Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №703/4050/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/4050/26

3/703/1471/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Овсієнко І.В., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працює екстренним медичним техніком в Смілянській станції ШМД, зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, що передбачене ст. 124 КУпАП,

у с т а н о в и в :

За даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №695438 від 17.06.2026, ОСОБА_1 17.06.2026 близько 12-20 год по вул. Соборній в м. Сміла керував автомобілем «Форд», д.н.з. НОМЕР_2 , в порушення п. 13.1 ПДР України, не дотримався правого бокового інтервалу, здійснив зіткнення із автомобілем «Опель», д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався праворуч в попутному напрямку, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки.

Органом, що склав протокол про адміністративне правопорушення, дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 124 КУпАП.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 у судовому засіданні власну провину у вчиненні правопорушення заперечував, пояснив, що на службовому автомобілі швидкої медичної допомоги повертався із виклику. Здійснював рух по вул. Соборній, в районі гімназії по крайній лівій смузі, безпосередньо вздовж безперервної лінії горизонтальної дорожньої розмітки, в напрямку центра міста. Перед перетином одного із двох обмежувачів швидкості праворуч бачив автомобіль «Опель», водій якого здійснював рух, не дотримуючись смуги руху. Оскільки проїзна частина в даному місці достатньо широка, дозволяє рух по двох смугах в кожному із напрямків, спробував випередити вказаний автомобіль, а коли фактично завершив вказаний маневр, то відчув звук удару по кузову, зрозумів, що відбулося зіткнення із автомобілем «Опель» та увімкнув звуковий сигнал, щоб привернути увагу водія автомобіля «Опель». Той зупинився на досить значній відстані попереду. В автомобілі «швидкої» від зіткнення виникло незначне пошкодження заднього правого габаритного ліхтаря, в автомобілі «Опель» були подряпини та пошкодження кріплення дзеркала на водійських дверцятах. Під час випередження бачив, що водій автомобіля «Опель» не стежить належним чином за дорожньою обстановкою, оскільки він відволікався на спілкування із пасажиром.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Рішенням ЄСПЛ у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 суд констатував, що провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції, а у справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП.

Отже при розгляді справ про адміністративні правопорушення судом мають бути застосована процедура та дотримані гарантії прав осіб, прирівняні до таких під час кримінального провадження.

Згідно з диспозицією ст. 124 КУпАП, відповідальність за вказаною статтею настає в разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Відтак, основною умовою настання адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП є наявний причинний зв`язок між порушеннями правил дорожнього руху та настанням наслідків у вигляді майнової шкоди.

Диспозиція статті 124 КУпАП не встановлює певних правил поведінки, а посилається на інші норми законодавчих актів, у даному конкретному випадку на Правила дорожнього руху України, тому розглядаючи дану справу, суд вирішує питання щодо винуватості ОСОБА_1 виключно у межах порушення вимог ПДР України, на які посилається протокол в справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно пункту 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.5 Правил дорожнього руху передбачено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

За п. 13.1 ПДР України, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Безпечний інтервал - відстань між боковими частинами транспортних засобів, що рухаються, або між ними та іншими об`єктами, за якої гарантована безпека дорожнього руху (п. 1.10 ПДР України).

Відповідно до частин першої, другої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно із частиною першою статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Стаття 252 КУпАП зобов`язує орган (посадову особу) оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення суду надані наступні докази, дослідженні в судовому засіданні безпосередньо:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №695438 від 17.06.2026, що за змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, за яким ОСОБА_1 17.06.2026 близько 12-20 год в м. Сміла під час керування транспортним засобом порушив вимоги п. 13.1 ПДР, а саме не дотримався бокового інтервалу, спричинивши зіткнення, чим вчинив адміністративне правопорушення, що передбачене ст. 124 КУпАП;

- картка обліку правопорушення, що повністю відтворює зміст відповідного протоколу;

