Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №495/4135/26 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 495/4135/26

№ провадження 2-а/495/68/2026

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

06 липня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,

за участю секретаря Чибукової О.В.

справа № 495/4135/26

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Білгород-Дністровському адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить скасувати постанову № 1195 по справі про адміністративне правопорушення від 03.05.2025, складену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 ; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 8000 грн.

Стислий виклад позицій позивача та відповідача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 03 травня 2026 року відносно позивача начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_2 була винесена постанова № 1195 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210 КУПАП, зокрема за те, що «відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 1195 від 24.04.2025 року, складеного начальником відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 капітаном ОСОБА_3 , громадянин ОСОБА_1 у період з 19.05.2024 по 16.07.2024, своєчасно не з?явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 для оформлення військово — облікового документу, вчасно не повідомив про зміну своїх персональних даних та не здійснив їх звірку з обліковими даними ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Своїми діями громадянин ОСОБА_1 не виконав вимоги підпункту 8 пункту 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 року «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів», за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною 3 статті 210 КУпАП.

Із зазначеною постановою позивач не згоден та вважає ії незаконною.

Підставою для притягнення ОСОБА_1 за оскаржуваною постановою, стало саме не вчасне оновлення даних в ІНФОРМАЦІЯ_2 у період з 19.05.2024 р. по 16.07.2024 р.

Привертає увагу, що стаття 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку». Саме у відповідності до даної норми обов?язок усіх військовозобов?язаних оновити дані саме з набуття чинності нової редакції ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - тобто - 19.05.2024 р.

Разом з тим, ще 30 квітня 2025 року у відповідності до постанови № 4057 по справі про адміністративне правопорушення, ухваленою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 підполковником ОСОБА_4 . ОСОБА_1 вже притягався до адміністративної відповідальності саме за дане адміністративне правопорушення.

Так у відповідності до тексту постанови від 30.04.2025 р. № 4057: Згідно відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів «Оберіг» встановлено, що ОСОБА_1 в порушення вимог ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» своєю бездіяльністю, без поважних причин, самоусунувся від вчинення дій виконання військового обов?язку, а саме не своєчасне оновлення військово-облікових через Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів «Оберіг», ЦНАП чи особистою явкою до ТЦК та СП. Очевидно, що фабула вчинення правопорушення у двох постановах одна й та сама.

Більш того, за постановою № 4057 від 30.04.2025 р. ОСОБА_1 сплатив штраф, що підтверджено відповідною квитанцією.

Якщо у стороннього спостерігача виникне підозра, що за кожній з описаних вище постанов, стоїть самостійне адміністративне правопорушення: після сплати штрафу - позивач, нібито, знову був оголошений в розшук ТЦК та СП, то така ймовірність спростовується текстом самої постанови № 4057 від 30.04.2026 р: «На тепершній час ОСОБА_1 має бронювання від ТОВ «Одеський хлібзавод № 4», дійсне до 05.02.2026 р.», що вказує, що вже у ніякому розшуку він не перебував.

Відтак, зазначені дії відповідача свідчать про подвійне притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне і те ж саме правопорушення.

Враховуючи викладене, вважає, що наявні підстави для задоволення позову.

Відповідач відзив не надав.

Заяви, клопотанні, інші процесуальні дії у справі

22 травня 2026 року ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.

25 травня 2026 року ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Сторони у судове засідання не з`явились.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом дійсно встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.

Відповідно постанови № 1195 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 03 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. Підставою притягнення до адміністративної відповідальності стало в період з 19.05.2024 по 16.07.2024 не з`явлення до ІНФОРМАЦІЯ_4 для оформлення військово-облікового документу, не повідомлення про зміну своїх персональних даних та не здійснення їх звірки з обліковими даними ІНФОРМАЦІЯ_2 . /а.с. 15/

Згідно копії постанови № 4057 від 30 квітня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. Підставою притягнення до адміністративної відповідальності стало несвоєчасне оновлення військово-облікових даних через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, ЦНАП чи особистою явкою до ТЦК та СП. /а.с. 16/

