Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №711/4021/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/4021/26

Номер провадження2/711/2503/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого-судді Кондрацької Н.М.

за участю секретаря Мелещенко О.В.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави російська федерація в особі міністерства юстиції рф про відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

До Придніпровського районного суду міста Черкаси звернувся з позовом до держави російська федерація в особі міністерства юстиції рф про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 . У позові зазначає, що є офіцером Військово - Морських Сил Збройних Сил України, має звання старшого лейтенанта.

3 07 травня 2016 року по теперішній час перебуваю на службі у військовій частині НОМЕР_1 . За час військової служби приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку зі збройною агресією російської федерації проти України: у період із 15.10.2016 по 24.01.2017, у період із 30.03.2017 по 30.04.2017, у період із 23.01.2018 по 30.04.2018, у період із 30.04.2018 по 01.10.2018, у період із 11.10.2018 по 22.10.2018, у період із 01.06.2019 по 20.09.2019, у період із 09.10.2019 по 28.11.2019, у період із 05.07.2020 по 22.11.2020, у період із 28.12.2020 по 14.04.2021, у період із 08.12.2021 по 24.02.2022, у період із 24.02.2022 по 12.04.2022.

Повномасштабне вторгнення рф на територію України (24.02.2022 р.) застало його на військовій службі в місті Маріуполь, де він проходив службу на посаді командира зенітного ракетного взводу зенітної самохідно - артилерійської батареї зенітного ракетно - артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 і брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії РФ в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районі проведення операції об`єднаних сил ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

3 перших днів навали, окупанти прицільним вогнем знищували об?єкти життєзабезпечення міста. Зокрема, комунальні підприємства та техніку, склади з продовольством та медикаментами, вежі мобільних операторів та лінії електропередачі, помпові станції та магістральний водопровід із резервного водосховища. Спалили всі міські автобуси, підготовлені для евакуації населення. Багато цивільних мешканців опинилися в оточенні, без змоги вибратися з міста. Ситуація у місті стрімко погіршувалась. В місто заходила велика кількість озброєних диверсійних груп, посилювалися обстріли з артилерії та авіації, корабельної артилерії, та інших видів озброєння. В середні березня почалися міські бої з використанням тяжкої техніки та озброєння. Почорнілі руїни багатоповерхівок з похованими під ними тілами їхніх жителів, могили просто серед вулиць, військові і цивільні в блокаді, а потім полонені та депортовані, зруйнована «Азовсталь» і зруйнований драмтеатр, лікарні і пологовий будинок.

Виконуючи бойові завдання, він щоденно бачив як нищать місто Маріуполь, а вулиці перетворюються в суцільне кладовище. 23 березня 2022 року під час ведення оборони міста Маріуполь, в результаті ворожого обстрілу отримав вибухову травму, хребетно - спинномозкову травму, акубаротравматичне ураження обох вух без пошкодження барабанних перетинок.

У період з 24.02.2022 року по 12.04.2022 рік перебував у місті Маріуполь, у тому числі на заводі Азовмаш та брав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф, аж доки 12.04.2022 року потрапив у полон до збройних формувань агресора.

Звільнення відбулось 14.08.2025 року завдяки діям Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, відповідно до Порядку здійснення передачі військовополонених ворогів державі-агресору та звільнення оборонців України, які перебувають у полоні держави- агресора, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2022 N? 441.

Зазначає, що знаходився в полоні у окупанта на тимчасово окупованій території, та на території російської федерації з 12.04.2022 р. по 14.08.2025р., тобто 3 ( три) роки 4 місяці 3 дні, всього 1221 день.

Перебуваючи в полоні в населеному пункті Оленівка (Донецька область), Таганрог, Новозибкове Брянської області, с.Донське Тульської області він систематично піддавався побоям і тортурам із застосуванням металевих, гумових, дерев?яних предметів. Під час допитів, з метою вибити зізнання у нацизмі чи визнання окупаційної влади, застосовували всі можливі засоби для спричинення тяжких больових страждань.

