Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №140/13663/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/13663/25 пров. № А/857/8693/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіМатковської З. М.

суддів -Гуляка В. В.

Ільчишин Н. В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року у справі № 140/13663/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії (головуючий суддя першої інстанції Стецик Н.В., час ухвалення - у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Луцьк, дата складання повного тексту рішення 30 грудня 2025 року),-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі – відповідач 2) в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 26 вересня 2025 року №032650007288 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди трудової діяльності з 01.07.2000 по 05.06.2002, з 20.06.2002 по 24.12.2003 року, з 01.04.2022 по 31.08.2025 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 26.10.1983 та період навчання, що не збігається з періодом роботи з 01.09.1981 р. по 25.10.1983 р. згідно диплому НОМЕР_2 від 27.03.1986 р.;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити та виплачувати з 07.10.2025 року ОСОБА_1 пенсію за віком із зарахуванням стажу згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 26.10.1983 та періоду навчання, що не збігається з періодом роботи з 01.09.1981 р. по 25.10.1983 р. згідно диплому НОМЕР_2 від 27.03.1986 р.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 19.09.2025 вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком. Проте, рішенням від 26.09.2025 №032650007288 ГУ ПФУ в Житомирській області було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з тим, що до страхового стажу ОСОБА_1 не було зараховано: періоди трудової діяльності з 01.07.2000 по 05.06.2002, з 20.06.2002 по 24.12.2003, з 01.04.2022 по 31.08.2025 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 26.10.1983, оскільки відсутні дані в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного пенсійного страхування про сплату страхових внесків; період навчання з 01.09.1981 по 27.03.1986 згідно диплома НОМЕР_2 від 27.03.1983, оскільки перетинається з періодами роботи.

Позивач вважає таке рішення ГУ ПФУ в Житомирській області протиправним. З посиланням на відповідні положеннями законодавства України стверджує, що вказані спірні періоди підлягають до зарахування в її страховий стаж.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року у справі № 140/13663/25 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 26.09.2025 №032650007288 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди трудової діяльності з 01.07.2000 по 05.06.2002, з 20.06.2002 по 24.12.2003, з 01.04.2022 по 31.08.2025 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 26.10.1983 та період навчання з 01.09.1981 по 25.10.1983 згідно диплому НОМЕР_2 від 27.03.1986 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, викладених в даному рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до частини 2 статті 26 Закону у разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною 1 цієї статті, право на призначення пенсії за віком така особа набуде після досягнення 63 років за наявності страхового стажу від 25 років.

В результаті розгляду документів, доданих до заяви, до страховою стажу не зараховано: періоди трудової діяльності з 01.07.2000 по 05.06.2002, з 20.06.2002 по 24.12.2003, 01.04.2022 по 31.08.2025 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 26.10.1983, оскільки відсутні дані в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного пенсійного страхування про сплату страхових внесків; період навчання з 01.09.1981 по 27.03.1986 згідно диплома НОМЕР_3 від 27.03.1983, оскільки навчання перетинається з періодами роботи.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що Позивач ОСОБА_1 19.09.2025 вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про призначенні пенсії за віком.

Рішенням від 26.09.2025 №032650007288 ГУ ПФУ в Житомирській області було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з тим, що до страхового стажу ОСОБА_1 не було зараховано: періоди трудової діяльності з 01.07.2000 по 05.06.2002, з 20.06.2002 по 24.12.2003, з 01.04.2022 по 31.08.2025 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 26.10.1983, оскільки відсутні дані в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного пенсійного страхування про сплату страхових внесків; період навчання з 01.09.1981 по 27.03.1986 згідно диплома НОМЕР_2 від 27.03.1983, оскільки перетинається з періодами роботи.

Вважаючи такі дії відповідачів щодо не зарахування вказаних періодів до страхового стажу та рішення відповідача 2 протиправним, позивач звернулася з позовом до суду.

Задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції дійшов висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 вказаних спірних періодів роботи з єдиної підстави, як не підтвердження сплати страхових внесків та періоду навчання, є протиправною, оскільки покладає на пенсіонера надмірний індивідуальний тягар.

Апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Положенням статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі Закон № 1788-ХІІ) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон №1058-IV, який набрав законної сили з 01.01.2004.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Матеріали справи не містять доказів того, що дані трудової книжки позивача містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки, такі як виправлення в даті наказу про прийняття на роботу, не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні означеного періоду роботи позивача до стажу роботи, що враховується при призначенні пенсії.

Судом першої інстанції встановлено із записів у трудовій книжці, що ОСОБА_1 НОМЕР_4 позивач у період з 26.10.1983 по 05.06.2002 працювала у Сніжнянському машинобудівному заводі Акціонерного Товариства «МОТОР СІЧ», у період з 20.06.2002 по 24.12.2003 працювала у малому шляхово-будівельному підприємстві «ПІК», а з 20.04.2011 по теперішній час працює у ТОВ «АВМЛЮКС ТРАНС».

Вірно зазначено судом першої інстанції, що відповідно до статті 106 Закону №1058-IV наявність заборгованості перед ПФУ України зі сплати страхових внесків не може бути підставою для відмови у здійсненні перерахунку пенсії, оскільки, відповідальність за несплату страхових внесків несе лише підприємство-страхувальник в якому працює застрахована особа.

Відповідно до пункту 6 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення

Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.

Отже, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв`язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.

Несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача як застрахованої особи, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Відтак колегія суддів погоджується з встановленими обставинами у справі і вважає підтвердженим період роботи позивачки у Сніжнянському машинобудівному заводі Акціонерного Товариства «МОТОР СІЧ», малому шляхово-будівельному підприємстві «ПІК», ТОВ «АВМЛЮКС ТРАНС».

Також встановлено, що у ці періоди їй була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку в свою чергу нараховувалися страхові внески.

При цьому, відсутність даних про несплату роботодавцем страхових внесків за періоди роботи позивача не може бути підставою для відмови позивачу у зарахуванні до страхового стажу вказаних періодів роботи.

Відповідно до диплому серії НОМЕР_2 від 27.03.1986, ОСОБА_1 навчалася у Зуївському енергетичному технікумі Міністерства енергетики та електрифікації СРСР з 01.09.1981 по 27.03.1986, який є відокремленим підрозділом Державного вищого навчального закладу «Донецький Національний технічний університет».

16.10.2025 ОСОБА_1 звернулася через свого представника до Державного вищого навчального закладу «Донецький Національний технічний університет» з адвокатським запитом щодо надання уточнюючої довідки про період навчання, в якій вказати точну дату початку та закінчення навчання у Зуївському енергетичному технікумі та вказати форму навчання.

24.10.2025 Державний вищий навчальний заклад «Донецький Національний технічний університет» надав відповідь на адвокатський запит в якому вказав, що у зв`язку із тимчасовою окупацією міста Донецьк, захопленням невідомими особами будівель та споруд університету, розташованих в місті Донецьк, у адміністрації університету на теперішній час відсутній доступ до будь-якої документації університету, створеної до 03.10.2014.

Враховуючи, що диплом серії НОМЕР_2 від 27.03.1986 містить період навчання, а отримання відомостей від Зуївського енергетичного технікуму про період навчання та форми навчання є неможливим через те, що технікум знаходиться в тимчасово окупованому місті Донецьк, то у суду відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 не навчалася на денній формі.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 вказаних спірних періодів роботи з єдиної підстави як не підтвердження сплати страхових внесків та періоду навчання є протиправною, оскільки покладає на пенсіонера надмірний індивідуальний тягар.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що у відповідності до положень ч.1 ст.308 КАС України колегія суддів не переглядає рішення суду першої інстанції в відмовленій частині, з огляду на те, що рішення в цій частині не є предметом апеляційного оскарження.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року у справі № 140/13663/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська

судді В. В. Гуляк

Н. В. Ільчишин