Вирок від 08 липня 2026 р. у справі №609/377/26 — Шумський районний суд Тернопільської області

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 609/377/26

1-кп/609/78/2026

09 липня 2026 року

Шумський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника – адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в режимі відеоконференції, в м. Шумськ кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026211010000038 від 21 січня 2026 року про обвинувачення:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременець Тернопільської області, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, не депутата, не адвоката, непрацюючого, раніше не судимого,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» до правоохоронних органів відносяться органи Національної поліції, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про Національну поліцію» (далі Закону) - завданням поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Пунктом 2 статті 18 Закону передбачено, що поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій, зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчі органи поліції.

Згідно зі ст. 23 Закону - поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає в межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях.

Поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходи реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України на підставі та порядку, визначених законом.

Відповідно до посадових інструкцій інспектора взводу №1 роти поліції особливого призначення (далі - РПОП) ГУНП в Тернопільській області, останній повинен вживати заходів, спрямованих на усунення загроз життю і здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок вчинення адміністративного, кримінального правопорушення. За вказівкою керівництва підрозділу організовувати та виконувати роботу з виконання доручень по проведенню заходів із залученням поліцейських підрозділів.

Так, 21.01.2026р., працівник спеціального підрозділу РПОП ГУНП в Тернопільській області, інспектор взводу №1 швидкого реагування лейтенант поліції ОСОБА_4 (далі ОСОБА_4 ), на підставі постанови про залучення спеціального підрозділу для забезпечення проведення слідчих (розшукових) дій від 20.01.2026р., був залучений до проведення санкціонованого обшуку у кримінальному провадженні №12025211010000426 від 24.10.2025р., за ч.1 ст.307 КК України за місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема з метою забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію». Вказаний працівник правоохоронного органу перебував у форменому одязі із розпізнавальними знаками.

21.01.2026р., близько 08:00 год., в ході проведення вищевказаного санкціонованого обшуку ОСОБА_4 перебував в приміщенні житлового будинку по АДРЕСА_1 , де здійснював виконання своїх службових обов`язків, відповідно до ст.2 Закону та посадової інструкції. В цей час, у вказаному житловому будинку також перебував ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель АДРЕСА_1 (далі ОСОБА_5 ). В цей час в ОСОБА_5 виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень працівнику правоохоронного органу ОСОБА_4 , який забезпечував проведення слідчої (розшукової) дії за вищевказаною адресою, зокрема дотримання публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, відповідно до вимог ст.2 Закону та посадової інструкції.

Реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел, 21.01.2026р., близько 08:10 год., ОСОБА_5 , перебуваючи в кімнаті будинку, за місцем свого проживання, АДРЕСА_1 , взяв до рук металеву гирю та умисно наніс нею один удар в область голови працівнику спеціального підрозділу РПОП ГУНП в Тернопільській області, інспектору взводу №1 швидкого реагування лейтенанту поліції ОСОБА_4 , який в той час виконував свої службові обов`язки, чим спричинив останньому легкі тілесні ушкодження із короткочасним розладом здоров`я тривалістю понад шість днів, але не більше як три тижні (21 день) у вигляді: забійних ран правої тім`яної ділянки волосяної частини голови.

Вказаними діями обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.345 КК України, а саме: умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легкого тілесного ушкодження у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, визнав повністю, у скоєному щиро розкаявся, вказав, що обставини викладені у обвинувальному акті відповідають дійсності. Повідомив, що з ранку (точної дати та часу не пам`ятає) він спав. Пам`ятає, що прокинувшись не зрозумів що коїться, була паніка, а також те, що вдарив гирьою по голові працівника поліції. Що було далі не пам`ятає. На запитання прокурора відповів, що працівник поліції перебував у форменому одязі та проводив обшук. Також повідомив, що після скоєного просив вибачення у потерпілого.

Обвинувачений ОСОБА_5 , визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 – адвокат ОСОБА_6 та потерпілий ОСОБА_4 у судовому засіданні не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 вказав, що претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_5 , немає. У зв`язку із тим, що обвинувачений приніс свої вибачення, а також здійснив добровільний донат на потреби ЗСУ просив призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання не пов`язаного із реальним відбуванням покарання.

Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів поданих на підтвердження події кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого у вчиненні даного кримінального правопорушення. Під час проведення судових дебатів просив призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання за ч.2 ст.345 КК України у виді позбавлення волі строком п`ять років, із врахуванням пом`якшуючих обставин просив застосувати ст.75 КК України, встановивши трьох річний іспитовий строк та визначити обмеження передбачені ст.76 КК України.

Суд, встановивши, що учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікацію кримінального правопорушення, з`ясувавши їхню думку щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, при цьому встановив, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, що немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Аналізуючи всі дані в їх сукупності, суд, дійшов переконання про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України та кваліфікує його дії за ч.2 ст.345 КК України, як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легкого тілесного ушкодження у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він є уродженцем м. Кременець Тернопільської області, українцем, громадянином України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, не працює, не одружений, на обліку у лікаря-психіатра чи лікаря-нарколога не перебуває.