Через відсутність нормального харчування, катування голодом, втратив вагу більш як на 15 кг. Денний раціон складався з вкрай малих порцій каші на сніданок та вечерю, так званого супу з води та квашеної капусти на обід та стакану рідини, схожої на чай. Для вживання надавали малу кількість води, в якій були наявні мул, пісок та водорості, часто доводилось пити технічну воду.

Увесь час перебування в полоні позивач відчував постійний головний біль, біль в грудній клітці, біль в хребті та колінних суглобах, слабкість, голод, зневоднення, до цього кожного дня додавались тортури, фізичні та моральні з метою зламати особистість, перейти на сторону окупанта і визнати, що Україною керує злочинний режим.

Війна призвела не тільки до фізичного, але й до психологічного мого травмування. З перших днів війни психіка перебувала в умовах постійного стресу та перенавантаження.

Важкі бої, смерть і поранення побратимів, обстріли всієї території України ракетами і БПЛА виснажували психічний і фізичний стан, 1221 день полону були сповнені моральними та фізичними знущаннями.

Після полону позивач пройшов стаціонарне лікування і обстеження, а також огляд ВЛК і йому встановлено такі діагнози: F43.2 - розлад адаптації, змішаний розлад емоцій та поведінки, М43.85 - дегенеративно- дистрофічні зміни грудного та поперекового відділів хребта, спондилоартроз грудного відділу хребта, протрузії Th 5 -Th6, Th7 - Th8, Th8- Th9, Thll- Th12 хребців. Гіперкіфоз ІІІ ст. та правобічний сколіоз І ст. грудного відділу хребта. Спондилоартроз, деформуючий спондильоз поперекового відділу, правобічний сколіоз поперекового відділу хребта І ст. ( згідно МРТ хребта від 07.09.2025 та 25.09.2025). Помірно виражені вертебростатистичні та вертебродинамічні порушення функції, Т93.4 - Наслідки тупої травми правової гомілки у вигляді невропатії обох суральних нервів з сенсорними розладами, Т91.3 - наслідки спинномозкової травми у вигляд синдрому торакалгії, сенситивної атаксії, T90.5 - наслідки перенесеної ВТ, акубаротравми без пошкодження барабанни перетинок у вигляді хронічної двобічної нейросенсорної приглухуватості І ст.

Також внаслідок перебування в полоні діагностовано наслідки тупої травми (анамнестично - ківтень 2022) правої гомілки (побиття гумовим кийком), ускладненої підшкірною гематомою (анамнестично) та бешихою правої гомілки та стопи (намнестично), нелікованої, у вигляді пігментації шкіри правої гомілки та стопи ( Т93.8). Варикозна хвороба правої нижньої кінцівки в басейні ВПВ, стадія компенсації. ХВ 1 ст. (С2 Ер А Р) 183.9 Ерозивна гастроезофагеальна рефлюксна хвороба. Езофагіт. Кила стравохідного отвору діафрагми (ендоскопічно). Неспецифічний реактивний гепатит з незначним порушенням функції. К21.0 Хронічний простатит. N44.1. Мелацитарні невуси тулуба, верхніх кінцівок. Пресбіопія обох очей. Вазомоторний риніт (підтверджується довідкою N? 1047 від 10.09.2025р.)

Перебуваючи більше трьох років в полоні, позивач переживав за свою дружину і дітей, не маючи навіть інформації про їхнє місце перебування, фізичний та моральний стан. В такому стані перебував до дня виходу з полону і отримання можливості зв`язатися з родиною. Ця обставина спричиняла важкі моральні страждання, біль і муку, від яких він майже сходив з розуму, це вбивало так само і тортури, яких зазнавав від окупантів щодня і щоночі.

Позивач досі важко сприймає щоденну загибель громадян України, мирного населення та побратимів, обстріли територій своєї країни, руйнування інфраструктури, постійно відчуває фізичний біль від отриманих травм та набутих захворювань, відчуває постійний головний біль, безсоння, перебуває в депресії, змушений щодня приймати ліки.

