Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №752/8741/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/8741/26

Провадження №: 3/752/3206/26

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року cуддя Голосіївського районного суду міста Києва Вдовиченко О.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ,

У С Т А Н О В И В :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 620935, 21.03.2026 о 23:10 год у м. Києві, вул. Антоновича, 50, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним засобом SUBARU OUTBACK, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей що не реагують на світло. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився на БК 476453, чим порушив п.2.5.ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, водночас у судовому засіданні взяв участь захисник ОСОБА_1 – адвокат Клочкова А.О., яка клопотала про закриття провадження у справі. Так, аргументи захисника зводились до наступного.

1. Безпідставність вимоги про огляд: захист стверджує, що у водія були відсутні ознаки сп`яніння. Вказана в протоколі ознака «звужені зіниці очей, що не реагують на світло» не передбачена п. 3 Розділу І Інструкції МВС/МОЗ № 1452/735 для алкогольного сп`яніння. Поведінка водія на відео була спокійною, мова та координація не порушені.

2. Порушення процедури пропозиції огляду в закладі охорони здоров`я: поліцейські запропонували пройти огляд лише на місці за допомогою приладу «Драгер». Оскільки ОСОБА_1 відмовився від тесту на місці, поліцейські, в порушення ст. 266 КУпАП та Порядку № 1103, не озвучили усної чіткої вимоги/пропозиції прослідувати до медзакладу (КМ КНП «Соціотерапія»).

3. Дефекти письмового направлення до закладу охорони здоров`я: наявне в матеріалах направлення є неналежним доказом, оскільки водія з ним не ознайомлювали під підпис. Крім того, час у направленні (23:39) нібито не стикується з часом прибуття екіпажу чи зафіксованими діями на відео.

4. Провокація та введення в оману (посилання на практику ЄСПЛ): патрульні самі підрозділили або схилили ОСОБА_1 до відмови, роз`яснивши йому, що він «має право відмовитися». Захист трактує це як підбурювання та провокацію за ст. 6 Конвенції з урахуванням практики ЄСПЛ (справи «Раманаускас проти Литви» тощо).

5. Переривчастість відеозапису з бодікамер: відеозапис не є безперервним, що суперечить Інструкції МВС № 1026 та позиції Верховного Суду у справі № 216/5206/16-а. Захисник припускає, що патрульні вимикали камери, аби приховати спочатку вимагання вигоди, а потім — факт схиляння до відмови.

Дослідивши всі обставини справи у їх сукупності, переглянувши відеозапис з нагрудних камер патрульних поліцейський у судовому засіданні, заслухавши захисника, суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.9а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з вимогами ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Водночас ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

При цьому, особа реалізувала своє право володіти та керувати транспортним засобом, а значить погодилася виконувати додатково покладені на неї обов`язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху України, пунктом 2.5 яких зобов`язано водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, відмовившись від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР, та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Щодо доводів захисника, викладених у клопотанні про закриття провадження, суд оцінює їх критично та відхиляє з огляду на таке.

Судом встановлено, що 21.03.2026 року о 23:10 год. у м. Києві по вул. Антоновича, 50, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом SUBARU OUTBACK, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками сп`яніння. На законну вимогу працівника поліції пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, що зафіксовано у протоколі серії ЕПР1 № 620935 та на відеозаписі з нагрудного відеореєстратора патрульного.

Захисник вказує, що ознака «звужені зіниці очей, що не реагують на світло» відноситься Інструкцією № 1452/735 до ознак наркотичного сп`яніння, тоді як у протоколі зазначено «ознаки алкогольного сп`яніння».

Суд зазначає, що працівники поліції не є медичними працівниками й на місці зупинки здійснюють лише первинне візуальне виявлення ознак, що дають підстави вважати, що особа перебуває у стані сп`яніння (ч. 1 ст. 266 КУпАП). У протоколі та направленні чітко зафіксовано комплекс ознак: «запах алкоголю з порожнини рота» та «виражене тремтіння пальців рук», які беззаперечно віднесені п. 3 Розділу І Інструкції № 1452/735 саме до ознак алкогольного сп`яніння. Наявність звужених зіниць у поєднанні із запахом алкоголю лише підтверджує явний неадекватний клінічний стан водія та посилює обґрунтованість підозри поліцейських. Посилання на спокійну поведінку водія повністю спростовується переглянутим у судовому засіданні відеозаписом. Таким чином, вимога інспектора про проходження огляду була повністю законною та відповідала ст. 266 КУпАП.

