Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №716/924/26 — Заставнівський районний суд Чернівецької області

Справа № 716/924/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.07.2026 м. Заставна

Заставнівський районний суд Чернівецької області в складi:

головуючої судді Шевчук Р.М.,

при секретарі судового засідання Ільчуку М.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Заставнівського районного суду Чернівецької області справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Козловська Юлія Павлівна до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Заставнівського районного суду Чернівецької області з позовною заявою в якій просить ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом, на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, який був успадкований нею після смерті чоловіка ОСОБА_3 .

Вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Зазначає, що вона є спадкоємцем за законом, в свою чергу спадщину прийняла протягом шести місяців від дня смерті, чоловіка звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини іншим спадкоємцем за законом є його донька - ОСОБА_2 . Крім цього вказує, що інші спадкоємці ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовились від спадщини, що підтверджується відповідними заявами. Зазначає, що між ними було укладено договір про поділ спадкового майна від 02 жовтня 2025 року.

02 жовтня 2025 року, звернувшись до приватного нотаріуса Чернівецького РНО із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове нерухоме майно, отримала відмову у видачі такого свідоцтва у зв`язку з тим, що, нею не подано приватному нотаріусу Чернівецького районного нотаріального округу Чернівецької області документу який посвідчує право власності на житловий будинок та документів про державну реєстрацію прав власності на житловий будинок який успадковується які є необхідними для вчинення нотаріальної дії і що вчинення такої нотаріальної дії без таких документів суперечить законодавству України.

Зазначала, що вона не має можливості використати своє право на оформлення спадщини в позасудовому порядку, а тому змушена звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Враховуючи викладене, просила позовні вимоги задоволити та визнати за нею право власності на спадкове нерухоме майно.

Ухвалою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 01.06.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання та витребувано матеріали спадкової справи.

Позивачка ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву в якій просить справу розглядати у її відсутності. Позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Відповідачка – ОСОБА_2 в підготовче судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому Законом порядку.

До суду надійшла заява від відповідачки, в якому остання зазначила, що не заперечує проти задоволення позов та просить розглянути справу за її відсутності. Позов підтримує.

Відповідно до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази в справі в їх сукупності та взаємозв`язку, врахувавши заяви сторін, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема визнання права.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу (ч. 4 ст. 200 ЦПК України).

У відповідності до вимог ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У відповідності до вимог ст. 392 ЦК України - власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до положень ч.1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Дане зобов`язання встановлено законодавством у зв`язку з тим, що право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця тільки з моменту державної реєстрації цього майна.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з позовною заявою за правилами позовного провадження.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , про що Виконавчим комітетом Юрковецької сільської ради Заставнівського району Чернівецької області було видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 та зроблено актовий запис про смерть № 22. Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому нерухоме майно.

З спадкової справи № 200/2022 року заведеної після смерті ОСОБА_3 вбачається, що спадкоємці ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , 09.08.2022 року звернулися до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Інші спадкоємці ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовились від прийняття спадщини.

02 жовтня 2025 року між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір про поділ спадкового майна який зареєстрований в реєстрі за № 1259.

Згідно зі ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України - спадщина належить спадкоємцеві, незалежно від часу прийняття спадщини.

Отже, після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, житловий будинок за адресою; АДРЕСА_1 .

Порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР був встановлений інструкцією, яка була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року та втратила чинність згіднонаказу Держжитлокомунгоспу № 56 від 13 грудня 1995 року.

Згідно з п.4, 7 цієї Інструкції підлягали реєстрації всі будинки і домоволодіння, у тому числі належні громадянам на праві особистої власності, і здійснювалась вона на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів, перелік яких додано до вказаної Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Як вбачається з технічного паспорту, який виготовлений 22.09.2025 року ФОП ОСОБА_6 , житловий будинок по АДРЕСА_1 побудовано в 1978 році складається з житлового будинку літ. «А» загальною площею 51,40 кв.м., в тому числі житловою площею 37,60 кв.м; літня кухня-гараж літ. «Б»; сарай літ. «В», вбиральня літ «Г», сарай літ. «Д»; криниця І, вигрібна яма II, огорожа №1-3.

