Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №607/3593/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

Іменем України

29.06.2026 Справа №607/3593/26 Провадження №2/607/3405/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючої судді Марциновської І.В.,

за участю секретаря судового засідання Борецької Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області Мелих Анатолій Іванович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

УСТАНОВИВ:

І. Описова частина

1. Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до Акціонерного товариства «Сенс Банк» (далі – АТ «Сенс Банк»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області Мелих А.І., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі виконавчого напису № 20003 від 25.11.2021, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Мелихом А.І. відкрито виконавче провадження № 68056182 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа Банк» (далі – АТ «Альфа Банк») заборгованості за кредитним договором в сумі 51923,39 грн.

Позивач вважає, що даний виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки вчинений всупереч вимогам ст. 87 Закону України «Про нотаріат», а вимоги, що пред`явлені відповідачем, не є безспірними.

Позивач зазначила, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не переконався у безспірності сум, що підлягають стягненню.

Вимога про погашення кредитної заборгованості ні від стягувача, ні від нотаріуса відповідачу не надходила. Про наявність виконавчого провадження на підставі оскаржуваного виконавчого напису позивач дізналась лише після блокування її банківських рахунків та накладення арешту на кошти.

Позивач зазначила, що у порушення вимог п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999, належні документи нотаріусу надано не було що, на думку позивача, свідчить про відсутність підстав для вчинення виконавчого напису № 20003 від 25.11.2021.

01.12.2022 Акціонерне товариство «Альфа-Банк» змінило назву на Акціонерне товариство «Сенс Банк».

За таких підстав позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 20003 від 25.11.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа Банк» заборгованості у сумі 51923,39 грн.

2. Стислий виклад заперечень відповідача

24.03.2026 представник відповідача адвокат Панченко Д.В. подав письмові пояснення у справі, в яких заперечував проти задоволення позовних вимог. Адвокат зазначив, що під час звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису були надані всі документи, передбачені чинним законодавством України, які підтверджували безспірність заборгованості за кредитним договором. На його думку, законодавство, що регулює вчинення виконавчих написів за вимогами, які випливають із кредитних правовідносин, не покладає на стягувача обов`язку попередньо направляти боржнику повідомлення або вимогу про добровільне погашення заборгованості.

Також представник відповідача просив застосувати наслідки спливу позовної давності, посилаючись на те, що виконавче провадження на підставі оспорюваного виконавчого напису було відкрито 05.01.2022, тоді як провадження у цій справі відкрито судом лише у 2026 році. Зазначив, що відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження її копії були направлені сторонам, що підтверджується супровідним листом приватного виконавця, пунктом 5 зазначеної постанови та дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження» щодо порядку повідомлення учасників виконавчого провадження. На думку представника відповідача, саме з цього часу позивач могла дізнатися про існування виконавчого напису, однак звернулася до суду після спливу трирічного строку позовної давності. При цьому у позовній заяві не наведено відомостей щодо дати, коли позивач фактично дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Також представник відповідача заперечував проти стягнення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, вказуючи, що їх розмір є неспівмірним зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг. Крім того, на його думку, позивач не надала належних і допустимих доказів, які б підтверджували фактичне понесення витрат на оплату правничої допомоги у заявленому розмірі.

3. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

20.02.2026 позовну заяву залишено без руху та позивачеві надано строк для усунення недоліків позовної заяви. 26.02.2026 представник позивача усунула недоліки позовної заяви.

27.02.2026 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання у справі та надано сторонам строк для подання заяв по суті справи.

4. Процедура та позиції сторін і третьої особи у судовому засіданні

29.06.2026 у судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Мотальова-Кравець В.Ю., належним чином повідомлені про дату, час та місце цього засідання, не з`явилися. Представник позивача подала заяву, в якій просила позов задовольнити та розгляд справи здійснювати без її та позивача участі.