Російська федерація зіпсувала його здоров?я і життя, а також життя рідних і близьких людей, тому вважає, що країною агресором спричинено моральну шкоду, яку оцінює в 51 250 000,00 (П?ятдесят один мільйон двісті п`ятдесят тисяч), яку просить стягнути.

Саме внаслідок збройної агресії рф проти України, зазнав значної моральної шкоди, яка полягає в душевних стражданнях, зумовлених перебуванням в полоні у окупанта на тимчасово окупованій території, та на території російської федерації з 12.04.2022 р. по 14.08.2025р., тобто 3 ( три) роки 4 місяці 3 дні, всього 1221 день.

Перебуваючи в полоні в населеному пункті Оленівка (Донецька область), Горлівка він систематично піддавався жахливим побоям і тортурам, які принижують людську гідність - із застосуванням металевих, гумових, дерев?яних предметів. Під час допитів, з метою вибити зізнання у нацизмі чи визнання окупаційної влади, застосовували всі можливі засоби для спричинення тяжких больових і моральних страждань. Особливо це стосувалось його, у зв?язку з тим, що він є офіцером Збройних Сил України, яких вони ненавидять більш всього. Тому і в списки на обмін його не включали більше трьох років. Війна призвела не тільки до фізичного, але й до психологічного мого травмування. З перших днів війни психіка перебувала в умовах постійного стресу та перенавантаження. Важкі бої, смерть і поранення побратимів, обстріли всієї території України ракетами і БПЛА виснажували психічний і фізичний стан, 1221 день полону були сповнені моральними та фізичними знущаннями. Перенесені катування спричинили ряд захворювань, у тому числі психічних. Отримані під час війни, в тому числі під час перебування в полоні, травми і захворювання перешкоджають нормальному життю.

Після полону позивач почав відмічати перепади настрою, пропали емоції, відчуває постійну втому, тривогу, має поганий сон, часті нічні кошмари, підвищена дратівливість, постійно чую вибухи, звуки авіації, флешбеки подій із зони бойових дій, з полону. З цього приводу багато разів проходив стаціонарне лікування в лікарнях, досі важко сприймає щоденну загибель громадян України, мирного населення та побратимів, обстріли територій своєї країни, руйнування інфраструктури, постійно відчуває фізичний біль від отриманих травм та набутих захворювань, постійний головний біль, біль в серці, підвищений тиск, погіршився зір і слух

ОСОБА_2 дочка позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 має ряд захворювань, викликаних війною, свакуацією, що теж викликає у мене постійне занепокоєння. У діагностовано психічні розлади у вигляді РАС з розладом експресивного мовлення (СИМ Ір. по типу моторної апатії), РДУГ, когнітивних порушень з низьким рівнем функціонування.

Позивач зазначає, що втратив своє житло, яке залишилось на окупованій території - квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

Просить стягнути спричинену моральну шкоду, яку оцінює в 51 250 000,00 (П?ятдесят один мільйон двісті п?ятдесят тисяч) грн.), що за офіційним курсом Національного банку України на день подачі позовної заяви до суду (17.04.2026 р.) становить 1 000 000,00 ( Один мільйон Євро).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.04.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.05.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У заяві від 11.05.2026 та від 28.05.2026 просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задоволити та не заперечував щодо винесення заочного рішення суду.

Відповідач держава російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації (її представник) у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомлено, хоча про місце, день і час розгляду справи було судом повідомлено належним чином через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Відзив на позов відповідач не надав.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до роз`яснень Міністерства закордонних справ, у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України МЗС України 24.02.2022 нотифікувало МЗС рф про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з росією, які були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між країнами від 14.02.1992. відтак, діяльність дипломатичних представництв України в росії та росії в Україні, а також будь яке дипломатичне спілкування припинені відповідно до Віденської конвенції 1961 року.