24 квітня 2025 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення № 1195./а.с. 17/

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебуває на військовому обліку , військовозобов`язаний, має відстрочку – бронювання, дата відстрочки до 29.12.2026./а.с. 18/

З дубліката чека від 14 травня 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 сплатив штраф у розмірі 8500,00 за адміністративним протоколом № 1253/939 від 29.04.2025./а.с. 20/

Нормативне обґрунтування. Оцінка аргументів сторін, висновки суду

Відповідно до ч. 3 ст. 288 КУпАП, оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Пунктом 1 частини 1 ст. 20 КАС України визначено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності

Так, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, в межах даної справи суду належить здійснити перевірку рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності на предмет відповідності вимогам законності, верховенства права, правам, свободам та законним інтересам осіб, вимогам розумності, добросовісності, безсторонності (неупередженості).

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Як визначено ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Зі змісту ст. 284 КУпАП вбачається, що одним з можливих наслідків розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення є притягнення особи до адміністративної відповідальності шляхом винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.

При цьому суд звертає увагу, що винесення постанови про накладення адміністративного стягнення є одним з найсуворіших наслідків вирішення справи про адміністративне правопорушення, оскільки внаслідок накладення стягнення особа зазнає негативних наслідків особистого, майнового чи організаційного характеру, що безумовно призводить до втручання у сферу її особистих прав, свобод та законних інтересів. Внаслідок цього рішення суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності має бути достатнім чином обґрунтованим для забезпечення правомірності та пропорційності втручання у сферу особистих прав особи, якого вона зазнає внаслідок накладення на неї стягнення.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП вищевказані обставини встановлюються на підставі доказів

Стаття 280 КУпАП зобов`язує орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Частиною першою статті 210-1 КУпАП встановлено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зазначена норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

Для кваліфікації діяння як адміністративного правопорушення необхідна сукупність чотирьох елементів його складу: об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони.

Позивач є громадянином України, перебуває на військовому обліку, а отже є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Об`єктом адміністративного правопорушення є порядок мобілізаційної підготовки та мобілізації, а об`єктивною стороною – його порушення в особливий період.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Особливий період діє в Україні від 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Зазначене узгоджується з постановою Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 205/1993/17-ц.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

У пп. 8 п. 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» затверджених постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 зазначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: у випадку зміни персональних даних, зазначених у пунктах 7 та 7-1 частини першої статті 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів”, повідомляти про такі зміни в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу (для військовозобов`язаних та резервістів СБУ чи розвідувальних органів - до відповідного органу СБУ чи розвідувального органу України). Такі персональні дані можуть повідомлятися не частіше ніж один раз на сім днів через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Так, відносно позивача складено постанову про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 03.05.2025 № 1195 за невиконання вимог пп. 8 п. 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» затверджених постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022.

Втім, відповідач по справі не надав відзиву та жодних доказів на підтвердження правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, у матеріалах справи наявна виключно копія постанови про притягнення останнього до адміністративної відповідальності.

Однак, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути доказом вчинення особою правопорушення. Вона є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому має передувати фіксування цього правопорушення.

Водночас, відповідно до вимог ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як вбачається з ч. 1 ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Більше того, згідно ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Частиною 3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміні-стративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, враховуючи, що суду не надано належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем не спростовано презумпцію протиправності свого рішення, з урахуванням принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, відповідно до якої всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, суд вважає наявними підстави для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Вирішення питання про судові витрати

Відповідно до частини першої ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 7 ст. 139КАС України).

Згідно ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином, питання щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу буде вирішено судом після подання відповідної заяви позивачем на підставі поданих доказів.

Оскільки позов підлягає задоволенню, розмір судових витрат у вигляді судового збору у даній категорії справи складає 665,60 грн,за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 73 - 77, 139, 242-246, 286, 293, 295 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити.

Постанову № 1195 по справі про адміністративне правопорушення від 03.05.2025, складену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 – скасувати.

Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь позивача судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено 09 липня 2026 року.

Суддя