Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №120/14744/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року

м. Київ

справа №120/14744/25

адміністративне провадження №К/990/10941/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом 11 Регіональної військово-лікарської комісії до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою 11 Регіональної військово-лікарської комісії на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2026 року, постановлену в складі колегії суддів: судді-доповідача Канигіної Т.С., суддів: Слободонюка М.В., Кузьмишина В.М.,

У С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст обставин справи і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. 11 Регіональна військово-лікарська комісія (далі - 11 РВЛК, позивач) у жовтні 2025 року звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови від 02 жовтня 2025 року ВП №79231313 про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 32000 грн.

2. Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 03 грудня 2025 року в задоволенні позову відмовив.

3. 11 РВЛК 31 грудня 2025 року подала до Сьомого апеляційного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року.

4. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08 січня 2026 року в задоволенні клопотання 11 РВЛК про відстрочення сплати судового збору відмовив. Апеляційну скаргу 11 РВЛК на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року залишив без руху. Запропонував особі, яка подала апеляційну скаргу, у десятиденний строк з моменту отримання ухвали виконати її вимоги та усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку та навести підстави для поновлення строку, надати докази на обґрунтування доводів; надати оригінал документа про сплату судового збору в сумі 3633,60 грн або належних доказів на підтвердження звільнення скаржника від сплати судового збору в силу Закону України «Про судовий збір».

5. 11 РВЛК 17 січня 2026 року подала до Сьомого апеляційного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» заяву про усунення недоліків.

6. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11 лютого 2026 року відмовив у задоволенні клопотання 11 РВЛК про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року. Визнав неповажними причини пропуску 11 РВЛК строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року. Апеляційну скаргу 11 РВЛК на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року залишив без руху. Запропонував особі, яка подала апеляційну скаргу, у десятиденний строк з моменту отримання ухвали виконати її вимоги та усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку та вказати інші підстави для поновлення строку.

7. 11 РВЛК 17 лютого 2026 року подала до Сьомого апеляційного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» заяву про усунення недоліків.

8. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05 березня 2026 року в задоволенні клопотання 11 РВЛК про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року відмовив. Визнав неповажними причини пропуску 11 РВЛК строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року. Відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою 11 РВЛК на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року.

ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. 11 РВЛК подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2026 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

10. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції є незаконною та такою, що постановлена з неправильним застосуванням норм процесуального права, без урахування правових позицій Верховного Суду та практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Скаржник зазначив, що апеляційний суд не врахував, що представництво інтересів 11 РВЛК у судах України капітаном юстиції Крикливим Д.В. здійснювалося на підставі довіреності у порядку передоручення від 25 березня 2025 року, якою його було уповноважено представляти інтереси 11 РВЛК у судах України, у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях, з правом підписувати, подавати та доповнювати процесуальні документи. Зазначена довіреність була чинною та діяла до моменту її скасування. Отже, представник позивача мав повноваження на представництво інтересів 11 РВЛК у судах України ще задовго до виникнення спірних правовідносин і до початку перебігу строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції в цій справі. Довіреність від 12 грудня 2025 року фактично мала технічний характер і була лише оновленням раніше виданої довіреності, а тому жодним чином не впливає на наявність чи відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Також суд апеляційної інстанції фактично ототожнив виконання військовослужбовцем бойових (спеціальних) завдань із недоліками організації роботи позивача, що є безпідставним. Виконання військовослужбовцем бойових (спеціальних) завдань під час дії правового режиму воєнного стану є обставиною, яка не залежить від волевиявлення сторони та об`єктивно може ускладнювати або унеможливлювати своєчасне вчинення процесуальних дій. Окрім того, апеляційний суд не врахував специфіку діяльності 11 РВЛК, у штаті якої перебувають переважно лікарі та інший медичний персонал, які не є фахівцями у сфері права та не здійснюють представництво інтересів установи у судах. Фактично єдиною посадовою особою, уповноваженою здійснювати представництво інтересів 11 РВЛК у судах України, був капітан юстиції Крикливий Д.В. Таким чином, у період виконання представником позивача бойових (спеціальних) завдань об`єктивно були відсутні інші особи, які могли б підготувати та подати апеляційну скаргу. За таких обставин, висновок суду апеляційної інстанції про формальний характер здійснення представництва є безпідставним, не підтверджений матеріалами справи та ґрунтується на припущеннях. Апеляційний суд повинен був оцінити обставини виконання представником позивача бойових (спеціальних) завдань під час дії воєнного стану, які об`єктивно могли унеможливлювати своєчасне здійснення процесуальних дій.

У заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження було зазначено та підтверджено документально, що уповноважений представник позивача - капітан юстиції Крикливий Д.В. у період з 01 грудня 2025 року по 28 грудня 2025 року виконував бойові (спеціальні) завдання у складі 11 РВЛК, що підтверджується витягом із наказу начальника 11 РВЛК від 09 січня 2026 року №7. Таким чином, у період перебігу строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції уповноважений представник 11 РВЛК фактично виконував бойові (спеціальні) завдання під час дії правового режиму воєнного стану, що об`єктивно унеможливлювало своєчасну підготовку та подання апеляційної скарги. Однак суд апеляційної інстанції безпідставно дійшов висновку, що зазначені обставини не є поважними причинами пропуску процесуального строку, фактично не надав належної оцінки доказам, які підтверджують виконання представником 11 РВЛК бойових (спеціальних) завдань. Окрім того, визначаючись щодо строків звернення до суду, апеляційний суд не врахував практику ЄСПЛ, згідно із якою правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надмірного формалізму. Правила щодо строків подання скарг не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби судового захисту. Надмірний формалізм при застосуванні процесуальних вимог може призвести до порушення права на ефективний судовий захист. Надто суворе тлумачення процесуальних норм національними судами може позбавити особу права доступу до суду, що є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Суд апеляційної інстанції, застосувавши надмірно формальний підхід до оцінки причин пропуску процесуального строку, фактично позбавив позивача можливості реалізувати своє право на апеляційний перегляд судового рішення, а також не врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29 вересня 2022 року в справі №500/1912/22 щодо того, що під час дії воєнного стану суворе застосування процесуальних строків може призвести до невиправданого обмеження права на доступ до суду.

IІІ. Рух справи у суді касаційної інстанції

11. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Мацедонської В.Е., Смоковича М.І. ухвалою від 27 квітня 2026 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

12. Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу із проханням відмовити 11 РВЛК у задоволенні касаційної скарги.

13. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 08 липня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами з 09 липня 2026 року.

ІV. Позиція Верховного Суду

14. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №120/14744/25 стало оскарження судового рішення, зазначеного у частині третій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

15. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги та оскаржуваній ухвалі Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2026 року, Верховний Суд, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, виходить із таких міркувань.

16. Відповідно до статей 13, 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку судові рішення суду першої інстанції.

17. Право на апеляційне оскарження судового рішення кореспондується із обов`язком учасників справи дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

18. Учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов`язків.

19. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

20. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

21. Статтею 295 КАС України встановлені загальні строки на апеляційне оскарження судового рішення, відповідно до якої апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

22. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 КАС України, частиною шостою якої встановлено, що апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

23. За правилами частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, установлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, відповідно до яких апеляційна скарга залишається без руху і скаржнику надається строк для усунення її недоліків до десяти днів з дня вручення ухвали.

24. Згідно із частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

25. Тож стаття 287 КАС України є спеціальною нормою процесуального закону, яка визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, частина шоста якої встановлює спеціальні у відношенні до статті 295 КАС України строки на апеляційне оскарження судового рішення (протягом десяти днів) і порядок обчислення цього строку (з дня проголошення судового рішення).

26. Водночас стаття 287 КАС України не обмежує повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення і на відміну від правил, установлених статтею 270 КАС України, передбачений статтею 287 КАС України строк на апеляційне оскарження не є преклюзивним.

27. Отож причини пропущення строку на апеляційне оскарження судового рішення у справах цієї категорії підлягають оцінці на предмет їхньої поважності у загальному порядку, передбаченому КАС України, і суд апеляційної інстанції не обмежений у повноваженні щодо поновлення цього строку, за наявності відповідних підстав.

28. Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними при вирішенні питання щодо поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин у справі. При цьому доведення поважності причин пропущення строку звернення до суду покладається саме на особу, яка звертається з апеляційною скаргою та заявою/клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

29. Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду необхідно виходити, зокрема, з того, що причина пропущення строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

30. Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, і, після закінчення таких строків, якщо ніхто не звернувся зі скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними. Без наявності строків на процесуальну дію або без їхнього дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

31. Відповідно до висновків ЄСПЛ, право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

32. Згідно із пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

33. Отже, приписи пункту 4 частини першої статті 299 КАС України закріплюють дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, а саме: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, або якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

34. Матеріалами справи №120/14744/25 встановлено, що її розглянуто Вінницьким окружним адміністративним судом 03 грудня 2025 року у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження. Копію рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року доставлено до електронного кабінету начальника 11 РВЛК ОСОБА_1, якою було подано позовну заяву, - 03 грудня 2025 року о 22:04 год, а до електронного кабінету 11 РВЛК - 03 грудня 2025 року о 22:00 год, що підтверджується довідками відповідального працівника Вінницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року про доставку електронного листа.

35. Вінницький окружний адміністративний суд у резолютивній частині рішення від 03 грудня 2025 року роз`яснив, що рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України. Відповідно до частини шостої статті 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення. За змістом положень абзацу 2 частини першої статті 295 КАС України якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 03 грудня 2025 року.

36. Апеляційну скаргу 11 РВЛК подала до Сьомого апеляційного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» 31 грудня 2025 року, тобто після закінчення встановленого процесуальним законом десятиденного строку.

37. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08 січня 2026 року в задоволенні клопотання 11 РВЛК про відстрочення сплати судового збору відмовив. Апеляційну скаргу 11 РВЛК на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року залишив без руху. Запропонував особі, яка подала апеляційну скаргу, у десятиденний строк з моменту отримання ухвали виконати її вимоги та усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку та навести підстави для поновлення строку, надати докази на обґрунтування доводів; надати оригінал документа про сплату судового збору в сумі 3633,60 грн або належних доказів на підтвердження звільнення скаржника від сплати судового збору в силу Закону України «Про судовий збір».

38. 11 РВЛК 17 січня 2026 року подала до Сьомого апеляційного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» заяву про усунення недоліків, у якій на обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції послалася на запроваджений в Україні воєнний стан.

39. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11 лютого 2026 року відмовив у задоволенні клопотання 11 РВЛК про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року. Визнав неповажними причини пропуску 11 РВЛК строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року. Апеляційну скаргу 11 РВЛК на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року залишив без руху. Запропонував особі, яка подала апеляційну скаргу, у десятиденний строк з моменту отримання ухвали виконати її вимоги та усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку та вказати інші підстави для поновлення строку.

40. 11 РВЛК 17 лютого 2026 року подала до Сьомого апеляційного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» заяву про усунення недоліків.

41. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05 березня 2026 року в задоволенні клопотання 11 РВЛК про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року відмовив. Визнав неповажними причини пропуску 11 РВЛК строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року. Відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою 11 РВЛК на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

42. Постановляючи вказану ухвалу, суд апеляційної інстанції зазначив, що 17 лютого 2026 року скаржник подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції з підстав воєнного стану та обставин, пов`язаних із ним, зокрема: відповідно до довіреності у порядку передоручення від 12 грудня 2025 року начальником 11 РВЛК - полковником медичної служби ОСОБА_1 уповноважено капітана юстиції ОСОБА_2 представляти інтереси 11 РВЛК у судах України (у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з правом підписувати, подавати та доповнювати процесуальні документи; згідно з витягом із наказу начальника 11 РВЛК від 09 січня 2026 року №7 капітан юстиції Крикливий Д.В. у період з 01 грудня 2025 року по 28 грудня 2025 року виконував бойові (спеціальні) завдання у складі 11 РВЛК. За доводами скаржника, у період перебігу строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції уповноважений представник 11 РВЛК фактично виконував бойові (спеціальні) завдання, що об`єктивно унеможливлювало своєчасну підготовку та подання апеляційної скарги. Водночас апеляційний суд зауважив, що стаття 287 КАС України визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, відповідно до частини шостої якої апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення. Згідно із матеріалами справи, повний текст рішення суду першої інстанції складено 03 грудня 2025 року та отримано позивачем 03 грудня 2025 року о 22:04 год (довідка про доставку електронного листа). Отже, останнім днем подання апеляційної скарги є 15 грудня 2025 року, а апеляційну скаргу направлено до суду через підсистему «Електронний суд» 31 грудня 2025 року, тобто з пропуском десятиденного строку на апеляційне оскарження з моменту отримання рішення суду. Для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які об`єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу. Поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Разом із тим, досліджуючи заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не вказано об`єктивних підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, які б ґрунтувались на наявності обставин, що відповідають наведеним вище критеріям. Як на підставу пропущеного строку для подання апеляційної скарги скаржник посилався на те, що відповідно до довіреності у порядку передоручення від 12 грудня 2025 року начальником 11 РВЛК - полковником медичної служби ОСОБА_1 уповноважено капітана юстиції ОСОБА_2 представляти інтереси 11 РВЛК у судах України (у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з правом підписувати, подавати та доповнювати процесуальні документи. При цьому наведену довіреність надано ОСОБА_2 у той період, коли він уже виконував бойові (спеціальні) завдання у складі 11 РВЛК. Тобто позивач усвідомлював, що у період перебігу строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції уповноважений представник 11 РВЛК фактично виконував бойові (спеціальні) завдання, що об`єктивно унеможливлювало своєчасну підготовку та подання апеляційної скарги. Пославшись на статтю 8 КАС України, апеляційний суд указав, що з метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії. При цьому особливості організації роботи в установі жодним чином не впливає на неухильність виконання своїх процесуальних обов`язків з урахуванням часу, необхідного для вирішення внутрішніх організаційних питань. Суд апеляційної інстанції не обмежений повноваженнями щодо поновлення строку апеляційного оскарження в порядку, передбаченому частиною третьою статті 295 КАС України, однак такі висновки не дають абсолютного права скаржнику на поновлення пропущеного процесуального строку, без поважних на те причин і відповідних підстав. Зокрема, в ухвалі від 10 грудня 2025 року в справі №440/7019/25 Верховний Суд зазначив, що недоліки в організації роботи установи не можуть бути визнані такими обставинами, що є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Сторона, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинна намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у неї на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання своїх процесуальних обов`язків, в тому числі й щодо вчасного подання апеляційної скарги. Відкриття апеляційного провадження поза межами встановленого законодавством строку для апеляційного оскарження судового рішення є неприйнятним і порушує принцип юридичної визначеності, пункт 1 статті 6 Конвенції, що підтверджено рішенням ЄСПЛ від 20 вересня 2022 року в справі «Завалій та інші проти України». Процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності та є гарантією захисту прав сторін спору. Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, на чому також неодноразово наголошував Верховний Суд. За відсутності таких обставин, у суду будуть відсутні й підстави для поновлення процесуального строку. Ураховуючи викладене, апеляційний суд зауважив, що у справі, що розглядається, скаржник є державною організацією і неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з його боку, виникнення організаційних складнощів для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. У цьому випадку позивач не може та не повинен намагатись отримати вигоду від ситуації, яка склалася в державі, шляхом уникнення або зволікання виконання своїх процесуальних обов`язків, у тому числі й щодо вчасного подання апеляційної скарги. Окрім того, відповідно до довіреності у порядку передоручення від 12 грудня 2025 року ОСОБА_1 передоручила ОСОБА_2 представляти інтереси 11 РВЛК у судах України у період виконання останнім бойових (спеціальних) завдань у складі 11 РВЛК. Такі обставини об`єктивно ставлять під сумнів можливість належного виконання процесуальних обов`язків і свідчать про формальний характер здійснення представництва. З огляду на викладене, скаржник не зазначив обставин, які перешкоджали подати апеляційну скаргу вчасно та які є об`єктивно непереборними чи істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій. Причини пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою, наведені представником скаржника, не можуть бути визнані судом як поважні причини для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року.

43. Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропущення з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві/клопотанні про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

44. Введений в Україні воєнний стан, безумовно, ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, державних організацій (установ, закладів). Проте сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й без підтвердження її належними та допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

45. Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що наведені 11 РВЛК причини пропущення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року в справі №120/14744/25 не можна розцінювати як такі, що дають підстави для поновлення скаржнику строку звернення з апеляційною скаргою.

46. Апеляційну скаргу на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року в справі №120/14744/25, яка відноситься до категорії справ, які є терміновими відповідно до норм КАС України, 11 РВЛК подала 31 грудня 2025 року, тобто з пропуском установленого статтею 287 КАС України строку на апеляційне оскарження рішення суду.

