Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №300/6388/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/6388/25 пров. № А/857/25189/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Димарчук Т.М.,

суддів – Москаля Р.М., Сала П.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року у справі № 300/6388/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у вересні 2025 року звернулася в суд з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності щодо не призначення до виплати 2/3 частини (10 000 000 грн) одноразової грошової допомоги від передбаченої постановою КМУ №168 загальної суми одноразової грошової допомоги матері загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , зобов`язання призначити матері загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 доплату 2/3 частини (10 000 000 (десять мільйонів) гривень) від загальної суми одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету міністрів України № 168 від 28.02.2022 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”.

В обгрунтування позовних вимог зазначила, що є матір`ю загиблого внаслідок захисту Батьківщини військовослужбовця ОСОБА_2 . Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 23.02.2024 №39/168, затвердженого заступником Міністра оборони України 27.02.2024, ОСОБА_1 , як матері загиблого у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_2 , призначено одноразову грошову допомогу - в розмірі 1/3 частини від загального розміру одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в сумі 5 000 000 грн, а решта суми одноразової грошової допомоги - в розмірі 2/3 частини, в сумі 10 000 000 грн залишилась не розподіленою. Однак, на думку позивача, Міністерство оборони України прийняло протиправне рішення щодо виплати їй 5 000 000 грн, а не 15 000 000 грн, оскільки інших осіб, які звернулися за отриманням одноразової грошової допомоги та не надали в повному обсязі документи, що підтверджують їх право на виплату, а тому відповідач повинен здійснити виплату ОСОБА_1 нерозподіленої одноразової грошової допомоги, у розмірі 10 000 000,00 грн. Таким чином, протокольне рішення Комісії від 23.02.2024 № 39/168 про виплату їй 1/3 частини від загального розміру одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в сумі 5 000 000 грн., є протиправним, таким що порушує її права та законні інтереси, створює перешкоди для їх реалізації, завдає і продовжує завдавати їй матеріальних збитків у вигляді не проведення виплати одноразової 2/3 частини грошової допомоги в сумі 10 000 000 грн, установленої пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням його оскаржила позивач ОСОБА_1 , яка із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що сини загиблого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ( які на дату загибелі батька не досягнули 23 років) не перебували на утриманні загиблого і не відносяться до категорії утриманці, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», а тому вони не можуть звернутись із заявами про відмову від призначення та отримання одноразової грошової допомоги шляхом подання заяви, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально. Окрім того, на час виникнення спірних відносин, норми про те, що особи, які мають право на одноразову грошову допомогу, можуть відмовитися від її призначення та отримання шляхом подання заяви, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально, у постанові Кабінету міністрів України від 28.02.2022 № 168 не існувало.

Міністерство оборони України подало відзив на апеляційну скаргу в якому просить залишити таку без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін. Відповідач вказав на те, що спір стосується не факту наявності у позивача права на одноразову грошову допомогу (оскільки їй призначено 1/3 частини одноразової грошової допомоги у сумі 5 000 000 грн), а питання дострокового перерозподілу нерозподілених 2/3 частин допомоги, які можуть належати іншим потенційним отримувачам. Такий перерозподіл можливий лише за наявності передбачених законом умов: відмови відповідних осіб від отримання допомоги або спливу трирічного строку для реалізації ними такого права. На час звернення позивача до Міністерства оборони України із заявою про призначення решти суми допомоги та на час надання відповіді органом військового управління трирічний строк з дня загибелі військовослужбовця не сплинув. Також від синів загиблого не було отримано нотаріально засвідчених заяв про відмову від одноразової грошової допомоги, а документи, які б остаточно виключали їх право на відповідну частку, матеріали справи не містили. За таких обставин у Міністерства оборони України не було законних підстав для виплати позивачу всієї суми одноразової грошової допомоги та фактичного позбавлення інших потенційних отримувачів можливості реалізувати право у межах установленого законом строку

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_2 є сином ОСОБА_1 , що визнається сторонами та сповіщенням про смерть військової частини НОМЕР_1 від 08.01.2023 № 75.

