Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №344/3321/25 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Суд: Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: визнання права власності

Дата: 08 липня 2026 р.

Справа: №344/3321/25

Суддя: Бабій О. М.

Справа № 344/3321/25

Провадження № 2/344/440/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої – судді Бабій О.М.

секретарів Волощук Є.Ю., Семенюка А.В.,

за участі позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , відповідачки ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

25 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, а саме просить суд визнати спільною сумісною власністю подружжя наступні об`єкти:

земельну ділянку 2610100000:23:001:0471 площею 0,0499 га, кадастровий номер, цільове призначення для ведення садівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки № 2554 від 08.06.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Квочак Л.Т., витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 38714833 від 08.06.2015 року;

1/2 частку нерухомого майна, приміщення кафе, загальна площа 397,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , р.н. об`єкта нерухомого майна 1703019926228. Кафе зареєстровано на праві власності за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 161 від 31.12.2021 року посвідченого приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу Кренців В.3., витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 298102080 від 05.02.2022 року;

1/2 частку земельної ділянки, площею 0,0837 га, кадастровий номер 2622881601:007:0008, цільове призначення — для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , р.н. об`єкта нерухомого майна: 1826537626228. Земельна ділянка зареєстрована на права власності за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 162 від 31.12.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу Кренців В.З, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 298102791 від 05.02.2022 року;

трьохкімнатну квартиру, загальною площею 86,7 м.кв., житлова 48 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , р.н. нерухомого майна: 23728880.

Також просить провести поділ спільного майна виділивши у власність кожного по:

1/2 частки земельної ділянки 2610100000:23:001:0471 площею 0,0499 га, кадастровий номер, цільове призначення для ведення садівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

1/4 частки нерухомого майна, приміщення кафе, загальна площа 397,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , р.н. об`єкта нерухомого майна 1703019926228;

1/4 частки земельної ділянки, площею 0,0837 га, кадастровий номер 2622881601:007:0008, цільове призначення — для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , р.н. об`єкта нерухомого майна: 1826537626228;

1/2 частки трьохкімнатної квартири, загальною площею 86,7 м.кв., житлова 48 кв.м. знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , р.н. нерухомого майна: 23728880.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 28 серпня 2003 року по 05 вересня 2022 року. За час шлюбу у них народилося двоє дітей: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після розірвання шлюбу між ними не було досягнуто згоди щодо поділу спільно нажитого майна, тому позивач змушений звернутися з позовом до суду.

19 березня 2025 року представник відповідачки подала відзив на позовну заяву в якому зазначила, що відповідачка позовні вимоги визнає частково та не заперечує щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:23:001:0471 площею 0,0499 га, кадастровий номер, цільове призначення для ведення садівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині позов заперечує.

Щодо 1/2 частки приміщення кафе, загальною площею 397,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та 1/2 частки земельної ділянки, площею 0,0837 га, кадастровий номер: 2622881601:007:0008, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , то вказані об`єкти є приватною власністю відповідачки та поділу не підлягають.

Зазначене кафе і земельна ділянка на якій воно розміщене було у власності батьків відповідачки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . На даній земельній ділянці ними було збудовано кафе, яке в подальшому було подароване матір`ю відповідачки — ОСОБА_7 у 2021 pоці. На підтвердження передання майна в дар за рекомендацією знайомих було укладено не договір дарування, а договір купівлі-продажу від 31 грудня 2021 року. З даного договору купівлі-продажу вбачається, що ПП «Наталія» в особі директора ОСОБА_7 (яка є матір`ю відповідачки) Продавець та ОСОБА_3 , ОСОБА_9 (яка є сестрою відповідачки) Покупці уклали договір за яким Продавець продала, а Покупці купили кафе загальною площею 397,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

В договорі зазначено, що продаж вчинено за 4530 грн, що свідчить про, дуже малу ціну за об`єкт нерухомого майна і підтверджує той факт, що фактично кафе передалось в дар двом сестрам — ОСОБА_3 та ОСОБА_9 . Жодних коштів на підтримку даного кафе позивачем не було надано, тому кафе і земельна ділянка, що під ним належить відповідачці.