Також адвокат стверджує, що ОСОБА_1 не пропонували пройти огляд у медичному закладі. Проте, як вбачається з дослідженого в судовому засіданні відеозапису, водію у чіткій формі було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу на місці зупинки, на що ОСОБА_1 відповів категоричною відмовою. Зокрема, о 23:47:40 на питання працівника поліції: «огляд проходити будете?», ОСОБА_1 відповідає: «не буду». У випадку, коли особа демонструє загальну, абсолютну відмову від проходження процедури перевірки на стан сп`яніння в цілому, у поліцейського відсутній обов`язок здійснювати примусове транспортування особи до закладу охорони здоров`я чи формально зачитувати назви установ. Категоричне «ні» водія на пропозицію пройти огляд охоплює собою відмову від перевірки як на місці, так і в закладі охорони здоров`я, що є закінченим складом правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того Суд відкидає аргументи захисту щодо дефектів письмового направлення. В матеріалах справи міститься направлення до КМ КНП «Соціотерапія» від 21.03.2026 року, виписане інспектором Слободян А. О. о 23:39 год. Направлення заповнене відповідно до Додатку 1 Інструкції № 1452/735 та містить опис виявлених ознак. Чинне законодавство не вимагає обов`язкового отримання розписки чи підпису водія на бланку направлення, якщо він відмовляється від його отримання або самого огляду. Час складання (23:39 год.) повністю узгоджується з динамікою події: зупинка о 23:10 год., тривале спілкування, виявлення ознак, фіксація відмови та послідовне оформлення документів, що завершилось складанням протоколу 22.03.2026 року о 00:03 год. Даний документ є належним і допустимим процесуальним доказом, що підтверджує намір поліції забезпечити повну процедуру огляду.

Твердження захисту про те, що поліцейські «спровокували» водія, роз`яснивши йому право на відмову, є абсолютно безпідставними та свідчать про хибне трактування норм права.

Роз`яснення водію юридичних та фактичних наслідків його дій (зокрема того, що він не може бути підданий фізичному насильству для проведення тесту і його волевиявлення є вирішальним) є обов`язком патрульного задля дотримання процесуальних прав особи. Провокація у розумінні практики ЄСПЛ полягає у штучному створенні умов для вчинення злочину/проступку, який би особа ніколи не вчинила без активного підбурювання агентами держави. У даній справі поліцейські не спонукали ОСОБА_1 сідати за кермо з ознаками сп`яніння чи відмовлятися від огляду. Навпаки, правоохоронці виконували превентивну функцію. Спростовує дане твердження захисника й те, що на відео зафіксовано, як працівниця поліції о 23:47:40 роз`яснює ОСОБА_1 : «якщо відмовитесь – все одно буде протокол».

Суд бере до уваги посилання захисту на Інструкцію № 1026 та постанову ВС від 18.07.2019. Водночас, досліджений в засіданні відеозапис чітко, повно та безперервно фіксує ключовий момент — висунення правомірної вимоги інспектора та однозначну, добровільну і недвозначну відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду.

Матеріали справи не містять жодних доказів (скарг до ДБР, заяв тощо) на підтвердження голослівних звинувачень адвоката у «вимаганні неправомірної вигоди». Короткочасна технічна перерва у відеозаписі, пов`язана з процесом оформлення не нівелює доказового значення зафіксованого факту адміністративного правопорушення.

При цьому, захисниця долучила копію скарги на дії поліцейських УПП. У відповідь на дану скаргу Керівництво УПП у м. Києві ДПП повідомляє, що за результатами перевірки відомості про неправомірні дії працівників поліції УПП стосовно ОСОБА_1 не підтвердилися. Поліцейські діяли відповідно до вимог законодавства України та в межах своїх повноважень.

Крім іншого Суд наголошує, що керування транспортними засобами в стані сп`яніння або відмова від перевірки на такий стан є одним із найтяжчих порушень у сфері безпеки дорожнього руху. Водій, який сідає за кермо під впливом заборонених речовин чи алкоголю, свідомо перетворює транспортний засіб на джерело підвищеної небезпеки, що несе пряму загрозу життю, здоров`ю та майну інших учасників дорожнього руху — пішоходів, пасажирів та інших водіїв. Відмова від проходження огляду є умисною спробою приховати факт перебування у нетверезому стані та уникнути відповідальності, що свідчить про свідоме ігнорування водієм суспільних норм та правопорядку.

Отже, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення встановлено дослідженими доказами в справі, зокрема:

- протоколом про вчинення адміністративного правопорушення серії ЕПР1 №620935 від 22.03.2026, в якому зафіксовані обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в якому зазначені ознаки алкогольного сп`яніння водія ОСОБА_1 , передбачені Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зокрема: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук;

- відеозаписом з боді-камери поліцейського, переглянутому у судовому засіданні, яким зафіксовано відмову водія пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Даний відеозапис повністю спростовує позицію захисника. Долучений до матеріалів справи відеозапис не містить даних, які б свідчили про те, що такий, у розумінні ст. 251 КУпАП, є неналежним доказом у справі.

Вказаний відеозапис свідчить про дотримання працівниками поліції Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.

На відеоматеріалі зафіксована подія за участі ОСОБА_1 у хронологічній послідовності.

Наданий відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

З огляду на наведені обставини ОСОБА_1 підлягає адміністративній відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Беручи до уваги положення ст. 33 КУпАП, необхідним і достатнім убачається накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка передбачає безальтернативне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

На підставі ч. 5 ст. 4, ст. 9 Закону України «Про судовий збір», ст. 40-1 КУпАП, у зв`язку з ухваленням судом постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір підлягає стягненню з правопорушника на користь держави в сумі 665 грн 60 коп.

Ураховуючи викладене, керуючись ст. 23, 33, ч.1 ст. 130, 283, 284, 287, 294, 303, 307, 308 КУпАП та ст. 3, 4 Закону України «Про виконавче провадження»,

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у дохід держави в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд міста Києва.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з дня її винесення.

Суддя О.О. Вдовиченко