29.06.2026 у судове засідання інші учасники судового процесу, належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, не з`явилися без повідомлення про причини неявки.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини, встановлені судом, та докази на їх підтвердження

25.11.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. вчинено виконавчий напис № 20003 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором № 500831996 від 11.06.2020 за період з 30.06.2021 до 23.09.2021 у сумі 51923,39 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за тілом кредиту у сумі 7782,32 грн; простроченої заборгованості за комісією та процентами у сумі 976,68 грн; строкової заборгованості за тілом кредиту у сумі 42613,75 грн; строкової заборгованості за комісією та процентами у сумі 0,64 грн.

05.01.2022 постановою приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха А.І. відкрито виконавче провадження № 68056182 з примусового виконання виконавчого напису № 20003, вчиненого 25.11.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості у сумі 51923,39 грн.

05.01.2022 постановою приватного виконавця Мелиха А.І. у межах виконавчого провадження № 68056182 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1

05.01.2022 та 30.01.2022 постановами приватного виконавця Мелиха А.І. у межах виконавчого провадження № 68056182 накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 .

Наказом Міністерства юстиції України № 3832/5 від 12.09.2022 анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 24.04.2009 на ім`я ОСОБА_2 , у зв`язку із неодноразовим порушенням нотаріусом законодавства, що завдало шкоди фізичним та юридичним особам при вчиненні нотаріальних дій, які встановлені рішеннями судів, та неодноразовим порушенням нотаріусом правил професійної етики.

2. Норми права, які застосував суд

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення виконавчого напису нотаріусом встановлений Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 (далі – Порядок).

Відповідно до п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Стаття 87 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 (далі - Перелік документів).

Згідно з п. 1 Переліку документів для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

3. Оцінка доказів та мотиви, з яких виходить суд

25.11.2021 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М.вчинила оспорюваних виконавчий напис № 20003, на підставі якого 05.01.2022 відкрито виконавче провадження № 68056182.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 та постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 в частині, якою Перелік документів було доповнено положеннями щодо можливості вчинення виконавчих написів за кредитними договорами, які не посвідчені нотаріально.

Після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 стягнення заборгованості у безспірному порядку шляхом вчинення виконавчого напису за кредитними правовідносинами можливе лише за умови подання нотаріусу документів, передбачених чинною редакцією Переліку, зокрема оригіналу нотаріально посвідченого договору та документів, що підтверджують безспірність заборгованості і прострочення виконання зобов`язання.

Такий підхід відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17, згідно з якою кредитний договір, який не посвідчений нотаріально, не належить до документів, за якими може здійснюватися стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 757/24703/18-ц, у якій зазначено, що відсутність серед документів, поданих нотаріусу, оригіналу нотаріально посвідченого договору є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Суд враховує, що вчинення нотаріусом виконавчого напису є нотаріальною дією у сфері безспірної юрисдикції. Виконавчий напис не створює права стягувача, а лише підтверджує можливість примусового виконання вже наявного та безспірного права вимоги. Відтак на момент звернення стягувача до нотаріуса має існувати не лише саме право вимоги, а й безспірна заборгованість саме у тому розмірі, який зазначено у виконавчому написі.

Разом з тим сам факт подання стягувачем певних документів нотаріусу не свідчить автоматично про відсутність спору щодо заборгованості. У справах про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не обмежується перевіркою формального дотримання нотаріальної процедури, а перевіряє доводи боржника щодо наявності чи відсутності заборгованості, її розміру, безспірності та дотримання строків звернення за вчиненням виконавчого напису.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що кредитний договір № 500831996 від 11.06.2020 нотаріально не посвідчувався, жодних документів від стягувача або нотаріуса вона не отримувала, розмір заборгованості не визнавала, а про примусове стягнення дізналася після блокування рахунків та накладення арешту на кошти.

Відповідач, заперечуючи проти позову, не подав суду належних та допустимих доказів того, що кредитний договір № 500831996 від 11.06.2020 був нотаріально посвідчений, а також не довів, що саме оригінал нотаріально посвідченого договору був поданий нотаріусу для вчинення оскаржуваного виконавчого напису.