Отже, подальше отримання згоди рф на відмову від судового імунітету, а також подача будь-яких судових документів у даній категорії справ до російської сторони дипломатичними каналами унеможливлюється.

З інформації на офіційному веб-сайті АТ «Укрпошта» за посиланнями в мережі Інтернет https://www.ukrposhta.ua/ua/news/57624-poshti-svitu-ogoloshujut-rosii-poshtovu-blokadu, відомо, що АТ «Укрпошта» припинила доставку поштових відправлень до/з Російської Федерації з перших днів повномасштабного вторгнення.

За інформацією Міністерства закордонних справ України 24.02.2022 року розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території росії та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади рф за посередництва третіх держав також не здійснюється.

Крім того, відомості про судовий розгляд справи та процесуальні рішення своєчасно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відомості якого є загальнодоступними, також, про дату, час та місце судового засідання відповідача повідомлено шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті Придніпровського районного суду м. Черкаси «Судова влада» в порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України, тому з опублікуванням таких оголошень про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782св21) викладено правову позицію, відповідно до якої у цій категорії спорів (про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, її майну, здоров`ю, життю у результаті збройної агресії Російської Федерації) іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ. При цьому зазначено, що оскільки вчинення Російською Федерацією з 2014 року збройної агресії проти України не припиняється, Російська Федерація заперечує суверенітет України, тому зобов`язань поважати та дотримуватися суверенітету цієї країни немає. А отже, і направляти до посольства цієї країни запит на згоду про участь у справі і зупиняти провадження у справі до отримання відповіді від Російської Федерації або повідомлення про вручення такого запиту не потрібно.

Судом ухвалено про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно із ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

Згідно положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У відповідності з правовою позицією, викладеною в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.05.2022 року у справах № 760/17232/20 (провадження № 61-15925св21) та № 428/11673/19 (провадження № 61-8291св21), загальновідомо (тобто таке, що не потребує доказування ч. 3 ст. 82 ЦПК України) те, що російська федерація відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну військову діяльність в Україні, включаючи не тільки повномасштабну збройну агресію, але і будь-яку участь своїх збройних сил у військових діях в Донецькій та Луганській областях з 2014 року. Не існує жодної розумної підстави припустити, що порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до українського суду, могло б бути захищене шляхом подання позову до суду, в якому б російська федерація не користувалася судовим імунітетом, тобто до суду російської федерації.

Таким чином, звернення позивача до українського суду є єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало б позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму сутність такого права. Судовий імунітет російської федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004). Враховуючи вищенаведені обставини, а також факт відсутності інших ефективних засобів судового захисту порушеного права позивача, Верховний Суд у своїх позиціях дійшов висновку, що судовий імунітет російської федерації не підлягає застосуванню з огляду на завдання збройними силами російської федерації шкоди позивачу, що є винятком до судового імунітету держави відповідно до звичаєвого міжнародного права. Підтримання імунітету російської федерації є несумісним із міжнародно-правовими зобов`язаннями України у сфері боротьби з тероризмом. Судовий імунітет рф не підлягає застосуванню з огляду на порушення рф державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням рф своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом. У таких висновках Верховний Суд керується тим, що дії російської федерації вийшли за межі її суверенних прав, оскільки будь-яка іноземна держава не має права здійснювати збройну агресію проти іншої країни. Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН. Верховний Суд у своїх позиціях звернув увагу на те, що військова агресія та окупація рф територій України є не тільки порушенням суверенітету й територіальної цілісності України, але й порушенням основоположних принципів та норм міжнародного права. Більше того, така військова агресія супроводжується злочинами геноциду проти народу України а також іншими військовими злочинами збройних сил та вищого керівництва рф. Отже, рф, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не має права надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд і вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі громадянинові України.

Судом установлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України.

Одружений 02.02.2017 з ОСОБА_1 та є батьком ОСОБА_4 , 2019 року народження. ОСОБА_4 , 2019 року народження, є дитиною з інвалідністю до 18 років, опікуном зазначена ОСОБА_1 , про що зазначається у посвідченні від 30.05.2024.