Також судом досліджені відомості з квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки #2.746503171.1 від 08.07.2026р., зі змісту якої вбачається те, що ОСОБА_5 08.07.2026р. о 11 год. 59 хв. перерахував грошові кошти у сумі 20000 гривень на підтримку військової частини НОМЕР_1 .

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, об`єктивні обставини кримінального провадження, особу винного, те, що він раніше не судимий, його вік, думку потерпілого, який просив призначити покарання обвинуваченому не пов`язаного із реальним відбуванням покарання, позитивну характеристику та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, зокрема, до обставин, що пом`якшують покарання, суд відносить щире каяття та повне визнання вини. Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено.

При цьому суд також враховує те, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

На підставі наведеного, виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, приймаючи до уваги, що покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_5 слід призначити покарання у межах санкцій статті у виді обмеження волі.

Вищевказане покарання суд вважає необхідним та достатнім для досягнення мети не лише кари за вчинене обвинуваченим, а й буде слугувати для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, як обвинуваченим так і іншими особами.

Підстав для застосування положень статті 69 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд не вбачає.

Разом з тим, суд вважає за можливе, на підставі ст.75 КК України, звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк та з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого у період його дії на нього слід покласти передбачені ст.76 КК України обов`язки, що дозволить здійснювати контроль за поведінкою обвинуваченого.

Приймаючи рішення про порядок відбування обвинуваченим ОСОБА_5 призначеного покарання суд враховує те, що положення статті 75 КК України наділяють суд дискреційними повноваженнями при призначенні покарання у виді обмеження волі на строк не більше п`яти років визначити, належним чином врахувавши характер вчиненого злочину, відомості про особу винного та інші обставин кримінального провадження, чи можливе виправлення засудженого без реального відбування покарання.

Відтак, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, обставин даного кримінального провадження, особу винного, а також беручи до уваги наявність пом`якшуючих покарання обставин, а саме: повне визнання вини та щире каяття у вчиненому, позитивну характеристику за місцем проживання, не перебування на обліку в лікаря психіатра та нарколога, наявність постійного місця проживання, добровільне перерахування грошових коштів у сумі 20000 гривень на підтримку військової частини НОМЕР_1 , відсутність обтяжуючих покарання обставин, та позицію державного обвинувача, висловлену останнім під час судових дебатів, який просив призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України із застосуванням положень статті 75 КК України, суд вважає, за можливе на підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням з встановленням іспитового строку та з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого у період його дії, покласти на нього передбачені п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України обов`язки, оскільки виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 можливе без реального відбування покарання.

Вищевказане покарання суд вважає необхідним та достатнім для досягнення мети не лише кари за вчинене обвинуваченим, а й буде слугувати для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів як обвинуваченим так і іншими особами.

В ході досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні цивільний позов не заявлявся.

Витрати на залучення експертів для проведення експертиз під час досудового розслідування - відсутні.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Також суд вважає, що на ч.1 ст.96-1, ч.1 ст.96-2 КК України до металевої гирі, якою ОСОБА_5 наніс один удар в область голови працівнику спеціального підрозділу РПОП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4 , яка упакована в сейф пакет WAR1859741 та яка передана на зберігання до ЦЗ ГУНП в Тернопільській області, слід застосувати заходи кримінально - правового характеру у виді спеціальної конфіскації, оскільки вилучена металева гиря була безпосереднім предметом даного кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченим.

Запобіжний захід застосований до ОСОБА_5 , згідно ухвали судді Шумського районного суду Тернопільської області від 02 липня 2026 року, у виді домашнього арешту у певний період доби та покладені обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, суд вважає, слід залишити без змін до набрання вироком суду законної сили, але не довше 23.59 год. 28 серпня 2026 року.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 349, 369, 370, 374 КПК України, ст. ст. 50, 65, 66, 67, 345 КК України, суд, –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому 2 (два) роки іспитового строку.

На підставі п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід застосований до ОСОБА_5 , згідно ухвали судді Шумського районного суду Тернопільської області від 02 липня 2026 року, у виді домашнього арешту у певний період доби та покладені обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України - залишити без змін до набрання вироком суду законної сили, але не довше 23.59 год. 28 серпня 2026 року.

Контроль за поведінкою засудженого ОСОБА_5 покласти на орган пробації за місцем проживання засудженого.

Речовий доказ по кримінальному провадженні, а саме:

- шапку темного кольору, яка поміщена у сейф пакет №PSP2208042 та яка здана на зберігання до ЦЗ ГУНП в Тернопільській області – повернути ОСОБА_4 , після набрання вироком законної сили;

До речового доказу - металевої гирі, яка упакована в сейф пакет WAR1859741 та яка передана на зберігання до ЦЗ ГУНП в Тернопільській області - на підставі ч.1 ст.96-1, ч.1 ст.96-2 КК України застосувати заходи кримінально - правового характеру у виді спеціальної конфіскації, після набрання вироком законної сили.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляція на вирок може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Шумський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України.

Відповідно до п.15 ст.615 КПК України, після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини.

Учасникам судового провадження вручається повний текст вироку в день його проголошення.

Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя: ОСОБА_1