Через введення воєнного стану в Україні ОСОБА_2 був призваний (мобілізований) на військову службу по мобілізації 24.02.2022 ІНФОРМАЦІЯ_1 та проходив службу у військової частини НОМЕР_1 , про що зазначено в сповіщенні про смерть від 08.01.2023 № 75.

Так, згідно сповіщення про смерть від 08.01.2023 № 75, військової частини НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стрілець-снайпер 3 гірсько-штурмового відділення 3 гірсько-штурмового взводу 2 гірсько-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_3 , призваний на військову службу по мобілізації 24.02.2022 ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 загинув внаслідок мінометного обстрілу отримавши поранення несумісні з життям у районі населеного пункту Білогорівка Бахмутського району Донецької області районі. Загибель пов`язана із захистом Батьківщини.

Відповідно до витягу з протоколу засідання 16 регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №1460 від 06.07.2023, травма, поранення 07.01.2023 солдата ОСОБА_2 «Інші уточнені травми з залученнях декількох ділянок тіла. Ушкодження внаслідок військових дій, спричинені іншими видами вибухів та уламків», які згідно військово-облікових документів, витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.01.2023 №16, сповіщення про смерть (загибель) військової частини НОМЕР_1 від 08.01,2023 №75, лікарського свідоцтва про смерть №317 від 09.01.2023, виданого Дніпропетровським обласним бюро судово-медичної експертизи, свідоцтва про смерть сепії НОМЕР_4 від 12.01.2023, виданого Рожнятівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, послужили причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , - травма. Поранення і причина смерті, - так, пов`язані із захистом Батьківщини (а.с.21).

Згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 23.02.2024 №39/168, затвердженого заступником Міністра оборони України 27.02.2024, на підставі наданих документів, прийнято рішення про призначення одноразової грошової допомоги матері загиблого ОСОБА_1 в розмірі 1/3 частини 15 000 000 грн, що складає 5 000 000 грн, що підтверджується витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України від 01.09.2023 (а.с.22).

08.08.2024 позивач звернулась до Міністерства оборони України із заявою про призначення їй решти суми одноразової грошової допомоги в розмірі 10 000 000 грн.

Відповідно до листа №220/13/вихЗВГ/6647 від 05.08.2024, відповідач повідомив позивача, що згідно інформації наданої ІНФОРМАЦІЯ_5 у загиблого є двоє синів ОСОБА_4 , 2003 р.н. та ОСОБА_3 , 2001 р.н. Зазначені особи не зверталися встановленим порядком із заявами про призначення допомоги, однак відмовились оформлювати та подавати до органів ТЦКСП нотаріально засвідчені відмови від частки допомоги. Діти військовослужбовця - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на дату загибелі батька не досягнули віку 23 років, а тому можуть відноситися до категорії утриманців загиблого відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких Інших осіб». На даний час діти загиблого не реалізували своє право на звернення - не повідомили про наявність/відсутність права на допомогу. А також щодо своїх намірів стосовно отримання допомоги у зв`язку із загибеллю батька, до органів ТЦКСП особисто не зверталися, документи для призначення допомоги або нотаріально засвідчені відмови від допомоги не надавали, відповідно, право на отримання допомоги залишається невизначеним, а частка допомоги 2/3 нерозподіленою (а.с.31-33).

Крім того, Головне управління соціальної підтримки Міністерства оборони України на звернення ОСОБА_1 з питань призначення одноразової грошової допомоги, надано відповідь від 03.09.2024 № К-109029/1, згідно якої зазначено, що нерозділена частка допомоги може бути призначена після надання дітьми військовослужбовця документів, які відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підтверджують, що вони перебували на утриманні загиблого ОСОБА_2 або нотаріально засвідчених заяв про відмову від отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої п. 2 Постанови чи закінчення строку на звернення для отримання частки допомоги (3 роки з дня загибелі військовослужбовця).