Щодо трьохкімнатної квартири, загальною площею 86,7 м.кв., житлова 48,0 кв.м.. яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , то дана квартира зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 підставі свідоцтва про право власності від 23.06.2008, виданого виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, а договір інвестування в будівництво цієї квартири укладено нею із ТОВ « МЖК-ЕСКПРЕС-24» 09 січня 2006 року

Квартира була куплена за особисті кошти відповідачки, оскільки 26 вересня 2006 року відповідачка продала квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 29,1 кв.м,, житловою площею 14,8 кв.м. Зазначена квартира належала їй на підставі свідоцтва про право власності виданого Госпрозрахунковою групою з приватизації державного житлового фонду 13 січня 2006 року. Продаж квартири підтверджується договором купівлі-продажу від 26.09.2006 року. Кошти які були отримані внаслідок продажу квартири відповідачкою було вкладено в сплату початкового внеску у придбання квартири на АДРЕСА_5 .

Оскільки відповідачка є майстром спорту України міжнародного класу з легкої атлетики, володарка Кубку Європи 2003 року, багаторазова чемпіонка рекордсменка України з метання спису, учасниця ХХУІІ та XXІІ Олімпійських ігор, Головним управлінням у справах молоді і спорту Івано-Франківської ОДА було висловлено прохання до Директора регіонального управління Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву надати пільговий довготерміновий кредит на будівництво житла за кошти Івано-Франківського обласного бюджету та включити в об`єкти кредитування вибрану нею квартиру. В подальшому відповідачкою було оформлено кредитний договір та договір іпотеки квартири збудованої за рахунок коштів пільгового довготермінового кредиту та отримано кошти в кредит на придбання квартири. Також відповідачка постійно працювала і виплачувала кошти за кредитом, які були отримані на спірну квартиру. Позивачем не було сплачено жодних коштів на погашення кредиту чи на внесок у купівлю спірної квартири, що свідчить що квартира була куплена на особисті кошти відповідачки,

Крім того 05 грудня 2009 року відповідачка відчужила квартиру АДРЕСА_6 загальною площею 43,7 кв.м. житловою площею 16,9 кв.м. Дана квартира була видана їй як видатному спортсмену області, майстрові спорту України міжнародного класу з легкої атлетики на підставі Розпорядження 17.06.2009 №353 Про виділення коштів для придбання квартир та рішення Івано-Франківської обласної ради п`ятого демократичного скликання (тридцять четверта сесія) від 27.11.2009 №944-34/2009 «Про передачу квартир». Відчуження квартири підтверджується договором купівлі-продажу від 05.12.2009 року. Отримані кошти від відчуження даної квартири відповідачкою було направлено на погашення кредиту, який виплачувався і після припинення шлюбу і на даний час.

20 травня 2025 року представник позивача ОСОБА_10 подав заяву про уточнення (часткову зміну) позовних вимог, але 12 листопада 2025 року позивач просив залишити заяву про уточнення позову без розгляду та залишив вимог ті, які зазначені в позовній заяві.

Оскільки суд не прийняв уточнену позовну заяву, то, враховуючи клопотання позивача, продовжив розгляд справи з урахуванням вимог, які зазначені в позовній заяві.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав наведених у позовній заяві. Також представник позивачка зазначила, що вважає все набуте з час шлюбі майно спільною сумісною власністю подружжя, а тому воно підлягає поділу порівну між сторонами.

Позивач зазначив, що він також працював, зокрема в кафе, вкладався у спільне майно коштами та своєю працею.

Відповідачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково в частині, що стосується земельної ділянки, яка зареєстрована за позивачем. Щодо квартири на АДРЕСА_5 , приміщення кафе та земельної ділянки під ним, то вважають вказані об`єкти особистою власністю відповідачки з підстав наведених у відзиві.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Позивач та відповідачка перебували у зареєстрованому шлюбі з 28 серпня 2003 року по 05 вересня 2022 року, що підтверджується копією рішення суду про розірвання шлюбу (а.с.19-20).

За час шлюбу у них народилося двоє дітей: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.17, 18).

За час шлюбу сторони набули у власність таке майно:

трьохкімнатну квартиру, загальною площею 86,7 м.кв., житлова 48 кв.м. знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , р.н. нерухомого майна: 23728880 (а.с.26-27).