- схема місця дорожньо-транспортної пригоди від 17.06.2026, з якої вбачається розташування на проїзній частині по вул. Соборній в м. Сміла автомобілів «Форд» д.н.з. НОМЕР_2 та «Опель» д.н.з. НОМЕР_3 та мається запис про виявлені механічні пошкодження;

- рапорт поліцейського СРПП ВП №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області від 17.06.2026, що зареєстрований під №13976, з якого вбачається повідомлення про ДТП, що мала місце того ж дня по вул. Соборній, між автомобілями «Опель» та «Форд», заявник – ОСОБА_1 . В результаті опрацювання виклику складений протокол ЕПР1 №695438;

- письмові пояснення ОСОБА_3 від 17.06.2026.

Усталена практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (рішення ЄСПЛ "Авшар проти Туреччини"). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди зобов`язані застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення у справі "Коробов проти України" №39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», п. 161).

Разом із тим, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.

Однак відомості протоколу про адміністративне правопорушення мають бути підтверджені іншими доказами, що суд може визнати належними та допустимими і які в даній справі відсутні. Відповідний процесуальний документ не може бути визнаний достатнім доказом в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою не є самостійними та беззаперечними, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали б сумнівів у суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 20.05.2020 в справі №524/5741/16-а вказав, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. При цьому, рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.

Відповідний рапорт, зареєстрований в Журналі єдиного обліку, є документом внутрішнього користування, суть якого полягає в доведенні інформації про виявлену подію, дії працівників поліції за отриманим викликом, а тому не може бути єдиним доказом для доведення вини особи. Такий документ може оцінюватися разом з іншими доказами та мати доказове значення, якщо його зміст узгоджується та не суперечить іншим матеріалам справи.

За обставинами даної справи, рапорт не надає переконливої та вичерпної інформації про подію, з приводу якої складено протокол щодо ОСОБА_1 , використаний в ньому ступінь деталізації інформації не може вважатися достатнім.

При цьому зі схеми місця ДТП вбачається, що керований ОСОБА_1 автомобіль після припинення руху знаходиться на відстані передньою та задньою вісями до краю проїзної частини 4,8 та 4,9 м відповідно. Враховуючи загальнодоступні відомості про розміри транспортних засобів, за якими габаритна ширина автомобіля «Форд Транзит» 2024 року випуску складає 1,97 м, відображену на схемі ширину проїзної частини 14,00 м, за відсутності горизонтальної дорожньої розмітки, що розділяє смуги для руху в одному напрямку, суд вважає слушними доводи особи, яка притягується до відповідальності про те, що автомобіль, що рухався праворуч від нього, мав достатньо вільного простору та ОСОБА_1 своїми діями не створював перешкод в його русі.

Зі схеми не вбачається встановленого місця зіткнення транспортних засобів, а також будь-яких обставин, що вимусили водія автомобіля «Опель» здійснювати рух на значній відстані від правого краю проїзної частини (понад 2,10 м, після зупинки, згідно зі схемою).

Відомостей про те, що транспортні засоби після контактної взаємодії змінювали траекторію чи напрямок руху, матеріали не містять та учасники ДТП на таку не посилалися.

Отже із матеріалів справи не вбачається існування достатніх та переконливих доказів на підтвердження факту спричинення ОСОБА_1 дорожньо-транспортної пригоди, що виключає притягнення його до адміністративної відповідальності.

Частиною 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, хто обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку.

У зв`язку із зазначеним, суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ. Суд також не може змінювати суть «обвинувачення», викладене у протоколі про адміністративне правопорушення.

Законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, а тому, з урахуванням принципів і загальних засад Кодексу України про адміністративні правопорушення, практики Європейського Суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинуватості особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, провадження у справі підлягає закриттю за п. 1 ст. 247 КУпАП, в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

У зв`язку із закриттям провадження в справі про адміністративне правопорушення, підстави для стягнення із ОСОБА_1 судового збору відсутні.

Керуючись статтями 124, 221, 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

п о с т а н о в и в :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ст. 124 КУпАП - закрити на підставі пункту першого частини першої статті 247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя І.В.Овсієнко