Вважаючи протиправною бездіяльність, яка полягає у не призначенні до виплати 2/3 частини (10 000 000 грн) одноразової грошової допомоги від передбаченої постановою КМУ №168 загальної суми одноразової грошової допомоги матері загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , позивач звернулася з цим позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що у загиблого ОСОБА_2 є двоє синів - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_7 . Позивач у позовній заяві зазначає, що у ІНФОРМАЦІЯ_8 заяву на виплату ОГД та додані до неї документи прийняли тільки від ОСОБА_1 , як від матері загиблого, а від синів загиблого - ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 заяву на виплату ОГД за загиблого батька приймати відмовилися по тій причині, що на день загибелі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , його повнолітні сини ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , 17.02.2023 були значно старшими 18 річного віку, та є працездатними членами сім`ї загиблого. Проте, доказів на підтвердження доводів відмови приймати будь які заяви від синів загиблого - ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 суду не надано, а матеріали справи таких не містять. Суд першої інстанції наголосив, що згідно зі ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, яка була чинною станом на 07.01.2023, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один з подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення). Однак матеріали справи не містять, а позивачем не надано доказів, що станом на день загибелі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , його сини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які не досягли 23 років, не перебували на утриманні свого батька. З огляду на вищевикладене, суд вважав безпідставними доводи позивача про бездіяльність відповідача, яка полягає у не призначенні до виплати їй 2/3 частини одноразової грошової допомоги від передбаченої постановою КМУ №168 загальної суми одноразової грошової допомоги матері загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 .

Колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції правильними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України від 25.03.1992 за №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі Закон №2232-ХІІ).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Статтею 41 Закону №2232-ХІІ передбачено виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за №2011-XII (надалі по тексту також – Закон №2011-XII).

Так, Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття Закону № 2011-ХІІ).

Тобто, на Державу покладається конституційний обов`язок посиленого соціального захисту військовослужбовців і членів їхніх сімей.

Частиною 1 статті 16 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби;

Відповідно до частини 1 статті 16-1 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII (в редакції, яка діє на момент виникнення спірних правовідносин) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Відповідно до частини третьої статті 16-2 Закону №2011-XII розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частинами першою, восьмою, дев`ятою статті 16-3 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Так, положеннями статті 16-1 Закону №2011-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) унормовано, що у випадках, зазначених у п. 1-3 п. 2 ст. 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

Батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Вимогами частини 9 статті 16-3 Закону №2011-XII закріплено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», якою затвердив відповідний Порядок (далі - Порядок № 975).

Згідно з п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Відповідно до п. 5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста.

Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.

Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ.

Відповідно до частини 1 статті 199 Сімейного кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

За приписами п. 10 Порядку № 975 члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи: заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги; витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу); витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

З огляду на вказане, право осіб на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю необхідне визначати за законодавством, що діяло станом на дату смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Пунктом 1,2 постанови Кабінет Міністрів України прийняв від 28.02.2022 року №168 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) , установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.

Установлено сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

З огляду на вказане, за своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має «компенсаторний» характер, яка спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім`ї (батьків, дітей, дружину) і утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника), а тому підстави для її виплати/невиплати не можуть бути засновані лише на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що порядком і умовами призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затверджений наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №45, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 30.01.2023 за № 176/39232 передбачено, що цей Порядок і умови визначають завдання органів військового управління, військових частин, установ, військових навчальних закладів щодо оформлення документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - ОГД), алгоритм її призначення та виплати, перелік необхідних документів.

Згідно пункту 1.3 Порядку №45, сім`ям загиблих військовослужбовців відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується ОГД, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Пунктом 1.4. Порядку №45 визначено, що особи, які мають право на отримання ОГД, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання ОГД визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до пункту 1.5 Порядку №45, у разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання ОГД, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на ОГД. Відмова засвідчується відповідно до Закону України «Про нотаріат» або міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Особам, які мають право на ОГД, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Згідно пункту, 1.6 Порядку №45, якщо після призначення та виплати ОГД у повному розмірі, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги між особами, які мають на неї право, вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

Таким чином, суд зазначає, що за своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер та спрямована на матеріальну підтримку, наскільки це можливо, всіх членів сім`ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника).

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 який є сином ОСОБА_1 , згідно сповіщення про смерть від 08.01.2023 № 75, загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок мінометного обстрілу отримавши поранення несумісні з життям у районі населеного пункту Білогорівка Бахмутського району Донецької області і. Загибель пов`язана із захистом Батьківщини.

Згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 23.02.2024 №39/168, затвердженого заступником Міністра оборони України 27.02.2024, на підставі наданих документів, прийнято рішення про призначення одноразової грошової допомоги матері загиблого ОСОБА_1 в розмірі 1/3 частини 15 000 000 грн, що складає 5 000 000 грн, що підтверджується витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України від 01.09.2023 (а.с.22).

Так, відповідач, як на підставу зменшення позивачу розміру одноразової грошової допомоги (1/3) у разі загибелі (смерті) військовослужбовця покликається на наявність у загиблого ОСОБА_2 синів - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_7 , які не досягнули 23 років на дату загибелі батька. Останні також не повідомили щодо своїх намірів стосовно отримання одноразової грошової допомоги, у зв`язку з загибеллю батька, права на отримання даної грошової допомоги, що, власне, і є підставою для «резервування» частини (2/3) одноразової грошової допомоги.

Колегія суддів зазначає, що апелянт не заперечує наявність у загиблого ОСОБА_2 синів - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Апелянт у скарзі зазначає, що в ІНФОРМАЦІЯ_8 заяву на виплату ОГД та додані до неї документи прийняли тільки від ОСОБА_1 , як від матері загиблого, а від синів загиблого - ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 заяву на виплату ОГД за загиблого батька приймати відмовилися по тій причині, що на день загибелі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , його повнолітні сини ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , 17.02.2023 були значно старшими 18 річного віку, та є працездатними членами сім`ї загиблого. Однак, належних і допустимих доказів на підтвердження доводів відмови приймати будь-які заяви від синів загиблого - ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 суду не надано, а матеріали справи таких не містять.

При цьому, колегія суддів вказує, що згідно зі ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, яка була чинною станом на 07.01.2023 у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один з подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Згідно із частиною 6 статті 30 цього Закону членами сім`ї, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника є вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, а також професійно-технічних, закладах вищої освіти (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не більш як до досягнення ними 23 років. Діти-сироти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.

Відповідно до частини 1 статті 31 цього Закону члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Разом з цим, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що станом на день загибелі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , його сини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які не досягли 23 років, не перебували на утриманні свого батька.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає безпідставними доводи позивача про бездіяльність відповідача, яка полягає у не призначенні до виплати їй 2/3 частини (10 000 000 грн) одноразової грошової допомоги від передбаченої постановою КМУ №168 загальної суми одноразової грошової допомоги матері загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 .

У даному випадку спір стосується не факту наявності в апелянта права на одноразову грошову допомогу, а питання дострокового перерозподілу нерозподілених 2/3 частин допомоги, які можуть належати іншим потенційним отримувачам. Такий перерозподіл можливий лише за наявності передбачених законом умов: відмови відповідних осіб від отримання допомоги або спливу трирічного строку для реалізації ними такого права. На час звернення ОСОБА_1 до Міністерства оборони України із заявою про призначення решти суми допомоги та на час надання відповіді органом військового управління трирічний строк з дня загибелі військовослужбовця не сплинув. Також від синів загиблого не було отримано нотаріально засвідчених заяв про відмову від одноразової грошової допомоги, а документи, які б остаточно виключали їх право на відповідну частку, матеріали справи не містять. За таких обставин колегія суддів вважає обгрунтованими висновки суду першої інстанції відносно того, що у Міністерства оборони України не було законних підстав для виплати позивачу всієї суми одноразової грошової допомоги та фактичного позбавлення інших потенційних отримувачів можливості реалізувати право у межах установленого законом строку. Суд першої інстанції правильно врахував, що одноразова грошова допомога має компенсаторний характер і спрямована на матеріальну підтримку всіх осіб, які законом віднесені до кола можливих отримувачів. Тому виплата всієї суми лише одному отримувачу за наявності інших потенційних отримувачів та без належного з`ясування їх правового статусу суперечила б меті правового регулювання та могла б порушити права інших осіб

Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне та обгрунтоване рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року у справі № 300/6388/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Т. М. Димарчук

судді Р. М. Москаль

П. І. Сало