Щодо поділу земельної ділянки 2610100000:23:001:0471 площею 0,0499 га, кадастровий номер, цільове призначення для ведення садівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Сторони визнають, що вказана земельна ділянка набута ними спільно за час шлюбу є спільною сумісною власністю та не заперечують щодо її поділу в рівних частках між ними.

Відповідно до ст. 49 ЦПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідачка зазначила про визнання позову в частині що стосується вказаної вище земельної ділянки, тому суд приймає таке визнання позову та позов в цій частині підлягає до задоволення.

Щодо поділу 1/2 частки приміщення кафе та 1/2 частки земельної ділянки, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , р.н.

Позивач просить поділити вказані вище приміщення кафе та земельної ділянки порівну по 1/4 часині кожному.

Як вбачається із копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за відповідачкою 31.12.2021 року зареєстровано право власності на 1/2 частину кафе та 1/2 частину земельної ділянки (а.с.24-25).

Право власності зареєстровано на підставі договорів купівлі-продажу від 31.12.2021 року за № 161 та 162 відповідно.

Договір купівлі-продажу від 31.12.2021 року укладений між ПП «Наталія», в особі директора ОСОБА_7 , відповідачкою ОСОБА_3 та ОСОБА_9 (а.с.46).

Директор ПП «Наталія», ОСОБА_7 , є матір`ю відповідачки ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , які між собою є сестрами, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.45).

Предметом договору купівлі-продажу було кафе, загальною площею 397,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , р.н., кадастровий номер земельної ділянки 2622881601:007:0008.

Згідно п. 3 договору продаж вчинено за 4530 грн.

Також в п. 9 договору зазначено, що купівля майна вчиняється за письмовою згодою чоловіка ОСОБА_3 – ОСОБА_1 , викладеної у вигляді заяви , яка посвідчена нотаріусом, а також за письмовою згодою чоловіка ОСОБА_9 .

Укладаючи договір сторони підтвердили, що укладення договору відповідає їх інтересам, волевиявлення є вільним, умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін, договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені в ньому.

Отже, безпідставним є твердження відповідачки та її представника про те, що фактично було укладено договори дарування. Вказані договори відповідачка не оспорювала, вони є дійсними.

Отже, кафе та земельна ділянка набуті відповідачкою під час шлюбу, є спільним сумісним майном та підлягають поділу.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України (далі СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ч. 1 ст. 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Сторони згоди щодо поділу майна між собою не дійшли.

В ч. 1ст. 70 СК України закріплено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст. 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Позивач просить суд визнати за ним право власності на 1/4 частину кафе та земельної ділянки, суд вважає, що така вимога є обґрунтованою та позов в цій часині підлягає задоволенню.

Щодо поділу трьохкімнатної квартири, загальною площею 86,7 м.кв., житлова 48 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , р.н. нерухомого майна: 23728880.

Позивач просить в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ним право власності на 1/2 квартири.

Відповідачка в цій частині позов заперечує, оскільки вважає, що квартира придбана за її особисті кошти та кошти отримані нею в кредит, а тому є її особистою власністю.

Як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідачка є власницею квартири з 23.06.2008 року, право власності виникло на підставі свідоцтва про право власності від 23.06.2008 року, яке видано виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради (а.с.26).

Також вказана квартира перебуває в іпотеці, що підтверджується інформацією з Державного реєстру іпотек (а.с.27). Іпотекодержатель Івано-Франківське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», розмір основного зобов`язання 125 000 грн.

27 жовтня 2006 року між Івано-Франківським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», та сім`єю, в особі ОСОБА_3 , було укладено кредитний договір. Кредит надано на будівництво житла згідно з договором про інвестування в будівництво. Попередній внесок становив 14 371 грн. Також позивач ОСОБА_1 надав згоду своїй дружині ОСОБА_3 на укладення зазначеного кредитного договору (а.с.71-73).

Отже, укладаючи вказаний кредитний договір сторони діяли як подружжя та відповідно договір було укладено в інтересах сім`ї.

Згідно акту приймання-передачі житла від 04.04.2008 року відповідачка отримала квартиру АДРЕСА_7 (а.с.79).