Відповідно до довідки від 16.10.2025 № 7102-5003847122 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , фактично проживає у АДРЕСА_3 .

Згідно копії посвідчення від 14.10.2025 ОСОБА_1 є учасником бойових дій, брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку зі збройною агресією російської федерації проти України: у період із 15.10.2016 по 24.01.2017, у період із 30.03.2017 по 30.04.2017, у період із 23.01.2018 по 30.04.2018, у період із 30.04.2018 по 01.10.2018, у період із 11.10.2018 по 22.10.2018, у період із 01.06.2019 по 20.09.2019, у період із 09.10.2019 по 28.11.2019, у період із 05.07.2020 по 22.11.2020, у період із 28.12.2020 по 14.04.2021, у період із 08.12.2021 по 24.02.2022, у період із 24.02.2022 по 12.04.2022, як зазначається у довідці військової частини НОМЕР_1 від 22.08.2025.

З 07.05.2016 старший лейтенант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою від 19.08.2025 № 2845/д.

Згідно повідомлення ДП «Український національний центр розбудови миру» Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №09-07/27724 від 20.08.2025, в ході збройної агресії російської федерації проти України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , старший лейтенант в/ч НОМЕР_1 перебував у полоні та був звільнений 14 серпня 2025 року. Звільнення з відбулось відповідно до Порядку здійснення передачі військовополонених ворогів державі-агресору та звільнення оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2022 р. № 441, в результаті реалізації рішення Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, створеного відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2022 р. № 257.

Відповідно до Виписки з Єдиного реєстру осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України від 15.08.2025 ОСОБА_1 був позбавлений особистої свободи з 12.04.2022 та був звільнений 14.08.2025.

Службою безпеки України 22.08.2025 старшому лейтенанту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , видано довідку про перебування громадянина України з числа осіб, визначених пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей», у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах, про те, що він дійсно в період з 12.04.2022 по 14.08.202 перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України.

Як указано у Довідці за підписом начальника Черкаської районної військової адміністрації від 12.11.2025 ОСОБА_1 встановлений статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми.

ОСОБА_1 є потерпілим у кримінальному провадженні №42022000000000468 від 15.04.2022, про що свідчить вручена йому під підпис пам`ятка про його права та обов`язки.

У наданій копії медичної Довідки № 973 (затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України 02.02.2024 № 186) від 12.09.2025 зафіксовані тілесні ушкодження ОСОБА_1 отримані ним внаслідок побиття, травм та впливу електроструму отриманих у полоні.

У довідці тво командира ВЧ НОМЕР_3 від 10.09.2025 № 1047 зазначений діагноз позивача із переліком численних захворювань.

Також у Довідці військово-лікарської комісії від 07.10.2025 № 2025-1007-1504-1475-3 визначено, внаслідок проведеного медичного огляду 07.10.2025, що діагноз (включаючи код, згідно чинного НК 025) та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) пов`язані з захистом Батьківщини. Як зазначається у довідці ВЛК № 2025-1113-0928-3365-7 від 13.11.2025 ОСОБА_1 потребує відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) на 30 календарних днів. Зокрема зазначено, що позивачу було діагностовано розлад адаптації, змішаний розлад емоції та поведінки (F43.2).

Відповідно до ст. 28 Загальної декларації прав людини кожному гарантується право на соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повністю здійснені.

Кожен має право жити в мирі в умовах заохочення і захисту всіх прав людини і повної реалізації розвитку (ст.1 Декларації про право на мир, затвердженої резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 71/189 від 19 грудня 2016 року).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст.8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Частиною 1 статті 48 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що до зобов`язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положень статей 49-51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія.

Згідно зі ч. 1 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є зокрема й іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Загальновідомим є той факт, що 24 лютого 2022 року російська федерація здійснила широкомасштабну військову агресію проти України, що стало підставою для введення з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнного стану на території України, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а тому не підлягає доказуванню, згідно з приписами ч. 3 ст. 82 ЦПК України.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про оборону України» збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.

