Рішення від 02 липня 2026 р. у справі №495/5125/26 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 495/5125/26

№ провадження 2/495/4078/2026

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

03 липня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Прийомової О.Ю.

за участю секретаря судового засідання Чибукової О.В.

справа № 495/5125/26

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Білгород-Дністровський цивільну справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , у якому просить розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований 10.07.2025 року органом державної реєстрації актів цивільного стану міста Кельн, Федеративна Республіка Німеччина; судові витрати покласти на позивача.

Стислий виклад позовних вимог

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 10 липня 2025 року ОСОБА_1 уклала шлюб з відповідачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований 10.07.2025 року органом державної реєстрації актів цивільного стану міста Кельн, Федеративна Республіка Німеччина, про що видане свідоцтво про шлюб від 23.04.2026 року цим же органом, з відміткою апостиль Федеративна республіка Німеччина м. Кельн, 11.05.2026 року (нотаріально засвідчений переклад додається), і проживала з ним однією сім`єю до травня 2026 року, після чого її проживання однією сім`єю із Відповідачем було фактично припинено.

Від цього шлюбу у сторін немає неповнолітніх дітей. Позивачка в стані вагітності не перебуває.

За недовгий час подружнього життя спільне проживання у позивача з Відповідачем не склалося, оскільки у них виявилась велика різниця характерів, вони не розуміють один одного.

Близькі відносини між ними не існують, з моменту припинення проживання однією сім`єю та на сьогодні вони проживають окремо.

Шлюб був зареєстрований у позивача вперше, у відповідача вперше.

Спільне господарство ними разом не ведеться.

Позивач переконана, що подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе і суперечитиме її інтересам, які мають істотне значення для неї.

Відповідач відмовляється зареєструвати розірвання шлюбу через органи ДРАЦС.

Спору про поділ майна, що є їх спільною власністю, не має.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

17 червня 2026 року ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного Одеської області позов прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Сторони у судове засідання не з`явились.

Від відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без часті сторони позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом дійсно встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.

10 липня 2025 року ОСОБА_1 уклала шлюб з відповідачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований 10.07.2025 року органом державної реєстрації актів цивільного стану міста Кельн, Федеративна Республіка Німеччина, про що видане свідоцтво про шлюб від 23.04.2026 цим же органом, з відміткою апостиль Федеративна республіка Німеччина м. Кельн, 11.05.2026./а.с. 7-9/

Нормативне обґрунтування

Відповідно до частин першої, другої статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу,Закону України «Про міжнародне приватне право»,законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про міжнародне приватне право України» шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу. Шлюб між іноземцями, шлюб між іноземцем та особою без громадянства, шлюб між особами без громадянства, що укладені відповідно до права іноземної держави, є дійсними в Україні.

Згідно ст. 63 Закону України «Про міжнародне приватне право України» припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.

Щодо дійсності документів

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Двосторонній Договір про правову допомогу у цивільних справах, укладений між Україною та Федеративною Республікою Німеччиною – відсутній.

Водночас, як Україна, так і Федеративна Республіка Німеччина приєднались до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961 (Гаазька конвенція).

Так, Відповідно до ст.1 Гаазької Конвенції від 5 жовтня 1961 року передбачено, що її умови поширюються на офіційні документи, які були видані на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави. Такими документами визнаються: 1) документи, що походять від прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; 2) адміністративні документи; 3) нотаріальні акти та інші.

Згідно ст. 3 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961 (Гаазька конвенція) єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Однак дотримання згаданої в попередній частині формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами відміняють чи спрощують дану формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації.

Враховуючи вищезазначене, підстави недійсності свідоцтва про шлюб, який зареєстрований 10.07.2025 року органом державної реєстрації актів цивільного стану міста Кельн, Федеративна Республіка Німеччина, та на якому проставлено апостиль - відсутні.

Щодо права, яке підлягає застосуванню

Відповідно до статті 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином.

Аналіз ст. 60 «Правові наслідки шлюбу» Закону України «Про міжнародне приватне право» дає підстави для висновку, що законодавець України визначив чотири колізійні прив`язки у визначенні закону, яким має керуватися подружжя під час вирішення питання про припинення шлюбу: 1) спільний особистий закон подружжя (lex patrie); 2) закон спільного місця проживання подружжя, за умови, що один з подружжя продовжує проживати у цій державі (lex domicilii); 3) право держави, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином (proper law); 4) закон, обраний подружжям (lex voluntatis).

Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є (ч. 1 ст. 16 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Враховуючи, що сторони є громадянами України, до застосування підлягають норми матеріального права України (спільний особистий закон подружжя).

Оцінка аргументів сторін, висновки суду

Відповідно до стаття 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до ст. ст. 21, 24 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частиною 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини.

Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ст. 112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини - інваліда та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

На підставі викладеного, суд вважає, що можливість збереження сім`ї втрачена, подальше сумісне життя подружжя суперечило б інтересам позивача, тому його позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 115 Сімейного кодексу України передбачено, що документом який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Керуючись Законом України «Про міжнародне приватне право», ст. ст. 109-110, 112, 115 СК України, ст. ст. 12, 13, 83, 258, 263, 264, 265, 268, 280, 281, 354, 496 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований 10.07.2025 року органом державної реєстрації актів цивільного стану міста Кельн, Федеративна Республіка Німеччина.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складений 08.07.2026.

Суддя: