не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Будь яких інших заяв або клопотань від учасників справи – не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з неявкою учасників справи, ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання прийнято рішення здійснити розгляд справи за відсутності сторін на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

Суд дослідивши матеріали справи встанови наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , відповідно до якого батьком дитини є ОСОБА_5 , матір`ю – ОСОБА_6 .

Згідно повного витягу з ДРАЦС громадян щодо актового запису про розірвання шлюбу від 04.02.2026 №00056317360, прізвище ОСОБА_6 внаслідок розірвання шлюбу було змінено на «Добижа».

Прізвище ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було змінено на « ОСОБА_7 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 .

Тобто, ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина.

Згідно копії заповіту, посвідченого 30 жовтня 2004 року, реєстровий номер – 3-3118, ОСОБА_3 заповіла усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що на день її смерті буде їй належати і на що вона за законом матиме право, в тому числі квартиру АДРЕСА_1 своїй доньці – ОСОБА_4 .

04 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу – Петровської Наталі Володимирівни із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Постановою приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу – Петровської Наталі Володимирівни від 30 березня 2026 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно у зв`язку із пропуском строку звернення із заявою про прийняття спадщину. Роз`яснено право на захист порушених, оспорюваних або невизнаних прав в судовому порядку.

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилами статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Згідно зі статтею 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У частині четвертій статті 315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Суди мають встановлювати, між ким існує спір, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право заявника на прийняття спадщини, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним (див. постанови Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц, від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19-ц, від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19, від 15 листопада 2021 року у справі № 554/10125/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21).

У постанові КЦС ВС від 29.01.2025 року у справі № 646/5897/24 зазначено, що відмовляючи у відкритті окремого провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про те, що вказаний факт не підлягає встановленню у порядку окремого провадження, оскільки в цьому випадку існує спір про право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження. Проте з такими висновками судів погодитися не можна, оскільки вони не відповідають нормам права, які підлягають застосуванню, та є передчасними. Так, у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, заявник зазначав, що він є єдиним спадкоємцем після смерті матері, проте суди не перевірили його доводи, не встановили і в своєму рішенні не зазначили, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (ЦК України), який би оспорював право ОСОБА_1 на прийняття спадщини, тобто не встановили коло спадкоємців, а також між ким існує спір щодо спадкового майна, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним. Відмова нотаріуса у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про прийняття спадщини пов`язана виключно з пропуском строку, необхідним для прийняття спадщини, та не підтвердженням факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Суди не з`ясували позицію сільської ради, яка залучена до участі у справі і жодного разу не заявила про наявність у неї претензій щодо спадкового майна.

Необхідність встановлення факту спільного проживання для отримання спадщини саме по собі не свідчить про наявність спору.

Отже, висновок судів про наявність спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження, є передчасним і нічим не підтверджений. Без відкриття провадження у справі неможливо встановити фактичні обставини щодо наявності спору про право.

Схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19, від 14 грудня 2022 року у справі № 180/2132/21, від 31 травня 2023 року у справі № 357/11366/22, від 07 лютого 2024 року у справі № 545/844/23, від21 лютого 2024 року у справі № 278/304/23.

З метою встановлення наявності та/або відсутності інших спадкоємців та відповідно встановлення наявності або відсутності спору про право, під час вирішення питання про відкриття провадження у справі було витребувано копію спадкової справи.

Відповідь на виконання вказаної ухвали надійшла до суду 15 травня 2026 року. З її змісту вбачається, що із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулася виключно ОСОБА_1 .

Будь які інші особи із заявою про прийняття спадщини – не зверталися.

Із відомостей з веб-порталу «Судова влада» та ЄДРСР вбачається, що будь-які спори щодо спадкового майна – відсутні.

Будь-яких заперечень від Одеської міської та від ОСОБА_2 , які належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду – не надходило.

Згідно відповіді з ДНАП ОМР від 08.06.2026 №865ел/01-09, ОСОБА_3 на момент смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . За вказаною адресою також була зареєстрована ОСОБА_8 .

В матеріалах справи наявна відповідь з КП «БТІ» ОМР, зі змісту якої вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 наявні дві квартири під номером «один», одна з яких зареєстрована за ОСОБА_8 , інша за ОСОБА_3 .

Зазначене свідчить про те, що встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 на час відкриття спадщини із спадкодавцем не впливає на права та інтереси інших осіб, тобто, не породжує спору про право, а тому, суд вважає, що такий факт може бути встановлено в порядку окремого провадження.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» відсутність реєстрації місця проживання не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом. Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17.

Тому, під час вирішення питання про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем, суд має у повній мірі дослідити інші належні та допустимі докази, які були надані заявником та які б підтверджували такий факт.

У заяві про встановлення факту, заявниця зазначає, що проживала з ОСОБА_3 на момент смерті.

На підтвердження вказаної обставини позивачкою було подано:

- копію акту про фактичне спільне проживання від 14.04.2026, підписаний ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , та скріплений печаткою КП «ЖКС «ПОРТО-ФРАНКІВСЬКИЙ», відповідно до якого ОСОБА_3 разом із сім`єю по дату смерті проживала за адресою: АДРЕСА_3 . У вказаній квартирі з моменту народження та по теперішній час проживають ткож ОСОБА_1 (дочка померлої) та ОСОБА_2 (онук). У акті вказано, що ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали за вказаною адресою, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, були пов`язані спільним побутом. Також в акті зазначено, що ОСОБА_12 хворіла, а її донька – ОСОБА_1 та внук здійснювали за нею догляд та в подальшому здійснювали поховання;

- довідку №712/11, що видана КП «ЖКС «ПОРТО-ФРАНКІВСЬКИЙ» 15 квітня 2026 року, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 та її матір – ОСОБА_3 з 1978 року по 18 лютого 2021 року фактично постійно проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_3 ;

- копії платіжних інструкцій, що підтверджують факт оплати ОСОБА_1 житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2 , тобто, щодо квартири, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3 ;

- копію інформаційною довідки для оформлення свідоцтва про поховання, яка видана ОСОБА_1 про поховання ОСОБА_3 ;

- копію договору-замовлення від 20.02.2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_13 , предметом якого було надання послуги з копання могили для поховання ОСОБА_3 та інших послуг, пов`язаних із організацією поховання ОСОБА_3 .

Зазначене на думку суду підтверджує факт того, що ОСОБА_1 постійно проживала разом із спадкодавцем – ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини, у зв`язку з чим, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви у повному обсязі.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 293-294, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи – ОСОБА_2 та Одеська міська рада про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини – задовольнити.

Встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП – НОМЕР_4 , постійно проживала на час відкриття спадщини зі спадкодавцем – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення складено та підписано 08 липня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.