Силові дії рф, що тривають з 20 лютого 2014 року (як початкова подія) та як її продовження військове вторгнення рф до України 24 лютого 2022 року, є актами збройної агресії відповідно до пунктів «a», «b», «с», «d» та «g» статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії» від 14.12.1974.

РФ, здійснивши збройну агресію відносно України, порушила норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975 та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією.

Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4 цс 19) та постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19 (провадження № 61-9673 св 20), від 23 вересня 2021 року у справі №295/13971/20 (провадження № 61-10849 св 21), від 29 вересня 2021 року у справі № 607/16567/20 (провадження № 61-9023 св 21).

В своєму рішенні по справі ILAЄCU AND OTHERS v. MOLDOVA AND RUSSIA (Application no. 48787/99), STRASBOURG, 8 July 2004, §424-428 ЄСПЛ наголосив, що стаття 3 Конвенції закріплює одну з найбільш фундаментальних цінностей демократичного суспільства. Навіть за найважчих обставин, як, наприклад, боротьба з тероризмом та організованою злочинністю, Конвенція категорично забороняє тортури та нелюдське чи принижуюче поводження чи покарання. На відміну від більшості положень Конвенції та Протоколів No No 1 і 4, стаття 3 не містить жодних винятків і, відповідно до статті 15 § 2 Конвенції, жодні відступи від неї неприпустимі навіть у разі надзвичайних ситуацій, що загрожують життю народу (див. серед інших авторитетних джерел, «Сельмуні проти Франції» та «Лабіта проти Італії»).

Суд визначив звернення «нелюдським» оскільки, поряд з іншим, воно було навмисним, застосовувалося годинами і заподіяло або фактичні тілесні ушкодження або сильні фізичні чи моральні страждання. Він визначив звернення як «принижуюче», оскільки воно мало викликати у жертви почуття страху, страждань і неповноцінності, здатні принизити і позбавити гідності. (Див. наприклад «Кудла проти Польщі»).

Для того, щоб визначити, чи ця форма жорстокого поводження є катуванням, суд повинен розмежовувати ці поняття, що містяться в статті 3 і поняттям нелюдське або принижуюче поводження. Як суд встановив раніше, саме навмисність є ключовим у розмежуванні, яке дає Конвенція для визначення нелюдського поводження, яке тягне за собою серйозні та жорстокі страждання; така ж відмінність випливає із статті 1 Конвенції ООН (див. раніше цитоване рішення у справі Сельмуні, § 96): «Для цієї Конвенції термін «катування» означає будь-яку дію, якою навмисно завдається сильний біль чи страждання, фізичні чи моральні, з метою отримання від цієї чи третьої особи інформації чи визнання, покарання за дії, які ця чи третя особа вчинила чи підозрюється у вчиненні, або для залякування чи примусу цієї чи третьої особи, або з будь-якої причини, заснованої на будь-якого роду дискримінації, коли цей біль чи страждання заподіяні або проводяться при спонуканні або за згодою або за потурання офіційної особи або іншої особи, яка діє як офіційна. ....»

Суд також вважає, що термін «жорстоке», як і термін «мінімальний рівень жорстокості», потрібний для застосування статті 3, за природою речей, є відносним (там же, § 100): він також залежить від усіх обставин справи, таких як тривалість впливу, фізичний або моральний вплив і, в деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я жертви (див., поряд з іншими джерелами, «Калашников проти Росії» і рішення, що цитувалося раніше, у справі Лабіта). Отже, при розгляді питання, чи є обставини поводження «принижуючим» за змістом статті 3, Суд повинен визначити, чи була його метою приниження честі і гідності цієї людини, а також, говорячи про наслідки, чи вплинуло воно значно на цю особу в порядку, несумісному зі статтею 3. Однак, навіть відсутність такої мети не може виключити можливість встановлення порушення статті 3 («Власінас проти Литви»).

