Вирок від 07 липня 2026 р. у справі №750/4819/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/4819/26

Провадження № 1-кп/750/483/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 року Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:

головуючого - судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025270340003651 від 28.12.2025, по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Болотниця, Талалаївського району, Чернігівської області, громадянина України, неодруженого, має на утриманні малолітню дитину, з повною загальною середньою освітою, студента Закладу вищої освіти «Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая», працюючого експедитором - водієм в ТОВ «Автонова-Д Плюс», раніше не судимого, зареєстрованого за адресою:

АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В :

27.12.2025, близько «16» год. «40» хв., автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Caddy» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , рухався у м. Чернігові по проспекту Михайла Грушевського, на ділянці дороги з двостороннім рухом, зі сторони вулиці Кільцева в напрямку вулиці 1-ої Танкової бригади.

Рухаючись у вказаному напрямку, поряд з будинком № 191-В по проспекту Михайла Грушевського у м. Чернігові, водій ОСОБА_3 , перебуваючи у стані наркотичного сп`яніння (п. 2.9 а ПДР) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (із змінами та доповненнями) (далі - ПДР) проявив неуважність (п. 1.7), не врахував дорожню обстановку (п. 2.3 б) та після виникнення небезпеки для руху не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об`їзду перешкоди (п. 12.3 ПДР) у зв`язку з чим здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , яка переходила проїзну частину проспекту Михайла Грушевського поза межами пішохідного переходу зліва-направо відносно напрямку руху автомобіля, під керуванням ОСОБА_3 .

У результаті дорожньо-транспортної події пішохід ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому хірургічної шийки правої плечової кістки зі зміщенням уламків, які є наслідком одного травматичного процесу в умовах дорожньо-транспортної пригоди, та згідно висновку судово-медичної експертизи № 120 від 27.02.2026 відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я, на строк понад 21 добу.

У даній дорожній обстановці водій ОСОБА_3 порушив вимоги п.п. 1.7, 2.3 (б), 2.9 (а), 12.3 Правил дорожнього руху, що стало причиною та умовою настання події даної дорожньо-транспортної пригоди.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину за пред`явленим йому обвинуваченням за ч.1 ст.286-1 КК України визнав повністю та показав, що 27.12.2025, близько 16 год. 40 хв., він виїхав з заправки на автомобілі марки «Volkswagen» моделі «Caddy» реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухався по проспекту М.Грушевського в напрямку вул. 1-ої Танкової Бригади в м. Чернігів. На той час було темно, вуличне освітлення не працювало, йшов мокрий сніг. Під`їжджаючи до пішохідного переходу, він загальмував, подивився вправо та вліво, пішоходів не було, тому почав рухатись далі по проспекту Михайла Грушевського. Назустріч рухався потік машин, його засліпило і в цей момент потерпіла ОСОБА_6 з`явилась на проїзній частині. Він повернув ліворуч, щоб уникнути зіткнення, та зачепив її правою стороною автомобіля та потерпіла впала. Він відразу ж після цього зупинився, вибіг до потерпілої, закричав, щоб викликали швидку. В подальшому він оплатив всі витрати потерпілої. Зазначає, що в той день він наркотичних засобів не вживав. Пригадує, що за декілька днів до ДТП він перебував у нічному клубі і знайомі запропонували йому таблетку для підняття настрою, він не знав що це наркотичні засоби, тому погодився і вжив. На нього вона не подіяла, тому він не придав цьому значення. Якби він знав, що це наркотичний засіб, то не вживав. У скоєному щиро розкаюється, просить суворо не карати.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому суд враховує, що обвинувачений та інші учасники судового провадження вірно розуміють зміст цих обставин, не має сумнівів стосовно добровільності їх позиції, а також їм роз`яснено, що у такому випадку, вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Допитавши обвинуваченого ОСОБА_3 , дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, узгодженому сторонами кримінального провадження, суд дійшов висновку, що інкриміноване обвинуваченому діяння повністю доведене і вірно кваліфіковане органом досудового розслідування за

ч. 1 ст. 286-1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння, що спричинило потерпілій ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання ОСОБА_3 , суд визнає: щире каяття, добровільне відшкодування завданої потерпілій шкоди, добровільне перерахування коштів в сумі 50 000,00 грн. Благодійному фонду «Міжнародний фонд "Повернись живим"».

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання

ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд керується положеннями статей 50, 65–67 КК України, відповідно до яких покарання повинно бути законним, справедливим, індивідуалізованим та необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчинення, як ним, так і іншими особами нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання суд враховує, що вчинене ОСОБА_3 кримінальне правопорушення відповідно до статті 12 КК України є нетяжким злочином.

Разом із цим суд бере до уваги конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, які свідчать про істотно менший ступінь його суспільної небезпечності порівняно з типовими випадками вчинення кримінальних правопорушень цієї категорії.

З матеріалів кримінального провадження встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася у темну пору доби за відсутності вуличного освітлення, під час несприятливих погодних умов (сніг із дощем), що істотно обмежувало видимість для водія. Крім того, безпосередній наїзд на потерпілу стався поза межами пішохідного переходу, тоді як сама потерпіла переходила проїзну частину дороги, не переконавшись у безпечності такого переходу. Зазначені обставини не виключають вини обвинуваченого та не звільняють його від кримінальної відповідальності, однак характеризують механізм виникнення дорожньо-транспортної пригоди та підлягають урахуванню при визначенні виду і розміру покарання.