47. Приписи статті 44 КАС України передбачають обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки (частина друга), зокрема, виконувати процесуальні дії в установлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

48. Наведеними приписами КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їхню реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок і зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, установлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

49. Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб і невиконання учасником справи вимог процесуального закону або суду не належать до об`єктивних обставин особливого та непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

50. Державні організації (установи, заклади), маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків разом із іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб дотримуватися своїх власних внутрішніх правил і процедур, установлених, у тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їхнього порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання процесуальних обов`язків.

51. Отже, внутрішні організаційні питання державної організації (установи, закладу) не можна вважати об`єктивно поважними причинами пропуску встановлених законом строків. Державні організації (установи, заклади) зобов`язані організувати свою роботу так, щоб дотримуватися процесуальних строків, організувати безперервний процес представництва і забезпечувати неухильне та своєчасне виконання обов`язків, установлених законом і судом, у тому числі щодо дотримання строку на подання апеляційної скарги. Державна організація (установа, заклад) має заздалегідь передбачати ризики відсутності конкретного представника, забезпечуючи безперервність відповідного напрямку роботи.

52. Таким чином, апеляційний суд слушно виходив із того, що виконання капітаном юстиції ОСОБА_2 якого начальник 11 РВЛК ОСОБА_1 уповноважила у порядку передоручення (згідно із наданою до суду апеляційної інстанції довіреністю від 12 грудня 2025 року) представляти інтереси 11 РВЛК у судах України (у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях), у період з 01 грудня 2025 року по 28 грудня 2025 року бойових (спеціальних) завдань у складі 11 РВЛК, на що посилався скаржник у заяві від 17 лютого 2026 року як на причину пропущення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року в справі №120/14744/25, не можна вважати такою обставиною, яка відтермінувала 11 РВЛК установлений процесуальним законом строк на апеляційне оскарження судового рішення.

53. 11 РВЛК після отримання копії рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року в справі №120/14744/25 було відомо про спеціальний строк оскарження цього судового рішення (протягом десяти днів), проте вона не вжила жодних заходів щодо дотримання такого строку (відповідних доказів матеріали справи не містять). 11 РВЛК не було доведено реальної неможливості своєчасно подати апеляційну скаргу іншою уповноваженою особою (наприклад, керівником, іншим представником), враховуючи, що позовна заява у цій справі була подана начальником 11 РВЛК ОСОБА_1 .

54. За об`єктивним критерієм обставини, на які посилалася 11 РВЛК на обґрунтування недотримання строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції в цій справі, не дають достатніх і переконливих підстав для визнання поважними причин пропущення позивачем строку звернення з апеляційною скаргою. До того ж апеляційний суд зобов`язаний перевіряти лише ті доводи, на які прямо посилається скаржник у заяві/клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, і не повинен з`ясовувати та враховувати ті обставини, про які скаржник не зазначав.

55. Беручи до уваги наведене, Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05 березня 2026 року обґрунтовано визнав неповажними причини пропуску 11 РВЛК строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року та відмовив у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, оскільки скаржником не наведено достатніх обґрунтувань та не надано допустимих і переконливих доказів, які б доводили підстави для поновлення строку звернення до суду з апеляційною скаргою.

56. Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав уважати, що оскаржувана ухвала постановлена апеляційним судом з порушенням норм процесуального права, що призвело до необґрунтованої відмови у відкритті апеляційного провадження.

57. Щодо посилання скаржника на практику Верховного Суду необхідно зазначити, що правові висновки Верховного Суду формуються виходячи із конкретних обставин справи, такі висновки не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним і таке вирішення покладається на розсуд суду індивідуально у кожній справі, з урахуванням її обставин, наведених скаржником аргументів і наданих доказів.

58. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

59. З огляду на наведене та приписи статті 350 КАС України, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги 11 РВЛК без задоволення, а оскаржуваної ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2026 року в справі №120/14744/25 - без змін.

V. Судові витрати

60. Ураховуючи результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу 11 Регіональної військово-лікарської комісії залишити без задоволення.

2. Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2026 року в справі №120/14744/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: В. Е. Мацедонська

М. І. Смокович