Пленум Верховного Суду України у п.9 своєї постанови від 04 жовтня 1991 року №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» роз`яснив, що право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради. Вказаною інструкцією обов`язковою була реєстрація права власності на житлові будинки в органах БТІ лише у містах і селищах міського типу, однак не у сільській місцевості.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 43 Постанови КМУ від 25 грудня 2015 року №1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на території сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, замість документів, передбачених пунктом 42 цього Порядку, можуть бути подані: - документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність з погосподарської книги; - виписка з погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений, - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою.

Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим.

Відповідно до довідки № 366 від 20.05.2026 року виданою виконавчим комітетом Юрковецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, згідно по господарської книги №12 запис №0573-3, сторінка 47, знаходиться житловий будинок з господарськими спорудами за адресою АДРЕСА_1 , належить (належав) покійному ОСОБА_3 .

Таким чином, дослідженими у судовому засіданні доказами в їх сукупності підтверджується, що домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , було збудоване ОСОБА_3 за власні кошти відповідно до вимог законодавства, чинного на час його будівництва, та належним чином обліковане органом місцевого самоврядування шляхом внесення відповідних відомостей до погосподарської книги.

Судом встановлено, що після смерті спадкодавця ОСОБА_1 прийняла спадщину в порядку, визначеному частиною першою статті 1269 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Чернівецького районного нотаріального округу Чернівецької області Бурдейної Г.П. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, що входить до складу спадкового майна. Проте постановою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на зазначене нерухоме майно.

З досліджених судом доказів установлено, що спірний житловий будинок за життя був збудований спадкодавцем ОСОБА_3 , який фактично набув право власності на нього, однак не оформив це право у встановленому законом порядку та не отримав відповідних правовстановлюючих документів. Після смерті спадкодавця позивачка як його дружина та спадкоємиця за законом прийняла спадщину, однак у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спірне нерухоме майно позбавлена можливості оформити свої спадкові права в нотаріальному порядку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно є об`єктивною перешкодою для видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину, що унеможливлює реалізацію позивачкою свого права на оформлення спадщини у позасудовому порядку.

Разом із тим відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину не припиняє права спадкоємця на спадкове майно та не позбавляє його права на судовий захист. У такому випадку належним способом захисту порушеного права є звернення до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування.

Крім того, встановлено, що право власності спадкодавця на спірний житловий будинок у встановленому законом порядку не зареєстроване, а правовстановлюючі документи на нього відсутні.

Враховуючи, що визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту цивільного права, який застосовується у разі неможливості оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими. Неоформлення спадкодавцем права власності на спірне нерухоме майно та відсутність правовстановлюючих документів об`єктивно унеможливлюють оформлення спадкових прав позивачки у нотаріальному порядку.

Крім того, судом встановлено, що спадкоємицею за законом після смерті ОСОБА_3 є його дружина — ОСОБА_1 . При цьому сама лише відсутність державної реєстрації права власності спадкодавця на житловий будинок не свідчить про відсутність у нього права власності на це майно та не позбавляє спадкоємця права на його успадкування.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на спірний житловий будинок у порядку спадкування за законом є законними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню, оскільки іншого ефективного способу захисту свого порушеного права позивачка не має.

Крім того, з врахуванням заяви відповідача про визнання позову, суд відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України ухвалює рішення про задоволення позову.

На підставі ст.ст. 392, 1218, 1261, 1266, 1268, 1273 ЦК України, керуючись статтями 200, 206, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , право власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та складається з житлового будинку літ. «А» загальною площею 51,40 кв.м, в тому числі житловою площею 37,60 кв.м; літня кухня-гараж літ. «Б»; сарай літ. «В», вбиральня літ. «Г», сарай літ. «Д»; криниця І, вигрібна яма II, огорожа № 1-3.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Чернівецького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Шевчук Р.М.