Суд також враховує письмову заяву потерпілої ОСОБА_7 від 04.06.2026, відповідно до якої вона після повного відшкодування заподіяної їй матеріальної та моральної шкоди примирилася з обвинуваченим, не має до нього будь-яких претензій, просить не призначати йому покарання у виді позбавлення волі та не застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, визнаючи при цьому, що дорожньо-транспортна пригода сталася також внаслідок її необережної поведінки.

При призначенні покарання суд враховує особу обвинуваченого, який раніше не судимий, хоча й притягувався до адміністративної відповідальності, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, офіційно працює експедитором-водієм у ТОВ «Автонова-Д Плюс», є студентом Закладу вищої освіти «Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая», виключно позитивно характеризується за місцем роботи, навчання та проживання, має на утриманні малолітнього сина, а також досудову доповідь провідного фахівця Деснянського районного відділу філілї ДУ «Центр пробації» в Чернігівській області, згідно з якою його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає: щире каяття обвинуваченого, добровільне відшкодування завданої потерпілій шкоди, добровільне перерахування ним 50 000,00 грн на підтримку Благодійного фонду «Міжнародний фонд "Повернись живим"».

Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Вирішуючи питання щодо можливості застосування статті 69 КК України, суд виходить із того, що її застосування є правом суду, яке може бути реалізоване лише за наявності сукупності умов, визначених законом, а саме: кількох обставин, що пом`якшують покарання, їх істотного впливу на ступінь тяжкості кримінального правопорушення та даних про особу винного.

На переконання суду, у цьому кримінальному провадженні такі умови наявні.

Сукупність встановлених судом обставин свідчить, що після вчинення кримінального правопорушення поведінка ОСОБА_3 була спрямована не на уникнення кримінальної відповідальності, а на максимальне усунення наслідків дорожньо-транспортної пригоди. Він беззастережно визнав свою вину, щиро розкаявся, добровільно і в повному обсязі компенсував потерпілій усі понесені нею матеріальні витрати та моральну шкоду, фактично відновив її порушені права, у зв`язку з чим між сторонами досягнуто примирення.

Крім цього, суд враховує, що потерпіла фактично підтвердила наявність власної необережної поведінки, яка перебувала у причинному зв`язку з виникненням небезпечної дорожньої ситуації, а сама дорожньо-транспортна пригода сталася за надзвичайно складних дорожніх і погодних умов, що також істотно вплинуло на механізм її виникнення.

У сукупності із позитивними характеристиками особи обвинуваченого (характеристики старости Талалаївської селищної ради, керівника департаменту по роботі з персоналом ТОВ «Автонова-Д Плюс», ректора Закладу вищої освіти «Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая»), його стабільною трудовою та освітньою зайнятістю, наявністю на утриманні малолітньої дитини - сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його хворобливого стану, підтвердженого виписними епікризами з закладів хорони здоров`я, відсутністю судимостей, позитивним висновком органу пробації та відсутністю будь-яких обставин, що обтяжують покарання, наведені обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та свідчать про те, що рівень суспільної небезпечності як самого діяння, так і особи винного є істотно нижчим, ніж той, який законодавець врахував при визначенні санкції частини першої статті 286-1 КК України.

Саме тому суд доходить висновку, що у даному випадку призначення основного покарання у межах санкції статті було б надмірно суворим та не відповідало б принципу індивідуалізації покарання.

За таких виняткових обставин суд вважає за можливе на підставі частини першої статті 69 КК України перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не передбаченого санкцією відповідної статті Особливої частини КК України, та призначити ОСОБА_3 основне покарання у виді штрафу.

Разом із тим суд не знаходить підстав для незастосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Незважаючи на прохання потерпілої не позбавляти обвинуваченого права керування транспортними засобами, суд зазначає, що думка потерпілої не є вирішальною для суду при визначенні виду покарання. Додаткове покарання має самостійне превентивне значення, безпосередньо пов`язане з характером вчиненого кримінального правопорушення та спрямоване на забезпечення безпеки дорожнього руху і запобігання вчиненню аналогічних кримінальних правопорушень у майбутньому.

З урахуванням характеру допущених порушень правил безпеки дорожнього руху, наслідків кримінального правопорушення в сукупності з даними про притягнення обвинуваченого ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності (28.05.2025 – за ч.5 ст. 121 КУпАП, 08.07.2025 за ч.1 ст. 122 КУпАП, 10.04.2026 за ч.1 ст. 126 КУпАП), суд приходить до висновку, що лише поєднання основного покарання у виді штрафу із додатковим покаранням у виді позбавлення права керування транспортними засобами буде відповідати вимогам статей 50, 65 та 69 КК України, забезпечить справедливий баланс між інтересами суспільства, потерпілої та обвинуваченого, а також буде необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, яка самим обвинуваченим, так і іншими особами.

Арешт автомобілю марки «Volkswagen» моделі «Caddy», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ТОВ «АВТОНОВА-Д ЛОГІСТИК», раніше ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 червня 2026 року вже скасовано.

Відповідно до ст. 124 КПК України необхідно стягнути з ОСОБА_3 на користь держави - 5348 грн. 40 коп. процесуальних витрат на залучення експертів.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні не застосовувалися.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України та призначити йому покарання з урахуванням положень ч.1 ст. 69 КК України у вигляді штрафу в розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п`ятдесят одну тисячу) грн. 00 коп., з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави - 5348 (п`ять тисяч триста сорок вісім) грн. 40 коп. процесуальних витрат на залучення експертів.

Речові докази: автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Caddy», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який переданий на зберігання власнику ТОВ «АВТОНОВА-Д ЛОГІСТИК», - залишити у законному володінні власника.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення тридцятиденного строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1