Суд постійно наголошує, що страждання та приниження мають у будь-якому випадку перевищувати неминучий елемент страждань чи принижень, пов`язаний із цією формою законного поводження чи покарання. Заходи, що позбавляють людину свободи, зазвичай супроводжуються такими стражданнями та приниженням. Стаття 3 вимагає від держави забезпечити, щоб кожен ув`язнений утримувався в умовах, які сумісні з повагою до людської гідності, щоб спосіб і метод виконання покарання не піддавали його стражданням або обтяженням, що перевищують за своєю силою неминучий рівень страждань, властивий позбавленню волі і, щоб, враховуючи вимоги утримання, забезпечувалося його здоров`я та благополуччя. (див. «Кудла проти Польщі», що цитувалося раніше, §§ 92-94).

Також, Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі «Недайборщ проти Російської Федерації» зазначив, що заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.

При цьому, судом установлено та вбачається з матеріалів справи, що з 20.03.2022 по 14.09.2024 позивач перебував у місцях несвободи внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, яке призвело до негативних наслідків для позивача, в тому числі до значного погіршення стану його здоров`я, психоемоційних ускладнень.

Загальновідомими є факти нелюдського поводження військовими російської федерації та співробітниками інших органів держави агресора з українськими військовими, яких було взято в полон.

У зв`язку із наведеним, суд вважає доведеним факт незаконності дій відповідача, як держави, яка здійснювала контроль над територією і на яку за практикою ЄСПЛ покладався обов`язок щодо дотримання прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конвенцією.

Подані позивачем докази, на переконання суду, безумовно підтверджують факт заподіяння позивачу моральної шкоди.

Також суд вважає доведеним причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та наслідками у виді заподіяння позивачу моральної шкоди.

Оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини у справі «STANKOV v. BULGARIA»).

При оцінці обґрунтованості вимог про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Разом з тим, з огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд враховує обставини справи, зокрема факт тривалого перебування позивача в полоні (1221 день) та наслідки, які у зв`язку із цим настали для позивача, його стан здоров`я, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, множинний характер порушень конституційних прав позивача.

Виходячи з наведеного, суд розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, погоджується з позицією позивача, що справедливою сумою компенсації моральних страждань, понесених ним з вини відповідача, є сума в розмірі 51 250 000,00 грн.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність визначених законом підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Держави російська федерація в особі міністерства юстиції рф про відшкодування моральної шкоди, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню у рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 51 250 000,00 грн.

При вирішенні питання щодо визначення грошової одиниці (валюти) при відшкодуванні моральної шкоди, то суд вважає, що розмір моральної шкоди підлягає визначенню у національній валюті України – гривні, без зазначення еквіваленту долара чи євро.

Так, гривня — це офіційна національна валюта України, визначена ст. 32 Закону України «Про Національний банк України».

Статтею 192 ЦК України передбачено, що законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 5 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд, зауважує, що діючими нормами законодавства не передбачено підстав для визначення розміру відшкодування моральної шкоди у іноземній валюті, як то долар США чи євро.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», з відповідача в дохід держави Україна підлягає стягненню судовий збір у сумі 16640 грн.

Враховуючи наведене та керуючись, статтями 15, 16, 23, 1167 Цивільного кодексу України, статтями 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76-83, 89, 141, 258, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави російська федерація в особі міністерства юстиції рф про відшкодування моральної шкоди – задоволити.

Стягнути з держави російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 51 250 000 (п`ятдесят один мільйон двісті п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з держави російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації на користь держави судовий збір в розмірі 16640 (шістнадцять тисяч шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення буде складений протягом 10 робочих днів.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_2 , адреса реєстрації фактичного проживання/перебування як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_3 .

Відповідач: держава російська федерація, місцезнаходження міністерства юстиції російської федерації: 119991, російська федерація, м. москва, вул. Житня, 14, інші відомості: відсутні.

Головуючий: Н. М. Кондрацька