За таких обставин суд доходить висновку, що виконавчий напис № 20003 від 25.11.2021 вчинений на підставі документа, який не належав до переліку документів, за якими станом на день вчинення напису могло здійснюватися безспірне стягнення. Ця обставина є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Крім порушення формальних умов вчинення виконавчого напису, суд також перевіряє фактичну безспірність заборгованості. Зі змісту оскаржуваного виконавчого напису вбачається, що до стягнення включено не лише прострочену, а й строкову заборгованість за тілом кредиту у сумі 42613,75 грн та строкову заборгованість за комісією і процентами у сумі 0,64 грн. Наявність у виконавчому написі строкової заборгованості потребувала належного підтвердження підстав для дострокового стягнення всієї суми боргу, зокрема доказів виникнення у банку права вимагати дострокового повернення кредиту.

Відповідач не надав суду доказів направлення позивачу вимоги про дострокове повернення кредиту, доказів отримання такої вимоги позивачем, первинних бухгалтерських документів або повного розрахунку заборгованості, з якого можна було б перевірити дату виникнення прострочення, складові боргу, порядок нарахування процентів і комісій та правомірність включення до виконавчого напису строкової заборгованості.

Суд окремо зазначає, що положення п. 1-1 Переліку документів щодо письмової вимоги про усунення порушення зобов`язання безпосередньо стосуються виконавчих написів на підставі іпотечних договорів. Доказів того, що спірний кредитний договір є іпотечним договором або договором, визначеним у п. 1-1 Переліку, матеріали справи не містять.

Разом з тим відсутність доказів повідомлення позивача про наявність заборгованості, її розмір та підстави дострокового стягнення оцінюється судом не як самостійне порушення п. 1-1 Переліку документів, а як обставина, що у сукупності з іншими доказами підтверджує недоведеність фактичної безспірності вимог банку.

Таким чином, відповідач не довів, що на момент вчинення виконавчого напису заборгованість позивача існувала саме у визначеному нотаріусом розмірі, була простроченою у повному обсязі та мала безспірний характер. Натомість позивач заперечує як саму процедуру вчинення виконавчого напису, так і безспірність заявленої до стягнення заборгованості.

Посилання позивача на анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Сазонової О.М. суд оцінює критично, оскільки саме по собі анулювання такого свідоцтва після вчинення оскаржуваного виконавчого напису не є самостійною підставою для висновку про незаконність напису. Водночас цей довід не впливає на висновок суду про обґрунтованість позову з інших наведених вище підстав.

Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності суд зазначає таке

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність є строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач зазначила, що про відкриття виконавчого провадження на підставі оскаржуваного виконавчого напису їй стало відомо після блокування її банківських рахунків та накладення арешту на кошти.

Натомість відповідач, посилаючись на сплив позовної давності, зауважив, що виконавче провадження було відкрито 05.01.2022, а з цим позовом позивач звернулася лише у 2026 році.

Разом з тим суд враховує, що навіть за доводами відповідача позивач могла дізнатися про порушення свого права не раніше 05.01.2022. На цей час діяли спеціальні положення цивільного законодавства щодо перебігу строків позовної давності у зв`язку з карантином, встановленим з метою запобігання поширенню COVID-19, а надалі - у зв`язку із запровадженням воєнного стану.

Пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було передбачено продовження строків позовної давності на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України. Карантин, запроваджений постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020, діяв з 12.03.2020 та був припинений з 24 год. 00 хв. 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023.

Крім того, у період дії воєнного стану законодавець передбачив спеціальне регулювання перебігу строків позовної давності. У подальшому Законом України від 14.05.2025 № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 04.09.2025, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України виключено.

Виключення пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України не означає, що період, протягом якого діяло спеціальне регулювання перебігу позовної давності, втрачає правове значення. Обчислення позовної давності має здійснюватися з урахуванням законодавства, чинного у відповідні періоди її перебігу.

З огляду на те, що можливий початок перебігу позовної давності припадає на період дії спеціального законодавчого регулювання, а після 04.09.2025 перебіг позовної давності поновлено, трирічний строк позовної давності станом на день звернення позивача до суду не сплив. Тому підстави для застосування наслідків спливу позовної давності, передбачених ст. 267 ЦК України, відсутні.

ІІІ. Висновки суду щодо заявлених вимог

З урахуванням викладеного, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач довела наявність підстав для визнання виконавчого напису № 20003 від 25.11.2021 таким, що не підлягає виконанню.

Оскаржуваний виконавчий напис вчинений з порушенням ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів, оскільки відповідач не довів подання нотаріусу оригіналу нотаріально посвідченого кредитного договору. Крім того, відповідач не довів фактичної безспірності заборгованості, її розміру та наявності підстав для стягнення строкової заборгованості у безспірному порядку.

За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

IV. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатила судовий збір у сумі 1331,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1.529120043.1 від 12.02.2026.

Сплачений судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають

розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З договору про надання правової допомоги № 12-02-26/1 від 12.02.2026 встановлено, що адвокат Мотальова-Кравець В.Ю. та ОСОБА_1 дійшли згоди, що адвокат приймає доручення клієнта щодо надання правової допомоги з питань захисту прав і представлення інтересів клієнта у цивільних справах, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар за надану правову допомогу, а також відшкодувати фактичні витрати адвоката, пов`язані з виконанням доручення клієнта.

За послуги щодо надання правової допомоги клієнт виплачує адвокату гонорар у розмірі 5000 грн (п. 2.1 договору про надання правової допомоги № 12-02-26/1 від 12.02.2026).

При цьому витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Таку правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 01.09.2021 у справі № 178/1522/18, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18.

Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг від 12.02.2026 та детальним описом наданих послуг сторони засвідчують, що адвокат надав, а клієнт отримав такі послуги: усна консультація – 30 хв., вартість 500 грн; складання позовної заяви – 4 год., вартість 3000 грн; складання заяви про забезпечення позову – 1 год, вартість 1500 грн. Загальна вартість наданих послуг становить 5000 грн.

Суд враховує, що представником відповідача подано клопотання про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 , або їх зменшення до 10% від заявлених.

Поряд з цим суд приймає до уваги незначну складність та характер даної справи, сталу судову практику з розгляду справ даної категорії, невеликий обсяг наданих суду доказів, відсутність значної кількості процесуальних документів, поданих під час розгляду даної справи та відсутність представника позивача у судових засіданнях під час розгляду справи.

Водночас суд враховує, що підготовка позовної заяви у справі була необхідною для захисту порушеного права позивача, а заявлена вартість цієї послуги у сумі 3000 грн разом із консультацією у сумі 500 грн є співмірною з характером спору, ціною позову та значенням справи для позивача, оскільки оскаржуваний виконавчий напис став підставою для відкриття виконавчого провадження, арешту коштів та майна.

Разом з тим у матеріалах справи відсутні докази подання або фактичного використання у межах цієї справи заяви про забезпечення позову, вартість складення якої визначена у сумі 1500 грн. За таких обставин суд не має достатніх підстав визнати ці витрати необхідними та такими, що безпосередньо пов`язані з розглядом справи.

При цьому при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

З урахуванням викладеного суд вважає, що витрати на правничу допомогу у сумі 3500 грн, які позивач понесла у зв`язку із розглядом даної справи, є доведеними належними та допустимими доказами, а також відповідають критеріям співмірності, реальності та справедливості.

Такі витрати мають бути стягнуті з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 4, 13, 76-81, 89, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 282-284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області Мелих Анатолій Іванович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 20003, вчинений 25.11.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості у сумі 51923 (п`ятдесят одна тисяча дев`ятсот двадцять три) гривні 39 копійок за кредитним договором № 500831996 від 11.06.2020.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк», на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, буд. 100, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 23494714.

Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області Мелих Анатолій Іванович, місцезнаходження: вул. Торговиця, буд. 32А, м. Тернопіль.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Суддя І. В. Марциновська

Повне судове рішення складено 06.07.2026.