Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №756/19930/25 — Оболонський районний суд міста Києва

06.07.2026 Справа № 756/19930/25

Унікальний номер 756/19930/25

Номер провадження 2/756/3159/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року суддя Оболонського районного суду міста Києва Белоконна І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс») через свого представника звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 30245,59 грн та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29.05.2024 між ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 97305831, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 4400,00 грн строком на умовах строковості, платності та зворотності.

ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» свої зобов`язання за договором виконало, разом з тим, відповідач у порушення умов договору свої зобов`язання належним чином не виконав, в результаті утворилась заборгованість за Договором про споживчий кредит № 97305831 від 29.05.2024 у сумі 30245,59 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4400,00 грн; заборгованості з нарахованими відсотками у розмірі 23645,59 грн; заборгованості за штрафними санкціями у розмірі 2200,00 грн.

З урахуванням наведеного, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором про споживчий кредит № 97305831 від 29.05.2024 у сумі 30245,59 грн, а також судові витрати.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 21.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Судом в ухвалі зазначено, що відповідач протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження у справі має право подати письмовий відзив разом з доказами, що обґрунтовують доводи його заперечень, який повинен відповідати положенням ст. 178 ЦПК України.

Станом на 06.07.2026 відзив на позов до суду не надійшов.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст.178 ЦПК України в разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.05.2024 між ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено Договір про споживчий кредит № 97305831.

Згідно п. 1.2 Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 4400,00 грн у валюті: Українська гривня.

Згідно п. 1.3 Договору кредит надається/видається 2024 року загальним строком на 360 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 29.05.2024.

Згідно п. 1.4 Договору повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником відповідно до Графіку платежів. Остаточний термін (дата) повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 24.05.2025.

Згідно п. 1.5 Договору загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 24173,60 грн в грошовому виразі та 9200 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1 Договору. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 28573,60 гривень. Денна процентна ставка становить 1.4. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, денна процентна ставка, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та Позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема здійснить платіж/платежі відповідно до Графіку платежів.

Згідно п. 1.5.1 Договору пільгова процентна ставка за користування кредитом становить: 1,4 % річних. Особливості нарахування пільгової процентної ставки визначені п.п. 2.2.2., 2.2.3. цього Договору.

Згідно п. 2.2.3. Договору за користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: Пільгова процентна ставка – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,4 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується лише протягом пільгового періоду користування кредитом (26 календарних днів з 29.05.2024 по 24.06.2024). Після закінчення пільгового періоду нараховується Стандартна процентна ставка. Стандартна процентна ставка – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,5 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується з першого дня Стандартного періоду (334 календарних днів з 25.06.2024 по 24.05.2025).

Договір про споживчий кредит № 97305831 від 29.05.2024 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 6, ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частинами 12, 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно з приписами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, відповідно до якої «укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Таким чином, підписання відповідачем договору, шляхом зазначення одноразового ідентифікатора відповідає вимогам чинного законодавства.

За таких підстав, суд доходить висновку, що позивачем доведено факт укладення 29.05.2024 відповідачем ОСОБА_1 . Договору про споживчий кредит № 97305831.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша - установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивач ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним договором, надавши відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 4400,00 грн шляхом перерахування на картку НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий Дім» № 7/17100 від 27.10.2025.

За змістом ст. 509, ч. 3 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості та виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 598, 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги.

Відповідачем не надано до суду заперечень проти позову та доказів в підтвердження того, що ним належним чином виконувалися умови кредитного договору.

Судом було встановлено, що відповідач не належним чином виконував свої зобов`язання за Договором про споживчий кредит № 97305831 від 29.05.2024.

З наданого представником позивача розрахунку вбачається, що заборгованість відповідача за Договором про споживчий кредит № 97305831 від 29.05.2024 становить 30245,59 грн, з яких: 4400,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 23645,59 грн – заборгованість за нарахованими відсотками; 2200,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями.

Проте суд не може погодитися із порядком та вказаним розміром нарахування, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023, що набрав чинності 24.12.2023 доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

З огляду на те, що Договір про споживчий кредит № 97305831 укладений 29.05.2024, тобто після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», суд приходить до висновку, що умови укладеного договору в частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами, які передбачені п. 2.2.3 Договору в розмірі 1,4 % щоденно (протягом пільгового періоду) та 1,5 % (протягом стандартного періоду), згідно ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемними.

Суд розраховує заборгованість за нарахованими процентами за укладеним між стронами Договором про споживчий кредит № 97305831 від 29.05.2024, виходячи із встановленої ч. 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки 1 %, а тому за весь період користування кредитними коштами, розмір відсотків за користування кредитом повинен становити 15840,00 грн (4400,00х1%х 360 днів).

Щодо вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій в розмірі 2200,00 грн, суд зазначає наступне.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 1 ст. 550 ЦК України визначено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно п.п. 4.6., 4.6.1. Договору, у разі прострочення строку повернення кредиту передбаченого п. 1.4. Договору на 1 (один) календарний день, позичальник позов`язується сплатити на користь кредитодавця штрафні санкції (штраф), у розмірі 10 % від суми отриманого кредиту (п. 1.2. Договору). У разі прострочення строку повернення кредиту передбаченого п. 1.4. Договору на 10 (десять) календарних днів, позичальник зобов`язується сплатити на користь кредитодавця штрафні санкції (штраф) у розмірі 40 % від суми отриманого кредиту.

Згідно із п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на території України було введено воєнний стан дія якого, на момент розгляду справи не припинений.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2200,00 грн, задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором про споживчий кредит № 97305831 від 29.05.2024 у розмірі 20240,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4400,00 грн та заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 15840,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1621,04 грн (20240,00грнХ2422,40грн/30245,59грн).

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: копія договору про надання правової (правничої) допомоги № 0207 від 02.07.2025; Акт № 27 наданих послуг від 12.11.2025; детальний опис наданих послуг до Акту № 27 від 12.11.2025 за Договором про надання правової (правничої) допомоги № 0207 від 02.07.2025.

З вказаних документів вбачається, що позивачу під час розгляду вказаної справи було надано послуги на загальну суму 8000,00 грн.

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 5353,63 грн (8000,00 грнХ66,92%).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 207, 526, 530, 610, 628, 638, 639, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 19, 81, 82, 89, 137, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Тайгер-Фінанс» (ЄДРПОУ – 43561909, місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28) заборгованість за Договором про споживчий кредит № 97305831 від 29.05.2024 у розмірі 20240 (двадцять тисяч двісті сорок) гривень 00 копійок, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1621 (одна тисяча шістсот двадцять одна) гривня 04 копійки та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5353 (п`ять тисяч триста п`ятдесят три) гривні 63 копійки.

В задоволенні решти позовних вимог та судових витрат – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Белоконна