Як вбачається із довідки Івано-Франківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від 06.03.2025 року відповідачкою на виконання кредитного договору сплачено 87 202 грн. 17 коп., залишок за кредитом становить 31 649 грн. 38 коп. (а.с.82-83).

Відповідачка зазначає, що ці кошти вона сплачувала самостійно та відповідач жодної участі у придбанні квартири та сплаті кредиту не брав, оскільки не працював.

Але такі твердження відповідачки є не зовсім обґрунтованими, оскільки як вбачається із копій трудових книжок сторін та довідок про їх доходи, сторони працювали та отримували доходи і немає значення, хто саме фізично вносив кошти на погашення кредиту, оскільки сторони проживали в шлюбі та вели спільне господарство.

Щодо твердження відповідачки про те, що квартира була куплена за особисті кошти відповідачки, оскільки 26 вересня 2006 року відповідачка продала квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 29,1 кв.м,, житловою площею 14,8 кв.м. (а.с.62).

Зазначена квартира належала їй на підставі свідоцтва про право власності виданого Госпрозрахунковою групою з приватизації державного житлового фонду 13 січня 2006 року. Кошти які були отримані внаслідок продажу квартири відповідачкою було вкладено в сплату початкового внеску у придбання квартири на АДРЕСА_5 .

Але, жодних доказів того, що кошти від продажу квартири були використані відповідачкою для інвестування в квартиру на АДРЕСА_5 відповідачкою суду не надано, вони також могли бути використані в інтересах сім`ї, та й сама квартира була придбана в інтересах сім`ї.

Відповідачка стверджує, що ці кошти вона також вклала в погашення кредиту отриманого на квартиру на АДРЕСА_5 .

Але знову ж таки жодних доказів того, що кошти від продажу квартири були використані відповідачкою для інвестування в квартиру на АДРЕСА_5 відповідачкою суду не надано, вони також могли бути використані в інтересах сім`ї.

Крім того, згідно п. 4 договору відповідачка продала квартиру за 196 650 грн., що значно перевищує суму кредиту, який був отриманий в 2006 році.

Отже, відповідачкою не доведено, що спірна квартира була придбана виключно за її кошти та є ї особистою власністю.

З урахуванням наведеного спірна квартира на АДРЕСА_5 також є об`єктом спільної сумісної власності та підлягає поділу порівну між сторонами.

Якщо відповідачка самостійно сплачує кредит, то вона вправі звернутися до позивача із вимогою про поділ боргових зобов`язань.

Згідно ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 (провадження № 14-94цс21)).

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Як поділ спільного сумісного майна в натурі, так і визначення розміру часток кожного з них, може здійснюватися на підставі: договору подружжя; рішення суду при наявності спору між подружжям. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України) (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2023 року в справі № 648/3137/15-ц (провадження № 61-17560св21)).

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя та четверта статті 12 ЦПК України).

Виходячи з заявлених позовних вимог, пояснень сторін, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 та ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволено повністю, то сплачений ним судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідачки.

Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

З урахуванням наведеного суд відклав складення повного рішення на 10 днів.

Відповідно до ч. 4 та 5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі наведеного, відповідно до ст. ст. 60, 63, 65, 68, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України, ст. ст. 16, 331, 355, 364, 368 ч. 3 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя – задоволити.

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: 78660, Івано-Франківська область, Косівський район, село Кобаки, право власності на:

1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:23:001:0471, площею 0,0499 га, цільове призначення для ведення садівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

1/4 частину нерухомого майна, приміщення кафе, загальна площа 397,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , р.н. об`єкта нерухомого майна 1703019926228;

1/4 частину земельної ділянки, площею 0,0837 га, кадастровий номер 2622881601:01:007:0008, цільове призначення — для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , р.н. об`єкта нерухомого майна: 1826537626228;

1/2 частину трьохкімнатної квартири, загальною площею 85,7 м.кв., житлова 48 кв.м. знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , р.н. нерухомого майна: 23728880.

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 право власності на:

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: 78660, Івано-Франківська область, Косівський район, село Кобаки витрати по оплаті судового збору в розмірі 2621 гривень 74 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Бабій О.М.

Повний текст рішення складено та підписано 09 липня 2026 року.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua